Аналіз ринку природніх ресурсів, земельної ренти та її форм

    Нині на неформальному  ринку в Україні ціна одного  акра землі під Києвом (у радіусі  20 км) коливається від 200 до 500 долларів, а в центрі Києва- від 3000 до 10000 долларів [6.с.52]. За підрахунками  економістів середня вартість 1 га  сільськогосподарських угідь становила  в Україні в середині 90-х років  від 15 до 20 тисяч долларів. Вартість  Українських чорнрземів- до 5.5 трлн  долларів. В останні роки висловлено  було чимало аргументів як  за перетворення землі на товар,  так і про те, що в умовах  тотального зубожіння населення,  різкої поляризації суспільства  земля в Україні не повинна  бути товаром, адже купити 1 га  землі більш як за 10000 долларів  нині основна маса народу не  може.     Водночас на ціну  землі впливають такі фактори,  як зростання темпів інфляції, зниження доходів фермерських  господарств та ін.

У 1994-1999 рр. В аграрному  секторі економіки відбувалися  економічні і соціальні перетворення. Як зазначається в Посланні Президента [3], зусилля держави концентруватися  на відродженні села, перетворенні АПК у лідируючий, експортноспроможний  сектор економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

      Всі рентні  доходи розподіляються між державою, земельними власниками й тими, хто користується землею (фермери,  селянські господарства, селянські  спілки, кооперативи тощо). Методи, форма  й частка розподілу визначаються  пануючими відносинами власності  в аграрному секторі. Загальна  власність на землю передбачає: по-перше, відсутність абсолютної  ренти, отже,  збагачення земельних  власників за рахунок усіх  інших споживачів сільськогосподарської  продукції; по-друге, концентрацію  диференціальної ренти I, як дару  природи, в руках  держави  й використання її в інтересах  всього суспільства; по-третє,  мінімальне вилучення диференціальної  ренти II, для того, щоб господарства, які одержали її за рахунок  своїх додаткових трудових зусиль  та капітальних вкладень, могли  ці ренту використати для підвищення  ефективності виробництва й вирішення  своїх соціальних проблем.

Приватна власність на землю, по-перше, породжуючи монополію приватної власності на землю, веде до утворення абсолютної земельної ренти, тобто до стягнення додаткового податку на користь земельних власників з усіх споживачів продукції землеробства в зв’язку з тим, що ціни на цю продукцію на ринку формуються не на основі середніх  (суспільно необхідних) затрат, а на основі затрат індивідуальних, так як приватна власність на землю перешкоджає вільному переливу капіталу. Ло-друге, диференціальна рента  I, потрапляючи в приватні руки, вилучається з суспільного використання й стає джерелом збагачення окремих осіб (власників землі), а не суспільства в цілому. По-третє, диференціальна рента II через механізм переукладання орендних договорів максимально вилучається з тих, хто її створив, на користь земельних власників, що веде до втрати стимулів у користувачів землею роботи, додаткові капіталовкладення, пов’язані з підвищенням родючості землі й ефективністю сільськогосподарського виробництва в цілому.

      В сучасній  Україні користування землею  є платним. Власники землі та  землекористувачі щорічно вносять  плату за землю у вигляді  земельного податку або орендної  плати. В земельному податку  або орендній платі міститься  частина рентного доходу. Якщо  його одержує власник землі,  то рентний доход перетворюється  в ренту. Проте рентні відносини,  які склалися тепер в Україні,  мають перехідний характер. До  цього часу абсолютно не вирішене  питання про власність на землю.  Тому економічні відносини, які  виникають в аграрному секторі,  є тимчасовими, нестійкими чекають  свого законодавчого врегулювання. Невизначеність у відносинах  власності впливає й на ефективність  сільськогосподарського виробництва,  підриваючи його матеріальну  основу, а саме: економічний інтерес.

       Пріоритетом  стратегії економічного та соціального  розвитку України на 2000-2004 рр. є  здійснення активної аграрної  політики, яка має спрямовуватися  на якнайшвидше подолання кризових  процесів,  забезпечення необхідної  адаптації підприємств АПК до умов ринкової кон’єктури, зміцнення Їх фінансового стану, утвердження в перспективі України як держави з високоефективним експортоспроможним сільським господарством. За умов загострення світової продовольчої проблеми наявність у нашій країні сприятливих природнокліматичних умов, зокрема приблизно четвертої частини світових запасів родючих чорноземів та 27% розораної землі європейського континенту (на душу населення в Україні припадає 0,64 га розораної землі, тоді як для Європи цей показник становить лише 0,25 га),  успішне вирішення завдань ефективного розвитку аграрного сектора економіки України, зростання його конкурентноспроможності набуває не лише суто національної, а й міжнародної  ваги.

У зв”язку з цим предметом  особливої уваги Уряду і надалі залишаються розвиток всього комплексу  галузей, пов”язаних із створенням в  Україні сучасної бази матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва, пріоритетний розвиток переробної та харчової промисловості, освоєння цими галузями не лише внутрішнього, а й  зовнішнього ринків, підвищення їх економічної привабливості для  вітчизняних та зарубіжних інвесторів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Білик В. О., Гузик  М, М,. Балакін Р. Л. «Економічна  теорія.            Початковий курс: навчальний посібник»  – Київ: “Вища школа” –   1992р -  278с.

2. Малий І.,  «Розподіл  як фактор економічного розвитку  суспільства» // “Економіст” –№8 - 1999р –с.32-39

3. «Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної  та соціальної політики на 2000-2004 роки. Послання Президента України  до ВРУ 2000р.»// “Урядовий кур”єр”- 28 січня 2000р.

4.  «Підприємство (фірма)  в умовах ринкової економіки”  – Луцьк: ВДУ ім.Л.Українки- 1997р- 225с.

5. Башнянич Г. І., Лазур  П. Ю., Медведев В. С., “Політична  економія” – Київ “Ніка-Центр”- 2000р – 526с.

6. Малий І., «До питання  про теорію земельної ренти  та проблеми реформування земельних  відносин»// ”Економіка України”- №8  – 2000р – ст.49-54

7. Мочерний С. В.,  «Економічна  теорія» - “Академія” – 1999р  –583с.

   Гальчинський А.  С.,  Єщенко П. С.,  Палкін Ю.  І., “Основи економічної теорії”  – Київ “Вища школа” –  1995р – 471с.

8. Мочерний С. В.,  “Основи  економічної теорії” – Тернопіль  АС”Тарнекс”- 1993р – 686с.

9. .Клименко Г. Н., Нестеренко  В. П., Каніщенко Л. О., та ін.  “Основи економічної теорії: політекономічний  аспект” – Київ “Вища школа”  – 1994р – 559с.

10. http://library.if.ua