Економічна оцінка виробництва виробу на підприємстві

Оцінка економічної  ефективності інвестицій може виконуватися різними способами.

Рішення про економічну доцільність виробництва і використання нового виробу у вітчизняній практиці традиційно ухвалювалося на основі розрахунку економічного ефекту. Існували обов'язкові для використання відповідні методики його визначення. Зараз немає вимог обов'язкового використання якої-небудь методики. В той же час, економічне обґрунтування серйозних розробок, як правило, виконується. Нижче викладається декілька можливих варіантів розрахунку економічного ефекту. Його вибір в курсовому проекті здійснюється за узгодженням з викладачем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9.1 Економічний ефект у виробника

Економічний ефект у  виробника може бути визначений як:

 

Е_в = В_t – C_t – П_t

 

де: В_t - виручка від реалізації продукції в рік, грн.;

C_t - собівартість річного випуску виробів в рік, грн.;

П_t - загальна сума податків і виплат з балансового прибутку в рік t, грн.

Розрахунок:

Е_в1 =2460678-683521,89-195487,25=1581668,86 (грн.)

Е_в2 =45480172,5-210556,36-60219,11=45209397,03 (грн.)

 

Величина В_t може бути визначена як:

 

В_t = Ц_прi * A_t

 

де: Ц_прі - ціна продажу виробу, грн.;

A_t - об'єм продажів, шт.

 

Розрахунок:

В_t1 =984271,51*250= 2460678(грн.)

В_t2  =303201,15*250=45480172,5 (грн.)

 

В курсовому проекті  величину П_t можна визначити як:

 

П_t = ПДВ + П_п

 

де: Н_п - податок на прибуток (23% від величини прибутку на виріб), грн.

 

Розрахунок:

 

П_t =164045,25+31442=195487,25 (грн.)

П_t=50533,52+9685,59=60219,11 (грн.)

Різниця між економічними ефектами у виробника може бути визначена як:

ΔЕ_в = Е_вб - Е_вн

Розрахунок:

ΔЕ_в=45209397,03-1581668,86=43627728,17 (грн.)

 

9.2 Економічний  ефект у споживача 

Економічний ефект може бути також розрахований за ціною  споживання як:

Е_сп = Ц_спб * а - Ц_спн

Розрахунок:

Е_сп=1347781,88*24,8 -600721,88=32824268,74 (грн.)

 

де: Ц_спб, Ц_спн - ціна споживання базового і нового виробу, грн.;

а - коефіцієнт еквівалентності.

 

,

Розрахунок:

а =28,6*0,87=24,8

де:  - коефіцієнт обліку зростання одиниці нового виробу (В₂) в порівнянні з одиницею базового виробу (В₁).

Розрахунок:

а₁ =45209397,03/1581668,86=28,6

а₂  =0,07/0,08=0,87

- коефіцієнт обліку зміни  терміну служби нового виробу (Т₁) в порівнянні з терміном служби базового виробу (Т₂).

 

Ціна споживання визначається як:

 

Ц_сп = Ц_пр + І

Розрахунок:

 

Ц_сп1 =820226,26+527555,62=1347781,88 (грн.)

Ц_сп2=252667,63+348054,25=600721,88 (грн.)

 

 

де: І - експлуатаційні витрати за термін служби, грн.

Склад і методи розрахунку експлуатаційних витрат залежать від виду виробу. Так для електротехнічних виробів експлуатаційні витрати, як правило, включають такі основні елементи:

І’ = В_е + В_п + В_н + А + ЗБ

Розрахунок:

І’₁=301173,18+123033,94+103348,5=527555,62(грн.)

І’₂=273011,97+37900,14+37142,14=348054,25(грн.)

 

де: В_е - витрати на покриття втрат електроенергії, грн.;

В_п, В_н - витрати на планові і непланові ремонти, грн.;

А - амортизаційні відрахування по виробу, грн.;

ЗБ - збиток через відмови  виробу, грн.

 

Витрати на покриття втрат  електроенергії визначаються так:

 

В_е = DР * Ф_д * К_зп * К_зч * В_кВт*г

Розрахунок:

В_е1=178,6*4015*0,42=301173,18 (грн.)

В_е2=161,9*4015*0,42=273011,97 (грн.)

 

де:  Р - втрати електроенергії, кВт;

Ф_д – дійсний фонд часу роботи (в машинобудуванні при двозмінному режимі роботи Ф_д=4015ч);

К_зп, К_зч - коефіцієнти завантаження по потужності і за часом;

В_кВт*г - вартість однієї кіловат-години електроенергії, грн.

 

Для електродвигунів, тиристорних  перетворювачів і деяких інших електроустановок величина ΔР розраховується так:

 

,

Розрахунок:

ΔР₁=1310/0,88-1310=178,6

ΔР₂=1310/0,89-1310=161,9

 

 

де: Р₁, Р₂ - первинна і вторинна потужність, кВт;

• - коєфіцієнт корисної дії електродвигуна.

 

Витрати на планові ремонти, як правило, включають:

 

В_п = В_о + В_п + В_с + В_к

 

де: В_о - витрати на огляди, грн.;

В_п - витрати на поточні ремонти, грн.;

В_с - витрати на середні ремонти, грн.;

В_к - витрати на капітальні ремонти, грн.

 

Конкретні методики їх розрахунку залежать від системи технічного обслуговування і ремонту, що використовується в галузі-споживачі. Витрати на капітальний ремонт виробу в машинобудуванні можуть бути розраховані, наприклад, так:

Вк = К_кр * С_рек * R

 

де: К_кр – коефіцієнт враховує річну частину витрат на капітальний ремонт;

С_рек – собівартість капітального ремонту однієї ремонтної одиниці;

R – ремонтна складність виробу.

 

Витрати на непланові  ремонти укрупнено можуть бути розраховані  так:

В_н = С_н * П_н

 

де: С_н - середня вартість одного непланового ремонту (на практиці визначається спеціальними дослідженнями в експлуатації), грн.;

П_н - середнє число непланових ремонтів за рік (визначається надійністю виробу).

При експоненціальному  законі розподілу відмов величина П_н може бути знайдена як:

,

де: Т - напрацювання виробу на відмову, год.

 

У КП витрати на планові  і непланові ремонти прийняти у розмірі 15 % від ціни продажу виробу.

Розрахунок:

В_{п н1}=820226,26*0,15=123033,94 (грн.)

В_{п н2}=252667,63*0,15=37900,14 (грн.)

Амортизаційні відрахування при цьому визначаються по самому виробу як:

,

Розрахунок:

А=1,05*820226,26*12/100=103348,5(грн.)

                                  А=1,05*252667,63*12/100=37142,14(грн)

де: Ц_пр – ціна проектованого виробу;

К’ – супутні капітальні вкладення (за відсутності конкретних даних в якості К’ можуть бути взяті  витрати на транспортування, монтаж і наладку виробу у розмірі 0,05 – 0,1 вартості виробу);

Н_а - норма амортизації на виріб (визначається з терміну служби виробу).

 

Збиток через відмови  визначається надійністю і особливостями  роботи виробу.

 

 

Висновок

 

На основі курсового  проекту можна зробити висновки, що:

 

Виконані в курсовій роботі розрахунки показали, що випуск базового виробу доцільніший, ніж нового. Це підтверджується більшим прибутком, економічним ефектом, як у виробника, так і у споживача. Ціна у базового виробу також вища, більша кількість обладнання, і відповідно більше робочих. Показники основних виробничих фондів дещо вищі у базового виробу. Тобто, якщо підприємство буде продовжувати випускати базовий виріб, то воно зможе збільшити кількість інвестицій у своє виробництво з таких умов.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список джерел інформації

 

1. ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ. Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 23 грудня 2010 року N 2856-VI
2. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” (В редакції Закону №283/97 – ВР від 22.05.97. Із змінами внесеними згідно із Законами, у т.ч. №80-IV (380-15) від 26.12.2002).
3. Бойчик І.М., Харів П.С., Хончан М.І. Економіка підприємства. – Львів: Сполом, 1998. – 212с.
4. Ворст И., Ревентлоу П. Экономика фирмы. – М.: Высш. шк., 1994. – 272с.
5. Економіка виробничого підприємства / За ред. Й.М. Петровича. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002. – 405с.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”. Затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 27 квітня 2000 р., №92.
7. Методичні рекомендації по формулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості. Затверджені наказом Державного комітету промислової політики України від 2001 р., №47.
8. Примак Т.О. Економіка підприємства. – К.: ВІКАР, 2001. – 178 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

                     Структура основних виробничих фондів підприємства

Група основних виробничих фондів	Питома вага %
I. Будівлі	36.3
II. Споруди.	6.3
III. Передавальні пристрої.	3.6
IV. Машини і обладнання.	49.8
У тому числі
1. Силові машини і обладнання	2.3
2. Робочі машини і обладнання	39.3
3. Вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої, лабораторне обладнання.	3.0
4. Обчислювальна техніка.	4.7
5. Інші машини і обладнання.	0.5
V. Транспортні засоби.	2.1
VI. Інструмент.	1.0
VII. Виробничий інвентар  і обладнання.	0.7
VIII. Господарський інвентар.	0.2

Додаток Б

Структура оборотних  коштів підприємства

Елементи оборотних  коштів	Питома вага %
I. Оборотні виробничі фонди:
1. Виробничі запаси:
А) Сировина, основні матеріали і покупні напівфабрикати	43.5
Б) Допоміжні матеріали	3.1
В) Паливо	1.4
Г) Малоцінні і швидкозношувані інструменти і інвентар	8.6
Д) Запасні частини для ремонту  обладнання	1.6
Е) Тара і тарні матеріали	1.6
2. Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення.	24.6
3. Витрати майбутніх періодів.	1.0
II. Фонди обігу:
1. Готова продукція на складах.	14.4
2. Продукція, відвантажена, але неоплачена покупцем.	0.1
3. Грошові кошти і кошти в незакінчених розрахунках.	0.1

Додаток В

1. Ціни на матеріали (USD/т)                           2. Ціни на обладнання (USD)

      прокат чорних металів – 800 – 1 500;             токарне  – 20 000 – 30 000;

      електротехнічна сталь – 3 000 – 4 500;           фрезерне – 35 000 – 40 000;

      кольорові метали – 8 000 – 10 000;                 свердлильне – 8 000 – 10 000;

       провідникові матеріали – 11 000 – 14 000;     інше – 4 000 – 6 000.

 

інші матеріали – 2 000 – 4 000.

 

3. Вартість 1 м² виробничої площі – 1 500 – 2 500 грн/м².

4. Вартість  електроенергії 1 кВт/год. = 0,42 грн.