Економічна свобода – передумова створення власної справи

Принцип взаємної вигоди сторін за такими угодами інший –підприємницькі фірми стимулюються державою для участі у цих програмах, а сама держава не має можливості реалізувати такі програми. Основою державного бізнесу є державна власність на засоби виробництва, інформацію, продукцію інтелектуальної праці, цінні папери, грошові фонди.

2. Економічна свобода в Україні.

Економічна свобода  – феномен громадянського суспільства з ринковою економікою, йому вона притаманна й ним найбільш ефективно може використовуватися, бо є його сутнісною характеристикою. З переходом до ринкових відносин ідеї та принципи економічної свободи з великими труднощами сприймаються різними соціальними групами українського суспільства, не одержують адекватного виразу на рівні економічних, політичних та інших соціальних інститутів, самоцінність економічних свобод взагалі незначна [2, c.382]. У той же час економічну свободу правомірно розглядати як механізм, здатний гармонізувати суб’єкта економічної діяльності з самим собою, з природою та суспільством.

Економічна свобода  надає однакові права усім учасникам  ринку: продавцям, покупцям, підприємцям  та найманим працівникам. Вона як визначальна  риса ринкового господарювання виявляється у конкретних економічних правах індивіда і, насамперед, у його праві володіти приватною власністю та самостійно діяти у сфері економіки. Економічною основою свободи є приватна власність. Суть свободи і приватної власності, з погляду економіки, однакова.

Економічний вимір свободи  має багато аспектів, зокрема –  змогу виробляти і споживати, продавати і купувати, свободу  наймати і найматися. Відомо, що базисом  ринкової економіки є свобода  конкуренції, яка пов'язана з принципом "Laissez faire, laissez passer" ("Дозвольте все робити, дозвольте процесам йти спонтанно"). Якщо конкурентна економічна діяльність приводить у підсумку до блага суспільства, то її не варто обмежувати. Завдання держави у такій ситуації полягає у тому, щоб підтримати і захистити економічну свободу. Держава повинна створити такі сприятливі умови, за яких кожна людина мала б змогу зреалізувати економічну свободу [5, с. 156]. По-перше, економічна свобода виступає мірою розвитку особистості як суб’єкта господарювання. По-друге, економічна свобода є передумовою і фактором ефективної економічної діяльності в умовах сучасної ринкової економіки. По-третє, економічна свобода стає важливим регулятором економічної поведінки індивідів, груп, організацій.

Економічну свободу  можна розглядати не тільки як ціль, але і як цінність. Проте цінністю вона стає тільки тоді, коли суб’єкт її усвідомлює. Де немає усвідомлення цінності діяти у сфері економіки відповідно до своїх потреб та інтересів з усвідомленням власної відповідальності за свої рішення і результати діяльності, там не має і суб’єкта господарювання. На рівні особистості економічна самосвідомість, яка спонукає особистість стати активним учасником економічного життя, включає усвідомлення й відчуття цінності економічної свободи. Важливу роль відіграє також, поряд з осмисленням цінності особистої свободи, розуміння її співвідношення зі свободою інших, з інтересами соціуму взагалі.

У 2009 році в рейтингу індексів економічної свободи було 179 країн (проти 157 у 2008 p.). Упродовж останніх років Україна опускається в глобальному рейтингу - 152-ге місце в 2009 році з 48,8 балами, що на 2,2 бала менше за попередній рік. Україна займає 42-ге місце серед 43 європейських країн. І якщо в 2008 році Україна була останньою в категорії країн «переважно невільні», то у 2009-му Україна опинилась у групі «невільних» країн (менше ніж 50 балів) разом з Білоруссю, Ліберією, Чадом, Анголою, Кірібаті, Республікою Чад [4,c.127].

Оцінка економічної  свободи в Україні в 2010 році складає 46,4, що робить її економіку вільною  лише на 162-у місці зі індексом свободи  в 2010 році. Його оцінка в 2,4 процентних пункту нижче, ніж у минулому році, що відображає зменшення оцінки економічної  свободи на 10 місць. Україна займає вже 43місце з 43 країн регіону Європи та її загальний бал нижче, ніж середні світові показники.

Україна зробила низку  важливих структурних реформ для  зміцнення своєї економічної  бази і домоглася щорічного зростання  на рівні 5 відсотків протягом останніх п'яти років. Позитивні заходи включають впровадження конкурентоспроможних ставок податків і членство у Світовій організації торгівлі після 14-річного процесу приєднання [3,c.39]. Загальна свобода щодо ведення бізнесу. Щодо розпочати бізнес в Україні необхідно 27 днів, у порівнянні із середнім світовим показником в 35 днів.

Таблиця 1

Економічна  свобода в Україні в 2009 році

Показник	Бали	У середньому у світі
Ведення бізнесу	38,7	64,3
Торговельна свобода	82,6	73,2
Фінансова свобода	77,9	74,9
Розмір бюрократичного апарату	41,1	65,0
Монетарна свобода	61,2	74,0
Інвестиційна свобода	20,0	48,8
Фінансова свобода	30,0	49,1
Захист права власності	30,0	44,0
Свобода від корупції	25,0	40,3
Трудова свобода	57,7	61,3

 

 Складено за даними [7].

Отримання ліцензії на підприємницьку діяльність має більш ніж середній світовий показник становить 18 процедур і 218 днів, а витрати залишаються  високими. Банкрутство є трудомістким і дорогим процесом.

Торговельна свобода. Україна  домагається прогресу в лібералізації торговельного режиму, але деякі обмеження на експорт, бар'єри на ринку послуг, імпортні податки і збори, ліцензування імпорту вимог, непрозорі державні закупівлі, комплекс стандартів і правил сертифікації, обтяжливі митні процедури та слабкого захисту інтелектуальної права власності ще збільшують вартість торгівлі.

Фінансова свобода. Україна  має порівняно низькі податкові  ставки. Верхня ставка прибуткового податку  становить 15 відсотків, а стандартна ставка корпоративного податку становить 25 відсотків. До прибутку страхових компаній і сільського господарства застосовуються спеціальні тарифи. Інші податки включають податок на додану вартість (ПДВ), податок на майно і податок на спадщину. У самий останній рік, в цілому податкові надходження як відсоток від ВВП склав 36,9 відсотка.

Розмір бюрократичного апарату. Загальний обсяг видатків уряду, у тому числі споживання і  трансфертні платежі, є високими. У самий останній рік, державні витрати  склали 44,3 відсотка ВВП. Не дивлячись  на широку приватизацію, економіка як і раніше скута щодо державного втручання в приватний сектор.

Монетарна свобода. Інфляція була надзвичайно високою, в середньому 20,7 відсотка в період з 2006 по 2008 рік. Виконавча влади може встановлювати  мінімальні ціни на товари і послуги, а держава впливати на ціни за допомогою регулювання і державних підприємств та комунальних служб. Десять очок були відняті з грошової оцінки свободи в Україні до відповідальності за політику, що спотворює внутрішні ціни.

Інвестиційна свобода. Законодавство передбачає рівне ставлення до іноземних інвесторів, але деякі сектори обмежено або заборонено. Обтяжлива бюрократія стримує інвестиції. Контракти не завжди підтримувалися в рамках правової системи, а також приватизація сповільнилося. Резиденти і нерезиденти валютних рахунків можуть бути предметом обмежень і затвердження урядом. До платежів та переказів можуть бути різні вимоги і кількісні обмеження. Деякі операцій з капіталом підлягають контролю та ліцензуванню. Іноземні інвестори не можуть володіти угіддями.

Фінансова свобода. Фінансова  система України залишається  слабкою і недостатньо розвиненою. Реструктуризація банківської системи  йде повільно, і більше 150 дрібних  банків часто страждають від недостатнього  капіталу. Два банки знаходяться в державній власності, а також на 10 найбільших банків припадає більше половини вартості чистих активів. З часу прийняття поправок, які стосуються банківської діяльності у 2006 році та приєднання до Світової організації торгівлі в травні 2008 року, іноземні банки та страхові компанії одержали дозвіл на відкриття філій. З урахуванням недостатньої ефективності і глибини у фінансовій системі, розвиток внутрішнього ринку капіталу, як і раніше знаходиться в зародковому стані. Криза ліквідності і збільшення обсягу непрацюючих кредитів, пов'язаних із глобальною фінансовою кризою, призвели до великої пакет порятунку від Міжнародного валютного фонду [6,c.146]. Уряд також ухвалив контрольні пакети акцій в трьох з п'яти банків у скрутному фінансовому становищі і вивчає питання про націоналізацію всіх інших.

Захист права власності. Захист прав власності є слабким. Судова система підлягає виконавчій владі та кримінальному тиску, а  корупція є значною. Ініціатива з  розробки іпотечного ринку призвела до сильного зростання числа іпотечних кредитів і заклала законодавчу та адміністративну основу для функціонування ринку нерухомості.

Свобода від корупції. Корупція Україні сприймається як широке поширення. Україна займає 134 місце  з 179 країн по сприйнятті корупції. Корупція пронизує всі верстви суспільства, уряду і всі сфери господарської діяльності і є одним з головних перешкод для іноземних інвестицій. Низький рівень заробітної плати сектора палива з корупцією в місцевих адміністративних органах, таких як дорожня поліція та податкове адміністрування, а також у системі освіти.

 

 

 

Висновки

Таким чином, можна стверджувати, що економічна свобода у підприємництві є складною і малодослідженою соціально-економічною проблемою, вивчення якої необхідно проводити на двох рівнях: держава підприємець та підприємець — трудовий колектив.  Економічна свобода у підприємництві досягається в результаті збалансування прав та обов’язків всіх учасників підприємницької діяльності, забезпечення оптимальності в їхніх взаємовідносинах.

Сучасний стан економічної свободи в Україні характеризується задекларованими правами та реальними обов’язками. Реалізувати і захистити надані права можна в поодиноких випадках. Виконання зобов’язань — прерогатива всіх. Вони несуть матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність за їх невиконання та порушення. Тобто, у реальній підприємницькій діяльності економічна свобода проявляється слабо. Забезпечити реальну економічну свободу в певних межах можна шляхом удосконалення та дотримання законодавчої бази, ефективної роботи органів державної влади, підвищення загальної підприємницької культури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. – 2-ге вид., випра,. І допов. – К.: Знання-Прес, 2003. – 286 с.
2. Гринів Л.С. Національна економіка [Текст] : навчальний посібник / Л. С. Гринів, М. В. Кічурчак, 2008. - 464 с.
3. Дудка Ю.П. Рейтинги України у міжнародних вимірах та їх вплив на економічну безпеку [Текст] / Ю. П. Дудка // Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - № 4.- С.36-41
4. Кульчицький Я. В. Правові засади економічної свободи у сучасних економічних системах / Я. В. Кульчицький // Науковий вісник НЛТУ України. Збірник науково-технічних праць2009. - №19.3 – С. 126-131
5. Омельченко Р.В. Кількісні виміри економічної свободи України в умовах глобалізації //Економіка: проблеми, теорії та практика. — 36. наук, праць. Вип. 241. Том IV.— ДНУ Дніпропетровськ, 2008. — С. 911—918
6. Хижняк Л. М. Метаморфози економічної свободи в умовах організованого ринку / Л. М. Хижняк // Вісник Харківського національного університету. Збірник наукових праць. – 2009. - №23. - с.142-146
7. Рейтинг економічно вільних країн за 2010 рік [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.heritage.org/Index/Ranking.aspx