Економічний розвиток та основні екологічні проблеми Столичного регіону

Одна з провідних галузей промисловості — харчова. Тут виробляється 16 % продовольчих товарів України, в тому числі 9 % цукру, 15 % консервної продукції. Район посідає перше місце в країні за обсягами виробництва м'ясної та молочної продукції. Хмелефабрика в Житомирі переробляє 75 % хмелю України. Для району характерний високий рівень концентрації підприємств харчової промисловості.

Значну роль відіграє хімічна промисловість, особливо виробництво синтетичних волокон (Чернігів, Київ, Житомир). На місцевій сировині працює Гнідинцівський завод зі стабілізації нафти та виробництва зріджених газів. Найбільші центри хімічних виробництв у районі — Київ, Чернігів, Біла Церква, Житомир, Ніжин, Коростень.

Наявність значної кількості будівельної сировини і потужного споживача зумовлює розвиток промисловості будівельних матеріалів (тут виробляються майже всі їх види). Однією з найстаріших у районі і в Україні є порцеляново-фаянсова промисловість. Вона утворює спеціалізований галузевий кущ, до складу якого входять Баранівський, Городницький, Довбиський, Олевський, Коростенський порцелянові заводи, Кам'янодрібський фаянсовий завод, Житомирський завод лабораторного скла та ряд склозаводів.

У Столичному економічному районі спостерігається найінтенсивніше в Україні житлове будівництво. У 2009 р. введено в експлуатацію 1822 тис. м2 житла, з них 948 тис. м2 — у Києві. Виконані будівельні роботи становлять 28 % всього обсягу будівництва в Україні.

Сільське господарство району характеризується високою продуктивністю. Частка виробленої в сільському господарстві продукції становить 15 % від загальноукраїнського показника. Провідна галузь — рослинництво. В його структурі переважають зернові культури — озима пшениця, ячмінь, жито, овес, гречка, зернобобові. З технічних культур — льон і цукровий буряк (врожайність останнього найвища в Україні). Значними є також плантації цикорію і хмелю. У 2009 р. в регіоні зібрано 4,0 млн т картоплі, що становить 20 % її валових зборів в країні.

Тваринництво району спеціалізується на скотарстві, свинарстві, птахівництві. Найкраще вони розвинені в Київській області, яка посідає перше місце в країні за обсягами виробництва м'яса, в тому числі м'яса птиці, а також яєць і молока.

У районі заготовляють майже 5 млн т деревини, що становить 30 % заготівлі лісу в Україні.

Транспортна мережа району має чітку радіально-кільцеву форму з центром у Києві. Провідним за обсягами товаро і пасажироперевезень в районі є автомобільний транспорт На нього припадає 2/3 усіх вантажоперевезень. Значну роль відіграє залізничний транспорт. Основні залізниці перетинають район у широтному напрямі. Великі залізничні вузли — Київ, Фастів, Ніжин, Бердичів, Чернігів, Житомир, Миронівка.

Помітне місце у структурі вантажоперевезень належить трубопровідному транспорту. Через територію району проходять нафтопроводи "Дружба" та Гнідинці Кременчук, газопроводи Шебелинка — Київ, Уренгой — Ужгород тощо. Густою є також мережа внутрішніх газопроводів.

Значна кількість населення України послуговується аеропортами Києва. З аеропорту Бориспіль здійснюється більшість міжнародних пасажироперевезень.

У містах району розвинений міський транспорт, особливо електричний. У Києві найбільші за протяжністю в країні метрополітен (59 км) та лінії швидкісного трамвая. В усіх обласних центрах функціонує тролейбусний транспорт.

Столичний район характеризується нерівномірним розвитком окремих територій. Рівень економічного розвитку Київської області та міста Києва — один із найвищих у країні, а Чернігівської і Житомирської областей — низький. Обсяги ВРП Києва в 10 разів перевищують ВРП Чернігівської області. На Київ припадає біля 4,5 % промислового виробництва країни. Це — важливий центр фундаментальних наукових досліджень, освіти і культури. Тут працюють понад 50 науково-дослідних установ, 52 вищих навчальних заклади, 35 театрів, 32 музеї. Київ сплачує до бюджету країни більше, ніж будь-який інший регіон. У місті знаходяться центральні офіси адміністративних, управлінських, фінансових установ країни. Притягальна сила столиці сприятливо позначається на розвитку всього регіону лиш частково. Відбувається вимивання людських ресурсів з периферійних територій.

У районі сконцентрований величезний науковий потенціал. Тут працює в різних наукових і дослідницьких установах більше половини кандидатів і докторів наук України.

6. Зовнішньоекономічні зв’язки регіону.

Потреби господарства району у великій кількості сировини, палива, різних товарів, які на території району не виробляються, а також необхідність збуту своїх товарів зумовлюють значну географію його економічних зв'язків. За межі району відправляється понад 50% продукції виробничо-технічного призначення, здебільшого - в інші регіони України. В районі ввіз переважає над вивозом. Найбільшу частку у ввозі становлять паливні матеріали. Вугілля сюди надходить з Донбасу, нафтопродукти, трактори, вантажні автомобілі - з Північно-Східного району, продукція чорної і кольорової металургії - з Придніпровського, а з Центрального і Подільського - продукція сільського господарства, сільськогосподарські машини, мінеральні добрива, устаткування для харчової і легкої промисловості та ін. 

Водночас Столичний економічний район у міжрайонному поділі праці виділяється виробництвом хімічних волокон, пластмас, шин, верстатів, сільськогосподарського і хімічного устаткування, екскаваторів, тканин, будівельних матеріалів, побутових електро та радіоприладів. 

В експортно-імпортних поставках провідне місце займають країни СНД, насамперед Росія. Туди вивозяться з району передусім продовольча, хімічна продукція, прилади та устаткування, а ввозяться з Росії нафтопродукти, вантажні та легкові автомобілі і запчастини до них, засоби зв'язку, сировина для паперових фабрик. 

Важливим торговим партнером району є сусідня Білорусь. Звідти надходять синтетичні нитки та волокно, деревно-стружкові плити, мінеральні добрива, сільськогосподарська техніка. 

У цілому район підтримує торгові зв'язки з більш як 100 країнами світу. На район припадає 16,8% українського експорту та 25,8% імпорту (у тому числі на м. Київ - 21,6%). 

Крім торговельних починають розвиватись інші форми міжнародного співробітництва. Притягальна економічна сила м. Києва як столиці України сприяє значному припливу інвестицій з-за кордону та створенню різних спільних підприємств, проектів. На м. Київ і Київську область припадає майже половина зарубіжних інвестицій у господарство нашої країни. Завдяки прикордонному положенню район розширює також культурні, туристичні, трудові, побутові зв'язки з територіями сусідніх держав. 

7. Екологія регіону.

Столичний економічний район, особливо його поліська частина, ще порівняно недавно були одним з найчистіших в екологічному відношенні регіонів України. Однак аварія на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 р. погіршила екологічну ситуацію не тільки в Україні, а й на всій планеті. За короткий період в довкілля було викинуто біля 3500кг активних компонентів ядерного палива. Найбільша в світі екологічна катастрофа перетворила унікальні за чистотою території в зону екологічного лиха. Територію площею понад 3 тис. км2 віднесено до зони безумовного відчуження, її периметр сягає 223,5км, з них 169км прилягає по території Столичного району (решта - в Білорусі). За перший рік після аварії із зони відселено 116 тис. чол. із 186 населених пунктів, у тому числі з України - 90 тис. чол. з 75 населених пунктів. Встановлено, що сильно забруднена радіонуклідами більша частина економічного району, включаючи частину Києва. На забрудненій території проживає понад 3 млн. осіб. Збитки України від наслідків катастрофи сягають $113-118 млрд. Ситуація ускладнюється ще й тим, що аварія сталася безпосередньо біля Дніпра та його найповноводнішої притоки Прип'яті, водою з яких користується майже 3/4 населення України. Радіоактивне забруднення вод Київського водосховища перевершило доаварійне у 2000 разів, донних відкладів - у 500 тис., вищих водних рослин - у 13 тис., молюсків - в 35 тис., риби - у 1000 разів. 

Крім Чорнобильської трагедії значних збитків навколишньому середовищу завдає скидання стічних вод у водні об'єкти, викиди шкідливих речовин в атмосферу, забруднення ґрунтів. Екологічна ситуація в районі з кожним роком погіршується, особливо у великих містах. Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення становили 354,5 тис. т, пересувними засобами - 395,2 тис. т, понад половина з яких припадає на центральну частину району. Найгірша екологічна ситуація у Києві, Чернігові, Білій Церкві та Житомирі, тобто у найбільших містах. 

В районі Українського кристалічного щита, а це Житомирська і частина Київської областей, виходять на поверхню або залягають близько до поверхні породи з підвищеною радіоактивністю. За цих умов додаткова радіоактивність робить ці території дуже небезпечними. 

Значно ускладнився стан земельних ресурсів. Через сильне радіаційне забруднення в районі з використання вилучено 65 тис. га ріллі. Крім того, значні території вилучаються з обігу через заболочення, ерозію ґрунтів, втрату ними родючості. Посилилася деградація ґрунтів через спрацювання ресурсів гумусу. На землях громадського сектора сільськогосподарського виробництва внесення мінеральних добрив зменшилося удвічі. Практично майже припинено внесення органіки. 

Особливе занепокоєння викликає стан водних ресурсів. Найбільшими забруднювачами водних ресурсів району є підприємства м. Києва та Київської обл. . Інтенсивне забруднення поверхневих вод відходами виробництв, радіонуклідами у районі призвели до того, що вони стали небезпечними для споживання. Тому для пиття, харчових потреб слід використовувати підземні води. Для цього необхідно побудувати мережу свердловин на всій території району. 

Різко погіршилася якість води у Дніпрі в районі Київського водосховища внаслідок поширення синьо-зелених водоростей. Реальною є загроза прориву греблі Київського водосховища, що призвело б до затоплення низинної частини Києва. Взагалі існування цього водосховища є економічно невиправданим. Внаслідок його спорудження рівень води в гирлах окремих поліських річок, що впадають у Дніпро, став вищим, ніж у місцях їх витоку. Щоб вода в цих ріках не текла у зворотному напрямку, в місцях їх впадання у водосховище було збудовано дамби. Вода з річок у Дніпро потрапляє за допомогою потужних насосів. Кількість спожитої ними енергії ставить під сумнів економічну доцільність існування Київської ГЕС. 

Зі скороченням виробництва в останні роки зменшилися викиди шкідливих речовин у повітря, причому більше половини їх припадає на транспортні засоби. Серед міст району найбільшу частку викидів в повітря дає м. Київ. 

Хибна практика екстенсивного лісокористування в районі спричинила значне виснаження лісів, погіршення структури лісового фонду, зниження його продуктивності. Сьогодні понад 90% площі займають молоді насадження і середньостиглі ліси. Інтенсифікація проміжного користування в останні роки призвела до того, що фактичні запаси достигаючих і стиглих деревостанів становлять більше половини потенційно можливих. Значної шкоди лісам завдають лісові пожежі. Більшість лісів північно-західної і західної частин району зазнали радіаційного забруднення. 

Через недосконалі технології видобутку та переробки мінеральної сировини, незадовільне вирішення питань комплексного освоєння родовищ у надрах залишається і губиться розвіданих запасів нафти 70%, солей 50%, вугілля 40%, металів 25%. 

Нерозв'язаною залишається проблема використання техногенних родовищ корисних копалин - відвалів видобутку та відходів збагачення і переробки мінеральної сировинний, які містять цінні корисні копалини і мають промислове значення. 

Для збереження та відновлення природних комплексів у районі варто розширити заповідні території, національні парки, заказники. 

Проведення цих заходів вимагає значних коштів. Тому його треба поєднувати зі стабілізацією та поліпшенням економічного стану району. 

8. Актуальні проблеми регіону.

Тривалий економічний спад у країні, загострення екологічних, соціальних проблем зробили негайними необхідність стабілізації та піднесення виробництва, створення умов для сталого розвитку суспільства. Досягнення цієї мети передбачає створення умов для сталого розвитку середовища — економічного, соціального, політичного, екологічного й духовного. А це можливо тільки шляхом забезпечення комплексного економного й соціального розвитку цілісних регіонів країни, одним з яких є Столичний район.

Економічна криза, спричинена втратою орієнтації, відсутністю чітких програм суспільного розвитку держави, зумовила різке скорочення виробництва, яке, у свою чергу, викликало такі негативні явища, як зниження рівня життя населення, безробіття, зростання соціальної напруги і, врешті-решт, загрозу державній безпеці України. У вирішенні цих проблем першочерговим заходом є піднесення рівня економіки. Для цього слід провести реструктуризацію господарства, визначити пріоритетні галузі, для розвитку яких у регіонах є найкращі умови. Для Столичного економічного району такими галузями є харчова й легка промисловість, виробництво будівельних матеріалів, деревообробна промисловість, науко і трудомісткі галузі машинобудування, сільське господарство. Нині в умовах значного послаблення контролю з боку держави продукція цих галузей не витримує конкуренції із зарубіжною переважно з об'єктивних причин (застарілі технології, високі енергоємність та собівартість продукції). Зрушення в економіці можливі лише за умови технічного переоснащення виробництв. Для цього необхідно залучати значні інвестиції, як внутрішні, так і зовнішні. Хоч у Києві і Київській області зосереджена значна частина інвестицій, що надходять в Україну з-за кордону, розміри їх незначні порівняно з потребами. До того ж спрямовані вони переважно на розвиток посередницької інфраструктури, часом — у сферу обслуговування, тобто в галузі, які забезпечують швидке повернення капіталів. Залученню більших інвестицій має сприяти політика держави, спрямована на захист капіталів, зниження податків.