Загальна характеристика промисловості США

 

План:

1). Теоретична частина:

1. Загальна  характеристика промисловості США.

2. Характеристика  основних моделей макроекономічного  розвитку в світовій економіці.

2). Практична частина:

1.Задача: «Оцінка  ступеня відкритості економік  країн світу»

3). Література  та інші джерела.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Загальна характеристика промисловості  США.

Сполучені Штати  Америки є провідною державою світу як по більшості економічних, так і інших показників. США  мають найбільший у світі сукупний ВВП. У 1998 р. він склав майже 7,7 трлн. дол США посідають четверте місце  в світі за величиною території (9,4 тис. кв. км) і третю позицію  за чисельністю населення (близько 270 млн.). На душу населення в США  припадає близько 30 тис. дол, що також  ставить США на перші місця  в рейтингу найбагатших країн  світу.

Країна розташована  практично у всіх кліматичних  поясах, що сприяє і сільському господарству, і індустрії туризму, має в  своєму розпорядженні більш ніж  ста видами корисних копалин. З природних  ресурсів найбільшу частку в обсязі продукції видобувної промисловості  у вартісному вираженні (90%) становлять енергоресурси: нафта, вугілля, природний  газ і уран. Близько 75% видобутку  металів припадає на залізну руду й мідь. Разом з тим до 50% потреб національної економіки в мінеральній  сировині задовольняється за рахунок  імпорту. Зокрема, США не мають у  своєму розпорядженні запасів таких  стратегічних металів як хром, марганець, вольфрам, кобальт.

Історично США  розвивалися як країна переселенців-емігрантів, вихідців зі Старого Світу. Більшість  перших переселенців становили авантюристи-першовідкривачі, люди, що ховалися від релігійних і  етнічних гонінь, та й відверті невдахи, колись проживали в європейських країнах. Неосвоєні землі, дух свободи  і підприємництва манили на береги Нового Світу все нових і нових  переселенців. У міру розвитку капіталістичних  відносин стали з'являтися і представники інших континентів, найчастіше потрапляли в США не по своїй волі, як афроамериканці, але отримали згодом свободу і  рівні громадянські права з іншою  частиною населення. Таким чином  США перетворилися в багатонаціональну  державу, яка досі трепетно ​​ставиться  до свободи особистості і повазі прав людини. США абсорбують не тільки інтелектуальну еліту світу, але і служать притулком для вимушених переселенців всіх країн і континентів, які отримують тут можливість самореалізації, непоганих заробітків і які, вирішуючи свої індивідуальні цілі, працюють на благо процвітання американської економіки.

США - самий  ємний і конкурентоспроможний ринок  світу. Країна незмінно займає перші  позиції у світовому рейтингу країн, найбільш сприятливих для  ведення бізнесу. Після валютно-фінансових криз у Південно-Східній Азії, Росії  та Латинській Америці інтереси міжнародних  інвесторів, раніше звернені на дані регіони  світу, переключилися на трансатлантичну  зону, об'єднуючу Північно-Американську Зону Вільної Торгівлі (North American Free Trade Association, NAFTA - НАФТА) і європейський економічний  простір. Економіка США є однією з двох рушійних сил трансатлантичної зони, силою яка також представляє  із себе локомотив всієї світової економіки.

Структура економіки  США відрізняється своєю яскраво  вираженою постіндустріального. У  сфері сільського господарства створюється 2% ВВП, промисловість дає 23% ВВП, а  найбільша частка ВВП припадає на нематеріальне виробництво: сфера  послуг дає 75% ВВП країни. Серед розвинених країн світу США практично  не мають конкурентів своєму передовому постіндустріального розвитку. Більша, ніж у США, частка сфери послуг у структурі виробництва ВВП  спостерігається тільки в Нідерландах (78%), Ізраїлі (81%) і Гонконгу (83%), які  зважаючи наявних певних конкурентних переваг спеціалізуються в системі  міжнародного поділу праці на послугах. Однак вищезгадані країни не можуть скласти США помітну конкуренцію  на світовому ринку послуг через  свої невеликі розміри.

Сільське  господарство Сполучених Штатів примітно розвитком в ньому аграрно-промислового комплексу (АПК), що відбиває ефективне  поєднання науки, сільського господарства, транспорту і переробляють сільськогосподарську сировину галузей промисловості. АПК  являє собою єдиний технологічний  ланцюжок, що починається в наукових лабораторіях створенням нових сортів рослин, потім йде процес виробництва  в полі під постійним комп'ютерним контролем, збирання врожаю та його транспортування для наступного зберігання та переробки, а завершує цикл збут продукції через торгівельну мережу. Американський АПК в свій час послужив прикладом для створення щось подібного в 1980-х рр.. в СРСР, але вітчизняний досвід функціонування АПК не вдався. У США ж саме наявність АПК сприяє високій конкурентоспроможності американського сільського господарства. Основними культурами для сільського господарства США є практично всі відомі види рослин (пшениця, кукурудза, фрукти, овочі, бавовна і т.д.), розвинуте тваринництво, особливо птахівництво. США є найбільшим у світі експортером зерна.

Американська  промисловість вирізняється пріоритетом  наукомістких галузей, що створюють  продукцію на базі найпередовіших технологій. Інвестиції у сферу виробництва  стали одним із двигунів економічного підйому в США в 1990-і рр.. Капіталовкладення  відповідають близько 11% ВВП. У національному  доході вартість продукції промисловості  в 10 разів більше вартості продукції  сільського господарства. Промисловість  США має велику, технічно добре  оснащену матеріальну базу.

При погляді  на карту промисловості США неважко  помітити, що всі провідні галузі одержали розвиток у багатьох штатах. Але  на такому фоні звичайно різко виділяються  два-три штати.

Паливно-енергетичний комплекс. Провідна роль в енергогосподарстві належить нафті і природному газу. Понад половини що добувається в  країні нафти і ще більше природного газу дає штат Техас з прилеглими до нього територіями півдня.

На Заході найбільше значення мають розробки нафти в Каліфорнії і на Алясці. З районів видобутку нафта  і природний газ надходять  до центрів переробки, частина яких розташована на Півночі.

У результаті науково-технічного прогресу вугілля  втратив таких споживачів, як флот, залізниці і комунальне господарство. Тепер його використовують переважно  електростанції.

Вугілля добувається  в більш, ніж 15 штатах, але головні "вугільні штати" країни - Кентуккі, Західна Вірджинія, Пенсільванія, в  межах яких знаходиться частина  найбільшого в країні Аппалачскіх  вугільного басейну. Останнім часом  росте значення штату Вайомінг на Заході, де вугілля видобувається  відкритим способом і містить  мало сірки.

Дуже швидко росте виробництво електроенергії. В даний час США є лідером  у цій галузі.

Чорна та кольорова металургія. Чорна  металургія як і раніше концентрується на півночі країни, в таких штатах, як Іллінойс, Індіана, Огайо, Пенсільванія, Меріленд. Майже 4/5 залізної руди, що добувається  в США, дають родовища, розташовані  біля озера Верхнього. Ще нещодавно 2/3 чорного металу давали заводи Піттсбурга, Клівленда, Чикаго та інших приозерних міст. Тепер питома вага цих підприємств  знизився внаслідок збільшення випуску  металу новими і реконструйованими  комбінатами, розташованими на Атлантичному узбережжі біля Філадельфії і  Балтімора. Ці потужні комбінати  обладнані новітньою технікою і  працюють на імпортній сировині.

Заводи кольорової металургії тяжіють  до районів видобутку сировини або  до портів, через які сировина ввозиться. Тому дуже багато з них знаходяться  на Заході і Півдні. Виплавка алюмінію орієнтується на гідровузли, побудовані на ріках Теннесі і Колумбії; на Мексиканській узбережжі алюмінієві заводи розташовані біля великих ТЕС.

Машинобудівний комплекс відрізняє  висока наукоємність, що перевищує  наукоємність обробній промисловості  в цілому в 2,5 рази. Ще однією важливою особливістю комплексу є низька капіталоемкість виробництва: виробляючи приблизно 40% промислової продукції, він концентрує лише близько 20% основного  виробничого капіталу. Нарешті, в  цьому комплексі використовується 40% робочої сили, зайнятої в промисловості, тут зосереджена переважна частина  робочих місць високого технічного рівня. Ці особливості машинобудівного  комплексу сприяють інтенсивному типу відтворення в промисловості, швидкому науково-технічному оновленню продукції, підвищенню кваліфікації робочої сили.

Серед галузей машинобудування  швидше інших ростуть електротехнічна, радіоелектронна, літако-і ракетобудівна, значною мірою працюючі по військових замовленнях.

Розміщення машинобудування в  основних рисах збігається з розміщенням  міст і агломерацій. У ще більшій  мірі це відноситься до трьох мегаполісів  США, які фактично утворюють три  головні машинобудівних райони країни. Незважаючи на дуже велику різноманітність  підприємств, окремі штати виділяються  своєю вузькою спеціалізацією.

Хімічна промисловість представлена ​​в багатьох десятках центрів, але  підвищена концентрація її в окремих  районах також дуже характерна. Головний район нафто-і газо-хімічної промисловості  США склався в межах нафтогазоносного басейну Мексиканської затоки. Тут  діє більше 200 підприємств і знаходиться "нафтохімічна столиця" США - Х'юстон.

Сфера послуг, основна галузь американської  економіки, розвинена практично  в усіх напрямках. Це традиційні туризм, банківська справа і торгівля, медицина, освіта. Останнім часом особливий  пріоритет одержав розвиток консалтингових, маркетингових і управлінських  послуг, а також нові швидкопрогресуючого  інформаційні технології. Сфера послуг забезпечує переважна більшість  робочих місць в економіці, дає 80% всього приросту зайнятості в країні. Одночасно зі зростанням числа зайнятих у сфері нематеріального виробництва відбувається вивільнення високооплачуваних робочих місць у промисловості через підвищення продуктивності праці, автоматизації та механізації робочих місць.

Велике значення для економіки  мають транспортні послуги. У  США розвинуті всі види транспорту, країна має прекрасну сучасної транспортної інфраструктурою. У сфері перевезень вантажів домінує залізничний транспорт, а в пасажирських перевезеннях найбільше  значення мають автомобільний і  повітряний транспорт.

Характеристика  основних моделей макроекономічного  розвитку в світовій економіці.

У сучасній глобальній системі світогосподарських зв'язків склалося кілька моделей  макроекономічного розвитку. Природно, що кожна країна має свої індивідуальні  особливості розвитку, але для  провідних країн світу узагальнено  можна виділити наступні моделі. По-перше, для країн з розвиненою економікою прийнято говорити про три основних моделях: неоліберальна економіка  англосаксонського типу (США, Великобританія, Ірландія, Нова Зеландія), соціально-ринкове  господарство (континентальні країни ЄС, Канада, Ізраїль) і восточноазиатская  модель (Японія і провідні країни Південно-Східної  Азії). Колишні соціалістичні країни Центральної та Східної Європи перебувають  у стадії переходу від колись панувала тут адміністративно-командної економіки  до ринкової системи, що відображає їх модель перехідної економіки, що має  риси і неолібералізму, і соціального  ринку. І, нарешті, варто відзначити китайську модель економіки, яка  передбачає ринок під політичним та ідеологічним контролем комуністичної  партії.

Основні моделі макроекономічного  розвитку в світовій

економіці:

Американська модель розвитку

Для неї характерні:

§ мала питома вага державної власності і мінімальна регулююча роль держави;

§ всіляке заохочення підприємництва (80% нових робочих місць створюється за рахунок малого підприємництва);

§ різка диференціація населення на багатих і бідних;

§ прийнятний рівень життя малозабезпечених груп населення;

§ непередбачених скорочення майнової і соціальної нерівності між громадянами.

Японська модель

Японська модель розвитку має на увазі:

§ високий рівень державного впливу на основні галузі економіки;

§ складання планів розвитку економіки;

§ незначна відмінність у рівні заробітної плати глави фірми і службовців;

§ соціальну спрямованість моделі.

Німецька модель

Її характеристики наступні:

§ високий рівень державного впливу на економіку;

§ прогнозування основних макроекономічних показників;

§ незначна відмінність у рівні заробітної плати глави фірми і службовців;

§ соціальна спрямованість моделі.

Шведська модель

Шведську модель розвитку обумовлюють:

§ соціальна спрямованість економіки;

§ скорочення майнової нерівності через розподіл національного доходу;

§ турбота про малозабезпечені верстви населення;

§ активне втручання держави в процес ціноутворення, встановлення фіксованих цін;

§ висока питома вага державного сектору.

Французька модель

Для цієї моделі розвитку характерні:

§ висока регулююча роль держави (з 1947 р. складаються п'ятирічні плани розвитку);

§ значні масштаби прямої підприємницької діяльності держави;

§ втручання держави в процес накопичення капіталу.

Південнокорейська модель

У південнокорейської моделі розвитку широко використовуються:

§ планування економічного розвитку (з 1962 р. розробляються п'ятирічні плани);

§ державний контроль в кредитно-фінансовій сфері;

§ регулювання зовнішньоекономічної сфери, спрямоване на стимулювання експорту та обмеження імпорту.

Робити висновок про те, яка модель є найкращою, досить важко. У кожної країни є свої неповторні особливості, і застосовувати одну й ту ж, нехай  навіть саму ідеальну модель до всіх країн  світу одночасно просто неможливо. Навряд чи конкурентоспроможна неоліберальна  американська модель сподобається жителям  Німеччини чи Франції, які звикли до державної опіки і підтримують  «держава благоденства». Малоймовірно, що комуністичний Китай повністю відмовиться від державної підтримки  своєї економіки і обере для  себе соціально-орієнтований ринок  по-європейськи, в якому вкрай  велика частка приватної власності. У Росії, незважаючи на деяку схожість з кумівської капіталізмом по-азійському, не вдалося реалізувати його основні  характерні риси і позитивні наслідки і т.п.