Звіт по практики в управлінні Державного казначейства

На субрахунку 106 "Інструменти, прилади та інвентар" обліковують такі основні засоби:

інструменти – механічні та немеханічні знаряддя праці загального значення, а також прикріплені до машин предмети, які слугують для обробки матеріалів. До них належать: різальні, ударні, натискувальні та ущільнювальні знаряддя ручної праці, у тому числі ручні механічні знаряддя, що працюють на електроенергії, енергії стисненого повітря та ін., а також різного роду пристрої для обробки матеріалів, здійснення монтажних робіт та ін.;

виробничий інвентар та приладдя – предмети виробничого значення, які слугують для полегшення виробничих операцій під час роботи: робочі столи, верстаки, кафедри, парти та ін.; обладнання, що сприяє охороні праці; предмети технічного значення, які не можуть бути віднесені до робочих машин (наприклад, світлокопіювальні рами та ін);

господарський інвентар – предмети конторського та господарського облаштування, конторське обладнання, переносні бар’єри, вішалки, гардероби, шафи різні, дивани, столи, крісла, шафи та ящики вогнетривкі, друкарські машини, гектографи, шапірографи та інші ручні розмножувальні та нумерувальні апарати, переносні юрти, намети (крім кисневих), ліжка (крім ліжок зі спеціальним обладнанням), килими, портьєри та інший господарський інвентар, а також предмети протипожежного значення – гідропульти, стендери, драбини ручні та ін. (крім насосів пожежних на автомобільному чи кінному ходу та механічних пожежних драбин, врахованих на субрахунку 104 "Машини та обладнання");

лінії електропередач, трансмісії та трубопроводи з усіма проміжними пристроями, необхідними для трансформації (перетворення) і передачі енергії та для переміщення трубопроводами рідких і газоподібних речовин до споживача, спеціалізовані споруди систем зв’язку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Надання та використання субвенцій

Субве́нція  — це форма грошової допомоги місцевим бюджетам із державного бюджету, яка призначена для конкретно визначеної цілі/цілей. Субвенція є дотацією місцевим бюджетам з державного бюджету.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2010року надання у 2010 році субвенції місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток регіонів, виконання заходів з упередження аварій та запобігання техногенним катастрофам у житлово-комунальному господарстві та на інших аварійних об'єктах комунальної власності і на виконання інвестиційних проектів, у тому числі на капітальний ремонт сільських шкіл, розвиток та реконструкцію централізованих систем водопостачання та водовідведення, на впровадження заходів, спрямованих на зменшення витрат по виробництву, передачі та споживанню теплової енергії з державного бюджету.

Забороняється спрямування коштів субвенції на фінансування:

1. Будівництва і реконструкції об'єктів, введення в дію яких не заплановано на 2010-2011 роки, а також тих, що не забезпечені гарантованими джерелами співфінансування для введення їх в дію з дотриманням нормативних строків;

2. Об'єктів, у тому числі сільських шкіл, що потребують капітального ремонту, у разі коли відсутня або не затверджена в установленому порядку проектно-кошторисна документація.

3. Будівництва газопроводів-відводів та газифікації населених пунктів;

4. Поточного ремонту;

5. Об'єктів з низьким рівнем соціальної ефективності внаслідок недостатньої кількості жителів, які користуватимуться послугами, що надаватимуться їм після введення в дію цих об'єктів.

Будівництво та реконструкція нових об'єктів може фінансуватися за рахунок субвенції у разі, коли:

1. Кошторисна вартість становить:

для об'єктів міжрегіонального і регіонального значення та тих, що знаходяться у містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення - не менш як 2000 тис. гривень;

для об'єктів районного значення та тих, що знаходяться у містах районного значення, - не менш як 1000 тис. гривень;

2. Застосовуються енергозберігаючі технології;

кошти спрямовуються виключно на створення, збільшення чи оновлення основних фондів комунальної власності або спільної власності територіальних громад;

3. Об'єкт відповідає напрямам, визначеним регіональними програмами економічного і соціального розвитку, що затверджені в установленому законодавством порядку;

4. Затверджено в установленому законодавством порядку проектно - кошторисну документацію на виконання робіт на об'єкті.

Фінансування об’єктів будівництва та реконструкції за рахунок коштів субвенції здійснюється на умовах співфінансування з місцевих бюджетів та інших джерел у таких розмірах:

1) для  нових об'єктів будівництва та  реконструкції:

для кожного з об'єктів міжрегіонального і регіонального значення та тих, що знаходяться у містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення, - не менш як 50 відсотків суми субвенції, передбаченої на фінансування об'єкта;

для кожного з об'єктів районного значення та тих, що знаходяться у містах районного значення, - не менш як 20 відсотків суми субвенції, передбаченої фінансування об'єкта;

2) для  перехідних об'єктів будівництва  та реконструкції:

для кожного об'єкта міжрегіонального і регіонального значення та тих, що знаходяться у містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення, - не менш як 25 відсотків суми субвенції, передбаченої на фінансування об'єкта;

для кожного об'єкта районного значення та тих, що знаходяться у містах районного значення, - не менш як 10 відсотків суми субвенції, передбаченої на фінансування об'єкта.

Обов’язковою умовою фінансування за рахунок субвенції є попереднє спрямування коштів місцевих бюджетів та інших джерел за цільовим призначенням на кожний об'єкт.

Проектно-кошторисна документація на об'єкти будівництва та реконструкції повинна бути підготовлена та затверджена відповідно до Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення комплексної державної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України. (Додаток В)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4 Видатки та їх класифікація

Фактичними витратами є справжні витрати, Відділення оформлені відповідними документами, а також витрати з несплачених рахунків кредиторів, з нарахованої заробітної плати та стипендій. Облік видатків ведеться в розрізі кодів бюджетної класифікації видатків.

Також рух та облік видатків регулюється кошторисом, який регулює надходження та розподіл коштів. Видатки у кошторисі відображені у другій його частині “Видатки та надання кредитів”.

Якщо проаналізувати видатки відображені у кошторисі ми бачимо, що видатки відбувалися по таких статтях:

Оплата праці працівників бюджетних установ.

Нарахування на заробітну плату.

Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки.

Видатки на відрядження.

Оплата комунальних послуг та енергоносіїв.

Для обліку фактичних видатків і витрат бюджетних установ застосовують рахунки розділу 3 "Витрати":

"Видатки  із загального фонду";

"Видатки  спеціального фонду";

"Виробничі  витрати".

Облік видатків з бюджету ведеться на рахунку "Видатки із загального фонду" з розподілом на субрахунки:

"Видатки  з державного бюджету на утримання  установи та інші заходи";

"Видатки  з місцевого бюджету на утримання  установи та інші заходи".

Бухгалтерський облік операцій з виконання загального фонду державного та місцевих бюджетів за видатками

Для відображення у бухгалтерському обліку операцій за видатками загального фонду бюджетів органи Державного казначейства використовують такі аналітичні рахунки за балансовими рахунками, рахунками бюджетного, управлінського та позабалансового обліку:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.5. Фінансова звітність ВДК у Козівському районі Тернопільської області

Фінансова звітність – це система взаємопов’язаних узагальнювальних показників, що відображають фінансовий стан бюджету та результат його виконання за звітний період.

Фінансова звітність про виконання бюджету складається з трьох основних форм:

― звіт про фінансовий стан бюджету (баланс);

― звіт про результати виконання бюджету;

― звіт про рух грошових коштів.

Баланс виконання бюджету містить узагальнену інформацію про стан активів і пасивів бюджету за звітний період.

Активи у балансі виконання державного бюджету – це фінансові ресурси, якими володіє державний бюджет, та розрахунки, що виникають у процесі виконання бюджету на відповідну дату.

Пасиви – це зобов’язання, кошти бюджетів і розпорядників коштів та розрахунки, що виникають у процесі виконання бюджету на відповідну дату.

Звіт про виконання бюджету містить інформацію про доходи та видатки загального та спеціального фондів бюджету на відповідну дату в розрізі кодів відомчої, програмної (функціональної) та економічної класифікації.

Звіт про рух грошових коштів містить інформацію про приплив і відплив коштів бюджету впродовж звітного періоду.

Відповідно до статті 56 Бюджетного кодексу України бухгалтерський облік усіх операцій з виконання Державного бюджету України здійснює Відділення Державного казначейства. Розпорядники бюджетних коштів усіх рівнів ведуть бухгалтерський облік виконання кошторисів відповідно до правил, встановлених Держказначейством, Бухгалтерському обліку підлягають усі доходи і видатки бюджету, джерела фінансування дефіциту бюджету, а також інші операції, які здійснюються в процесі виконання бюджету. Усі надходження до бюджету та витрати заносяться на рахунки в хронологічному порядку, відповідно до встановленої законодавством процедури, а всі бухгалтерські записи підтверджуються документально.

Єдині форми та методика звітності про виконання Державного бюджету України встановлюються Державним казначейством за погодженням з Рахунковою палатою та Міністерством фінансів України. Розпорядники бюджетних коштів, відповідно до єдиної методики звітності, складають і подають докладні звіти, що містять бухгалтерські баланси, дані про виконання кошторисів, результати діяльності та іншу інформацію за встановленими формами.

Фінансова звітність належить до елементів методу бухгалтерського обліку, становить кінцевий вищий етап бухгалтерського узагальнення інформації.

Мета складання фінансової звітності про виконання бюджетів – надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і виконання бюджету користувачам для прийняття економічних рішень.

Фінансова звітність поділяється на такі види (див. рис.1):  

Зовнішня фінансова звітність складається з метою оцінювання минулих і майбутніх результатів виконання державного бюджету.

Внутрішня звітність складається для планування, оцінювання та контролю за щоденними операціями органів фінансової системи.

Первинна звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку органів казначейства.

Зведена (консолідована) фінансова звітність складається органами казначейства разом зі звітністю підвідомчих органів.

Зовнішня фінансова звітність складається з метою оцінювання минулих і майбутніх результатів виконання державного бюджету.

 

Рис.1 Види фінансової звітності

 

Зовнішня фінансова звітність складається з метою оцінювання минулих і майбутніх результатів виконання державного бюджету.

Внутрішня звітність складається для планування, оцінювання та контролю за щоденними операціями органів фінансової системи.

Первинна звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку органів казначейства.

Зведена (консолідована) фінансова звітність складається органами казначейства разом зі звітністю підвідомчих органів.

До періодичної звітності належить місячна та квартальна звітність про виконання бюджетів і кошторисів розпорядників бюджетних коштів.

Річна звітність, як і періодична, складається також на підставі даних облікових регістрів і зведених звітів і є логічним завершенням періодичної звітності.

Звітним роком з виконання бюджетів вважається період з 1 січня до 31 грудня, тобто бюджетний рік.

Форми фінансової звітності та інструкції щодо заповнення цих форм, періодичність, способи та порядок їх надання затверджуються Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів. У межах встановленого терміну управління Держказначейства встановлюють терміни подання зведених звітів підприємствами, установами та організаціями, які вони обслуговують, а також своїм нижчим органам. Терміни подання зведених звітів встановлюються з таким розрахунком, щоб забезпечити своєчасне подання їх до Державного казначейства України.