Конкуренція

стор  
Введення 2  
Глава 1. Поняття конкуренції 3  
Глава 2. Досконала і недосконала конкуренція 7  
Глава 3. Цінова і нецінова конкуренція 17  
Висновок 25  
Список літератури 29 

Введення

XX століття у світовому економічному  розвитку без сумніву можна  назвати століттям конкуренції. Саме в цьому циклі явище конкуренції набула міжнародного та глобальну значимість.  
Актуальність даної теми полягає в тому, що в даний час конкуренція відіграє основну роль в економіці будь-якої країни. Розвиток економічної сфери нашої країни свідчить про те, чим загрожує неувагу і нерозуміння значення конкуренції в економічних відносинах.  
Метою курсової роботи є розгляд поняття конкуренції, її видів, функцій в економіці і показати, що в даний час конкуренцію складно однозначно розділити на конкуренцію на основі ціни або конкуренцію на основі якості. Зараз будь-який вид конкуренції може поєднувати в собі елементи як ціновий, так і нецінової конкуренції.  
Зміст курсової роботи складається з вступу, трьох розділів і висновку. У першому розділі дається загальне визначення поняття конкуренції, описується її роль на ринку. У другому розділі ведеться мова про види конкуренції за станом ринку - досконалої і недосконалої конкуренції. У рамках недосконалої конкуренції розглянуті такі види конкуренцій, як монополія, олігополія і монополістична конкуренція. У третьому розділі розглядаються види конкуренції за способами суперництва - цінова і нецінова. Особливу увагу при вивченні питань нецінової конкуренції було приділено такому методу конкурентної боротьби, як реклама.  
При написанні курсової роботи використовували багато економічної літератури. При вивченні досконалої і недосконалої конкуренції велику допомогу надаликнига Макконнелла і Брю "Економікс" і підручник Нурєєва. Розібратися в питаннях нецінової конкуренції особливо допоміг журнал «Маркетинг». 

Глава 1. Поняття конкуренції.

Конкуренція - (від лат. Concurrere - стикатися) - боротьба незалежних економічних суб'єктів за обмежені економічні ресурси. Це суперництво між товаровиробниками за кращі, економічно більш вигідні умови виробництва і збуту товарів, за отримання найвищої прибутку [1].  
Існують й інші визначення конкуренції. У літературі, присвяченій даній проблемі, присутній три підходи до визначення конкуренції.  
Перший визначає конкуренцію як змагальність на ринку. Такий підхід характерний для вітчизняної літератури.  
Другий підхід розглядає конкуренцію як елемент ринкового механізму, який дозволяє врівноважити попит і пропозицію. Цей підхід характерний для класичної економічної теорії.  
Третій підхід визначає конкуренцію як критерій, за яким визначається тип галузевого ринку. Цей підхід грунтується на сучасній теорії морфології ринку.  
Перший підхід грунтується на повсякденному розумінні конкуренції як суперництва за досягнення кращих результатів на якому-небудь поприщі. Конкуренція, хоча і в різній інтерпретації, все-таки визначається як суперництво економічних суб'єктів. Ось найбільш типові визначення:  
Ø змагальність господарюючих суб'єктів, підприємців, коли їх самостійні дії ефективно обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови обігу товарів на даному ринку і стимулюють виробництво тих товарів, які потрібні споживачеві;  
Ø змагальність на ринку в умовах відсутності монополії;  
Ø змагальні, соперніческіе відносини між двома або декількома економічними суб'єктами господарської діяльності, які проявляються у вигляді прагнення кожного з них обійти інших у досягненні єдиної мети, отримати більш високий результат, відтіснити суперника;  
Ø це особливий за задумом вид чесної економічної боротьби, в якій за наявності в принципі рівних шансів у кожної з претендують сторін верх бере більш вміла, підприємлива, здатна сторона;  
Ø суперництво між учасниками ринкового господарства за кращі умови виробництва, купівлі і продажу товарів;  
Ø суперництво на ринку між виробниками товарів і послуг за частку ринку, отримання максимального прибутку або досягнення інших конкретних цілей [2].  
У рамках класичної економічної теорії конкуренція розглядається як невід'ємний елемент ринкового механізму. А. Сміт трактував конкуренцію як поведінкову категорію, коли індивідуальні продавці і покупці змагаються на ринку за більш вигідні продажу і покупки відповідно. Конкуренція - це та сама «невидима рука» ринку, яка координує діяльність його учасників [3].  
Конкуренція виступає в якості сили, яка забезпечує взаємодію попиту і пропозиції, що врівноважує ринкові ціни. У результаті суперництва продавців і покупців встановлюється загальна ціна на однорідні товари і конкретний вид кривих попиту та пропозиції. Конкуренція забезпечує функціонування ринкового механізму ціноутворення.  
Конкуренція - механізм регулювання пропорцій суспільного виробництва. Через механізм міжгалузевої конкуренції відбувається перелив капіталів з галузі в галузь.  
У сучасної мікроекономічної теорії конкуренція розуміється як певна властивість ринку. Таке розуміння виникло у зв'язку з розвитком теорії морфології ринку. Залежно від ступеня досконалості конкуренції на ринку виділяються різні типи ринків, для кожного з яких властиве певне поведінку економічних суб'єктів. Підконкуренцією тут мається на увазі не суперництво, а скоріше, ступінь залежності загальних ринкових умов від поведінки окремих учасників ринку.  
Поняття конкуренції настільки багатозначно, що воно не охоплюється яким-небудь універсальним визначенням. Це і спосіб господарювання, і такий спосібіснування капіталу, коли один капітал суперничає з іншим капіталом. У конкуренції вбачається як головна сутнісна риса, властивість товарного виробництва, так і спосіб розвитку. Крім того, конкуренція виступає в ролі стихійного регулятора суспільного виробництва.  
Наслідком конкуренції є, з одного боку, загострення виробничих і ринкових відносин, а з іншого - підвищення ефективності господарської діяльності, прискорення НТП.  
Конкуренція ставиться до неконтрольованих факторів, які впливають на діяльність організації, які не можуть управлятися організацією.  
Розглянувши сутність конкуренції, перейдемо до характеристики її ролі на ринку.  
По-перше, конкуренція сприяє встановленню рівноважної ціни, рівнянню попиту і пропозиції. На чисто конкурентному ринку окремі фірми здійснюють незначний контроль над ціною продукції, мають настільки невелику частину від загального обсягу виробництва, що збільшення або зменшення її випуску не буде надавати відчутного впливу на ціну товару. Виробник, так само як і покупець, завжди повинен орієнтуватися на ринкову ціну. Таким чином, конкуренція сприяє досягненню компромісу між продавцями і покупцями. Тут можна відзначити і те, що конкуренція створює тотожність приватних і суспільних інтересів. "Фірми і постачальники ресурсів, що домагаються збільшення власної вигоди і діючі в рамках остроконкурентном боротьби, одночасно ніби направляються" невидимою рукою "- сприяють забезпеченню державних, або суспільних інтересів" [4].  
По-друге, конкуренція підтримує суспільно нормальні умови виробництва і реалізації товарів і послуг. Вона як би підказує товаровиробникам, скільки капіталу вони повинні вкласти у виробництво того чи іншого товару. Припустимо, що один продавець витратив на виробництво якого-небудь товару більше коштів, ніж інший. При такій ситуації, коли на ринку встановиться рівноважна ціна на даний вид товару, більше прибутку буде мати останній продавець, тобто той, хто виробив товар за нижчою собівартості. А при надлишку даного виду товару відбудеться, як вже зазначалося, різке падіння цін, і продавець, витрати на виробництво багато коштів, понесе збитки. Таким чином, конкуренція підтримує нормальні для всього суспільства умови виробництва і в умовах конкуренціїресурси розподілені ефективно.  
По-третє, конкуренція стимулює науково-технічний прогрес і підвищення ефективності виробництва. Так як конкуренція служить уравнітельніцей цін, то можна зробити висновок, що при ринковому суперництві буде перемагати той, хто має товари високої якості з максимально низькою собівартістю. А для цього необхідно постійно оновлювати умови виробництва, витрачати великі капіталовкладення на вдосконалення техніки. В даний час зустрічається багато кмітливих підприємців, які готові піти на ризик при виробництві товарів з застосуванням нової технології. Отже, при розвитку конкуренції з кожним роком підвищується ефективність виробництва.  
По-четверте, при протиборстві суб'єктів ринку посилюється їх соціально-економічне розшарування. У конкуренції бере участь безліч дрібних власників, які тільки починають вести свою господарську діяльність. Багато хто з них, не маючи достатнього капіталу, сучасних засобів виробництва та інших ресурсів, не можуть витримати цього суперництва і через деякий час терплять збитки, розоряються. І лише небагато з них нарощують свою економічну міць, розширюють підприємства і стають повноправними і досить значимими і поважними суб'єктами ринку.  
Існує безліч критеріїв і підходів до класифікації конкуренції.  
Ø Виходячи зі ступеня диференціації товару конкуренція поділяється на однорідну, гомогенну (без диференціації), і різнорідну, гетерогенну (з диференціацією).  
Ø Конкуренція підрозділяється на відкриту, закриту і напівзакриту, якщо враховувати ступінь вільного проникнення в галузь.  
Ø Оскільки конкуренти здатні дуже сильно впливати на вибір фірмою того чи іншого ринку, на якому вона буде намагатися працювати, можна виділити конкуренцію трьох видів:  
Функціональна конкуренція виникає тому, що будь-яку потребу, взагалі кажучи, можна задовольнити зовсім різними способами. І, відповідно, всі товари, що забезпечують таке задоволення, є функціональними конкурентами: що знаходяться в магазині спортивного приладдя вироби, наприклад, саме такі.Функціональну конкуренцію доводиться враховувати, навіть якщо фірма є виробником воістину унікального товару.  
Видова конкуренція - наслідок того, що є товари, призначені для однієї і тієї ж мети, але різняться якимось важливим параметром. Такі, наприклад, легкові 5-й місцеві автомобілі одного класу, але з різними по потужності двигунами.  
Предметна конкуренція - результат того, що фірми випускають, по суті, ідентичні товари, що розрізняються лише якістю виготовлення або навіть однакові за якістю. Така конкуренція іноді називається міжфірмової, що в деяких випадках правильно, однак, слід мати на увазі, що міжфірмових звичайно є і два інших види конкуренції.  
Ø У залежності від ступеня антагонізму виділяють конкуренцію без крайнощів і   з порушенням норм чинного законодавства  
Ø І, нарешті, найпопулярніша класифікація: за станом ринку і за способами суперництва [5].  
 
Таким чином, ми дали визначення конкуренції, розкрили деякі її функції і виділили кілька критеріїв і підходів до класифікації конкуренції. Остання схема, що показує класифікацію конкуренції за способами суперництва і стану ринку, буде взята нами за основу при розгляді видів конкуренції у наступних розділах. 

Глава 2. Досконала та недосконала конкуренція.

Конкуренція може існувати тільки при  певному стані ринку. Різні види конкуренції (і монополії) залежать від певних показників стану ринку. Основними показниками є:  
1. кількість продавців і покупців;  
2. характер продукції;  
3. умови входу / виходу на ринок;  
4. інформація і мобільність.  
Вищевикладені характеристики ринкових структур можна записати коротко в наступній таблиці [6]: 

Досконала конкуренція.  
 
Розглянемо характерні риси досконалої конкуренції.  
1. Основною рисою чисто конкурентного ринку є наявність великого числа незалежно діючих продавців, зазвичай пропонують свою продукцію на високоорганізованому ринку. Прикладом служать ринки сільськогосподарських товарів, фондова біржа і ринок іноземних валют.  
2. Конкуруючі фірми роблять стандартизовану, або однорідну, продукцію. При даній ціні споживачу байдуже, у якого продавця купується продукт. На конкурентному ринку продукти фірм Б, В, Г, Д і так далі розглядаються покупцем як точні аналоги продукту фірми А. Унаслідок стандартизації продукції відсутня підстава для нецінової конкуренції, тобто конкуренції на базі розходжень в якості продукції, рекламі або стимулюванні збуту.  
3. На зовсім конкурентному ринку окремі фірми здійснюють незначний контроль над ціною продукції. Це властивість випливає з попередніх двох. В умовах досконалої конкуренції кожна фірма виробляє настільки невелику частину від загального обсягу виробництва, що збільшення або зменшення її випуску не буде надавати відчутного впливу на загальну пропозицію, або, отже, ціну продукту. Окремий конкуруючий виробник погоджується з ціною; конкурентна фірма не може встановлювати ринкову ціну, але може тільки пристосовуватися до неї.  
Інакше кажучи, окремий конкуруючий виробник знаходиться у владі ринку; ціна продукту є дана величина, на яку виробник не робить впливу. Фірма може одержати ту ж саму ціну за одиницю продукції як при більшому, так і при меншому обсязі виробництва. Запитувати більш високу ціну, ніж існуюча ринкова ціна, було б марно. Покупці не куплять нічого у фірми А за ціною 2,05 долара, якщо її 9999 конкурентів продають ідентичний продукт, або точний замінник, по 2 долари за штуку. Навпаки, внаслідок того що фірма А може продати стільки, скільки вона вважає за необхідне, по 2 долари за штуку, немає причини для неї призначати яку-небудь більш низьку ціну, наприклад 1,95 долара. Тому що це викликало б зменшення її прибутків.  
4. Нові фірми можуть вільно входити, а існуючі фірми - вільно покидати зовсім конкурентні галузі. Зокрема, не існує ніяких серйозних перешкод - законодавчих, технологічних, фінансових та інших, - які могли б перешкодити виникненню нових фірм і збуту їхньої продукції на конкурентних ринках.  

Недосконала конкуренція.  
Недосконала конкуренція існувала завжди, але особливо загострилася в кінці XIX - початку XX ст. у зв'язку з утворенням монополій. У цей період відбувається концентрація капіталу, виникають акціонерні товариства, посилюється контроль за природними, матеріальними і фінансовими ресурсами. Монополізація економіки стала закономірним наслідком великого стрибка в концентрації промислового виробництва під впливом науково - технічного прогресу. Професор П. Самуельсон особливо підкреслює цю обставину: «Економіці великого виробництва, можливо, притаманні певні фактори, що ведуть до монополістичного змістом організації бізнесу. Це особливо наочно проявляється у швидко змінюється області технологічного розвитку. Ясно, що конкуренція не змогла б довго проіснувати і бути ефективною в сфері незліченної безлічі виробників »[7].  
Більшість випадків недосконалої конкуренції можна пояснити двома основними причинами. По-перше, є тенденція до зменшення кількості продавців у тих галузях, для яких характерні значні економії від масштабу і зменшуються витрати. У цих умовах великим фірмам виробництво обходиться дешевше, і вони можуть продавати свої продукти за більш низькою ціною, ніж дрібні, що призводить до "витіснення" останніх з галузі.  
По-друге, ринки мають тенденцію до недосконалої конкуренції, коли існують труднощі для вступу нових конкурентів в галузь. Так звані "бар'єри входу" можуть виникати в результаті державного регулювання, що обмежує кількість фірм. В інших випадках може бути просто занадто дорого для нових конкурентів "прорватися" у галузь.  
У теорії виділяють різні види ринків з недосконалою конкуренцією (за рівнем зменшення конкурентності): монополістична конкуренція, олігополія, монополія.  
Розглянемо характерні риси монополії.  
1. Монополія є галузь, що складається з однієї фірми. Одна фірма є єдиним виробником даного продукту або єдиним постачальником послуги; отже, фірма і галузь - синоніми.  
2. З першої ознаки випливає, що продукт монополії унікальний в тому сенсі, що не існує хороших чи близьких замінників. З точки зору покупця це означає, що немає прийнятних альтернатив. Покупець повинен купувати продукт у монополіста або обходитися без нього.  
3. Ми наголошували, що окрема фірма, що діє в умовах досконалої конкуренції, не впливає на ціну продукту: вона «погоджується з ціною». Це так, тому що вона дає тільки незначну частку сукупної пропозиції. Яскравим контрастом виступає чистий монополіст, який диктує ціну: фірма здійснює значний контроль над ціною. І причина очевидна: він випускає і, отже, контролює загальний об'єм пропозиції. При низхідній кривої попиту на свій продукт монополіст може викликати зміну ціни продукту, маніпулюючи кількістю запропонованого продукту.  
4. Існування монополії залежить від існування бар'єрів для вступу. Будь вони економічними, технічними, юридичними чи іншими, певні перешкоди повинні існувати, щоб утримувати нових конкурентів від вступу в галузь, якщо монополія збирається продовжувати своє існування.  
Коли монополії виробляють товар, який покупці не можуть перепродати, вони часто знаходять можливим і вигідним призначати різні ціни для різних покупців, здійснюючи тим самим цінову дискримінацію. Цінова дискримінація - продаж окремих одиниць товару (послуги), вироблених з однаковими витратами, за різними цінами різним покупцям [8].  
Відмінності в ціні відображають у цьому випадку не стільки будь-які відмінності у якості або витратах виробництва товару для покупців, скільки здатність монополії довільно встановлювати ціни.  
У залежності від способу здійснення цінової дискримінації її ділять на три категорії (ступеня).  
1. Цінова дискримінація першого ступеня (досконала цінова дискримінація) - продаж кожної одиниці товару за своєю ціною, яка дорівнює ціні попиту на неї, що веде до вилучення монополістом всього надлишку покупця.  
У чистому вигляді досконала цінова дискримінація трудноосуществіма. Наближення до неї можливо в умовах індивідуального виробництва, коли кожна одиниця продукції випускається на замовлення конкретного споживача, а ціни встановлюються за договорами із замовниками.  
2. Цінова дискримінація другого ступеня - продаж різних обсягів товару (послуг) за різними цінами, так що ціна одиниці товару (послуги) диференціюється в залежності від величини партії. До цінової дискримінації другого ступеня відноситься також застосування кумулятивних знижок залежно від часу реалізації товару (послуги).  
3. Цінова дискримінація третього ступеня (сегментація ринку) - продаж одиниці товару (послуги) за різними цінами на різних сегментах ринку. Сегментація або поділ ринку на окремі підгрупи покупців, кожна зі своїми особливими характеристиками попиту, дозволяє фірмам проводити стратегію диференціації продукту, щоб задовольнити потреби різних груп покупців, збільшуючи можливості збуту своєї продукції [9].  
Можливість займатися ціновою дискримінацією не є легкодоступною для всіх продавців. Взагалі цінова дискримінація здійсненна, коли реалізуються три умови. 
1. Найбільш очевидно, що продавець повинен бути монополістом або, принаймні, мати деякою ступенем монопольної влади, тобто деякою здатністю контролювати виробництво й ціноутворення.  
2. Продавець повинен бути здатний виділяти покупців в окремі класи, в яких кожна група має різну готовність або здатність платити за продукт. Це виділення покупців звичайно грунтується на різній еластичності попиту.  
3. Початковий покупець не може перепродувати товар або послугу. Якщо ті, хто купує на ділянці ринку з низькими цінами, можуть легко перепродати на ділянці ринку з високими цінами, що відбувається в результаті зниження пропозиції збільшило б ціну на ділянці ринку з високими цінами. Політика цінової дискримінації, таким чином, була б підірвана. Це вірно означає, що галузі послуг, наприклад, галузь перевезень або юридичні та медичні послуги, особливосприйнятливі до цінової дискримінації [10].  
Таким чином, можна виділити основні плюси і мінуси монополії. Головний плюс полягає в тому, що масштаби виробництва дозволяють знижувати витрати і в цілому заощаджувати ресурси; продукція монополістичних компаній відрізняється високою якістю, що і дозволило їм завоювати панівне становище на ринку. Монополізація діє на підвищення ефективності виробництва: лише велика фірма на захищеному ринку володіє достатніми коштами для успішного проведення досліджень і розробок. Основний же мінус полягає в тому, що монополісти мають схильність завищувати ціни і занижувати обсяг виробництва; вони отримують надмірні прибутку, занадто неохоче йдуть на ризик.  
Монополістична конкуренція має на увазі таку ринкову ситуацію, при якій відносно велика кількість невеликих виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію. Відмінності між монополістичною і чистою конкуренцією дуже значні. Для монополістичної конкуренції не потрібно присутності сотень або тисяч фірм, достатньо порівняно невеликого їх числа, скажемо 25, 25, 60 або 70.  
З наявності такого числа фірм випливає кілька важливих ознак монополістичної конкуренції. По-перше, кожна фірма володіє відносно невеликою часткою всього ринку, тому вона має дуже обмежений контроль над ринковою ціною. Крім того, наявність порівняно великої кількості фірм до того ж гарантує, що таємна змова, погоджені дії фірм з метою обмеження обсягу виробництва і штучного підвищення цін, майже неможливий. Нарешті, при численності фірм у галузі немає відчуття взаємної залежності між ними; кожна фірма визначає свою політику, не враховуючи можливу реакцію з боку конкуруючих з нею фірм. Реакцію конкурентів можна не враховувати, тому що вплив дій однієї фірми на кожного з її численних суперників настільки мало, що у цих конкурентів не буде причини реагувати на дії фірми.  
Ще однією відмінністю між монополістичною і чистою конкуренцією є диференціація продукту. Фірми в умовах чистої конкуренції роблять стандартизовану, або однорідну, продукцію; виробники в умовах монополістичної конкуренції випускають різновиди даного продукту. При цьому диференціація продукту може приймати ряд різних форм.  
1. Якість продукту. Продукти можуть розрізнятися по своїм фізичним, або якісним, параметрам. Відмінності, що включають функціональні особливості,матеріали, дизайн і якість роботи, є вкрай важливими сторонами диференціації продукту. Персональні комп'ютери, наприклад, можуть відрізнятися з погляду потужності апаратури, програмного забезпечення, графічного виведення і ступеня їх «орієнтованості на споживача». Існує, наприклад, безліч конкуруючихпідручників з основ курсу економікс, які відрізняються з точки зору змісту, структури, викладу та доступності, методичних рад, графіків, малюнків і т.д. Будь-якемісто достатньо великого розміру має ряд роздрібних магазинів, торгуючих чоловічим і жіночим одягом, що значно відрізняється від аналогічної одягу з магазинів іншого міста з погляду стилю, матеріалів та якості роботи.  
2. Послуги. Послуги та умови, пов'язані з продажем продукту, є важливими аспектами диференціації продукту. Один бакалійний магазин може надавати особливе значення якості обслуговування покупців. Його працівники упакують ваші покупки і віднесуть їх до вашої автомашині. Конкурент в особі великого роздрібного магазина може надавати покупцям самим упаковувати і переносити свої покупки, але продавати їх за нижчими цінами. «Одноденна» чищення одягу часто є більш кращою, ніж аналогічна за якістю чистка, яка займає три дні. Ввічливість і послужливість службовців магазина, репутація фірми по обслуговуванню покупців або обміну її продуктів, наявність кредиту є аспектами диференціації продукту, пов'язаними з послугами.  
3. Розміщення. Продукти можуть також бути диференційовані на основі розміщення і доступності. Невеликі міні-бакалії або продовольчі магазини самообслуговування успішно конкурують із великими супермаркетами, незважаючи на те що мають набагато більш широкий асортимент продуктів і призначають більш низькі ціни. Власники маленьких магазинів розташовують їх поблизу від покупців, на найбільш жвавих вулицях, нерідко вони відкриті 24 години на добу. Так, наприклад, близьке сусідство бензозаправної станції до зв'язує штати автомагістралях дозволяє їй продавати бензин по ціні більш високої, чим це могла б робити бензоколонка, розташована в місті, в 2 або 3 милях від такої автомагістралі.  
4. Стимулювання збуту і упакування. Диференціація продукту може також бути результатом - значною мірою - уявних відмінностей, створених за допомогою реклами, упаковки та використання торгових знаків і торгових марок. Коли та чи інша марка джинсів або парфумів зв'язується з ім'ям якої-небудь знаменитості, то це може вплинути на попит на ці продукти з боку покупців. Багато споживачі вважають, що зубна паста, упакована в аерозольний балончик, є більш кращою, ніж та ж сама зубна паста у звичайному тюбику. Хоча існує ряд медикаментів, по властивостях подібних аспірину, створення сприятливих умов для продажу і яскрава реклама можуть переконати багато споживачів, що байєр і анацін є кращими і заслуговують більш високої ціни, ніж їх більш відомий замінник.  
Одним з важливих значень диференціації продукту є те, що, незважаючи на наявність щодо великого числа фірм, виробники в умовах монополістичної конкуренції мають обмеженою ступенем контролю над цінами на свою продукцію. Споживачі віддають перевагу продукції певних продавців і у відомих межах платять більш високу ціну за цю продукцію, щоб задовольнити свої переваги. Продавці і покупці більше не пов'язані стихійно, як на ринку досконалої конкуренції.  
З усього вищесказаного можна зробити висновок, що в умовах монополістичної конкуренції економічне суперництво зосереджується не тільки на ціні, але також і на таких нецінових чинниках, як якість продукту, реклама й умови, пов'язані з продажем продукту. Оскільки продукти диференційовані, можна припустити, що з часом вони можуть бути змінені і що риси диференціації продукту кожної фірми будуть сприйнятливі до реклами та іншим формам стимулювання збуту. Багато фірм роблять сильний акцент на торгові знаки і фабричні клейма як засіб переконання споживачів у тому, що їхня продукція краще, ніж продукція конкурентів.  
Олігополія - ринкова структура, при якій велика частина продукції, що випускається проводиться жменькою великих фірм, кожна з яких досить велика для того, щоб впливати на весь ринок своїми власними діями. Окремі олігополісти можуть самі впливати на ціну, як і при монополії, але ціна визначається діями, що робляться всіма продавцями, як і за досконалої конкуренції. Це обумовлює більшу складність рішень олигополистов порівнянні з рішеннями фірм в інших ринкових структурах. Кожній фірмі доводитися виробляти рішення не тільки щодо того, як будуть реагувати покупці на її дії, але також і щодо того, як на це відгукнутися інші фірми в галузі, оскільки їх відповідна реакція буде впливати на прибутки фірми.  
Тому олігополісти живлять відраза до цінової конкуренції. Це відразу може призвести до деякого більш-менш неформального типу таємної угоди про ціну. Проте зазвичай таємні угоди супроводжуються нецінової конкуренцією. Характерно, що саме через нецінову конкуренцію визначається частка ринку для кожної фірми. Цей наголос на нецінову конкуренцію своїм корінням йде в дві основні причини.  
1. Конкуренти фірми можуть швидко і легко відповісти на зниження цін. Внаслідок цього можливість значного збільшення чиєї-небудь ринкової частки мала; конкуренти швидко анулюють будь-яке можливе збільшення продажів, відповідаючи на зниження цін. І звичайно, завжди існує ризик, що цінова конкуренція увергне учасників в згубну війну цін. Менш імовірно, що нецінова конкуренція вийде з-під контролю. Олігополісти вважають, що завдяки нецінової конкуренції можуть бути отримані більш довготривалі переваги перед конкурентами, тому що зміни продукту, удосконалення виробничої технології і вдалі рекламні трюки не можуть бути так само швидко і так само повно дубльовані, як зниження цін.  
2. Промислові олігополісти зазвичай володіють значними фінансовими ресурсами, на які можна підтримувати рекламу і розвиток продукту. Отже, хоча нецінова конкуренція є основною рисою як галузей з монополістичною конкуренцією, так і олігополістичних галузей, останні зазвичай мають більш значні фінансові ресурси, які дозволяють їм більш щільно займатися нецінової конкуренцією.  
Олігополії можуть бути однорідними або диференційованими, тобто в олігополістичній галузі можуть виробляти стандартизовані або диференційовані продукти. Багато промислові продукти: сталь, цинк, мідь, алюміній, свинець, цемент, технічний спирт і т.д. - Є стандартизованими продуктами у фізичному сенсі і проводяться в умовах олігополії. З іншого боку, багато галузей, що виробляють споживчі товари: автомобілі, шини, миючі засоби, листівки, кукурудзяні та вівсяні пластівці для сніданку, сигарети і безліч побутових електричних приладів, є диференційованими олігополіями.  
На олігополістичних ринках зазвичай існують деякі бар'єри входження в галузь, але вони не такі жорсткі для того, щоб зробити його абсолютно неможливим. Високі бар'єри входження в галузь пов'язані, перш за все, з економією на масштабах виробництва.  
Таким чином, ми розглянули конкуренцію, що відповідає різним структурам ринку. За ступенем убування конкурентності їх можна перерахувати в наступному порядку: досконала конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія і монополія. Ми з'ясували, що використання методів нецінової конкуренції більшою мірою властиве фірмам, що функціонує в умовах олігополії або монополістичної конкуренції. У той час як в умовах досконалої конкуренції та монополії ця необхідність відпадає. У наступному розділі ми більш детально зупинимося на питанні цінової і нецінової конкуренції. 

Глава 3. Цінова і нецінова конкуренція.

В економіці прийнято розділяти  конкуренцію за її методам на цінову і нецінову.  
Цінова конкуренція  
Цінова конкуренція сходить до тих далеких часів вільного ринкового суперництва, коли навіть однорідні товари пропонувалися на ринку за найрізноманітнішими цінами. Зниження ціни було тією основою, за допомогою якої промисловець (торговець) виділяв свій товар, привертав увагу до нього і, в кінцевому рахунку, завойовував собі бажану частку ринку.  
Коли ринки монополізовані, розділені між собою незначним числом великих фірм, які захопили ключові позиції, виробники прагнуть якомога довше утримати ціни постійними, щоб, цілеспрямовано знижуючи собівартість і витрати на маркетинг, забезпечити зростання прибутку (максимізацію). На монополізованих ринках ціни втрачають еластичність. Це не означає, звичайно, що на сучасному ринку не ведеться «війна цін» - вона існує, але не завжди в явній формі. «Війна цін» у відкритій формі можлива лише до того моменту, поки фірма не вичерпує резерви зниження собівартості товару, що випливають з розширення масштабу масового виробництва («Тексас инструментс» встановила в 1972 році ціну на портативний калькулятор 149,95 доларів, а в 1977 році знизила її до 6-7 доларів [11]) і відповідного підвищення маси прибутку.  
Коли ж встановилася рівновага, нова спроба знизити ціну призводить до того, що конкуренти реагують так само: позиції фірм на ринку не зазнають змін, однакнорма прибутку падає, фінансовий стан фірм у більшості випадків погіршується, а це веде до зниження інвестицій в оновлення і розширення основних фондів, у результаті спад виробництва посилюється, замість очікуваних перемог і витіснення конкурентів наступають несподівані розорення та банкрутства.  
Ось чому в наші дні нерідко спостерігається не зниження цін у міру розвитку НТП, а їх підвищення: приріст цін найчастіше не адекватний поліпшення споживчих властивостей товарів, яке неможливо заперечувати.  
Цінова конкуренція застосовується головним чином фірмами - аутсайдерами у боротьбі з монополіями, для суперництва з якими у аутсайдерів немає сил і можливості в сфері нецінової конкуренції. Крім того, цінові методи використовуються для проникнення на ринки з новими товарами (цим не нехтують і монополії там, де вони не мають абсолютну перевагу), а також для зміцнення позицій у разі раптового загострення проблеми збуту. При прямої цінової конкуренції фірми широко сповіщають про зниження цін на випущені і наявні на ринку товари: наприклад, в 1982 році «Дейта Дженерал» знизила ціну на одне з запам'ятовуючих пристроїв на 68%, «Перкін-Елмерс» - на 61%, «Хьюлетт - Паккард »на 37,5%, в результаті чого середній рівень цін впав з 20 доларів (початок 1981р.) до 5 доларів (середина 1982 р.).  
При прихованій ціновій конкуренції фірми вводять новий товар із значно поліпшеними споживчими властивостями, а ціну піднімають непропорційно мало: так, «Крейт Ресерч» випустила в 1976 році комп'ютер продуктивністю 1 млн. операцій / сек. і ціною 8,5 млн. доларів, а в 1982 році - комп'ютер, продуктивністьякого в три рази вище, а ціна підвищилася лише на 15% [12].  
Основна умова ведення успішної конкурентної боротьби за допомогою цін - постійне вдосконалення виробництва і зниження собівартості. Виграє тільки той підприємець, який має реальними шансами зниження витрат виробництва.  
Механізм цінової конкуренції діє таким чином. Фірма-виробник встановлює на свою продукцію ціни нижче ринкових. Конкуренти, які не мають можливості наслідувати цю ініціативу, не можуть втриматися на ринку і йдуть з нього або банкрутують. Однак завжди знаходиться конкурент, який виведе фірму з скрутного становища, переживе "війну цін" і дочекається нового підвищення цін на продукцію. Так що на виграш може розраховувати тільки та фірма, яка має дійсно сильне положення на ринку в порівнянні з конкурентами. Якщо ж конкуруючі фірми знаходяться в приблизно рівних умовах, то "цінова війна" не просто марнотратна, але і безглузда.  
Нецінова конкуренція  
При нецінової конкуренції роль ціни анітрошки не зменшується, проте на перший план виступають унікальні властивості продукту, його технічна надійність, висока якість. Саме це, а не зниження ціни, дозволяє залучити нових покупців та підвищити конкурентоспроможність товару.  
Проведений аналіз ринкової поведінки господарських суб'єктів в умовах монополістичної конкуренції дозволяє говорити про можливості розгортання цінової конкуренції, незважаючи на наявне різноманіття різних товарів і послуг, здатних задовольнити одну і ту ж потребу. Разом з тим для даної ринкової структурихарактерна і нецінова конкуренція. Основними формами нецінової конкуренції в умовах монополістичної конкуренції є диференціація продукту, поліпшення його якісних і споживчих властивостей, реклама. Диференціація продукту дозволяє запропонувати покупцям найрізноманітніші за типом, стилю, марки, якістю товари та послуги. Коли цей процес успішний, він дозволяє фірмі створити свій постійне коло покупців, які віддають перевагу її товари аналогам у конкурентів.  
Однак при наявності такого різноманітного асортименту пропонованих товарів і послуг завжди є можливість нової пропозиції, яке буде відрізнятися від уже наявного різноманіття продуктів. Досконале вивчення різноманітності споживчих смаків споживачів, окремих їх відтінків дозволяє новим товаровиробникам знайти свою нішу на ринку.  
Диференціація продукту виступає свого роду компенсацією тих недоліків, які властиво монополістичної конкуренції і пов'язані насамперед з витратами, пов'язаними з функціонуванням такої ринкової структури. У той же час диференціація продукту, доведена до крайнього ступеня свого прояву, з одного боку збиває з пантелику споживача, ускладнюючи процес вибору, з іншого боку, може породити хибні орієнтири у виборі. Досить часто перевага одним товарам перед іншими віддається виходячи не з дійсних якісних і споживчих властивостей товару, а з ціни, вважаючи що остання є найкращим показником якості пропонованих товарів і послуг.  
Іншою формою нецінової конкуренції є вдосконалення конкурентами випускаються, і пропонованих послуг. Поліпшення якісних характеристик або споживчих властивостей товару забезпечує розширення ринку реалізації продукції і витіснення конкурентів, які не піклуються про вдосконалення своєї продукції. Дана форма конкуренція має своїм наслідком два позитивних моменти, крім кращого задоволення потреб покупців. Перший полягає в тому, що вдале поліпшення продукту однієї з фірм спонукає інші підприємства приймати необхідні заходи з метою подолати тимчасову перевагу цієї фірми. У цілому це сприяє розвитку науково-технічного прогресу не тільки в сфері споживчих товарів, але і безпосередньо в області ресурсного та матеріально-технічного забезпечення випуску товарів невиробничого призначення.  
Другий момент пов'язаний з появою нових джерел фінансування процесу подальшого вдосконалення продукту, що випускається або створення якісно нового товару. Успіх у справі розширення продукту дозволяє розширити виробництво, досягати оптимальних його масштабів і отримувати в значних обсягах економічний прибуток, яка як раз і є цим новим фінансовим джерелом.  
Відзначаючи позитивні сторони конкуренції у формі вдосконалення продукту, не можна не звертати уваги на імітаційну діяльність фірм у цій галузі. У фірми-імітатора активність на вдосконалення продукту, як правило, обмежуються незначними поверхневими змінами продукту, домагаючись зовнішнього ефекту, що видає здаються зміни в продукті за справжні, а також апріорі закладають моральний знос в вдосконалений продукт, що викликає швидке розчарування покупця у володінні продуктом, на зміну якого прийшла вже його нова модель. Ясно, що подібний напрямок діяльності фірм об'єктивно веде до розкрадання обмежених ресурсів і викликає зростання споживчих витрат населення.  
До нецінових методів відносять також надання великого комплексу послуг (у тому числі навчання персоналу), безкоштовне сервісне обслуговування, залікстарого зданого товару в якості першого внеску за новий, постачання обладнання на умовах «готова продукція в руки». Менше енергоспоживання, знижена металоємність, запобігання забруднення природи та інші аналогічні покращені споживчі властивості висунулися в останнє десятиліття на провідне місце в переліку нецінових аргументів на користь товару.  
В даний час отримали дуже великий розвиток різного роду маркетингові дослідження, метою яких є вивчення запитів споживача, його відношення до тих чи інших товарів, тому що знання виробником подібної інформації дозволяє йому точніше уявляти майбутніх покупців його продукції, більш точно представляти і прогнозувати ситуацію на ринку в результаті його дій, зменшувати ризик невдачі тощо  
У зв'язку з великим впливом на громадськість засобів масової інформації, преси реклама є найважливішим методом ведення конкурентної боротьби, тому що. за допомогою реклами фірми не тільки доносять до покупців інформацію про споживчих властивості своїх товарів, але й формують довіру до своєї товарної, цінової, збутової політики, прагнучи створити образ фірми як «хорошого громадянина» тієї країни, на ринку якої підприємець виступає у зовнішній торгівлі.  
Виробник в умовах монополістичної конкуренції може, маніпулюючи продуктом, домогтися, принаймні, тимчасової переваги над конкурентами. Такий же результат може бути досягнутий виробником за допомогою реклами й інших прийомів стимулювання збуту. У той час як диференціація продукту пристосовує продукт до споживчого попиту, реклама пристосовує споживчий попит до продукту.  
За допомогою реклами можна певним чином формувати думку споживачів про той чи інший товар, причому як в кращу, так і в гіршу сторони, як доказ можна навести такий приклад.  
В часи існування ФРН у західнонімецьких споживачів великим попитом користувалося французьке пиво. Західнонімецькі споживачі робили все, щоб не допустити французьке пиво на внутрішній ринок ФРН. Ні реклама німецького пива, ні патріотичні заклики "німці, пийте німецьке пиво", ні маніпулювання цінами ні до чого не привели. Тоді преса ФРН стала робити наголос на тому, що французьке пиво містить різні шкідливі для здоров'я хімічні речовини, в той час як німецьке, мовляв, є виключно чистим продуктом. Почалися різні акції в пресі, арбітражні суди, медичні експертизи, У результаті всього цього попит на французьке пиво все-таки впав - про всяк випадок німці перестали купувати французьке пиво [13].  
Мета реклами фірми, що діє в умовах монополістичної конкуренції, проста. Фірма сподівається збільшити свою ринкову частку і посилити лояльність споживачів по відношенню саме до її диференційованого продукту. У перекладі на спеціальні терміни це означає, що фірма сподівається, що реклама пересуне криву її попиту праворуч і одночасно зменшить її цінову еластичність.  
Найбільш інтенсивно реклама проводиться в умовах монополістичної конкуренції та олігополії.  
Величезні витрати, пов'язані з рекламною діяльністю, викликають неоднозначні оцінки щодо доцільності реклами.  
З одного боку, стверджується, що подібного роду діяльність носить марнотратний характер і послаблює конкуренцію. І дійсно, наприклад, у США витрати на рекламу перевищують суми, що витрачаються урядами штатів і муніципалітетами. З іншого боку, рекламі приписується багато позитивних моментів, які пов'язані як і з інтересами споживачів, так і ефективністю функціонування національної економіки, а також зі зміцненням ринкових сил, що веде до загострення конкурентної боротьби. Отже, коротенько зупинимося як на позитивних, так і на негативних сторонах рекламної діяльності.  
У зв'язку з настільки двоїстої оцінкою рекламної діяльності, очевидно, законодавчим та виконавчим органам країни необхідно постійно відслідковувати процесирекламної діяльності з метою прийняття тих чи інших дієвих заходів, своєчасно лімітувати, або не допустити негативні наслідки від реклами. Це стосується насамперед до сьогоднішньої Росії, яку захлеснула справжня рекламна шкідлива вакханалія, яка завдає шкоди не тільки національній економіці, але і здоров'ю, психіці населення. До недоліків реклами відносять:  
- Зміст реклами часто неінформативно і вводить в оману покупців.  
- Реклама вимагає великих фінансових витрат, вони збільшують ціну товарів, - споживачів спонукають витрачати гроші на товари, які їм насправді не потрібні.  
- Засоби масової інформації залежать від рекламодавців, це обмежує їх свободу.  
Однак не можна забувати і незаперечні плюси рекламної діяльності:  
- Реклама забезпечує споживачів інформацією про ціни, останні новинки на товарному ринку.  
- Реклама часто призводить до зниження цін. Створюючи масові ринки, реклама дозволяє зменшити собівартість продукції, що дає можливість виробникам знижувати витрати. Цією економією користується споживач.  
- Реклама стимулює конкуренцію, і від цього виграють споживачі і все суспільство.  
- Доходи від реклами оплачують велику частину витрат на журнали і газети, всю вартість комерційного радіо і ТБ.  
- Реклама приносить користь економіки в цілому, стимулюючи споживчий попит, впливає на пожвавлення економіки. Реклама допомагає підтримувати попит на потрібному рівні.  
Основний дослідницький інтерес економістів зосередився на впливі реклами на ступінь конкуренції. Отримали розвиток дві абсолютно різні школи. Антиконкурентна точка зору стверджує, що реклама є, по суті, формою переконання, яка посилює диференціацію продукту в свідомості споживачів і, таким чином, дозволяє кожній фірмі отримати більшу ступінь монопольної влади на ринку, причому зробити це за рахунок споживачів. Реклама переконує споживачів у тому, що на світі мало замінників передбачуваного продукту. Якщо використовувати графічну форму, то можна сказати, що реклама робить криву попиту фірми менш еластичною, дозволяючи останньої призначати більш високі ціни і отримувати підвищені прибутку. Реклама зменшує конкуренцію серед існуючих фірм галузі і, виступаючи для них в якості бар'єру, захищає створені фірми від нових потенційних конкурентів. На противагу цій, інша, проконкурентна точка зору розглядає рекламу як інформацію, тобто як відносно недорогий засіб збільшення кількості замінників продуктів, відомих споживачам. Отже, реклама робить криву попиту будь-якого, особливо діє в умовах монополістичної конкуренції, продавця більш еластичною, а ціни і прибутки мають тенденцію до зниження. Більша знання про придатність продуктів завдяки рекламі успішно збільшує число замінників і робить галузь більш конкурентною.  
Свідоцтва економічних наслідків реклами є різнорідними, оскільки дослідники звичайно відчувають труднощі при виявленні справжніх причин і наслідків. Припустимо, виявлено, що фірми, які рекламують багато свої товари, мають значну монопольну владу і великі прибутки. Чи означає це, що реклама створює бар'єри для вступу, які, у свою чергу, зміцнюють цю монопольну владу і прибутку? Або ж ці самі бар'єри для вступу не пов'язані з рекламою, але є джерелом монопольних прибутків, дозволяють фірмам щедро витрачатися на рекламу своїх продуктів? Очевидно одне - те, що в даний час просто немає єдиної думки щодо економічних наслідків реклами.  
Таким чином, ми встановили, що основними методами нецінової конкуренції є диференціація продукту, поліпшення його якісних і споживчих властивостей, реклама. Також ми з'ясували, що основна умова ведення успішної конкурентної боротьби за допомогою цін - постійне вдосконалення виробництва і зниження собівартості. Виграє тільки той підприємець, який має реальними шансами зниження витрат виробництва. 

Висновок

Підводячи підсумок вищесказаного, можна  зробити наступні висновки:  
1.Конкуренція - це складне багатогранне явище. Існує безліч її видів і методів. Цей елемент економіки слід оцінювати як життєво важливу й найбільш потужну силу розвитку економіки.  
2.Роль конкуренції на ринку:  
-Конкуренція сприяє встановленню рівноважної ціни, рівнянню попиту і пропозиції.  
-Конкуренція підтримує суспільно нормальні умови виробництва і реалізації товарів і послуг.  
-Конкуренція стимулює науково-технічний прогрес і підвищення ефективності виробництва.  
3.Совершенная конкуренція володіє наступними характерними рисами:  
-Основною рисою є наявність великої кількості незалежно діючих продавців, зазвичай пропонують свою продукцію на високоорганізованому ринку.  
-Фірми виробляють стандартизовану, або однорідну, продукцію.  
-Окремі фірми здійснюють незначний контроль над ціною продукції.  
-Для входу (виходу) на ринок досконалої конкуренції не існує ніяких перешкод.  
4. Можна виділити дві основні причини виникнення недосконалої конкуренції:  
- Є тенденція до зменшення кількості продавців у тих галузях, для яких характерні значні економії від масштабу і зменшуються витрати;  
- Ринки мають тенденцію до недосконалої конкуренції, коли існують труднощі для вступу нових конкурентів в галузь.  
5.Монополіі характеризуються такими рисами:  
-Фірма-монополіст здійснює значний контроль над ціною.  
-Існування монополії залежить від існування бар'єрів для вступу.  
-Коли монополії виробляють товар, який покупці не можуть перепродати, вони часто знаходять можливим і вигідним призначати різні ціни для різних покупців, здійснюючи тим самим цінову дискримінацію.  
-Головний плюс монополії: масштаби виробництва дозволяють знижувати витрати і в цілому заощаджувати ресурси; продукція монополістичних компаній відрізняється високою якістю, що і дозволило їм завоювати панівне становище на ринку.  
-Основний мінус монополії полягає в тому, що монополісти мають схильність завищувати ціни і занижувати обсяг виробництва.  
6.Монополістіческой конкуренції властиві такі риси:  
-Фірма володіє відносно невеликою часткою всього ринку, тому вона має дуже обмежений контроль над ринковою ціною.  
-Таємна змова, погоджені дії фірм з метою обмеження обсягу виробництва і штучного підвищення цін, майже неможливий.  
-Кожна фірма визначає свою політику, не враховуючи можливу реакцію з боку конкуруючих з нею фірм.  
-Економічне суперництво зосереджується не тільки на ціні, але також і на таких нецінових чинниках, як якість продукту, реклама й умови, пов'язані з продажем продукту.  
7.В умовах олігополії кожній фірмі доводиться виробляти рішення не тільки щодо того, як будуть реагувати покупці на її дії, але також і щодо того, як на це відгукнутися інші фірми в галузі, оскільки їх відповідна реакція буде впливати на прибутки фірми.  
8.Олігополісти воліють нецінову конкуренцію цінової з двох причин:  
- Олігополісти вважають, що завдяки нецінової конкуренції можуть бути отримані більш довготривалі переваги перед конкурентами, тому що зміни продукту, удосконалення виробничої технології і вдалі рекламні трюки не можуть бути так само швидко і так само повно дубльовані, як зниження цін;  
- Промислові олігополісти зазвичай володіють значними фінансовими ресурсами, на які можна підтримувати рекламу і розвиток продукту.  
9.Методи цінової конкуренції використовуються для проникнення на ринки з новими товарами, а також для зміцнення позицій у разі раптового загострення проблеми збуту.  
10.Разлічают пряму і приховану цінову конкуренцію:  
-За прямої цінової конкуренції фірми широко сповіщають про зниження цін на випущені і наявні на ринку товари.  
-При прихованій ціновій конкуренції фірми вводять новий товар із значно поліпшеними споживчими властивостями, а ціну піднімають непропорційно мало.  
11.Основні умова ведення успішної конкурентної боротьби за допомогою цін - постійне вдосконалення виробництва і зниження собівартості.  
12.Основнимі формами нецінової конкуренції є диференціація продукту, поліпшення його якісних і споживчих властивостей, реклама.  
13.Важнимі аспектами диференціювання є:  
-Відмінності, що включають функціональні особливості, матеріали, дизайн і якість роботи;  
-Послуги та умови, пов'язані з продажем продукту;  
-Розміщення і доступність.  
14.Основні мінуси реклами:  
-Зміст реклами часто неінформативно і вводить в оману покупців;  
-Реклама вимагає великих фінансових витрат, вони збільшують ціну товарів, - споживачів спонукають витрачати гроші на товари, які їм насправді не потрібні.  
15. Основні плюси реклами:  
-Реклама забезпечує споживачів інформацією про ціни, останні новинки на товарному ринку;  
-Реклама стимулює конкуренцію;  
-Реклама приносить користь економіки в цілому, стимулюючи споживчий попит, впливає на пожвавлення економіки. Реклама допомагає підтримувати попит на потрібному рівні.