Контрольная работа по "Банковским операциям"

 

Банк постачальника у  Києві (кореспондент банку Тернополя)			Банк платника у Тернополі (кореспондент банку Києва)
			і
Постачальник			Платник

 

Рис. 6.11. Схема документообігу при прямих кореспондентських відносинах між банківськими установами.

Можливі також відносини між кореспондентами без рахунка,коли взаємні розрахунки здійснюються за рахунками, відкритими ними у третій кредитній установі. Окремий випадок такої структури договірних зв'язків - розрахунки через кореспондентські рахунки, відкриті в установах центрального банку (рис. 6.12). Однак вони можуть проводитися і через рахунки, відкриті у будь-якій банківській установі, яка переважно є великим центром міжбанківських розрахунків.

Ще один вид кореспондентських  відносин - через клірингові центри, в яких відкриваються клірингові рахунки, - як різновид кореспондентського рахунка для проведення клірингу (рис. 6.13). При цьому рівновеликі фінансові вимоги та зобов'язання погашаються, а сальдо списується (дебетове) або зараховується (кредитове) на основний кореспондентський рахунок.

Клірингова установа

Для встановлення кореспондентських  відносин банківські установи обмінюються  листами. Сторони домовляються, за якими  рахунками будуть здійснюватись  взаємні розрахунки, обмінюються  зразками підписів посадових осіб, тарифами комісійних винагород, домовляються про те, чий телеграфний ключ буде застосовуватись для засвідчення  справжності виставлених ними платіжних  доручень. Банківські установи, які  встановили між собою кореспондентські відносини, називають одна одну кореспондентами.

Таким чином банки стають кореспондентами, тобто одночасно виступають клієнтами один стосовно одного. Банки-кореспонденти за характером своєї діяльності мають доповнювати один одного з метою найповнішого задоволення потреб своїх клієнтів у банківських послугах.

Необхідність у кореспондентських  відносинах виникає, коли банк не може запропонувати певні послуги  своїм клієнтам або коли відомо, що інший банк зробить це швидше, краще та дешевше. З огляду на це й обирають банки-кореспонденти. Далі укладаються кореспондентські договори (угоди).

Кореспондентський договір - це угода між двома або кількома банківськими установами про здійснення платежів і розрахунків, що їх виконує одна банківська установа за дорученням та на кошти іншої. Розрізняють кореспондентські договори термінові (з правом продовження, і безтермінові. При цьому, як правило, використовуються форми типових договорів. Великі банки здійснюють підготовку своїх форм.

У кореспондентських договорах  передбачаються форми і порядок  розрахунків: відкриття, підтвердження  та виконання акредитивів, переказних, інкасових й інших операцій; умови  стягнення комісійної винагороди за користування кореспондентським рахунком і відшкодування поштових, телеграфних  та інших витрат; відповідальність сторін і санкції за порушення  умов договору; термін дії договору та порядок його дострокового розірвання й ін.

Важливе значення для нормальних кореспондентських відносин має  спосіб передачі інформації про розрахунки: спецзв'язок, телетайп, телеграф або  електронний. Звідси застосовуються заходи з оснащення відповідними технічними засобами зв'язку, а також програмними  продуктами, які дають змогу працювати  в режимі реального часу. Великі банки переважно сприяють своїм  кореспондентам і в цій роботі.

Укладенню кореспондентського договору між банківськими установами передує уважне вивчення ними один одного. Банки обмінюються листами  та надають один одному документи  для вивчення надійності й стану  партнерів: нотаріально завірені копії  статутів і ліцензій на проведення різних операцій, звіти про діяльність, включаючи баланси, довідки про  дотримання економічних нормативів та ін. За довідками про рівень платоспроможності  потенційних кореспондентів банки  звертаються до послуг рейтингових, довідкових фірм або товариських  банків.

Після укладення договорів відкриваються кореспондентські рахунки.

Кореспондентський рахунок - це рахунок одного банку, відкритий в іншому банку, на якому відображаються платежі, проведені останнім за дорученням, і за рахунок першого банку на основі укладеного між ними кореспондентського договору.

Кореспондентські рахунки  поділяються на рахунки «Лоро» та «Ностро». Рахунки «Лоро» відкривають  інші банки в «нашому» банку, а  рахунки «Ностро» відкриває «наш»  банк в інших банках.

Основні записи робляться  за рахунком «Лоро». Ці записи є вирішальними для забезпечення своєчасності платежу  і нарахування процентів. Операції за рахунком «Ностро» проводяться за методом дзеркальної бухгалтерії [1, с.187-191].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Тести:

 

1. Між  якими суб'єктами виникають економічні  відносини при розрахунках акредитивами:

1. Заявник акредитива;
2. Чекодавець;
3. Банк-емітент;
4. Чекодержатель;
5. Бенефіціар;
6. Особа, яка здійснює платіж за допомогою чека;
7. Виконуючий банк;
8. Банк бенефіціара.

2. Вкажіть  відповідну послідовність документообороту  при розрахунках за допомогою  простого векселя:

2. Продавець (векселедержатель) пред'являє вексель до оплати;

1. Покупець (векселедавець) вручає вексель  продавцю (векселедержателю);

4. Покупець оплачує вексель;

3. Продавець (векселедержатель) відвантажує товар, продукцію, виконує роботи, надає послуги покупцю, замовнику.

3. Яка  послідовність документообороту  при розрахунках за допомогою  переказного векселя:

3. Векселедавець (трасант) направляє акцептований вексель ремітенту – отримувачу грошей по переказному векселю;

Платник (трасат) повертає акцептований вексель векселедавцю (трасанту);

1. Векселедавець  (трасант) направляє платнику (трасату,  тобто особі-боржнику) товар, а  також тратту;

4. Ремітент направляє вексель (платнику) трасанту до оплати;

2. Платник (трасант) повертає акцептований вексель векселедавцю (трасанту).

 

4. До додаткового  капіталу можна віднести таки  елементи:

А) сплачений  і зареєстрований статутний капітал;

Б) розкриті резерви;

В) прибуток поточного року;

Г) субординований борг;

Д) результат переоцінки основних засобів.

5. Чи вірним, на вашу думку, є твердження проте, що власники звичайних акцій беруть участь в управління банку і поділяють з ним усі його доходи, збитки та ризики.

А) так;

Б) ні.

 

6. Чи вірним, на вашу думку, є твердження, що привілейовані акції дають право їх власникам на отримання фіксованого розміру дивідендів, який не залежить від отриманого банком прибутку, однак власники таких акцій не беруть участі в управлінні банком.

А) так;

Б) ні.

 

7. Резервний фонд створюється у порядку, визначеному зборами акціонерів, а його розмір не може бути меншим ніж:

А) 10% регулятивного  капіталу;

Б)  15% регулятивного  капіталу;

В)  20% регулятивного  капіталу;

Г)   25% регулятивного капіталу.

 

8. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду не повинен бути меншим ніж:

А)  5% прибутку;

Б)  15% прибутку;

В)  25% прибутку;

Г)  35% прибутку.

 

9. Резерв банку, який залишається після розподілу прибутку на сплату податків, формування резерву та виплату дивідендів власникам і призначається на капіталізацію, тобто на розширення банківського бізнесу – це:

А) спеціальні фонди;

Б) нерозподілений прибуток;

В) резервний  фонд;

Г) резерви  під стандартну заборгованість інших  банків.

 

10. Чи вірним, на Вашу думку,  є твердження, що переважна частина ресурсів банку формується за рахунок залученого капіталу:

А) так;

Б) ні.

 

 

 

 

 

 

 

4. Задача:

 

Умова: 28.02.08р. до комерційного банку звернувся клієнт із проханням видати йому кредит на суму 54 000 гривень терміном на 6 місяців. У забезпечення запропоновано товарно-матеріальні цінності, які є у власності клієнта, оцінені на суму 75 000 гривень. За попередніми підрахунками кредитного інспектора банку даний клієнт відноситься до класу Г, якість обслуговування попереднього боргу є слабка.

Завдання: розрахуйте суму валового та чистого кредитного ризику, визначіть суму, яка надійде до резерву банку по страхуванню. кредитних ризиків, визначіть вид резерву, вкажіть джерело резерву, термін відрахування, вкажіть періодичність проведення моніторингу кредиту. Вкажіть яким законодавчим актом регулюється формування та використання резерву на покриття втрат від кредитних ризиків банку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Банківські операції: Підручник / За ред. д.е.н., проф. О. В. Дзюблюка. -Тернопіль: Вид-во ТНЕУ «Економічна думка», 2009. - 696 с.
2. Махаєва О. Оверсайт як функція центрального банку та концепція його введення в Україні // Вісник НБУ. – 2011. – квітень. - С. 18-22
3. Платіжна система України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=76254
4. Тиркало Р.І. Банківська справа: Підручник / Тиркало Р.І. – К.: Знання, 2000. – 219с.