Користність. Карденаліський підхід

Рисунок 1.3. Зсув бюджетної лінії внаслідок падіння (а)

і зростання (б) доходу споживача

За умови  зменшення ціни на благо Х або  благо Y при тому ж доході відповідного блага можна купити більше, тому бюджетна лінія зсувається вправо вгору, змінюючи кут нахилу внаслідок зміни  співвідношення цін (рис. 1.4).

Рисунок 1.4. Зсув бюджетної лінії внаслідок зниження ціни

блага Х (а) та блага Y (б)

В протилежному випадку, коли ціна на благо Х або  благо Y зростає, відповідних благ при  незмінному доході можна купити менше, і бюджетна лінія зсувається вліво  вниз, змінюючи кут нахилу.

Таким чином, зміна  доходів і цін змінює положення  бюджетної лінії.

3. Оптимізація вибору на основі кардиналістської теорії

Кардиналістський  підхід до аналізу рівноваги споживача  полягає у порівнянні співвідношень  між граничними корисностями і цінами товарів. Споживач прагне досягти максимуму корисності за наявних бюджетних обмежень, а корисність кошика обчислюється як сума граничних корисностей кожної одиниці товарів, що входять до нього. Він віддасть перевагу тому товару, який додає на кожну грошову одиницю більше корисності. Порівнюючи граничні корисності кожної одиниці товару з розрахунку на грошову одиницю, споживач послідовно переключає свій вибір з одного товару на інший, доки в межах свого бюджету вже не зможе збільшити сумарної корисності.

Припустимо, що споживач вибирає кошик з товарами Х і Y. Ціна одиниці товару Х: =2 грн., а товару Y: = 4 грн. Тижневий доход  споживача дорівнює 20 грн. Граничні корисності кожної одиниці товарів  подані в таблиці 2.3 (колонки 2 і 4).

Граничну корисність на 1 грн. обчислюємо за формулою: (колонки 3 і 5). Як показують дані таблиці, найбільшу граничну корисність на 1 грн. приносить в кошик перша одиниця товару Y (6 ютилів), далі по 5 ют./грн. додають перша одиниця товару X і друга одиниця товару Y.

Одиниці товарів за порядком	Граничні корисності товарів
	, ютилів	на 1 грн. (ют./грн)	, ютилів	на 1 грн. (ют./грн.)
1	2	3	4	5
1	10	5	24	6
2	8	4	20	5
3	7	3,5	18	4,5
4	6	3	16	4
5	5	2,5	12	3
6	4	2	6	1,5

 

Потім споживач обирає третю одиницю Y – 4,5 ют./грн.. І, нарешті, можна додати до кошика ще по одній одиниці товарів X і Y, які мають по4ют./грн.Всьоговкошикумаємонабір:. Перевіряючи,чи вистачає доходу на такийнабір:Споживачвитративвесьсвійдоход.Обчислислюєтьсявеличинасукупноїкорисностікошика:ютилів.

Жодна інша комбінація товарів не дасть більшої сукупної корисності в межах доходу в 20 грн. Останні грошові одиниці, витрачені  на товари споживачем, додали до кошика однакову граничну корисність з розрахунку на 1 гривню, тобто 8/2 = 16/4 = 4. 

Правило максимізації корисності: корисність максимізується вибором такого кошика в границях бюджетного обмеження, для якого  відношення граничних корисностей  останніх одиниць кожного виду благдоїхніхціноднаковедлявсіхблаг.

Прийнявши оптимальне рішення, споживач знаходиться у стані рівноваги. Рівновагу споживача описує другий закон Госсена: для максимального задоволення потреб в умовах обмеженості благ необхідно припинити споживання всіх благ у точках, де інтенсивність задоволення від споживання кожного блага стає однаковою. 

Якщо умова  рівноваги не виконується, наприклад, споживач має стимул до зміни структури  споживання. Він почне перерозподіляти  бюджет на користь товару , при збільшенні споживання якого гранична корисність буде спадати, а гранична корисність товару , кількість якого зменшиться, буде зростати до відновлення рівноваги. При цьому сукупна корисність нового набору товарів в межах того ж самого бюджету зросте. Отже, рівновага у споживанні максимізує добробут споживача.

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Раціональний споживач максимізує корисність від блага Х, якщо припинить його споживання, як тільки гранична корисність останньої спожитої одиниці стане рівною нулю, тобто не додасть більше ніякого задоволення.

Перевага кардиналістської версії полягала у тому, що вона не тільки досить просто пояснювала мотивацію поведінки споживача, але й могла бути застосована до аналізу вибору серед набору благ – двох, трьох і більшої кількості товарів, що в інших моделях зробити важко. Набір товарів, який купує споживач, називається ринковим споживчим кошиком. Сукупна корисність ринкового кошика утворюється додаванням значень граничної корисності кожної одиниці товарів. Функція сукупної корисності визначається присвоєнням числового показника кожному споживчому кошику. Таким чином можна забезпечити кількісне ранжирування споживчих кошиків: раціональний споживач вибере кошик з найбільшою сумою корисності (ютилів).

Проте в реальній дійсності важко уявити, що споживач здатний кількісно оцінити різницю в корисності благ, визначити, наприклад, на скільки ютилів буханець хліба корисніший за пакет молока. Радше споживач здатний визначити, наскільки один споживчий набір привабливіший для нього за інший.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел 

 

1. Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка: навчальний посібник /За ред. О.Я. Базілінської. - Київ: Центр видавничої літератури, 2004. - 351 с.
2. Ватаманюк O.З. Мікроекономіка: Навч. посіб. — Львів: Інтелект-Захід, 2004. - 176с.
3. Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. – 6-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2007. – 719 с.
4. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006.- 211 с.
5. Лісовий А.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 208 с.
6. Рибалкін В.О. та ін. Основи економічної теорії / Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Академія, 2003. - 352 с.
7. Старостенко Г.Г. Мікроекономіка: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 152 с.