Механізм отримання торгового прибутку

Таким чином, і тут величина прибутку обмежується можливостями росту продуктивності праці торговця. Звичайно, ріст продуктивності праці в сфері обігу відбувається, але він відбувається досить повільно. Крім того, якщо збільшиться продуктивність праці торговця, скажемо, за рахунок поліпшення торгових шляхів, транспортних засобів і т.д., то це збільшить продуктивність праці і товаровиробників, що самі продають свій товар. Якщо витрати праці торговця зменшаться з 10 до 5 год. праці, а витрати праці товаровиробників (по реалізації товарів) з 50 до 45 год. праці, то торговець як і раніше буде мати прибуток 40 г.о. (45-5). А якщо витрати праці зменшаться в торговця і дрібних товаровиробників не на 5 год. праці, а пропорційно витратам, скажемо в два рази, то торговий прибуток торговця навіть зменшиться: 50/2   - 10/5   = 20 г.о. І якщо навіть при цьому час обороту скоротиться вдвічі (насправді   набагато менше, оскільки транспортування товарів складає тільки одну, хоча і, бути може, найбільшу частину часу обороту товарного капіталу), величина прибутку, а отже, і норма прибутку, не збільшиться: 40 x 25 x 12 = 20 x 25 x24 = 12 тис. г.о.

Отже, норма торгового прибутку І має тенденцію знаходитися на одному рівні. Таким чином, торговці, що привласнюють винятково торговий прибуток І, можуть нього збільшувати лише за рахунок збільшення авансованого капіталу, що вони і робили в перший період торгової фази рабовласницького суспільства, збільшуючи капітал за рахунок перетворення в нього частини одержуваного торгового прибутку. Збільшення ж капіталу можливо лише за рахунок залучення й експлуатації в торгівлі робочої сили рабів і найманих робітників, оскільки торговець фізично не може сам реалізувати більше в кілька разів кількість товарів.

Експлуатація чужої робочої сили означає одержання торговцем, поряд з торговим прибутком І, і торгового прибутку ІІ, а разом з тим і норми торгового прибутку ІІ. Безсумнівно, норма прибутку, одержувана на капітал, асигнований на покупку робочої сили, вище, ніж норма прибутку І, по тій простій причині, що якщо торговець відчужує від дрібних товаровиробників лише частину прибавочного продукту, то від торгових працівників він відчужує весь чи майже весь прибавочний продукт.

А оскільки ступінь експлуатації рабів і найманих робітників, у міру росту продуктивності праці і з відповідного зниження вартості робочої сили, підсилюється, то збільшується і норма торгового прибутку ІІ. Однак це збільшення норми прибутку є незначним, оскільки є незначним і ріст продуктивної праці в сфері торгівлі.

Wчим  менше пов'язані дві місцевості чи дві країни між собою, чим більш  різні витрати праці, тобто продуктивність праці при виробництві тих самих   однотипних матеріальних благ у різних країнах, між якими виникає торгівля

 

Якщо норма прибутку І і норма прибутку ІІ обчислювалися десятками відсотків, то норма прибутку ІІІ, одержувана головним чином у зовнішній торгівлі і торгівлі у великих державах центральних областей (районів) з окраїнами, особливо недавно захопленими і приєднаними до держави чужоземними територіями, обчислюється сотнями відсотків. Капітал торговців, що отримують торговий прибуток ІІІ, зростав неймовірно швидко - щорічно в два, три і більш рази.

Однак згодом , у міру розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва, засобів транспорту, торгівлі, транспортних доріг і водяних шляхів сполучення, у міру переселення й асиміляції населення, у міру прогресу техніки, особливо виробничої, технології виробництва, господарства, агротехніки і т.д., відбувається поступове вирівнювання рівня продуктивності праці, так що розходження у витратах праці при виробництві однакових виробів, товарів поступово стираються. Нові, передові методи виробництва, нова, найбільш ефективна, найбільше досконала техніка починає поширюватися з найбільше економічно розвитих районів, областей і країн, у більш економічно відсталі області і райони. Інші області (провінції) і країни починають доганяти передові країни й області. А це веде до того, що розходження в вартостях і ринкових цінах однакових чи однотипних товарів у різних місцевостях поступово, але неухильно зменшуються.

Наслідком же зменшення цих розходжень є зменшення величини торгового прибутку ІІІ, а відповідно і норми прибутку.

 

Висновки

Отже, з вище сказаного випливає, що прибуток у торгівлі виконуєнаступні основні функції: є мірилом оцінки діяльності підприємства; використовується як джерело матеріального заохочення праціпрацівників; виступає джерелом винагороди власників акцій, паїв в статутному капіталі підприємства; є джерелом самофінансування розвитку підприємства; служить джерелом поповнення державного бюджету.

Прибуток від звичайної торговельної діяльності визначається як різниця між виручкою від продажу та виробленимивитратами, до яких, крім витрат на закупівлі товарів, відносять витрати наутримання персоналу, амортизаційні відрахування, витрати з управління,грошовим операціям і податкові платежі. "Прибуток - це чистий дохід понадзвичайної норми доходу за рахунок доступних інвестиційних можливостей ". Таке більш широке і ємне поняття прибутку дається професором Сіетлского університету Полом Хейне (США).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Основи економічної теорії: Посібник / За ред. С.В. Мочерного. К., Академія,  1998.

2. Політична економія / За ред. С.В. Мочерного. Ч. 1. Львів, Світ, 1990.

3. Барр Р., Политическая экономия. Т.1. М., ”Международные отношения”, 1995.

4. Бергер П. Капіталістична революція: п’ятдесят пропозицій щодо процвітання,  рівності і свободи. К., ”Вища школа”, 1995.

5. Семененка В. М. та Коваленка Д. І. - Економічна теорія політекономія. Навчальний посібник
6. Маркс К., Энгельс Ф. Капитал. ПСС, т. 25, ч. 1.