Науково - технічна і інноваційна політика

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 5. Перспективи реалізації основних завдань науково-технічних програм інноваційного розвитку в Україні

Утвердження інноваційної моделі розвитку – один з найважливіших системних факторів підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки та національної безпеки держави .

Завдання щодо оптимізації Державних цільових науково-технічних програм з метою отримання більшого економічного ефекту від наукових досліджень та розробок нового високотехнологічного продукту передбачено Національним планом дій. Але виконуючи завдання з оптимізації, ми маємо виходити не з кількості програм, а оцінювати їхню якість й ті цілі, на досягнення яких вони спрямовані .

Так, постановою КМУ від 28.10.2009 №1231 «Про затвердження Державної цільової науково-технічної програми «Нанотехнології та наноматеріали» на 2010-2014 роки» передбачено створення наноіндустрії шляхом забезпечення розвитку її промислово-технологічної інфраструктури, використання результатів фундаментальних та прикладних досліджень, а також підготовки висококваліфікованих наукових та інженерних кадрів .

Постановою КМУ від 14.05.2008 №447 затверджено державну цільову економічну програму «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» на 2009-2013 роки», метою якої є створення у 2009-2013 роках в Україні інноваційної інфраструктури, здатної забезпечити ефективне використання вітчизняного науково-технічного потенціалу, підвищення рівня інноваційності та конкурентоспроможності національної економіки .

Справді, інноваційна інфраструктура в Україні є функціонально неповною, недостатньо розвинутою. Вона не охоплює усі ланки інноваційного процесу. 
 В інноваційному середовищі практично відсутні венчурні фонди та центри трансферу технологій. Не підтримується належним чином діяльність винахідників, раціоналізаторів, науковців, що мають завершені науково технічні розробки. Не в повному обсязі використовуються освітній та науковий потенціал, насамперед вищих навчальних закладів, у сфері інформаційно-комунікаційних, високих наукоємних технологій, а також інформаційні ресурси системи науково-технічної та економічної інформації, зокрема бази даних технологій, науково-технічних досягнень.

Збереження існуючого підходу до розвитку інноваційної інфраструктури призведе до появи нових проблем у сфері інноваційної діяльності та подальшої деформації структури національної економіки.

Отже, виконання програми дасть змогу:

• забезпечити функціонування інноваційної інфраструктури підтримки малого інноваційного бізнесу;
• забезпечити розвиток мережі нових елементів інноваційної інфраструктури (інноваційних центрів, центрів трансферу технологій, наукових парків, регіональних інноваційних кластерів, інноваційних бізнес-інкубаторів тощо), до якої входитимуть близько 400 одиниць, в результаті чого буде створено понад 10 тис. нових робочих місць для висококваліфікованих спеціалістів; 
  збільшити до 10 тисяч кількість суб’єктів малого підприємництва, що реалізують інноваційні проекти;
• підвищити не менш як на 5 відсотків інноваційну активність промислових підприємств; 
  прискорити темпи виробництва інноваційної продукції не менш як на 20 відсотків;
• залучити близько 7 млрд. гривень інвестицій для реалізації інноваційних проектів .

Отже, з огляду на високі комерційні ризики інвестування у зазначену сферу, значні фінансові витрати, тривалий строк окупності інвестицій, тим не менш, можна зробити висновок про перспективність реалізації основних завдань, що стоять перед державними цільовими науково-технічними програмами, а також необхідність забезпечення фінансової підтримки інноваційної діяльності шляхом першочергового формування фінансово-економічної підсистеми як недостатньо розвинутої.

 

 

 

Висновок

Вирішальний вплив науково-технічного прогресу на економічний і соціальний розвиток пояснюється тим, що: по-перше, використання у виробництві нової техніки, технології та інформаційних систем стає провідним фактором зростання продуктивності економічних ресурсів; по-друге, НТП позитивно впливає на вдосконалення структури економіки, зменшуючи у складі витрат на виробництво питому вагу живої праці з одночасним збільшенням питомої ваги засобів і предметів праці; по-третє, застосування новітньої техніки і технології виробництва забезпечує підвищення якості продукції (послуг).

Державна інноваційна політика здійснюється за такими напрямами:

• сприяння зростанню інноваційної активності;
• орієнтація на пріоритетну підтримку інновацій, які складають основу сучасного технологічного прогресу;
• узгодження державної інноваційної політики з ефективним функціонуванням конкуренції в інноваційній діяльності, захистом інтелектуальної власності;
• сприяння регіональному розвитку інноваційної діяльності, міжнародному інвестиційному співробітництву, захист інтересів національного інноваційного підприємництва.

Досягнення мети та виконання завдань інноваційної політики здійснюються через застосування конкретних методів її реалізації, арсенал яких достатньо широкий.

У кожній країні є свої особливості державного регулювання інноваційного процесу, зумовлені структурою галузей господарства, стратегією розвитку, впливом надбудовних чинників на продуктивні сили. Водночас можна виділити загальні методи впливу держави на інноваційну діяльність бізнесу, що в тих чи інших формах застосовуються в більшості промислово розвинених країнах.

За ознакою форми дії на інноваційний розвиток економіки весь арсенал цих методів поділяється на методи прямого та непрямого регулювання.

 

Глосарій

1.Науково-технічна політика —  це політика держави щодо формування  умов, сприятливих для ефективного  науково-технічного розвитку країни, зокрема цілі, форми та методи  діяльності держави у науково-технічній  сфері.

2. Державна інноваційна політика  — це комплекс економічних, організаційно-правових та інших заходів держави, спрямованих на впровадження результатів НТП у виробництво, стимулювання і підтримку інноваційних процесів в економіці.

3. Держава – це специфічна політико-територіальна організація, основний засіб політичної влади народу, воля якої є обов’язковою для всього населення країни.

4. Економіка - це особлива сфера життя суспільства, що охоплює виробництво товарів та послуг, обмін ними і розподіл створених у суспільстві благ, їх споживання.

5. Іннова́ція — нововведення в галузі техніки, технології, організації праці або управління, засноване на використанні досягнень науки і передового досвіду; кінцевий результат інноваційної діяльності.

6. Ро́звиток — необоротна, спрямована, закономірна зміна матеріальних і нематеріальних об'єктів.

7.  Нау́ка — сфера діяльності людини, спрямована на одержання (вироблення і систематизацію у вигляді теорій, гіпотез, законів природи чи суспільства тощо) нових знань про навколишній світ.

8. Осві́та — цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення.

9.  У́ряд — орган виконавчої влади в державі (зазвичай найвищий виконавчий орган). Його очолює глава держави (президент, монарх) або прем'єр-міністр (голова уряду, канцлер, голова ради або кабінету міністрів).

10. Зако́н - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил (норм); прийнятий в особливому порядку законодавчим органом (наприклад, парламентом), або безпосередньо народом.

Тести

1. Політика держави щодо формування умов, сприятливих для ефективного науково-технічного розвитку країни, зокрема цілі, форми та методи діяльності держави у науково-технічній сфері - це:

1. науково-технічна політика;
2. фінансова політика;
3. соціальна політика;
4. міжнародна політика.

2. Яка система державних органів здійснює науково-технічну політику в Україні?

1. місцева;
2. центральна;
3. розгалужена;
4. універсальна.

3. На даний час ЄС у середньому спрямовує на НДДКР:

1. 5,9 % ВВП
2. 1,9 % ВВП
3. 1 % ВВП
4. 2,9 % ВВП

4. Досягнення мети та виконання завдань інноваційної політики здійснюються через застосування конкретних методів її реалізації, арсенал яких достатньо широкий. За ознакою форми дії на інноваційний розвиток економіки весь арсенал цих методів поділяється на:

1. методи прямого та непрямого регулювання;
2. методи внутрішнього та зовнішнього регулювання;
3. методи конкретного та опосередкованого впливу;
4. методи формального та  реального регулювання.

 

 

 

 

5. В інноваційному середовищі практично відсутні:

1. фінансові фонди та центри трансферу технологій;
2. податки;
3. венчурні фонди та центри трансферу технологій;
4. економічні фонди та центри трансферу технологій.

6.Комплекс економічних, організаційно-правових та інших заходів держави, спрямованих на впровадження результатів НТП у виробництво, стимулювання і підтримку інноваційних процесів в економіці - це:

1. державна інноваційна політика;
2. державна інвестиційна політика;
3. державна податкова політика;
4. державна фінансова політика.

7. Коли було затверджено державну цільову економічну програму «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» ?

1. 14.05.2008;
2. 14.06.2008;
3. 14.05.2010;
4. 14.05.2005.

8. Осві́та - це: 

1. цілеспрямована виробнича діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення;
2. цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання фактів, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення;
3. цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення;
4. цілеспрямована наукова діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення.

 

 

 

 

9.Яку чисельність науковців  налічується в Уркаїні в 2013р. ?

1. 77888
2. 77853
3. 89654
4. 67482.

10. Початковим етапом формування науково-технічної політики є: 

1. визначення державних пріоритетів розвитку науки і техніки;
2. розробка державних пріоритетів розвитку науки і техніки;
3. формування державних пріоритетів розвитку науки і техніки;
4. визначення державних завдань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 1912.2006 р. № 1977-ХІI
2. Варгатюк. А. П. Патентна система як фактор формування винахідницького потенціалу та сприяння охороні прав на інтелектуальну (промислову) власність в Україні // Проблеми науки.— 2003.- №7. - с. 36-46.
3. Ліщішшн М. О. Економічний аналіз винахідництва в Україні // Економіка АПК. - 2003.— №8. - с. 34-38.
4. МілльД. Винахідництво та раціоналізаторство: інтелект зростає в ціні // Юридичний вісник України.- 2004.- №40. – с 10.
5. . Бєлєнький П., Соловйов В., Сінішин М. Проблеми розвитку в Україні інноваційного підприємництва /Регіональна економіка, 1997
6. . Семикіна М. В., Коваль Л. А. Інноваційна праця в конкурентному середовищі: загальна методологія, мотиваційні основи регулювання. — Кіровоград: Степ, 2002.
7. Сміріюе О.О. Інноваційна активність персоналу як джерело зростання конкурентних переваг підприємства// Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №11. - с. 116—125.
8. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 року №40-ІV