Национальный доход Украины

Подивимося більш уважно на розходження  між цими двома показниками. У  будь-якій економіці деяка частина  чинників виробництва є власністю  іноземних громадян, отже, певна  частина прибутків, одержуваних  працею і капіталом у даній  економіці, фактично належить їм. Найпростіше  побачити це на прикладі іноземних  робітників або власників деякої частини основного капіталу. У  той же час жителі даної країни також можуть одержувати частину  свого прибутку з-за кордону, якщо, наприклад, вони працюють закордоном або володіють  акціями закордонних компаній. ВВП  відображає обсяг прибутків, отриманих  чинниками виробництва в рамках національних меж, незалежно від того, ким конкретно ці прибутки зароблені. ВНП — це прибутки жителів даної країни незалежно від того, у якій економіці — вітчизняній або закордонній — вони отримані.

Характеризуючи макроекономічну  діяльність, надзвичайно важливо  визначити розмір доходу власників  ресурсів за надані ними землю, робочу силу, капітал, управлінські навики, за допомогою яких і було створено валовий  продукт. Іншими словами, скільки суспільству  коштувало його виробництво з  позиції споживання ресурсів.

ВВП і ВНП вимірюються в цінах  виробництва. Однак, в реальному  житті ми маємо справу з цінами споживання, що відрізняються від  цін виробництва під впливом  непрямих податків та державних субсидій. Необхідно зауважити, що держава  прямо нічого не вкладає у виробництво  в обмін на непрямі податки  на бізнес, які вона отримує, тобто  вона не може вважатись постачальником економічних ресурсів. Таким чином, єдиним компонентом валового продукту, що не відображає поточного використання економічних ресурсів, є непрямі  податки на бізнес.

Саме тому, валовий внутрішній доход — це валовий внутрішній продукт за відрахуванням непрямих податків на бізнес (і плюс державні субсидії), а валовий національний доход – валовий національний продукт мінус непрямі податки на бізнес плюс державні субсидії.

З точки зору власників ресурсів ці показники є засобом вимірювання  доходів, які вони отримали за участь у поточному виробництві. З точки  зору компаній вони вимірюють ціну факторів виробництва чи ресурсів, бо відображають ринкові ціни економічних  ресурсів, що були використані для  створення обсягу виробництва даного року.

Наведена вище відмінність між  поняттями доходу та продукту висвітлює  наступну обставину: обсяг продукту відображає рівень ділової активності, а обсяг доходу — рівень народного добробуту .

Щодо показників продукту та доходу важливо також розрізняти поняття "валовий” та "чистий”, і ось чому. Частина інвестицій, а саме та, що заміщує спожитий основний капітал (амортизація), не є джерелом накопичення національного багатства. Ця частина інвестицій спрямовується на підтримання в незмінному стані наявного виробничого потенціалу країни. Звідси ми отримуємо наступні співвідношення: чистий внутрішній продукт дорівнює валовому внутрішньому продукту за відрахуванням амортизації; чистий внутрішній дохід — валовий внутрішній дохід мінус амортизація; чистий національний продукт — валовий національний продукт мінус амортизація; чистий національний дохід — валовий внутрішній дохід мінус амортизація[5, ст. 312-321].

Досить широке використання в системі  національних рахунків має ще один показник, що характеризує національний дохід. Це показник особистого доходу. Особистий дохід (отриманий дохід) та національний дохід, чи, іншими словами, чистий національний дохід (зароблений дохід) відрізняються один від одного тому, що частина заробленого доходу — відрахування на соціальне страхування (податки на соціальне страхування), податки на прибуток корпорацій і нерозподілений прибуток корпорацій — фактично не потрапляє до домашніх господарств. Навпаки, частина доходу, що потрапляє в домашні господарства, — скажімо, трансфертні платежі — не є результатом праці. До трансфертних платежів належать виплати по страхуванню за віком та від нещасних випадків, а також допомога безробітним, що базуються на різних соціальних програмах; пенсії ветеранам, державні стипендії студентам, проценти по державним цінним паперам тощо.

Переходячи від національного  доходу як вимірювача заробленого доходу до особистого доходу як показника  доходу, що було фактично отримано, слід відрахувати з національного  доходу такі три види доходів, що були зароблені але не отримані (податки  на соціальне страхування, податки  на прибуток корпорацій та нерозподілені  прибутки корпорацій), а також додати доходи, що були отримані але не є  результатом поточної трудової діяльності — трансфертні платежі.

Особливо сприятливі умови для  збільшення національного доходу, як показує досвід, створює перехід  до переважно інтенсивного, фондозаощаджуючого типу економічного зростання, коли поряд із підвищенням продуктивності праці та економією робочого часу знижується і суспільна "ціна” кожної одиниці національного доходу. Останню у загальному плані можна визначити за допомогою формули ефективності суспільного виробництва (ЕФ):

ЕФ = НД/ЗП,

де НД — національний дохід, вироблений, наприклад, за рік; ЗП — затрати суспільної праці на його виробництво.

Цей показник можна визначати і  як відношення приросту національного  доходу до приросту матеріальних затрат, або затрат на оплату праці, зайнятих у матеріальному виробництві[6, ст. 165-172].

Підвищення ефективності виробництва  означає, що зростання національного  доходу відбувається не будь-якою ціною, а за рахунок більш раціонального, економічного, екологічно сприятливого використання всіх ресурсів, тобто  з мінімумом затрат.

3. Економічна суть поняття національний дохід

Національний доход являє  собою широке поняття, що має щонайменше п'ять значеннєвих варіантів. Ці варіанти такі: 

1. Валовий національний  продукт (gross natіonal product). 

2. Чистий національний  продукт (net natіonal product). 

3. Національний  доход по факторальних витратах (natіonal іncome at factor

cost). 

4. Особистий  доход (personal іncome). 

5. Чистий особистий  доход (dіsposable іncome). 

Валовий національний продукт. З усіх перерахованих  варіантів найбільш широким є  поняття "валового національного продукту" чи — якщо сформулювати це більш докладно — поняття "валового національного продукту, вираженого в ринкових цінах". Під "валовим національним продуктом" ми маємо на увазі грошову вартість усіх кінцевих товарів і послуг, зроблених у будь-який заданий період часу — звичайно протягом місяця, кварталу чи року. 

В ужитому  вище вираженні "кінцеві товари і  послуги" слово "кінцеві" має  важливе значення. Валовий національний продукт не містить у собі всі  зроблені товари. Багато товарів є  проміжними продуктами - продуктами, що входять складовою частиною в  кінцеві товари як то сировина чи напівфабрикати; вартість таких продуктів утворить частину вартості кінцевих товарів. Так, наприклад, чоловічий костюм є  кінцевий товар, і ми включаємо його у валовий національний продукт; але ми не включаємо в нього  тканину, з якої зшитий костюм, чи вовну, з якої виготовлена тканина. Аналогічним  чином ми не включаємо у валовий  національний продукт вугілля, використане  на текстильній фабриці для виробництва  електрики, тепла чи світла. Усі ці незліченні форми проміжних продуктів  виключаються. 

Багато  текстильних виробів продається, звичайно, безпосередньо споживачам, і, перш ніж потрапити до споживача, вони не перетворюються в костюми  чи інші види одягу. Такі текстильні вироби є кінцевими продуктами. Точно  так само вугілля використовується не тільки на фабриках; воно використовується й у домашніх господарствах для безпосереднього споживання.

Це  вугілля є кінцевим продуктом. Процес виробництва, здійснюваний країною в цілому, складається з довгого ланцюга послідовних операцій, у результаті яких предмети переходять зі стану первинної сировини в стан закінчених продуктів, включаючи переміщення продукту від останнього виробника до оптового, роздрібного торговця й у кінцевому рахунку - до споживача. Уявимо собі, що ми в стані оглянути цей великий взаємозалежний виробничий процес зі зручного спостережного пункту, повз якого широкою процесією безперервно рухаються кінцеві продукти. З цього спостережного пункту ми в стані зафіксувати всі кінцеві продукти, які пройшли повз нас протягом місяця чи року за який завгодно період, обраний нами для того, щоб у його межах вимірити масу зроблених товарів і послуг. Але ми підраховуємо тільки кінцеві продукти в тім виді, у якому вони остаточно виходять із тривалого виробничого процесу. Ми не звертаємо уваги на довгий складальний конвеєр і не включаємо додатково в підрахунок ті продукти, що на різних стадіях процесу виникають, але швидко перетворюються в кінцеві продукти.  
Сукупний обсяг усілякого роду покупок і продажів, зроблених на ринку протягом будь-якого року, у 10-12 разів перевищує обсяг зроблених кінцевих товарів і послуг. У процесі виробництва відбувається величезне "перемішування" сирих матеріалів і напівфабрикатів. Ті самі сирі матеріали знаходять багато форм і багаторазово продаються, перш ніж, прийнявши форму кінцевого продукту, вони потраплять нарешті до безпосереднього споживача. Але жоден із продуктів, що вступили в процес виробництва кінцевих продуктів, не входить у валовий національний доход; у цю категорію включаються тільки кінцеві продукти. 

Чистий  національний продукт. Усе, що було сказано  про кінцеві товари і послуги, застосовано не тільки до валового національного продукту, але також (з одним лише виключенням) і до чистого національного продукту. При обчисленні чистого національного продукту робиться ще одне відрахування; відрахування "споживання" (зносу) машин і інших капітальних благ. У валовому національному продукті, незважаючи на відрахування сирих матеріалів і напівфабрикатів, залишається деякий елемент повторного рахунка, тому що при його обчисленні не робиться ніякого виправлення на знос чи споживання капітальних благ, таких, наприклад, як виробничі будинки, спорудження і устаткування. 

Іншими  словами, якщо валовий національний продукт, крім кінцевих споживчих товарів, містить у собі всі нові капітальні блага, зроблені в розглянутий відрізок часу без усякої знижки на спожиті  в процесі виробництва капітальні блага, то чистий національний продукт  містить у собі тільки кінцеві  споживчі товари і послуги плюс чисті  додатки до маси капітальних благ; при його підрахунку враховується споживання капітальних благ. Національний дохід по факторальних витратах. Ми переходимо тепер до національного доходу по факторальних витратах, що звичайно іменується просто "національним доходом", хоча це найменування необхідно, мабуть, вважати невдалим, оскільки кожне з п'яти понять, перерахованих вище, виражає відомий різновид національного доходу. Національний доход по факторальних витратах відрізняється від чистого національного продукту тільки тому, що в більшості сучасних країн деяка частина національного продукту привласнюється державою не в порядку прямого податкового обкладання. Якби не існувало ніяких непрямих податків: акцизних зборів, мита, податку з продажів і т.п., то поняття чистого національного продукту і (так називаного) національного доходу були б ідентичними поняттями. 

Зі скасуванням податків із продажів чистий національний продукт стає рівним національному доходу (по факторальних витратах). Для суспільства, що обходилося б без усяких непрямих податків, поняття національного доходу (по факторальних витратах) і поняття чистого національного продукту були б ідентичними. Деякі незначні розбіжності між цими двома величинами могли б усе-таки залишитися. Якщо товари, що поставляються державою, і послуги продавалися б державними підприємствами з прибутком, тоді вартість цих товарів і послуг перевищував би витрати на них (доход, що приходиться на використані фактори). Унаслідок цього чистий національний продукт перевищував би по своїй вартості національний доход (по факторальних витратах) на суму поточного надлишку доходів над витратами, одержуваного державними підприємствами. І в іншому випадку, якби , наприклад, держава виплачувало приватним господарським об'єднанням субсидії для того, щоб дати їм можливість продавати нижче факторальних витрат, це привело б до того, що виражена в ринкових цінах вартість товарів і послуг, зроблених приватними господарствами, була б менше факторальних витрат на суму субсидій. Унаслідок цього чистий національний продукт був би менше національного доходу (по факторальних витратах) на суму подібних субсидій. 
Особистий доход. Ми приходимо тепер до четвертого поняття, поняттю особистого доходу. У відомому змісті існує схильність розглядати поняття особистого доходу як найбільш важливе, оскільки воно виражає обсяг грошового доходу, виплачуваного всім членам суспільства. Особистий доход у деяких відносинах відрізняється від національного доходу по факторальних витратах. По-перше, доход, зароблений власниками використаних факторів, може бути виплачений не повною мірою ; і по-друге, деякі види доходу, виплачуваного приватним особам, можуть виплачуватися не за послуги, зроблені в процесі виробництва. 

Обоє  ці обставини жадають додаткових пояснень. Розглянемо перший зі згаданих вище моментів. Власники акцій корпоративного підприємства, будучи в кінцевому  рахунку власниками цього підприємства, є законними претендентами на доход корпорації. Але якщо в країні існує податок на корпорації, то корпорація зобов'язана спочатку сплатити цей податок, перш ніж які-небудь прибутки будуть розподілені у вигляді  дивідендів. Ця частина доходу, отже, ніколи не виплачується. Правда, оскільки ці прибутки належать акціонерам, остільки сплату податку на корпорації можна розглядати як сплату, чинену за акціонерів, і це буде справедливо навіть у тому випадку, якщо акціонери будуть знову обкладені податком на прибутку, дійсно виплачені у вигляді дивідендів. Але при всіх обставинах, при якій завгодно раціоналізації системи податків на корпорації незмінним залишається той факт, що існує різниця між доходом, заробленим акціонерами, і доходом, що виплачується їм у вигляді дивідендів. 

Після сплати податку на доходи корпорації частина прибутків, що залишається, може бути цілком розподілена у формі  дивідендів. Але в дійсності цього  може і не бути. Частина прибутків, що залишаються, може бути утримана корпораціями для забезпечення розширення виробництва  чи як страховий фонд. Отже, доход, зароблений акціонерами, може перевищувати доход, виплачений акціонерам, на дві величини: (1) на суму податків з корпорацій і (2) на суму нерозподілених корпоративних  прибутків. 

Розглянемо  зараз друге зі згаданих нами обставин, що зводиться до того, що деяка частина  доходу, виплачуваного приватним  особам, може являти собою доход, не зароблений цими особами як виробниками, і тим самим може не бути включеною  в національний доход (по факторальним витратах). Такі "незароблені" виплати (незароблені в тім змісті, що вони не є прямою сплатою за зроблені послуги) називаються "трансферними виплатами". Прикладами трансферних виплат служать: (1) пенсія, (2) допомога ветеранам війни і (3) виплати відсотків по державних боргах. Отже, особистий доход містить у собі: 1) виплати окремим особам за виробництво товарів і послуг (виплати факторіальних витрат);

2) трансферні виплати. 

При цьому, однак, потрібно зробити одне відрахування, що врівноважує. Внески у фонд соціального страхування  утримуються до того, як виплачується заробітна плата. Тому доход, виплачуваний приватним особам, скорочується на суму цих внесків. Якби в дійсності  ці внески точно збігалися із сумою  отриманих допомог, то тоді чисті трансферні виплати по цьому виді виплат дорівнювали б нулю. 

Резюмуємо: беручи за вихідну величину національний доход (по факторальних витратах), ми віднімаємо з нього податки на доходи корпорацій, нерозподілені прибутки і внески на соціальне страхування. Потім ми додаємо до цієї величини трансферні виплати і відсотки по державному боргу. Отриманий підсумок являє собою особистий чи доход, виплачений окремим особам.