Облік у зарубіжних країнах

Статті обліковані в іноземній  валюті перераховують у національну  валюту за курсом на дату складання  балансу з окремим відображенням  курсових різниць.

Після дати складання балансу  можуть відбуватися події, які мають  суттєвий або несуттєвий вплив на стан активів і зобов'язань підприємства. До подій після дати балансу відносяться  ті,

Таблиця 2.14. Оцінка статей балансу  згідно з вимогами GAAP і МСФЗ

№ з/п	Назва статті балансу	оцінка
		GААР	МСФЗ
1	Основні засоби і нематеріальні активи	За залишковою вартістю	За залишковою вартістю
2	Запаси	За меншою з двох оцінок: первісною (фактичною) вартістю або  ринковою ціною	За собівартістю або меншою з двох оцінок: первісною (фактичною) вартістю або ринковою ціною
3	Дебіторська заборгованість	За чистою реалізаційною  вартістю	За чистою реалізаційною  вартістю
4	Грошові кошти	За фактичною вартістю	За фактичною вартістю
5	Довгострокові інвестиції	1) за собівартістю; 2) за переоціненою вартістю; 3) за найменшою оцінкою	1) метод участі в капіталі; 2) метод консолідації; 3) за найменшою оцінкою
6	Поточні інвестиції	1) за ринковою вартістю; 2) за найменшою оцінкою	1) за собівартістю; 2) за вартістю, що амортизується; 3) за ринковою вартістю
7	Короткострокові зобов'язання	За фактичною вартістю	За фактичною вартістю
8	Довгострокові зобов'язання	1) за фактичною вартістю; 2) за приведеною вартістю	1) за фактичною вартістю; 2) за приведеною вартістю

які сталися між датою  балансу і датою затвердження фінансової звітності до випуску. Датою  випуску звітності є дата офіційного дозволу керівництва підприємства на випуск (публікацію, подання) фінансових звітів за межі підприємства. Події після дати балансу поділяють на два види:

події, які засвідчують  обставини, що існували на дату балансу  і впливають на стан активів та зобов'язань, тому вимагають коригування  їх оцінки (наприклад, реалізація запасів  нижче собівартості чи продаж основних засобів за ціною, нижчою за їх балансову  вартість);

події, що вказують на обставини, які виникли після дати балансу. Такі події не мають впливу на стан активів та зобов'язань і вимагають  розкриття характеру та наслідки подій, якщо вони істотні, в примітках  до фінансової звітності (наприклад, об'єднання  підприємств після дати балансу  або продаж великого дочірнього підприємства).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Суть довгострокових зобов’язань та їх призначення.

Довгострокові зобов’язання – це пасиви підприємства або кредиторська заборгованість, яка має бути сплачена на протязі терміну, що перевищує  один рік. До них відносяться зобов’язання по випущених акціях, по векселях виданих, по лізингу та інші.

Важливою рисою довгострокових зобов’язань є те, що підприємство виплачує кредитору не тільки одержану суму боргу, але й проценти. Як правило, проценти сплачуються періодично на протязі всього строку дії довгострокових зобов’язань.

Довгострокові зобов’язання є джерелом фінансування довгострокових проектів фірми.

Векселі можуть видаватись на строк до 10 років, а облігації  – до 50 років.

Для фінансування довгострокових проектів, розширення виробничої діяльності компанії можуть випускати акції  або довгострокові облігації (Bonds). При цьому перевага надається  саме облігаціям.

Відомо, що акціонери є  власниками компанії, а ті, що тримають облігації – тільки кредиторами. Вважається також, що випуск облігацій  приводить до росту прибутку акціонерам і величини доходу на одну акцію.

Облігації можуть випускатись  різних видів. В залежності від наявності  забезпечення (гарантії).

Забезпечені і незабезпечені  облігації 

Забезпечені облігації мають  гарантію їх погашення. Забезпечуватись  вони можуть майном підприємства, активами, тобто будівлями, устаткуванням  і таке інше. Такі облігації звуться  ще закладними облігаціями (meregace bonds).

Незабезпечені облігації  – це звичайні кредити, що не забезпечуються активами, тобто по них компанія не видає гарантійного доручення.

В залежності від порядку  погашення:

Фіксовані    і  серійні облігації

Фіксовані облігації –  по них встановлюється один термін погашення. Наприклад, компанія випустила  облігації на 1 млн. дол.. Всі мають  бути погашенні через 10 років.

Серійні облігації – погашаються  серіями частковими сумами на протязі  всього строку дії облігацій.

Наприклад, компанія випустила  облігації на 1000000 дол.. Погашення, - 250000 дол. через кожні 5 років (срок дії 20 років).

В залежності від порядку  реєстрації облігацій:

Реєстровані і нереєстровані (купонні) облігації

На реєстрованих – компанія записує ім’я та адресу власника облігацій, веде їх облік, сплачує проценти.

Купонні – це безадресні, їх власники не реєструються корпорацією. Такі облігації мають відривні купони, де вказана сума %% до одержання і  дати одержання. Купон відривається і здається в банк.

Таким чином, %% платять тому у кого є цей купон на дату виплати.

Конвертовані     і  не  конвертовані  облігації

Конвертовані – дають  право володарю облігацій перетворити (конвертувати) їх в акції даної  компанії на певних умовах.

Виділяють ще облігації відзивні, тобто які передбачають умови  їх довгострокового викупу, погашення  компанією.

Випуск облігацій відбувається за рішенням Ради директорів за згодою всіх акціонерів. Береться також дозвіл властей.

Як правило, акції друкуються номінальною вартістю 1000 дол. або  кратним числом до 1000 дол.

Інформація про випуск облігацій і умови випуску (строк, %%, види…) дається в додатку (пояснювальній  записці) до річного звіту.

Кожний володар облігацій  одержує сертифікат (свідоцтво, що фірма  йому винна). Крім того, компанія заключає додаткову угоду (договір), де визначені  права, привілеї, терміни погашення  облігацій, величина: дати виплати %%, можливість дострокового викупу, конвертації в  прості акції і т. інше.

Ціна облігації може відхилятись  від її номінальної вартості  в ту чи іншу сторону. Це визначається встановленою компанією квотою в % до номінальної вартості облігації.

Наприклад. Облігація в 1000 дол. квота 97.

Це значить, що облігація  буде продаватись по ціні 970 дол. (1000 дол. х 97%). Якщо ж квота 108%, то ціна облігації 1080 дол. (1000 дол. х 108%). Квота залежить від квотування облігацій на фінансовій біржі.

Облігація які за умовами  договору можуть обмінюватись на звичайні акції, звуться конвертованими. Вони є більш привабливими як для компанії, що випускає акції, так і для інвесторів.

Компанія, що випускає такі облігації, може продавати за вищою  ціною при нижчих процентних ставках.

Інвестори (володарі облігацій) мають вибір: отримувати %% по облігаціях або обміняти їх по своєму бажанню  на акції компанії і стати її власником. На останній вибір інвестори йдуть  при зростанні ринкової ціни акцій.

При відображенні конвертації  облігацій в акції поточна  ринкова вартість як облігацій, так  і акцій ігнорується (не відображається). Не відображається також (і не визначається) прибутки чи збитки від цієї операції.

Наприклад. Компанія “К”  конвертує 100000 дол. облігацій, проданих за номінальною вартістю (тобто, без  дисконту чи премії) в 2000 звичайних  акцій номінальною вартістю 10 дол. кожна.

І облігації, і акції мають  ринкову вартість 130000 дол.

Д-т рах. “Облігацій до сплати”     100000

К-т рах. “Статутний капітал”      20000

К-т рах. “Додатковий капітал”     80000

Замітимо, що ринкова ціна облігацій і акцій не береться до уваги при складанні бухгалтерської проводки. Цей метод відображення конверсії облігацій – в акції  часто зветься як метод балансової (або поточної) вартості.

Тобто, коли облігації конвертуються  в акції, то, згідно правилу, акції  відображаються в поточній (балансовій) вартості облігацій. Заборгованість по облігаціях, дисконт чи премія списуються. Тому немає прибутку чи збитків по таких операціях.

Візьмемо ще один приклад  – облігацій з премією.

По закінченню 8-го періоду  володарі облігацій вирішили конвертувати їх в акції вартістю 10 дол. кожна  за умови обміну облігації в 1000 дол. на 50 звичайних акцій.

Бухгалтерська проводка в  цьому випадку буде:

Д-т рах. “Облігації до сплати”     100000

Д-т рах. “Премії по облігаціях” (недоамортизована)  1885

К-т рах. “Статутний капітал (звичайні акції)”   50000

К-т рах. “Додатковий капітал”     51885

При такому обміні (50 акцій  на 1000 дол. облігацій) 5000 акцій будуть випущені по номіналу на 50000 дол.(5000 × 10 дол.). Рахунок “Статутний капітал (звичайні акції)” кредитується на номінальну вартістю випущених акцій. Інший  рахунок – “Додатковий капітал” кредитується на різницю між поточною (балансовою) вартістю облігацій і  номіналом випущених акцій (101885 – 50000 = 51885 дол.).

Довгострокові векселі до оплати (видані) також використовуються для фінансування проектів фірми, для  залучення фінансування.

В принципі довгострокові  векселі мають ту ж природу, що і короткострокові. Але термін їх дії більше 1 року.

Довгострокові векселі можуть також забезпечуватись закладними (заставою) активами. Заставні векселі  широко використовуються при покупці  будинків фізичними особами, а також  основних засобів як малими, так  і великими компаніями.

Заборгованість по довгострокових векселях виплачується періодично (по періодах), на протязі дії векселя. Кожний платіж включає в себе:

1) % по залишку несплаченої  суми заборгованості.

2) Зменшення заборгованості  по векселю (номінальної вартості).

Сума %% зменшується в кожному  періоді.

Довгострокові заставні векселі  відображаються в обліку за їхньою номінальною вартістю.

Лізинг - це контрактна угода  між орендодавачем (власником майна) і орендарем, яка надає право  користування майном на протязі встановленого  періоду за плату. Лізинг - це вид  бізнесу.

Є два види лізингу:

1) Оперативний лізинг.

2) Довгостроковий або  фінансовий лізинг.

При оперативному лізингу  те чи інше майно береться в оренду (в користування) на короткий термін. Право власності при цьому  залишається за орендодавцем. Орендар  відображає в обліку орендну плату (звичайно і операційні витрати, пов’язані  з використанням об’єкта, наприклад, паливо для автомобіля).

Орендна плата відображається у орендаря бухгалтерською проводкою:

Д-т   Витрати на оренду     275

К-т   Грошові кошти      275

В зарубіжних країнах широке застосування знайшов довгостроковий лізинг (фінансовий лізинг), як засіб  формування довгострокових активів. В  якійсь мірі він схожий на покупку  основних засобів в розстрочку.

При фінансовому лізингу  орендна плата повністю звільняється від оподаткування.   Довгостроковий   лізинг   обходиться   дешевше,   ніж короткостроковий.

Термін оренди може бути таким, як і строк фізичного використання устаткування.

По закінченню строку орендне  майно переходить у власність  орендаря. Орендар обліковує на протязі  лізингу актави і зобов’язання.

Періодичні платежі по довгостроковій оренді включають %% і  виплату основного боргу.

Одночасно орендар нараховує  і обліковує амортизацію об’єктів довгострокової оренди.