Основні напрямки й перспективи розвитку операцій з активами

Загальний аналіз активів банку грунтується на застосуванні методик вертикального та горизонтального аналізу (як і при аналізі пасивів), які передбачають обчислення та подальшу оцінку наступних показників [ 25, c.40]:

• процент співвідношення окремих показників з агрегованим показником;
• абсолютні зміни кінцевих показників порівняно з початковими (базисними);
• темпи росту або приросту показників в аналітичному періоді.

В процесі  вертикального або структурного аналізу активів визначається питома вага активів за їх цільовим використанням, ступенем ліквідності, рівнем доходності, а також склад та структура кожного виду активів. Результат цього аналізу використовується в процесі оцінки якості складу активів та їх оптимізації.

Горизонтальний  або трендовий аналіз дає змогу  вивчити динаміку активів в цілому і окремих їх видів у часі, визначити певні тенденції їх зміни або тренда.

 

2.3. Аналіз якості активів

 

Метою аналізу  якості активів є визначення їх життєздатності і правильності відображення їх вартості у звітному банку.

Якісний склад  активів характеризується співвідношенням продуктивних і непродуктивних активів і витрат на власні потреби. До продуктивних активів відносяться усі операції з клієнтурою та контрагентами банку за кредитно-інвестиційною системою. До непродуктивних відносяться капіталізовані активи, нематеріальні активи, дебіторська заборгованість, та збитки. Це вказує на те, що основним видом діяльності комерційного банку є формування та розміщення кредитно-інвестиційних ресурсів і показником активності банку слугує питома вага кредитно-інвестиційного портфеля у його активах [23, c.33].

Характер  кредитно-інвестиційної політики впливає  на прибутковість та ліквідність  комерційного банку. Підвищення питомої  ваги кредитно-інвестиційних вкладень у загальних активах свідчить про те, що комерційний банк намагається підвищити прибутковість активів, нехтуючи їх ліквідністю.

Для оцінки якості активів слід зважити на їх ризикованість, яка залежить від обсягу розміщення коштів в активах. З цією метою  активи банку слід розраховувати, зважаючи на коефіцієнти їх ризиків, тобто можливість втрати частини їх вартості внаслідок тієї чи іншої активної операції. Активи банку в залежності віл ступеню ризику вкладення й їх можливого обесцінювання поділяються на 5 груп, для яких устанавлюються відповідні коефіцієнти ризику.

За ступенем ризику вкладень та можливості втрати частини їх вартості активи комерційного банку розподіляються на 5 груп з  коефіцієнтами ризику від нуля до одиниці.

Основними показниками, які дозволяють оцінити достатність  високоліквідних активів для забезпечення ліквідності комерційного банку, є коефіцієнт миттєвої ліквідності та коефіцієнт співвідношення високоліквідних активів і робочих активів банку.

Коефіцієнт  миттєвої ліквідності обчислюється як відношення суми коштів на коррахунках та в касі до коштів, залучених банком на поточні рахунки [26, c.90]:

К _мл = (К _кр +К _к) / К _пр * 100%

де К _мл – коефіцієнт миттєвої ліквідності, % ;

 К _кр –кошти на кореспондентських рахунках в інших банках, руб. ;

 К _к – кошти в касі банку, руб. ;

 К _пр – кошти залучені банком на поточні рахунки, руб.

Коефіцієнт  миттєвої ліквідності показує, яку  частину залучених на поточні  рахунки коштів банк може сплатити у терміновому порядку.

Коефіцієнт  співвідношення суми високоліквідних  активів і робочих активів  банку характеризує питому вагу високоліквідних активів банку в робочих активах:

К _ВА = ВА / РА * 100%

де К_ВА – коефіцієнт співвідношення суми високоліквідних активів і робочих активів банку, %;

 ВА –  сума високоліквідних активів,  руб.;

 РА –  сума робочих активів банку, руб.

Робочі активи включають кошти на коррахунках, в касі, вкладені в майно, розміщенні в інших банках, цінних паперах, надані кредити та інші активи, що дають  доход банку [26, c.93].

При оцінці цих  коефіцієнтів необхідно пам’ятати, що надто високі значення їх негативно впливають на доходність банку, а занадто низькі свідчать про погіршення надійності банку.

2.4. Аналіз якості кредитних активів комерційного банку

 

Останнім часом комерційні банки  уважніше стежать за якістю своїх  активів. Вважають, що точна та вчасна оцінка якості активів є вирішальним фактором “здоров’я” банку. Дослідження причин збанкрутіння банків показало, що низька якість активів, відсутність вчасного виявлення проблемних кредитів, слабкість контролю з боку банківського керівництва спричинили більшість банкрутств. Хоча зниження якості активів часто пов¢язане із загальним погіршенням стану економіки, однак зовнішні фактори стають причиною збанкрутіння лише у виняткових випадках.

Кредитний портфель (loan portfolio) - результат діяльності банку по наданню кредитів. Чітко організований кредитний процес призводить до мінімізації кредитного ризику. Одним з етапів кредитного процесу, який має місце після надання позики, є аналіз поточної діяльності фірми та виявлення на ранній стадії problem loans, тобто кредитів, яким загрожує невчасне погашення. Для цього багато банків застосовують кредитний класифікатор, який дає змогу кількісно та якісно оцінити ризик погашення і тим самим спрогнозувати втрати від погашення кредитів, які вапливають на прибуток банку.

МВФ рекомендує трьох  рівневу класифікацію з виділенням категорій [27, c.31]:

1) кредити, що викликають  побоювання (нестандартні): “наявна  можливість збитків банку”, “неадекватна  спроможність позичальника”;

2) сумнівні кредити:  з точки зору стягнення або повернення всієї суми через ліквідацію; імовірність збитків надзвичайно висока;

3) збиткові кредити:  не мають ринкової вартості.

Федеральний резервний  банк США у 1985 році додав четверту категорію: особливо згадувані (або  такі, які потребують нагляду) кредити - “потенційно слабкі” (наприклад, неадекватна кредитна угода, “відхилення від розумної кредитної практики” тощо).

Оскільки в процесі  кредитного контролю (credit review) вивчається стан як кожної індивідуальної позики, так і кредитного портфеля в цілому, у комерційних банках створюються резерви двох видів:

1) “спеціальні” резерви  (specific provisions), які створюються відповідно  до рівня ризику кожної окремо  взятої позики;

2) “загальні” резерви (general provisions), які створюються у вигляді певного відсотку від загального розміру кредитного прортфеля.

Зараз комерційні банки  США повинні створювати резерв на покриття можливих збитків по позикам  за наступними нормами: для “некласифікованих (ОАЕМ) позик” - 0%; для “нестандартних (substandard) позик” - 20%; для “сумнівних (doubtful) позик” - 50%; для “безнадійних (loss) позик” - 100%.

В Україні, відповідно до перелічених критеріїв кредитний  портфель банків класифікується за такими групами (схема 1) [24, c.76]:

Фінансовий стан	Погашення заборгованості
	добре	слабке	недостатнє
А	стандартні	під контролем	субстандартні
Б	під контролем	субстандартні	сумнівні
В	субстандартні	сумнівні	безнадійні
Г	сумнівні	безнадійні	безнадійні
Д	Безнадійні	безнадійні	безнадійні

 

Погашення позичальником  заборгованості за основним боргом та відсотків за нею є [24, c.77]:

• добрим - якщо заборгованість за позикою та відсотки за нею сплачуються у встановлені строки, а також щодо заборгованості за позикою, пролонгованою один раз на строк не більше 30 днів;
• слабким - якщо просрочена заборгованість за позикою та відсотки за нею становлять не більше 90 днів, а також щодо заборгованості за позикою із загальним строком пролонгації від 30 до 90 днів;
• недостатнім - якщо просрочена заборгованість за позикою та відсотки за нею становлять понад 90 днів, а також щодо заборгованості за позикою із загальним строком пролонгації понад 90 днів.

Резерв комерційного банку формується для покриття можливих збитків, що виникають у результьаті  його кредитної діяльності.

Комерційний банк зобов¢язаний створювати резерв для відшкодування можливих втрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма виданими позиками у валюті України та іноземній валюті, в тому числі за міжбанківськими позиками та врахованими векселями, а також за операціями з фінансового лізингу.

Не здійснюється нарахування  резерву за бюджетними (державними) позиками, виданими відповідно до Положення  про державне кредитування будов  і об¢єктів виробничого призначення, Положення про порядок надання  державного довгострокового пільгового кредиту індивідуальним забудовникам, Порядку надання і погашення державного пільгового кредиту житлово-будівельним (житловим) кооперативам, а також за позиками у системі одного комерційного банку.

Резерв використовується тільки на покриття безнадійної (збиткової) кредитної заборгованості.

Розмір резерву визначається відповідно до загальної суми всіх позик, класифікованих за ступенем ризику і з урахуванням коефіцієнтів ризику.

Класифікація позик	Рівень ризику (ступінь ризику)
Стандартні позики	2%
Позики під контролем	5%
Субстандартні позики	20%
Сумнівні позики	50%
Безнадійні позики	100%

Комерційний банк формує загальний резерв у повному розмірі  за рахунок щоквартальних відрахувань  від прибутку, який залишився після  оподаткування.

Резерв розподіляється на загальний та спеціальний. Загальний резерв нараховується на стандартні позики, спеціальний - на нестандартні позики, а саме: позики під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні (втрачені).

Комерційний банк використовує резерв тільки на погашення безнадійної кредитної заборгованості за основним боргом.

Розрахунок розміру  страхового резерву [24, c.92]:

Групи позик	Сума залишку  заборгованості	Вартість гарантій та застави	Чиста сума	Коефіцієнт  ризику (%)	Рівень резервування
					розрахунковий (гр.4*гр.5)	фактичний	надлишок
Стандартні позики				2%
Позики під контролем				5%
Субстандартні позики				20%
Сумнівні позики				50%
Безнадійні позики				100%

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ.

ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ  І ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ

ЯКОСТІ АКТИВІВ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

3.1. Основні напрямки  й перспективи розвитку

операцій з активами

 

 Багато авторів по-різному визначають основні напрямки покращення якості активів. Виділимо деякі з них.

 Кредит в умовах переходу України до міжнародного ринку являє собою форму руху позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, наданого в позичку. Кредит забезпечує трансформацію грошового капіталу в позичковий і виражає відношення між кредиторами й позичальниками. Виділимо основні напрямки кредитних операцій [8, c.130]:

1. Кредит у ринковій  економіці необхідний насамперед  як еластичний механізм переливання  капіталу з одних галузей в  інші.

2. Кредит, головним чином,  спрямований на підтримку безперервності  обігу фондів діючих підприємств,  обслуговування процесу реалізації виробничих товарів, що особливо важливо в умовах становлення ринкових відносин.

3. Позичковий капітал  перерозподіляється між галузями, спрямовуючись із урахуванням  ринкових орієнтирів у ті сфери,  які забезпечують одержання більш  високого прибутку або яким віддається перевага відповідно до загальнонаціональних програм розвитку економіки.