Основні напрямки й перспективи розвитку операцій з активами

4. Кредит спрямований  на надання активного впливу  на обсяг і структуру грошової  маси, платіжного обороту, швидкість  обігу грошей. Викликаючи до життя різні форми кредитних грошей, він може забезпечити в період переходу до валютного ринку створення бази для прискореного розвитку безготівкових розрахунків, впровадження їх нових способів. Все це буде сприяти економії витрат обігу і підвищенню ефективності суспільного відтворення в цілому.

5. Завдяки кредиту  відбувається більше швидкий  процес капіталізації прибутку, а отже, концентрації виробництва.

6. Кредит спрямований  на стимулювання розвитку продуктивних  потужностей, прискорення формування  джерел капіталів для розширення відтворення на основі досягнень НТП.

 Без кредитної підтримки неможливо забезпечити швидке і цивілізоване становлення фермерських господарств, підприємств малого бізнесу, впровадження інших видів підприємницької діяльності.

 Ефективність кредитних операцій банку визначається його кредитною політикою. Кредитна політика формує основні напрямки позичок. Кредитні вкладення повинні бути для банку надійними і рентабельними. Завдання банку полягає у досягненні оптимального сполучення ризикованості і прибутковості своїх позичкових операцій. Важливим напрямком кредитної політики є вибір можливих клієнтів-позичальників, надаваних видів послуг, оптимальна організація кредитування, процентна тактика банку, аналіз фінансових можливостей позичальника. При кредитуванні не слід порушувати так називане "золоте банківське правило", відповідно до якого строки позичок не повинні перевищувати строків наявних у банку ресурсів.

Інвестиційні операції головним чином спрямовані на [8, c.132]:

1.Розширення і диверсифікацію  дохідної бази банку.

2. Підвищення фінансової стабільності і зниження загального ризику банку за рахунок розширення видів діяльності, які підтримує банк.

3. Забезпечення присутності банку на найбільш динамічних ринках, утримання ринкової ніші.

4. Розширення клієнтської і ресурсної бази, видів послуг, надаваних клієнтам за допомогою створення дочірніх фінансових інститутів.

5. Посилення впливу на клієнтів (через контроль їх цінних паперів).

 Прихованим мотивом інвестиційних операцій є прагнення розширити вплив банку, вивести його за рамки суто банківської діяльності. Особливим мотивом банків є зниження частки в активах коштів, які не приносять відсотків, і створення короткострокового портфеля інвестицій, адекватного за ліквідністю наявним коштам, який при при цьому приносить прибуток.

 Основний напрямок активної інвестиційної політики банку - визначення кола цінних паперів, найбільш вигідних для вкладення коштів, оптимізація структури інвестиційного портфеля на кожен конкретний період.

Одним з найбільш перспективних напрямків розвитку трастової діяльності для української економіки є співробітництво комерційних банків з інвестиційними фондами. У сучасних умовах для індивідуального інвестора, який не є професіоналом на фондовому ринку, занадто складно інвестувати свої заощадження таким чином, щоб постійно підтримувати оптимальні пропорції прибутковості, надійності і ліквідності портфеля придбаних ним цінних паперів. Тому він повинен звернутися по допомогу в інвестиційний інститут. Це дозволяє, по-перше, одержати необхідні консультації, по-друге, існує більш складний у порівнянні з консультуванням вид послуг. Це акумуляція коштів дрібних інвесторів і управління цими коштами з наступним вкладенням у широкий набір цінних паперів з метою мінімізації ризику і підвищення доходу [28, c.89].

 Мета діяльності інвестиційних фондів - випуск акцій для мобілізації коштів інвесторів та їх вкладень від імені фонду в цінні папери, а також на банківські рахунки і внески. Банк може виступати управляючим інвестиційним фондом або бути депозитарієм фонду. Співробітництво інвестиційних фондів і банків вигідне обом сторонам. Фонд у випадку, якщо банк є управляючим, одержує кваліфіковане управління інвестиціями, гарантію правильного і ефективного використання коштів. Якщо ж банк є депозитарієм фонду і веде обслуговування всіх операцій, фонд має реальну можливість знизити свої витрати, поліпшити оперативність обслуговування акціонерів. У свою чергу, банк, здійснюючи дані операції, одержує комісійну винагороду і, управляючи портфелем фонду, має можливість контролювати діяльність різних фірм, покращуючи якість власних активів.

 Іншим напрямком розвитку трастових послуг, які надаються комерційними банками, є їх співробітництво з пенсійними фондами, які акумулюють гроші для виплати пенсії. Державний пенсійний фонд створюється для реалізації пенсійних програм, для виплати пенсії державним службовцям. Приватні фонди створюються компаніями і призначені для збільшення пенсії працівників. Пенсійні фонди всі свої тимчасово вільні кошти інвестують у цінні папери. При цьому вони вдаються до допомоги траст-відділів комерційних банків, довіряючи їм ці кошти. Пенсійний фонд України  був утворений в 1991 році з метою державного управління фінансами пенсійного забезпечення в. Надходження в Пенсійний фонд РФ перевищують, як правило, виплати пенсії. Сума перевищення може бути використана на придбання цінних паперів, видачу кредиту і т. д., що також підвищує якість довгострокових активів [28, c.92].

Слід зазначити також, що в перспективі банки будуть здійснювати управління майном і активами за дорученням і заповітом за прикладом західних країн, а майно досягне певних розмірів і буде перебувати в приватних руках, що дозволить кваліфіковано ним розпоряджатися, у тому числі за посередництвом банків.

3.2. Нові методи залучення активів

 Останнім часом комерційні банки зіштовхнулися з різким загостренням конкуренції з боку численних спеціалізованих кредитних установ, а також найбільших промислових корпорацій, які створили власні фінансові компанії. Загостренню конкуренції сприяло пом'якшення прямих урядових обмежень ("дерегулювання") у кредитній сфері, розпочате в 80-90-і рр. у США, Англії, Японії й інших розвинених країнах. Конкуренція стимулює пошук банками нових областей діяльності, залучення ними додаткових клієнтів, яким пропонуються нові види послуг. Так, широко використовуються угоди на певний строк (ф'ючерси) з валютами, біржовими індексами, торгівля валютними опціонами.

 Особливе поширення одержали операції "своп" (від англ. swop - міняти), тобто сполучення наявної купівлі (продажу) з одночасним укладенням контрактної угоди на певний строк. Існує кілька видів операцій "своп": процентні, валютні та інші.

 Процентні "свопи" являють собою угоди між двома власниками боргових зобов'язань, умови яких припускають взаємний обмін процентними платежами. "Свопи" можуть включати також обмін різними видами динамічних ставок відсотка. У всіх цих випадках обмін правами на присвоєння процентних доходів не припускає обміну капітальними сумами, які представлені відповідними борговими зобов'язаннями [29, c.23].

 Валютні "свопи" - угоди взаємного обміну різними валютами. Валютна операція "своп" полягає в покупці іноземної валюти на умовах наявної угоди в обмін на вітчизняну з наступним викупом.

Операції "своп" з  валютами і процентними ставками іноді об'єднані: одна сторона виплачує, наприклад, відсотки по плаваючій процентній ставці в обмін на одержання процентних платежів по фіксованій ставці. Усе більш активно використовується схема "багатоцільових послуг", яка представляє собою специфічну форму кредитування, що базується на гнучкому сполученні програм випуску комерційних паперів, акцептів, позичок і т. д. Власне кажучи, банки надають позичальникові доступ до середньострокового кредиту, причому на період дії угоди він зберігає можливість вільного використання ринків короткострокових фінансових ресурсів.

 Досить швидко поширювалися останнім часом споживчі позички, пов'язані з наданням банківських кредитних карток. Сполучення платіжних і кредитних операцій сприяло популярності цих позичок. Процентні платежі по них порівняно високі - звичайно на 4-5 процентних пунктів вищі від доходів по короткострокових комерційних паперах. Широке поширення кредитних карток спонукає комерційні банки надавати позичальникам додаткові можливості овердрафту. По позичках у формі овердрафту багато банків нараховують підвищені процентні платежі, що також сприяє поліпшенню якості активів банку.

До числа важливих послуг, надаваних у цей час  кредитними установами, відноситься  лізинг - здача банками в оренду дорогого обладнання, машин, транспортних засобів. Для здійснення цих операцій банки створюють власні лізингові відділи (дочірні фірми), які забезпечують прокат виробничого устаткування.

 Лізинг сприяв істотному збільшенню компаній-клієнтів комерційних банків. Після завершення строку лізингової угоди багато банків надають кредит для придбання (по залишковій вартості) орендованого устаткування [29, c.23].

В останні десятиліття  збільшується роль банків у реалізації міжнародних інвестиційних проектів, у так званому проектному фінансуванні. При здійсненні великомасштабних проектів у капіталомістких галузях (видобувна промисловість, енергетика, транспорт) всі частіше потрібно комплексне фінансове забезпечення.

Одержав також поширення  комплекс послуг, відомий у банківській  практиці за назвою "факторинг", тобто покупка банком або його дочірньою спеціалізованою компанією платіжних вимог клієнта. Тим самим банк практично бере на себе посередницькі і надає додаткові (у порівнянні із простим комерційним кредитуванням) послуги, стягуючи за них комісійні.

 У сучасних умовах сфера факторингових операцій значно розширилася, включивши в себе ведення бухгалтерських рахунків компанії-клієнта, організацію транспортування продукції та її збуту, страхування і т. д. Банк, який здійснює факторинговое обслуговування, інформує покупця про можливість переходу до більш вигідних форм розрахунків, допомагає клієнтам найбільше повно використовувати при заповненні своїх декларацій існуючі податкові пільги, надає довірчі послуги і т. д. Найбільші банки пропонують великим транснаціональним компаніям комплексне обслуговування їх поточних розрахунків по міжнародним операціям: збір платежів, погашення вимог, виплата зарплати і т. д. Грошові надходження і витрати по всіх цих операціях можуть зводитися в єдиному балансі (у перерахуванні на обрану клієнтом валюту), формуючидля банку окрему статтю короткострокових активів.

 Банки відіграють важливу роль у розробці і наступному поширенні науково-технічних нововведень, забезпечуючи механізм фінансування ризикового (венчурного) бізнесу в наукомістких галузях. Для цього багато комерційних банків виділяють зі свого складу дочірні венчурні фінансові компанії, а західноєвропейські банки створюють особливі фонди венчурного капіталу. Матеріальна зацікавленість банків у фінансуванні ризикового бізнесу заснована на перспективі одержання великого установчого прибутку при виході акцій венчурної компанії на фондову біржу або включенні цих акцій у сферу організованого обороту, тобто, формується ризикований, але високоефективний портфель активів.

ВИСНОВКИ

 Розглянувши особливості і управління якістю активів комерційних банків, можна зробити наступні висновки:

1.Активні банківські операції - це операції, за допомогою яких  банки розміщають наявні в  їх розпорядженні ресурси з  метою одержання необхідного доходу і забезпечення ліквідності своїх активів.

2. На сьогодні склалися різні  точки зору щодо класифікації  активів, однак більшість авторів  включають в активні операції  касові, кредитні, інвестиційні та  інші операції, тому що ці операції є найпоширенішими видами операцій банків з управління активами.

3. Основним видом активних операцій комерційного банку стало кредитування. Причому надзвичайно виріс питому вагу короткострокових кредитів. Багато в чому це пояснюється високим рівнем ризику і невизначеністю умовах інвестування.

4. Кредити (банківські активи), які  надаються комерційними банками,  можна класифікувати за рядом  ознак (за строками, за видом  забезпечення, за розміром і т.  д.).

5. У структурі активів комерційних банків домінуюче положення займають дві основні статті: кредити економіці і вкладення в державні цінні папери. Крім того, значна частина активів представлена міжбанківськими позичками.

6. Останнім часом комерційні банки зіштовхнулися з різким загостренням конкуренції з боку численних спеціалізованих кредитних установ, а також найбільших промислових корпорацій, які створили власні фінансові компанії. Загостренню конкуренції сприяло пом'якшення прямих урядових обмежень у кредитній сфері. Конкуренція стимулює пошук банками нових областей діяльності, залучення ними додаткових клієнтів, яким пропонуються нові види послуг. Особливе поширення одержали операції "своп", які виводять якість активів банків на новий рівень.

Якісний склад  активів характеризується співвідношенням  продуктивних і непродуктивних активів і витрат на власні потреби. До продуктивних активів відносяться усі операції з клієнтурою та контрагентами банку за кредитно-інвестиційною системою. До непродуктивних відносяться капіталізовані активи, нематеріальні активи, дебіторська заборгованість, та збитки. Це вказує на те, що основним видом діяльності комерційного банку є формування та розміщення кредитно-інвестиційних ресурсів і показником активності банку слугує питома вага кредитно-інвестиційного портфеля у його активах.

Характер  кредитно-інвестиційної політики впливає  на прибутковість та ліквідність  комерційного банку. Підвищення питомої  ваги кредитно-інвестиційних вкладень у загальних активах свідчить про те, що комерційний банк намагається  підвищити прибутковість активів, нехтуючи їх ліквідністю.