Отчет об научно-исследовательской практике

10.       Перевірка необґрунтованих виплат заробітної плати. Способи необґрунтованих виплат заробітної плати можна розділити на дві основні групи:

-          виплати, проведені за документами, необґрунтовано складеними бухгалтерськими розрахунковими працівниками;

-          виплати, проведені на підставі документів, необґрунтовано складених іншими посадовими особами. Необґрунтовані виплати заробітної плати насамперед здійснюються в разі виконання розрахунковими працівниками, що ведуть розрахунки із зарплати, обов’язків касира або в разі змови розрахункових працівників, які мають право підпису касових документів.

Найпоширенішими способами  необґрунтованих виплат є:

-          повторна виплата заробітної плати тим самим особам за той самий платіжний період;

-          неправильний підрахунок у платіжних відомостях підсумкових сум, що належать до видачі, та утримання із заробітної плати;

-          видача позапланових авансів без подальшого їх утримання;

-          виплата депонованих сум не тим особам, яким вони призначені.

Необґрунтовані виплати  заробітної плати можуть здійснюватися на підставі помилкових даних, що надаються робітниками, які ведуть облік виробітку та відпрацьованого часу. Наприклад, такі виплати можуть здійснюватися за рахунок:

-          виплати заробітної плати за операції, які фактично не виконувалися;

-          завищення розцінок.

11.       Перевірка правильності оформлення відповідних документів на виплату депонованих сум.

Депонентом уважається особа, яка з тих чи тих причин своєчасно не отримала заробітну плату, додаткову заробітну плату, премію тощо. Ознакою можливих розкрадань грошових коштів через привласнення депонованих сум може бути такий показник використання трудових ресурсів, як відносно велика плинність кадрів на підприємстві.

Механізм розкрадання  готівки через привласнення депонованих сум полягає в тому, що касир у змові з бухгалтером підробляють підпис депонента в розрахунково-платіжній відомості або в депонентській відомості, або у видатковому касовому ордері. Проте за заробітною платою, яка не отримана своєчасно, працівник пізніше звертається в бухгалтерію, тому на практиці привласнення депонованої заробітної плати у порівнянні з привласненням інших видів грошової винагороди зустрічається рідко.

Для виявлення та документування даного способу розкрадання грошових коштів необхідно проаналізувати такі документи:

-          розрахунково-платіжну відомість (або платіжну відомість);

-          депонентську відомість;

-          видатковий касовий ордер;

-          особистий рахунок та картку депонента;

-          журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів;

-          касову книгу та касовий звіт;

-          накази про прийняття на роботу та звільнення з роботи;

-          розрахунково-платіжні відомості, інші службові документи за попередній період, в яких містяться підписи депонентів.

У ході перевірки та аналізу  документів порівнюються підписи працівників  підприємства (у тому числі й звільнених), що зазначені в розрахунково-платіжній відомості, депонентській відомості чи у видатковому касовому ордері (залежно від того, за яким з цих документів отримані готівкові кошти), з підписами у документах відділу кадрів. Визначається, чи правильно зроблено перенесення депонованих сум з розрахунково-платіжної відомості до депонентської відомості, журналу обліку депонованих сум та депонентської картки. За наявності підстав з ініціативи органу внутрішніх справ призначається ревізія. Після порушення кримінальної справи може бути призначена почеркознавча експертиза.

Ефективність боротьби з корисливими правопорушеннями, у тому числі з правопорушеннями, пов’язаними з виплатою заробітної плати, залежить від професіоналізму кадрів правоохоронних органів, а також експертів-бухгалтерів, від опанування ними бухгалтерського обліку, контролю, економічного аналізу, фінансового та господарського права, зокрема тактичних і методичних аспектів використання документів під час виявлення та розслідування таких злочинів.

За умов реформування економіки України найчастіше змінюється нормативна база з питань оплати праці, тому експерт-бухгалтер має постійно стежити за цими змінами та враховувати їх у своїй практичній діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Статистичні дані

Існує Реєстр атестованих судових  експертів, до інформаційної бази цього  якого внесено дані про 5795 осіб, яким протягом попередніх років Міністерством  юстиції, Міністерством внутрішніх справ та Міністерством охорони  здоров’я присвоєно кваліфікацію судового експерта. Динаміку загальної чисельності  експертів, які є штатними співробітниками  науково-дослідних установ Мін’юсту та експертів, що працюють за укладеними цивільно-правовими договорами, наведено на рис. 1.

Рис. 1. Динаміка загальної кількості  експертів в Україні, 2005–2010 рр.

З 2007 р. кількість експертів –  співробітників науково-дослідних  інститутів судової експертизи установ Міністерства юстиції України є незмінною, але з 2006 р. державні спеціалізовані установи для виконання експертиз та експертних досліджень поза штатом починають залучати до співпраці спеціалістів, які отримали право самостійно здійснювати судово-експертну діяльність, що свідчить про зростання обсягу суспільної потреби в проведенні експертизи.

Станом на 01.09.2011 р. в Реєстрі  атестованих судових експертів  наведено дані стосовно 322 судових експертів, які здобули кваліфікацію з економічних  спеціальностей, з них:– 312 експертів  атестовані кваліфікаційними комісіями  Мін’юсту;– 10 експертів атестовані кваліфікаційними комісіями МВС.За даними Реєстру, з 322 експертів-економістів:– 165 атестованих судових експертів-економістів є фахівцями державних спеціалізованих установ Мін’юсту та МВС(156 осіб – науково-дослідні інститути Мін’юсту, 9 осіб – науково-криміналістичні центри МВД);– 157 атестованих судових експертів економістів не є фахівцями державних спеціалізованих установ, з них 156 осіб отримали Свідоцтво про присвоєння кваліфікації в Центральній кваліфікаційній комісії Мін’юсту, 1 особа отримала Свідоцтво в системі МВС.

За даними Мін’юсту, протягом 2007–2010 рр. експертними установами було виконано 390 472 експертизи та експертних досліджень, з них 16 613 – економічні експертизи, що становить 4,26% загальної кількості  робіт, при цьому питома вага експертиз  з питань фінансово-кредитних операцій, проведених у кількості 3625, становить 21,92% загального обсягу економічних  експертиз. Кількість економічних  експертиз, виконаних експертами науково-дослідних  установ, у тому числі кількість  експертиз з питань визначення обґрунтованості проведення фінансово-кредитних операцій, подано на рис. 2.

 

Рис. 3. Динаміка кількості економічних  експертиз, виконаних експертами науково-дослідних установ, та кількості експертиз фінансово-кредитних операцій в Україні, 2007–2010 рр.

Кількість економічних експертиз  у 2010 р. збільшилася на 14% порівняно з 2007 р., крім того, кількість експертиз фінансово-кредитних операцій у 2010 р. зросла на 38% порівняно з 2007 р. Тобто можна зробити висновок, що потреба в проведенні економічних експертиз в Україні існує та має тенденцію до збільшення.

Вищенаведений аналіз свідчить, що останнім часом в Україні потреба в судово-економічних експертизах невпинно зростає. Але оскільки судово-економічна експертиза як наука досить молода, то вона потребує нових досліджень, подальшого розвитку та вдосконалення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1.Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108/995 – ВР (зі змінами і доповненням)

2.Закон України «Про охорону праці» від 24.03.1995р. № 108/95 – ВР (зі змінами та доповненням)

3.Закон України «Про судову експертизу» //Урядовий кур’єр. – 1994. – 24 квітня.

 4.Камлик М. І. Судова бухгалтерія : підручник / М. І. Камлик. – К. : Атіка, 2000. – 325 с.

5.Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р.  
(зі змінами і доповненнями) від 22.12.2006

6.Конституція України. – К.: Вища шк., 1996. – 35с.  

7.Кримінальний кодекс України. Науковий коментар. – К.: Атіка, 2001. – 156 с.

8.Мумінова-Савіна Г. Г. Судово-бухгалтерська експертиза : навч. посібн. / Г. Г. Мумінова- Савіна. – К. : КНЕУ, 2003. – 202 с.

9.Понікаров В. Д. Судово-економічна експертиза : навчальний посібник / В. Д. Понікаров, С. М. Попова, Л. М. Попова. – 2-ге вид., доп. та перероб. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 272 с.

 10.Сторожук Н. Судово-бухгалтерська експертиза: критичний огляд нормативно-правового регулювання, методології та організації / Н. Старожук // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. - №6. – с.43-49.

 11.Судебная бухгалтерия / Бандурка А. М. и др. – 3-е изд., доп. и перераб. – Харьков : Титул, 2007. – 232 с.

 12.Судово-бухгалтерська експертиза : навч. посібн. / за ред. Ф. Ф. Бутинця. – Житомир : Рута, 2004. – 460 с.

 13.Швець В. Є. Основи бухгалтерського обліку та судово-бухгалтерської експертизи : підручник / В. Є. Швець. – К., 2008. – 240 с.