Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Марта 2013 в 21:13, курсовая работа
Його розвиток значною мірою обумовлює темпи, масштаби і економічні показники зростання продуктивних сил та їх розміщення, створює необхідні умови для подальшого покращання умов праці і підвищення рівня життя людей. В зв’язку з цим я вважаю, що вивчення галузевої структури паливно-енергетичного комплексу України та чинників які впливають на розміщення його галузей є дуже актуальною темою для вивчення.
Ціллю курсової роботи є вивчення структури паливно-енергетичного комплексу основних чинників які впливають на розміщення його галузей, та перспектив його подальшого розвитку
Вступ ………………………………………………………………………….…3
Розділ 1. Загальна характеристика паливно-енергетичного комплексу України
1.1 Сутність поняття паливно-енергетичний комплекс………………..….4
1.2 Структура паливно-енергетичного комплексу України……………....6
1.3 Передумови розвитку паливно-енергетичного комплексу України.....10
Розділ 2. Аналіз функціонування паливно-енергетичного комплексу України
2.1 Загальна характеристика вугільної промисловості. Динаміка
видобутку вугілля……………………………………………………...13
2.2 Загальна характеристика нафто-газової промисловості. Динаміка
видобутку нафти і газу………………………………………………....17
2.3 Загальна характеристика енергетики України. Динаміка виробництва
Електроенергії………………………………………………………..….23
Розділ 3. Перспективи розвитку паливно-енергетичного комплексу України..
3.1 Перспективи розвитку вугільної промисловості……………………...28
3.2 Перспективи розвитку нафтогазової промисловості………………….31
3.3 Перспективи розвитку енергетики……………………………………....33
Висновок………………………………………………………………………......37
Список використаних джерел…………………………………………………....38
Крім того, важливим напрямком
роботи у 2011 році є реалізація підписаної
у ході візиту Президента України
до КНР Рамкової угоди з фінансового
співробітництва між
У 2012 році планується залучити кредити вищезазначеного банку КНР на реалізацію пілотного проекту технічного переоснащення підприємств галузі на суму 960 млн. грн.
Також важливим кроком є гірничі роботи.
Програмою розвитку гірничих
робіт вугледобувними державними підприємствами
передбачено підготувати
Окрім заходів для розвитку
вугільної промисловості, які запропоновані
Міністерством енергетики та вугільної
промисловості України. Також є
велика кількість пропозицій від
вітчизняних вчених, які для розвитку
вугільної промисловості
По-перше приватизаційні лоти шахт енергетичного та коксівного вугілля формувати окремо з виставленням їх на відкриті приватизаційні аукціони. При цьому необхідне дотримання правил, по-перше, диверсифікації власників (антимонопольний принцип), по-друге, обумовлена чітка перспектива й прозорість інформації щодо подальшого розвитку приватизованих підприємств, яка повинна бути доступна всім рівням профспілок гірників. Крім того, необхідний чіткий працюючий механізм повернення приватизаційних лотів державі в разі невиконання приписів.
По-друге у приватизаційних
лотах у комплексі з
Далі скласти єдиний
кадастр усіх вуглевмісних
Наступний крок створити галузевий
науково-технологічний центр «
А також ініціювати створення державно-приватних структур (фірм) комерціалізації технічних та технологічних інновацій у гірничій галузі, які б мали свою дослідно-промислову полігонну базу й діяли спільно з інститутами НАН України, технічними університетами та підприємствами. Наукові та держконтрольні структури з безпеки робіт у гірничій промисловості (МакНДІ та інші) залишити в складі Мінвуглепрому України.
І повністю детінізувати ринок вугілля України за рахунок вставлення порядку збуту вугілля через відкриті вугільні аукціони.
Далі організувати фахове
обговорення й прийняття
А також метою з уніфікації
правил техніки безпеки та практики
їх дотримання на вугільних підприємствах
у межах Євросоюзу й країн-
І не менш важливим для
підвищення безпеки ведення гірничих
робіт і видобутку газу метану
є доцільне задіяння механізму Кіотського
протоколу з метою залучення
іноземних інвестицій для створення
промислових потужностей
3.2 Перспективи
розвитку нафтогазової
Подальший розвиток нафтової
промисловості в Україні
Зростання глибини залягання продуктивних покладів нафти, ускладнення технології їх освоєння, зниження темпів приросту промислових запасів є стримуючими факторами щодо збільшення видобутку нафти. Одночасно наявність на території України значної кількості науково обґрунтованих прогнозних запасів високоякісної нафти з низьким вмістом сірчаних сполук, високим виходом світлих фракцій, а також зросла потреба в нафтопродуктах стимулюють розвиток нафтовидобувної промисловості. Успіхи цієї галузі прямо залежать від результатів геологорозвідувальних робіт по пошуку нафти.[18,c.135]
Необхідно відзначити, що ці роботи проводились в останні роки з низькою ефективністю та систематичним невиконанням завдань щодо приросту промислових запасів. Практично в останні роки не було відкрито жодного нафтового родовища не тільки велико-об'ємного за запасами, але й середньооб'ємного.
У нафтовидобувній промисловості країни необхідно різко збільшити обсяги експлуатаційного буріння на діючих родовищах, значно прискорити освоєння нових родовищ, які передбачається відкрити в процесі геологорозвідувальних робіт, ущільнити мережу свердловин, а також впровадити комплекс методів щодо поліпшення стану заводнення та нових методів нафтовіддачі.
Перспективи розвитку газової
промисловості України пов'
Для забезпечення зростання видобутку газу і нафти необхідно залучати інвестиції для розвідки нових родовищ та підготовки до промислового видобутку, проте їх теперішній обсяг є недостатнім. Потреба в інвестиціях складає 2,1-2,3 млрд. гривень щороку, це дозволить збільшити щорічний видобуток до 22 млрд. м3. Значні перспективи видобутку газу є на шельфі Чорного й Азовського морів, але, окрім проблем недосконалого законодавства, негараздів з видачею ліцензій та інших бюрократичних перепон, є і інші ускладнення: видобуток на шельфі є більш складним технологічно і потребує більших витрат. Тому для значного зростання видобутку (приблизно на 4 млрд. м3) на шельфі потрібно вкласти до 2 млрд. доларів для розвідки, підготовки родовищ, закупівлі коштовного обладнання для глибоководного буріння тощо. Іншою проблемою є невизначеність морських кордонів України та Росії, що не дозволяє почати масштабне освоєння низки родовищ (площа Паласса, Одеське, Безіменне тощо). Розширення розвідки та видобутку стримується також проблемою ціни на газ: оскільки українські компанії повинні реалізувати видобутий газ переважно населенню та бюджетним організаціям за заниженою ціною, вони не можуть акумулювати достатньо коштів на інвестування коштовних проектів видобутку, особливо у глибоководній частині шельфу. Залучення іноземних інвестицій стримується низкою чинників, серед яких виділяють недосконалі механізми видачі ліцензій на розвідку і розробку родовищ (складність, непрозорість та ін.), непередбачуваність дій влади в довгостроковій перспективі щодо зміни „правил гри”, нестабільність політичної ситуації в країні, а також значні ризики щодо повернення вкладених інвестицій і одержання прибутку.
3.3 Перспективи розвитку енергетики.
Розвиток окремих типів електростанцій. Основним напрямом розвитку ТЕС на органічному паливі є їх реконструкція і модернізація, впровадження нових технологій, орієнтація на використання низькосортного вугілля.
Плануються такі кроки у розвитку ТЕС:
Розвиток гідроенергетики в майбутніх проектах передбачається у таких напрямах:
Подальший розвиток атомної енергетики залежить від виконання таких програм:
Насамперед підвищення рівня безпеки АЕС, які вимагають докорінної реконструкції автоматизованої системи управління технологічними процесами, системи діагностики, введення додаткових систем безпеки, проведення комплексу робіт щодо надійності і безпеки експлуатації, модернізації протипожежних систем та ін.
По-друге створення ядерно-паливного циклу в Україні на базі передових технологій, який забезпечить гарантовану незалежність АЕС від імпорту ядерного палива і знизить потреби України в його закупівлі.
До складу ядерно-паливного
циклу повинні входити
Нетрадиційні та поновлювані джерела енергії. Одним з перспективних шляхів вирішення проблеми виходу з енергетичної кризи є залучення до паливно-енергетичного балансу України нетрадиційних поновлюваних джерел енергії (енергія сонця, вітру та ін.).
Фахівці-енергетики відзначають досить високий природний потенціал поновлювальних джерел енергії України, якому сьогодні особливу увагу приділяють промислово-розвинені країни. Серед таких джерел: гідроресурси, вітер, сонячна енергія, органічна сировина, тепло землі.
Гідроелектроенергія. Потенційні ресурси потужних ГЕС складають до 4700 МВт, а ГЕС малих річок – близько 2400 МВт. На цих річках існують 27 тис. ставків та водосховищ, на яких можуть бути споруджені окремі міні- та мікро-ГЕС з потужностями 5 – 250 кВт. Потенційні можливості в цьому плані дають змогу побудувати в Україні понад 2300 малих і середніх ГЕС.
Вітроенергетика. Розвиток
вітроенергетики в Україні
Сонячна енергія. В Україні річне надходження сонячного випромінювання знаходиться на одному рівні з країнами, які активно використовують сьогодні сонячні колектори (Швеція, Німеччина, США тощо). Вся територія України придатна для розвитку систем теплопостачання з використанням сонячної енергії.
Біоенергетика. Уже сьогодні
готові до використання такі технології:
анаеробне зброджування гною, спалювання
відходів АПК та інших галузей, використання
агрокультур для отримання