Паризька конвенція про охорону промислової власності

Зрозуміло, що за цей же час можна ретельно підготувати заявочні матеріали  згідно з вимогами тих країн, у  патентні відомства яких планується подання заявок. Пільга щодо конвенційного  пріоритету є особливо привабливою  для тих підприємств і компаній, які активно провадять патентування своїх винаходів за кордоном.

Правило про конвенційний пріоритет базується  на засадах взаємності. Слід нагадати також про так званий «виставковий пріоритет», передбачений статтею 11-ю Конвенції. Він означає, що винаходи, товарні знаки та промислові зразки охороняються від моменту розміщення експонату на виставці за умови подання в майбутньому протягом певного строку (який не може перевищувати названі вище) заявки на одержання патенту чи реєстрацію товарного знака. Якщо пізніше буде вимагатися право пріоритету, то патентне відомство відповідної країни буде відраховувати строк від дати розміщення експонату на виставці. Слід зробити застереження. Конвенція має на увазі не абияку, а офіційну чи офіційно визнану міжнародну виставку, яка має місце на території однієї з країн Паризького Союзу. 3. Щодо загальних правил, яких мають дотримуватися всі держа-ви-члени Паризької конвенції, то з цієї нагоди слід відзначити такі положення.

3.1. Найбільш  важливими аспектами Конвенції щодо патентів є такі: Конвенцією встановлено принцип незалежності один від одно го патентів, виданих у різних країнах-учасницях, тобто:

3.1.1.Видача  чи невидача патенту на певний  винахід, корисну модель, промисловий  зразок не зобов'язує інші держави автоматично видавати чи не видавати відповідний патент.

3.1.2.Патент  не може бути визнано недійсним  в одній чи кількох країнах  з огляду на те, що він був  визнаний недійсним в іншій  чи інших країнах.

3.1.3.Строки  чинності патенту на один і той самий об'єкт промислової власності є незалежними, тобто певна держава-член не зобов'язана припиняти дії патенту на тій підставі, що строк його дії закінчився в іншій державі-члені.

3.2. За  винахідником зберігається право  бути названим у патенті.

3.3. Якщо  продаж запатентованого виробу  чи виробу, що виготовляється запатентованим способом, підлягає забороні чи обмеженням згідно з національним законодавством, то це не визнається як підстава для того, щоб визнати патент недійсним.

3.4. У  певних межах Конвенція дозволяє державам-членам запроваджувати законодавчі заходи, які передбачають видачу примусових ліцензій. Ця норма спрямована на запобігання зловживань, що можуть виникнути в результаті виключного права, яке випливає з патенту. Наприклад, власник патенту не використовує взагалі чи використовує недостатньо запатентований винахід і не надає ліцензій іншим особам на його використання. Тобто поводить себе приблизно так, як собака на сіні: і сам не гам, і іншому не дам.

У такому випадку компетентним державним органом видається примусова ліцензія. Для цього потрібно, щоб через 3-4 роки після відсутності промислового застосування чи його недостатності інша зацікавлена особа подала відповідну заявку. Якщо власник патенту обґрунтує невикористання чи недостатнє промислове використання свого винаходу, то, згідно з Конвенцією, мусить мати місце відмова у видачі примусової ліцензії.

Конвенція передбачає і анулювання (тобто скасування) патенту. Воно застосовується тоді, коли видача примусової ліцензії недостатня для запобігання зловживанню. У цьому випадку діловодство, яке спрямоване на анулювання патента, може розпочатися лише після двох років, відраховуючи від дня видачі першої примусової ліцензії.

4. Порядок  подання заявки і реєстрація  товарних знаків визначається в кожній державі-члені її національним законодавством. Це означає, що заявка на реєстрацію товарного знака, яка подається громадянином якоїсь країни-члена, не може бути в іншій країні відхилена, а реєстрація не може бути визнана недійсною на тій підставі, що подання відповідної заявки, реєстрація товарного знака чи продовження його чинності не були здійснені в країні походження. Можна сказати ще й так: реєстрація товарного знака, яка здійснена в одній країні із держав-членів Конвенції, є незалежною від можливої його реєстрації в будь-якій іншій країні. З цього випливає, що припинення дії чи анулювання реєстрації товарного знака в одній із держав-членів не має жодних правових наслідків на чинність реєстрації знака в інших державах-членах.

Припустимо, товарний знак був належним чином зареєстрований у країні походження. У такому випадку він має прийматися для реєстрації і охоронятися за своїм первісним виглядом в інших державах-членах. Зрозуміло, що таке можливо за умов дотримання заявниками періоду конвенційного пріоритету.

Конвенція передбачає випадки, коли держави-члени  мають право відмовляти у реєстрації товарних знаків. Зокрема, коли така реєстрація призведе до порушення прав третіх осіб. Або ж коли товарний знак не має розрізняльних ознак чи може ввести громадськість в оману, Зрозуміло, що держави мають право відмовляти у реєстрації товарних знаків позначень, що суперечать моралі і громадському порядку. Можна здогадуватися, що в світі є як загальні моральні цінності, так і регіональні, расові чи релігійні відмінності.

Конвенція передбачає, що коли згідно із законодавством якоїсь країни використання зареєстрованого  товарного знака є обов'язковим, то реєстрація може бути анульована лише після якогось (як прийнято говорити, «розумного») строку. При цьому анулювання може відбутися лише за умови, що власник охоронного документа не може представити доказів, які виправдовували б його бездіяльність.

З Конвенції  випливає, що держави-члени мусять відмовляти в реєстрації, а також забороняти використання товарного знака, який є відтворенням мовним перекладом іншого знака, що може викликати плутанину зі знаком, який уже користується в цій країні перевагами, які надаються Конвенцією, та використовується для ідентичної чи схожої продукції.

Конвенція забороняє реєстрацію і використання без відповідного на те дозволу державних емблем, офіційних знаків та гарантійних чи контрольних таврів як товарних знаків. Ця заборона поширюється також на герби, прапори, емблеми, скорочені і повні найменування деяких міжнародних організацій. Але це все може відбутися за умови, що про згадане було повідомлено через Міжнародне бюро ВОІВ. У такому випадку Міжнародне бюро ВОІВ має можливість довести відповідні позначення до національних патентних відомств.

5. Промислові зразки мають охоронятися в кожній державі-члені. Правова охорона, згідно з Конвенцією, не може бути визнана недійсною на тій підставі, що вироби, в яких застосовуються промислові зразки, не виготовляються в цій державі.

6. Статею 8 Конвенції встановлено, що фірмові найменування охороняються в кожній державі-члені і без обов'язкової подачі заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака. Конвенцією передбачено, що будь-який продукт, незаконно позначений товарним знаком чи фірмовим найменуванням, підлягає арешту при його імпорті у країни-члени Паризького Союзу, в яких цей знак чи фірмове найменування мають право на охорону згідно з законом. Конвенція вимагає накладення арешту і в країні, де було здійснене незаконне маркування.

7. Щодо  вказівок місць походження товарів,  то Конвенція передбачає, що держави-члени вживатимуть відповідних заходів проти Прямого чи непрямого використання неправдивих вказівок походження продукту чи неправдивих вказівок особи виготовника, промисловця чи торгівця.

8. Стаття 10-біс Конвенції вимагає, що  держави-члени Паризького Союзу зобов'язані забезпечити громадянам країн ефективний захист від недобросовісної конкуренції  Що ж таке недобросовісна конкуренція? Згідно з Конвенцією, актом недобросовісної конку ренцп вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах Зокрема, забороня ються

—усі  дії, які здатні будь-яжим чином викликати  плутанину щодо підприємства, продуктів  чи промислової та торговельної діяль ності конкурента,

—неправдиві твердженню під час здійснення комерційної  діяль ності, які здатні дискредитувати підприємство, продукти або промислову чи торговельну діяльність конкурента,

—вказівки чи твердження, використання яких під  час здійснення комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення чи кількості товарів

9 Згідно  з Конвенцією, кожна країна зобов'язана  мати спеціаль ну службу у справах промислової власності (іншими словами — дер жавне патентне відомство), є також центральне сховище для ознай омлення зацікавлених осіб з результатами інтелектуальної праці Мається на увазі пагентно-техшчна бібліотека Патентне відомегво зобов'язане видавати періодичний бюлетень, який містить списки власників запатентованих винаходів з коротким описом винаходів, а також репродукцію кожного зареєстрованого товарного знака

10 За  винятком тих положень Стокгольмського  акта 1967 р, яких повинні дотримуватися  всі держави, Конвенція надає  кожній дер жаві-члену Паризького Союзу свободу дій щодо національного за конодавства з питань промислової власності Суверенітет держави може поширюватися на визначення критеріїв патентоспроможності винаходів, встановлення строку дії патентів та кола винаходів, на які поширюється патентування

Держави-члени  Паризького Союзу мають право  самостійно вирішувати, чи повинні патенти видаватися після перевірки заявки по суті з метою встановлення новизни винаходів чи без такої перевірки, тобто обмежитися лише форміальною експерт изою Краши-учасниШ Конвенції мають право вирішувати питання про те, яким чином на бувається право на товарний знак шляхом де-факто використання товарного знака чи шляхом реєстрації Держави-члени Конвенції та кож можуть самостійно вирішувати чи повинна передувати реєстрації товарного знака та промислового зразка експертиза по суті чи здійснювати відповідну реєстрацію без експертизи.

Нарешті, Конвенція надає державам-учасницям  можливість встановлювати за своїм розсудом процедури діловодства і державного управління патентно-ліцензійною справою.

Кажуть, ніби автори Паризької конвенції  сподівалися, що настане той час, коли в світі буде видаватися єдиний патент. Очевидно, ця мрія здійсниться ще нескоро. Але певна дистанція на шляху гармонізації патентного законодавства різних країн світу все ж таки пройдена.