Порівняльна оцінка токсичності викидів промислових

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

ДВНЗ Український  державний хіміко-технологічний  університет

 

Кафедра економіки промисловості  та організації виробництва

 

 

 

К У Р С  О В А  Р О Б О Т А

 

З ДИСЦИПЛІНИ „ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ”

 

 

Варіант № 10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студент групи	4-ОНС-80     Кругляк В.
	(шифр групи, прізвище, ініціали)
Керівник роботи	Федулова С.О.
	(посада, прізвище, ініціали)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

2012

Зміст

                                                                                                             Стор

Вступ

Основна частина

1. Теоретична частина
2. Порівняльна оцінка токсичності викидів промислових

 підприємств   Дніпропетровської  області

3. Розрахунок платежів за порушення природного середовища підприємством
4. Розрахунок  ефективності інвестицій у природоохоронні

заходи підприємства

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

В умовах наростання екологічної  кризи екологізація суспільного  розвитку як комплекс заходів для  забезпечення екологічної безпеки стає об'єктивною закономірністю. Останнім часом приділяється велика увага техногенному впливу на навколишнє середовище як на національному, так і на міжнародному рівні.

Виходячи з цього  виникає необхідність впровадження структурованих систем управління  охороною навколишнім середовищем на підприємствах, що  гарантують при досягненні фінансово-економічних цілей екологічну безпеку.

Система управління навколишнім  середовищем дає можливість організаціям упорядковано та послідовно  вирішувати екологічні проблеми шляхом розподілу ресурсів, визначення обов’язків і регулярного   оцінювання технічних правил, методик та процесів. Вона є суттєво важливою для забезпечення спроможності організацій визначати свої екологічні цілі та досягати їх, а також для забезпечення постійної відповідності діяльності, продукції чи послуг національним та міжнародним вимогам.

Для цього необхідне  залучення на підприємства екологічно орієнтованого персоналу. Освіта і  підготовка в області охорони  навколишнього середовища потрібні як гарантія того, що всі співробітники мають  належні і сучасні знання про законодавчі і інші регламентні вимоги, внутрішні нормативи, а також про політику і цільові екологічні показники організації.

Отже, для еколого орієнтованого розвитку  української економіки необхідно формування ефективної економічної стратегії природокористування, що потребує підготовки відповідних кадрів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретична частина

Обґрунтуйте введення системи  платежів за забруднення на території  України.

Одним з основних принципів  природокористування є плата  за забруднення навколишнього природного середовища. В Україні з 1992 року за природоохоронним, бюджетним і податковим законодавством діють такі види плати за забруднення навколишнього природного середовища:

• плата за викиди в  атмосферу забруднюючих речовин  стаціонарними і пересувними  джерелами;

• плата за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти;

• плата за розміщення виробничих, побутових і інших  відходів у навколишньому природному середовищі.

Головним призначенням платежів за викиди, скиди і розміщення відходів є компенсація народногосподарських збитків, нанесених забрудненнями  атмосферного повітря, ґрунту, поверхневих  і підземних вод. Ці платежі також  здійснюють економічне стимулювання природоохоронних заходів, формування джерел їхнього фінансування.

Введення плати за забруднення навколишнього природного середовища дозволило сформувати на всій території України багаторівневу  систему функціонування природоохоронних фондів.

Плата за забруднення навколишнього природного середовища Законом «Про систему оподатковування» віднесена до обов'язкових платежів і визначена під найменуванням «збір за забруднення навколишнього природного середовища» (стаття 14, пункт 1.14). Ця плата включена в структуру доходної частини Державного бюджету України.

В Україні порядок  визначення плати і стягнення  платежів за забруднення навколишнього  природного середовища в практичну  діяльність підприємств уперше був  введений Постановою Кабінету Міністрів  від 13.01.92 р. № 18. Спочатку були прийняті тимчасові, а з 1993 року - Базові нормативи плати за забруднення навколишнього природного середовища.

З березня 1999 р. діє нова Постанова Кабінету Міністрів №303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору».. Ця Постанова відміняє раніше існуючий Порядок від 13.01.92 р. № 18 і в значній мірі відрізняється від нього.

З 1 січня 1999 р. платниками збору є всі суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи) незалежно від форм власності, бюджетні, громадські й інші підприємства, установи й організації, а також громадяни, що здійснюють на території України викиди, скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і в. Таке визначення кола платників встановлює рівність економічної відповідальності підприємств-забруднювачів і громадян перед державою, тобто ніхто не звільняється від сплати збору за забруднення навколишнього середовища в межах власних обсягів забруднення.

Даною Постановою не передбачене звільнення підприємств від плати за викиди і скиди забруднюючих речовин у межах припустимих норм, а також часткове або повне звільнення від сплати збору збитковими і низькорентабельними підприємствами, як це було раніше.

Новим Порядком №303 встановлені нормативи за викиди від стаціонарних джерел для 25 основних забруднюючих речовин (додаток 1). Для інших речовин, що не увійшли у їхнє число, застосовується диференційований норматив збору в залежності від класу небезпеки й орієнтовно безпечного рівня впливу (додаток 2).

Для речовин, у яких не встановлений клас небезпеки, використовуються нормативи збору в залежності від орієнтовно встановлених безпечних  рівнів їхнього впливу (додаток 3).

Нормативи збору за викиди в атмосферу від пересувних джерел автотранспорту збільшені в 10 разів у порівнянні з раніше існуючими. Введені нові нормативи збору за викиди забруднюючих речовин річними і морськими судами і залізничним транспортом.

За скиди у водні  об'єкти встановлені нормативи збору  для 10 основних забруднюючих речовин (додаток 4). У випадку скидів забруднюючих речовин в озера, ставки й інші непротічні водні об'єкти норматив збору збільшується в 1,5 рази.

З огляду на місцеві умови, Рада Автономної республіки Крим, обласні  і міські (міста Київ, Севастополь) ради за поданням органів Міністерствам екологічної безпеки України можуть збільшувати перелік забруднюючих речовин, на які встановлюється збір за викиди і скиди.

Наприклад, для умов Донецької  області рішенням Донецької обласної ради затверджений перелік основних і додаткових (на викиди - 125, на скиди - 47) забруднюючих речовин, на які встановлюється збір.

Нормативи збору за розміщення відходів обчислюються в залежності від класу небезпеки відходів. На ті відходи, для яких клас небезпеки  не встановлений, береться норматив збору як для відходів першого класу небезпеки.

Сума збору визначається шляхом розрахунків за нормативами  з урахуванням умов, у яких здійснюється діяльність платників. У зв'язку з  цим існує декілька типів коригувальних  коефіцієнтів:

• коефіцієнт, що встановлюється в залежності від чисельності жителів населених пунктів;
• коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту;
• регіональний (басейновий) коефіцієнт басейнів рік і морів, що враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного транспорту;
• коефіцієнт, що залежить від місця розміщення відходів: в адміністративних межах населеного пункту або на відстані від нього;
• коефіцієнт, що враховує характер обладнання місця розміщення відходів.

Ліміти на викиди стаціонарними джерелами забруднення для речовин із додатку 1 встановлюється Міністерством екологічної безпеки терміном на п'ять років.

Для пересувних джерел забруднень ліміти викидів забруднюючих речовин  не встановлюються, розрахунки проводяться з кількості фактично використаного пального та його виду.

Ліміти скидів у водні  об'єкти державного значення визначаються у дозволах, що видають органи Мінекобезпеки, а у водні об'єкти місцевого  значення - у дозволах, які видаються місцевими державними адміністраціями, а в обласних містах - виконавчими органами рад за поданням органів Мінекобезпеки.

Ліміти розміщення відходів визначаються у порядку, встановленому  Кабінетом Міністрів України.

Понадлімітні викиди і скиди і розміщення відходів - це різниця між фактичними обсягами забруднень і встановлених лімітів. Збір за понадлімітні забруднення обчислюється в п'ятикратному розмірі.

Збір за забруднення  в межах лімітів зараховується  на валові витрати виробництва, а  збір за перевищення лімітів сплачується за рахунок прибутку.

Річні і щоквартальні розрахунки збору виконуються платниками самостійно. Щорічні розрахунки збору, що підлягає оплаті в наступному році, подаються платниками до органів  державної податкової служби з попереднім узгодженням з органами Мінекобезпеки України до 1 липня поточного року.

Розрахунки збору, що підлягає щоквартальній сплаті, подаються  платниками органам податкової служби без узгодження з органами Мінекобезпеки  України до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Збір сплачується щоквартально до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Платники перераховують збір за забруднення навколишнього природного середовища платіжними дорученнями на окремі рахунки:

• 30% до Державного фонду охорони  навколишнього природного середовища;

• 50% до місцевих фондів охорони навколишнього  природного середовища обласних бюджетів;

• 20% до місцевих (міських, селищних, сільських) фондів охорони навколишнього природного середовища.

Порядок і термін сплати зборів, як і інших обов'язкових платежів, регламентуються відповідними Законами і Декретами Кабінету Міністрів і Постановою верховної Ради України, Інструкціями і роз’ясненнями Міністерства фінансів і Державної податковою адміністрації.

Контроль за дотриманням чинного Порядку № 303, пов’язаного зі стягненням платежів за забруднення навколишнього середовища, здійснюється Міністерством фінансів України, Державною податковою адміністрацією і їхніми органами на місцях у межах наданої їм компетенції.

Навмисне ухилення від сплати зборів за забруднення, як і інших обов’язкових платежів, зроблене посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, або фізичною особою, якщо ці діяння вплинули на надходження в бюджети або в цільові фонди коштів у значних розмірах, відповідно до Статті 148-2 “Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів” Кримінального кодексу України карається грошовим штрафом, виправними роботами до 2 років або позбавленням волі від 5 до 10 років.

У випадку виявлення факту ухилення від сплати обов’язкових платежів податкові органи застосовують до підприємства штрафні санкції в розмірі донарахованої суми обов’язкового платежу і нараховують пеню.

 

2. Порівняльна оцінка токсичності  викидів промислових підприємств   Дніпропетровської області

 

Для порівняльної оцінки токсичності викидів промислових  підприємств необхідно визначити  кратність перевищення маси викидів  речовин їх ГДК чи орієнтовано  безпечних встановлених речовин (ОБВР) і підсумовувати ці величини. В  якості  нормативів використовують ГДКс.д., що встановлені для речовин з резорбтивною дією,  оскільки їхнє виникнення залежить не тільки від концентрації речовини в повітрі, але і від тривалості вдихання. Для речовин, що характеризуються рефлекторною дією, у зв'язку з відсутністю ГДКс.д. необхідно використовувати максимально разові  гранично допустимі концентрації (ГДК м.р.).

За даними звітності про  викиди, для кожного окремого підприємства розраховується показник екологічної  небезпеки викидів (І_б) у частках ГДКс.д.:

                  = ∑ D(i)                 

      де, І_б — показник екологічної небезпеки викидів промислового  підприємства