Природні ресурси України: характеристика основних видів

Основні проблеми щодо раціонального формування, використання та збереження водних ресурсів України полягають у:

• забрудненні водних об'єктів шкідливими викидами та недостатньо очищеними промисловими і комунально-побутовими стічними водами;
• інтенсивному старінні основних фондів водозабезпечуючого і водоохоронного призначення, низькій продуктивності очисних споруд;
• недостатній самовідновлюваній та самоочисній здатності водних систем;
• незбалансованій за водним фактором системі господарювання, що характеризується високими обсягами залучення водних ресурсів у виробничу сферу та високою водомісткістю продукції.

Перспективи вирішення відзначених проблем  полягають у формуванні ефективних правових, економічних та організаційних передумов раціонального водовикористання, запровадженні водозберігаючих  форм господарювання, створенні замкнутих  циклів водокористування з мінімальним  забрудненням води, забезпеченні відновлюваних  функцій водних джерел.

У найближчій перспективі необхідно  посилити соціальну спрямованість  водокористування, забезпечивши права  людини на сприятливе водне середовище з урахуванням екологічної місткості  водоресурсних джерел.

Лісові ресурси

Вони  відіграють важливу роль у збереженні навколишнього середовища та господарській  діяльності людей, слугують важливим сировинним фактором для розвитку галузей народного господарства.

Україна належить до країн з невисокою забезпеченістю лісом. Площа її лісового фонду становить 10, 8 млн. га, в тому числі вкрита лісом - 9,4 млн. га. Лісистість території становить всього 15,6%, причому її рівень територіальне досить диференційований: від 43,2% в Івано-Франківській до 1,8% в Запорізькій. Наближеним до оптимального вважається показник на рівні 21-22%, який дає змогу досягти збалансованості між лісосировинними запасами, обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами.

Загальні  запаси деревини в Україні становлять 1,74 млрд. куб. м. Близько 51% лісів віднесено до захисних, водоохоронних та інших цінних в екологічному відношенні лісів, решту становлять експлуатаційні. За останні роки намітилася тенденція до скорочення обсягів лісокористування. Загальні обсяги заготівлі деревини зменшилися з 14,4 млн. куб. м у 1990 р. до 10,5 млн. куб. м у 1997 p., тобто майже на 30%.

Вікова структура лісів України характеризується такими співвідношеннями:

• молодняки займають 45,4% площі,
• середньовікові - 37,7%,
• достигаючі та стиглі - відповідно 10,1% та 6,8%, що в 1,5-2 рази нижче оптимальних величин.

За  останнє десятиліття в Україні  значна частина лісових насаджень  загинула від промислових викидів та постраждала від аварії на ЧАЕС. Крім того, загальний стан лісів України не відповідає еколого-економічним вимогам, а функціонування лісового господарства здійснюється в складних економічних умовах.

Основними, найбільш актуальними проблемами щодо формування і раціонального використання лісових ресурсів України є: порушення збалансованості між лісосировинними запасами, обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами; значне виснаження лісосировинної бази, погіршення природних комплексів, деградація рослинного покриву; обмеженість інвестицій для лісогосподарського виробництва; скорочення обсягів лісокористування та низький рівень задоволення потреб у деревині за рахунок місцевих ресурсів.

Вирішення названих проблем тісно пов'язано  з розширеним відтворенням лісових  ресурсів, підвищенням ефективності їх охорони і використання.

Необхідно проводити активні заходи щодо захисту  і відновлення лісових насаджень  з тим, щоб поступово переходити на забезпечення потреб країни переважно  за рахунок власних ресурсів із збереженням  основних екологічних функцій і  лісу. Поряд з цим принципово важливо  підвищити експортні можливості лісового господарства України.

2. Інтеграція України у світове  господарство [1991-1997 рр.]

Розглядаючи інтеграцію України у світове  господарство в контексті розвитку світової економіки, можна виділити такі елементи, що характеризують стан взаємодії України і світової економіки: структуру національної валютної системи, географічну і  продуктову структуру зовнішньої торгівлі, кількість іноземних інвестицій у національну економіку, участь у міжнародних міграційних процесах.

Таким чином, стан інтегрованості республіки України  у світову економіку на 1991 р. визначався такими параметрами:

• національна валюта - рубль СРСР, неконвертована валюта;
• курс фіксований;
• валютна біржа відсутня;
• власні валютні резерви відсутні;
• зовнішня торговля жорстко контролювалася шляхом ліцензування та квотування;
• були відсутніми іноземні інвестиції в національну економіку;
• НБУ було сформрвано тільки в 1992 р.;
• географія і структура експорту і імпорту визначалися інтеграційними позиціями СРСР. Основна частка у зовнішній торговлі припадала на країни соціального табору і центрально-планової орієнтації;
• міграційні процеси існували тільки в межах респеблік СРСР.

На 1997 р. склалася така ситуація:

• було введено національну валюту України - гривню;
• валютний курс плаваючий у межах валютного коридору;
• функціонує у щоденному режимі УМВБ;
• утворилися валютні резерви;
• Україна стала членом МВФ;
• Зовнішня торговля стала ліберальною;
• У червні 1997 р. Україна стала 138-ю державою, яка прийняла на себе зобов’язання виконувати статтю 8 статуту МВФ. Це означає, що гривня України стала конвертованою валютою з поточних операцій.

 

Зовнішня торгівля України

На 01.01.97 Україна торгувала вже з 183 країнами світу. Найбільший обсяг експорту припадав на Росію - 38,7% від загального обсягу експорту. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі у 1996 р. становив 32365,2 млн. дол., в т.ч. експорт - 14061,7 млн. дол., імпорт - 18203, 5 млн. дол. Дефіцит торговельного  балансу дорівнював 4141,8 млн. дол.¹

Загальний обсяг зовнішньої торгівлі послугами  становив 5534,18 млн. дол., в т.ч. експорт - 4745,6 млн. дол., імпорт - 787,54 млн. дол.

В структурі  зовнішньої торгівлі виділяються: продукція  тваринництва, яка становить 4,2% експорту; продукти рослинного походження - 6,2%; продукція харчової промисловості - 9,1%; хімічної промисловості - 11,7%; металургічного комплексу - 32,3%; вироби транспорту - 4,5%.²

Структура зовнішньої торгівлі конкретно відбиває сировинний, факторний потенціал  України.

 

Україна і міжнародний рух капіталу

Протягом  усього періоду існування незалежної України спостерігається "відплив  капіталу за кордон", що є характерним  для будь-якої нестійкої економіки. Оскільки це процес, властивий скоріше  тіньовому сектору економіки  і невраховуваний у платіжному балансі  як прямі зарубіжні інвестиції резидентів Украіни, то на сьогодні про офіціальний  експорт капіталу з України говорити важко.

Українська  економіка, головним чином, є об’єктом інвестування. За даними ЮНКТАД, у 1995 р. загальносвітовий обсяг прямих іноземних  інвестицій (ПІІ) зріс порівняно з 1994 р. на 40% і становив 315 млрд. дол. 15% з  них припали на "Азіатських тигрів". На частку 100 країн, які закінчують таблицю  реципієнтів капіталу, в т.ч. Україну, припадає всього 1% ПІІ.³

Однак слід сказати про зростання обсягів  інвестицій у національне господарство України. На 01.01.96 їх обсяг був меншим за 1 млрд. дол.; на 01.01.97 - 1,4 млрд. дол. Найбільше  прямих іноземних інвестицій в економіку  України припадає на США - 217,4 млн. дол. (17% від усього обсягу ПІІ); на Німеччину - 176,6 млн. дол. (14,4%); Росію - 115,1 млн. дол. (9,4%); Нідерланди - 82,7 млн. дол. (6,7%); Кіпр - 66,5 млн. дол. (5,4%).⁴

Україна і міжнародна міграція

Для регулювання  процесу взаємовідносин України  з світовою економікою в галузі міграції населення створено Державний комітет  у справах національних міграцій (ДКНМ). Крім того, управління у справах верховного комісара ООН з прав біженців відкрило свій офіс в Києві.

Загалом кордони України протягом року в  обох напрямах перетинають понад 100 млн. чол.

 

На основі викладеного можна зробити висновок, що Україна як країна, що виникла  в результаті процесів регіоналізації, процесу розвитку світової еоконміки, є досить інтегрованою у світове  господарство і процес інтеграції визначається процесами формування нової структури  системи "світове економіка".

 

Заключення

 

Інтеграція  України в світове господарство - один з пріоритетів її державної політики з моменту проголошення незалежності. Активне включення України в міжнародний поділ праці (МПП) призвано служити:

- підтримці  в функціональному стані її  галузей в період структурної  перебудови і становлення ринкових  відносин в державах колишнього  СРСР;

- витяганню  вигід від участі в МПП за рахунок використання порівняльних переваг у виробництві тих або інших товарів;

- забезпеченню  оптимальних масштабів випуску  продукції, гарантуючих окупність витрат на розробку і освоєння випуску нових видів продукції;

- отриманню  доступу до світових ресурсів  науково-технічної інформації і  капіталу.

Як показує  світовий досвід, інтеграція в сучасну  світову економіку - це тривалий процес, який вимагає вироблення довгострокової економічної політики, що враховує історичні і господарські особливості кожної конкретної країни, тенденції НТП і світогосподарських зв'язків. Її реалізація складається в структурній перебудові економіки, підвищенні конкурентоспроможності її галузей, кореної перебудові форм і методів господарських зв'язків, в поступальному русі вперед в напрямі більшої відвертості економіки.

Завдання

Вариант №5

 

Для розвитку регіону потрібно побудувати цементний  завод потужністю млн. т. цементу  на рік. Е три можливих варіанти розміщення цементних заводів у різних районах  регіону. На основі вихідних даних табл. 1, 2, 3, 4 провести розрахунки і відібрати  оптимальний варіант розміщення заводу.

 

Таблиця 1 – Капітальні вкладення в будівництво  заводу, млн. грн.

	Назва витрат	Заводи
		1	2	3
1	Витрати на дослідно-проектні роботи	2,0	2,2	2,3
2	Витрати на придбання обладнання, агрегатів  і апаратури з врахуванням  транспортних витрат	54,0	52,0	51,0
3	Будівельно-монтажні і пусконалагоджувальні роботи	46,0	45,0	47,0
	Всього (å К)	102	99,2	100,3

 

Таблиця 2 – Виробництво цементу за рік, млн. т. (N)

Номер варіанту	1	2	3	4	5	6	7	8	9	0
Виробництво цементу	2,00	2,10	2,15	2,20	2,25	2,30	2,35	2,40	2,45	2,50

 

Таблиця 3 – Кошторис витрат на випуск продукції  за рік, млн. грн.

	Елементи витрат	Сума, млн. грн.
		Заводи
		1	2	3
1	Матеріальні витрати	406	403,2	401
2	Витрати на оплату праці	210	220	215
3	Відрахування на соціальні заходи (37,8%)	79,4	83,2	81,3
4	Амортизаційні відрахування	17,1	16,2	16,7
5	Інші витрати	8,2	8,4	8,1
	Всього (å С)	720,7	731,0	722,1

 

 

Таблиця 4 – Транспортні витрати на 1 т. цементу до споживача, грн.

Назва витрат	Заводи
	1	2	3
Транспортні витрати на 1 т. цементу	10	9	11