Автор работы: Пользователь скрыл имя, 12 Ноября 2014 в 00:26, реферат
Краткое описание
Однією з головних та найважливіших загальногосподарських та галузевих функцій в умовах вітчизняних ринкових реалій є раціональне використання трудових ресурсів на всіх рівнях національної економіки, що сприятиме виготовленню конкурентоспроможної продукції, поліпшенню економічної діяльності і зростанню прибутків працівників. Реалізація цих завдань є неможливою без підвищення продуктивності та ефективності праці.
Содержание
ВСТУП……………………………………………………………………………. 3 1. Поняття продуктивності і продуктивності праці………………………….. 5 2. Характеристики продуктивності праці…………….………………………. 7 3. Програма управління продуктивностю праці………………….…………. 9 4. Програми підвищення продуктивності праці……………………………… 11 ВИСНОВКИ……………………………………………………………………… 18 ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ…………………………………………………………..
Підвищення продуктивності
праці може досягти за рахунок збільшення
працездатності в покращених умовах на
робочому місці. Підвищення фонду робочого
часу і ефективність використання обладнання
досягаються в результаті зниження простою під час зміни через
погіршення самопочуття, несприятливі
умови праці та мікротравми. Великих збитків підприємству
наносять плинність робочих кадрів [2, 6].
Висновок
Продуктивність праці є важливим
планово-економічним показником, що характеризує
не тільки ступінь використання трудових
ресурсів на підприємстві, але й рівень
ефективності всієї ринкової системи в цілому.
Взаємодія особистісних (людини) і речових
(засобів виробництва) факторів виробництва є найважливішою
умовою зростання продуктивності праці,
національного багатства. Підвищення продуктивності
праці означає економію сукупної праці,
що витрачається на вироблення продукції,
зменшення всього матеріалізованого в продукті
робочого часу.
Підвищення продуктивності
праці має для виробничо-торгівельної галузі
важливе економічне значення. Воно ефективно
впливає на багато показників: товарооборот,
витрати обігу, фонду заборгованості плати,
прибутку. Показником продуктивності
праці рахується величина товарообігу
на одного середньоспискового працівника
в цілому, а також по окремих групах (оперативних працівниках,
продавцях).
Відомо, що за роки незалежності
значно знизилися показники ефективності.
Причиною цього є збільшення прибутків
підприємств за рахунок зниження собівартості
продукції та підвищенням цін на неї. Але
для того, щоб успішно працювати в конкурентних
умовах необхідно орієнтуватися на потреби ринку.
Найважливішим є підвищення продуктивності
праці та впровадження програми управління
продуктивності.
В ринкових умовах важливу роль
для зростання продуктивності праці має максимальне використання
діючих потужностей. Завдяки таким чинникам
як підвищення технічного рівня виробництва,
удосконалення управління, організації
виробництва та праці збільшення обсягів виробництва можливо
зменшити витрати на виробництво. Для підвищення
продуктивності праці необхідно застосовувати засоби
мотивації працівників. Головними чинниками
підвищення продуктивності є умови праці.
CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бабицький А. Моделі економічного
зростання і проблема підвищення суспільної продуктивності праці
// Вісник економічної науки України. – 2008.
– № 1. – С. 22–28.
2. Богиня Д., Шевченко А. Ефективність
праці в ринковій економіці // Україна: аспекти
праці. – 1996. – № 4. – С. 3–6.
3. Гончаров В. М. Концептуальні
проблеми ефективності праці в Україні //
Вісник економічної науки України. – 2007.
– № 2. – С. 33–37.
4. Економіка підприємства / І. М.
Бойчик, П. С. Харів, М. І. Хопчан, Ю. В. Піча. – К.
: "Каравела"; Львів: "Новий світ – 2000",
2001. – 298 с.
5. Іляш О. І. Продуктивність та
ефективність праці, резерви і шляхи їх підвищення
// Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип.
19.1 – С.164–166
6. Кукурудза І. І. Політична економія:
матеріали до лекцій та семінарів / Черкаський національний ун-т
ім. Богдана Хмельницького. — Вид. 2-ге, доп. — Черкаси :
Вид. від. ЧНУ ім. Богдана Хмельницького,
2007. — 368c.
7. Музиченко С.А. Продуктивність
праці, соціально-економічна сутність категорії //
Формування ринкових відносин в Україні. – 2008.
– №6. – С. 24–28.