Ресурсний потенціал України та ефективність його використання

У цілому за запасами водних ресурсів Україна займає одне з останніх місць у Європі. Найбільшими споживачами води є промисловість, сільське і комунальне господарство.

Альтернативним джерелом водних ресурсів є моря, бо їх води вимагають опріснення. Найбільше господарське значення Чорного і Азовського морів, довжина берегової смуги яких становить майже 2 тис. км, полягає в тому, що вони є основою для розвитку морського транспорту, рибальства, відпочинку і лікування людей. 

6. Біологічні ресурси  розглядаються як сукупність рослинних ресурсів і тваринного світу. Ліси становлять основу рослинних ресурсів. Лісових ресурсів в Україні недостатньо. Середня лісистість її території становить 14% (8,6 млн. га). Лісонадлишковими районами є Карпати (лісистість – 40%) і Полісся (26%). 75% лісових площ мають високопродуктивний деревостан. На хвойні ліси припадає 54% запасів деревини, у тому числі на сосну – 35%, вона, в основному, поширена на Поліссі. Майже 40% запасів деревини – твердолистяні породи: дуб – 22%, бук – 13%, граб – 2%. Серед листяних порід переважають береза, осика, вільха, липа, тополя. За рахунок власних лісів Україна задовольняє 25% своїх потреб у деревині. Неабияка роль лісу в заготівлі ягід, грибів, плодів, лікарських трав. З лісом пов’язують великий спектр народно-господарської діяльності (лісова і деревообробна, меблева та паперово-целюлозна промисловість, лісохімія, фармакологія, харчова промисловість, побутове паливо тощо). 

7. Під рекреаційними ресурсами  розуміють сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, які використовуються для прямого і непрямого споживання та виробництва курортних і туристичних послуг з метою відновлення та розвитку фізичних і духовних сил людини. 

Ці ресурси є в усіх областях України. Серед них домінують санаторно-курортні, до складу яких входять мінеральні води, лікувальні грязі, ропа, кліматологічні ресурси лісів, морів, гір. В Україні відомо понад 100 джерел мінеральних вод: “Нафтуся” – у Львівській, “Куяльник” – в Одеській, “Миргородська” – у Полтавській, зразка “Боржомі” – у Рахівському районі Закарпатської, “Великодолинський нарзан” – в Одеській областях тощо. 
У складній системі використання рекреа-ційних ресурсів помітне місце посідає туризм (поєднує пізнавальні й оздоровчі функції), організований (через будинки й бази відпочинку, пансіонати, дитячі табори) і неорганізований відпочинок (самодіяльні короткочасні або тривалі виїзди “на природу”, збирання грибів та ягід, купання тощо). 
О. Бейдик поділив територію за спеціалізацією рекреаційного обслуговування, структурою рекреаційних ресурсів і напрямами їх освоєння, охорони та відновлення на чотири рекреаційні регіони (Карпатський, Кримський, Дніпровсько-Дністровський, Азово-Чорноморський), у межах яких розміщуються вісім рекреаційних районів. 
Різноманітний рекреаційний потенціал України нині розглядається як вагоме джерело економічного розвитку держави на перспективу. 

8. Раціональне використання  природо-ресурсного потенціалу лежить  в основі збереження національного  багатства України. Для забезпечення раціонального використання природних ресурсів нині створюється правова база. Закон “Про охорону природи в Україні”, прийнятий у 1993 р., виступає основним документом з цього питання і передбачає державну охорону та регулювання використання земель, надр, водних ресурсів, лісів, полезахисних і водоохоронних лісосмуг, земельних насаджень, курортних місцевостей, рідкісних природних ресурсів, державних заповідників і заказників, тваринного світу, атмосферного повітря та інших природних багатств.

Основні напрями раціонального використання природних ресурсів: 
– впровадження ресурсозберігаючих технологій; 
– комплексне використання, спрямування на максимальне вилучення корисних компонентів з одиниці сировини і відходів; 
– відтворення лісових, водних, земельних ресурсів; 
– розширення геологорозвідувальних робіт; 
– розвиток екологічної інфраструктури (очисні споруди); 
– збереження та примноження системи заповідників і заказників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури.

 

1. Основы экологии: Учеб. пособие. – Донецк: 2009. –

 

2. Руденко В.П. Природно-ресурсний потенціал Української РСР // Изв. АН

СССР. Сер. геогр. – 2009. – №5. – С. 88

 

3. Разумихин Н.В. Природные ресурсы и их охрана. – Л., 2008. – С. 138.

 

4. Вернадский В.И. Химическое строение биосферы Земли и ее окружения. -

М.;