Розрахунок зведених техніко-економічних показників діяльності виробничої дільниці

Основні фонди – це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію, зберігаючи при цьому свою натуральну форму та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом й переноситься на виготовлену продукцію частинами в міру зношення.

Існує кілька рис, за якими класифікуються основні фонди підприємства:

1. за характером використання;
2. за цільовим призначенням;
3. за участю у виробничому процесі;
4. за належністю до підприємства;
5. за станом фактичного використання;
6. за джерелом фінансування.

За характером використання основні фонди підприємства розділяють:

• основні виробничі фонди основного виду діяльності підприємства – це засоби праці, які приймають безпосередню участь у виробництві;
• основні виробничі фонди інших галузей, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією товарів, але виконують окремі підсобно-допоміжні та обслуговуючі функції;
• невиробничі основні фонди, використання яких пов'язане з діяльністю, що відноситься до галузей невиробничої сфери (житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт, освіта, культура, охорона здоров'я, відпочинок та туризм, соціальне забезпечення та інше).

За цільовим призначенням в складі основних виробничих фондів торговельного підприємства виділяють наступні групи основних фондів:

1. Будинки - архітектурно-будівельні об'єкти, що забезпечують умови праці працівників торгівлі, зберігання, підробітки, сортування та підготовка товару до продажу, продаж товарів, надання торговельних послуг населенню.

2. Споруди - інженерно-будівельні об'єкти, необхідні для здійснення виробничих та торгово-технологічних процесів.

3. Передавальні засоби, за допомогою яких здійснюється передача енергії, тепла, а також рідких та газоподібних речовин.

4. Машини та устаткування, до яких належать силові машини, робочі механізми та устаткування, торговельні автомати, механічне устаткування, підйомно-транспортне устаткування; контрольно-касові апарати, вимірювальні прилади апарати та устаткування для виготовлення та продажу безалкогольних напоїв, фасувально-пакувальне устаткування, інше торгово-технологічне устаткування, теплове устаткування.

5. Інструмент механізований, немеханізовані засоби праці та закріплені до машин інструменти.

   6.Виробничий інвентар та приладдя, предмети виробничого призначення; устаткування з охорони праці; ємності для зберігання рідких та сипучих товарів і таке інше.

7. Транспортні засоби пересування, призначені для переміщення людей та вантажу.

8. Господарський інвентар - предмети конторського та господарського призначення.

9. Багаторічні насадження.

Залежно від участі у виробничому процесі в складі виробничих фондів розрізняють:

- активну частину - машини, обладнання, інструменти та інші елементи  основних фондів, які використовуються  для безпосереднього впливу на  предмети праці;

- пасивну частину - будівлі, споруди та інші елементи основних фондів, які безпосередньо не впливають на предмети праці, але створюють матеріально-речові умови для господарської діяльності підприємства.

      Загальна вартість обладнання дільниці розраховується як сума вартості окремих його елементів (вартості самих основних фондів, вартості інвентарю та оснащення і вартості виробничої площі, яка зайнята обладнанням).

      Вартість обладнання.

                                         (2.7)              де Ц ОПТі – оптова ціна верстату, грн.

грн.

грн.

грн.

грн.

ВОФ = 38500+44000+27500+27500=137000 грн.

Сума капіталовкладень у виробничий інвентар та оснащення (ВІ) складає 10-15% від загальної вартості основних виробничих фондів.

,         (2.8)

де SОФ – загальна вартість основних фондів, грн.

Приймаю Ві – 10%.

ВI=0,10∙137000=13700 грн.

Третя складова частина основних фондів дільниці є виробнича площа, яка зайнята під обладнання. Вартість виробничої площі (ВПЛ) розраховується за формулою:

,         (2.9)

де РКВ.М – ціна за 1 кв. м виробничої площі, грн.;

 – загальна виробнича  площа дільниці, м2.

,       (2.10)

де S – площа одиниці обладнання, м2;

  КS – коефіцієнт, який враховує додаткову площу на проходи, проїзди та ін.

005=1∙4,0∙1,3=5,2 м2

010=1∙0,5∙0,6=0,3 м2

015=1∙2,6∙1,4=3,64 м2

020=1∙2,6∙1,4=3,64 м2

∑ =5,2+0,3+3,64+3,64=12,8

Bпл = 600∙12,8=7680 грн.        

 Таблиця 3 - Капіталовкладення в основні виробничі фонди дільниці

Вид основних фондів	Вартість, грн.
Загальна вартість обладнання	137000
Вартість виробничого інвентарю	13700
Вартість виробничої площі	7680
Загальна вартість основних фондів	158380

 

 

2.5. Розрахунок амортизаційних відрахувань на дільниці

Амортизація основних фондів - поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення на собівартість у межах норм амортизаційних відрахувань.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий рік):

• група 1 - 8%;
• група 2 - 40%;
• група 3 - 24%;
• група 4 - 60%.

Амортизаційні відрахування основних фондів наведені в таблиці 4

Таблиця 4 - Амортизаційні відрахування на відновлення основних фондів дільниці

Група ОФ	Вартість ОФ	Норма амортизації	Сума амортизації
1-я	7680	8	61440
2-я	137000	40	54800
3-я	13700	24	3288
Разом	158380	-	119528

 

 

 

3. Визначення  чисельності працівників дільниці

В кожній галузі народного господарства визначення чисельності працівників підприємства, яке необхідне для виконання виробничої програми, має свої особливості, які обумовлені специфікою праці та виробництва.

Промислово-виробничий персонал на машинобудівному заводі включає робочих (основних та допоміжних), інженерно-технічних робітників, службовців, молодший обслуговуючий персонал, учнів на виробництві, воєнізовану і пожежну охорону.

У середині кожної такої категорії розрізняються робітники різних професій (слюсар, токар тощо). Професія характеризує певний вид роботи, яка потребує особливого комплексу знань і практичних навичок людини.

В середині кожної професії робітники розрізняються за спеціальностями. Наприклад, слюсар–інструментальник, слюсар–ремонтник тощо.

Робітники кожної професії і кожної спеціальності розрізняються за кваліфікацією.

Під кваліфікацією розуміють сукупність знань і умінь виконувати роботу різної складності. Кваліфікація робочих характеризується розрядом, який встановлюється робітнику згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником.

Кваліфікація ІТР відображується відповідною категорією (наприклад, інженер І категорії тощо).

Якщо мати на увазі внутрішні співвідношення чисельності працюючих за категоріями, то існують середні норми чисельності допоміжних робочих, ІТР, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу (згідно з даними проектних організацій).

В основу класифікації кадрів покладений принцип участі у виробничому й іншому видах діяльності груп працівників

Існує наступна класифікація кадрів підприємства за виконаними функціям:

а) робітники - персонал, безпосередньо зайнятий у виробництві продукції  чи підприємства технічному обслуговуванні виробничого процесу. Робітники поділяються на основних (безпосередньо впливають на зміну предмета праці і виробляючі готову продукцію) і допоміжних (зайнятим обслуговуванням виробничого процесу);

б) службовці - обліково-розрахунковий персонал, зайнята забезпеченням обліку і звітності на підприємстві (обліковці, комірники, нормувальники і т.д.);

в) спеціалісти - персонал, зайнятий техніко-економічним забезпеченням виробництва (інженери, конструктори, економісти і т.д.);

г) керівники - персонал, зайнятий керуванням підприємства і прийняттям рішень, що впливають на його подальший розвиток.

д) інші категорії працівників до яких відносяться: відомчі пожежна та воєнізована охорона, молодший обслуговуючий персонал, учні на виробництві та ін.

3.1. Визначення ефективного  робочого часу одного працівника

Планування чисельності працівників підприємства пов’язане з використанням робочого часу в продовж року. Середнє число робочих годин одного працівника визначається на основі балансу робочого часу.

Плановий баланс робочого часу складається в три етапи:

1. розрахунок середньої фактичної кількості робочих днів;
2. розрахунок середнього продовження робочого дня;
3. визначення ефективного робочого часу працівника.

Ефективний фонд робочого часу одного робітника - це загальна кількість годин, що може відробити працівник за рік. До нього включаються явочний фонд робочого часу та планові внутрізмінні простої, зв'язані з технологічними перервами, законодавчо встановленими перервами на обід, а також зі скороченням робочого дня в передсвяткові дні, неповнолітнім і матерям, що годують, з врахуванням тривалості зміни.

Розрахунок середнього фактичного числа робочих днів розпочинається з визначення календарного фонду робочого часу (Дк) та числа вихідних (ДВ) та святкових (ДСВ) днів в періоді.

         (3.1)

Середнє фактичне число робочих днів в плановому періоді (явочний фонд робочого часу ФРЧЯВ) – це різниця між номінальним фондом робочого часу та кількістю планових неявок в днях. До планових невиходів відносять цілоденні втрати робочого часу, які пов’язані з:

1. черговими та додатковими відпустками;
2. учбовими відпустками;
3. відпустками у зв’язку з пологами та доглядом за дитиною;
4. відпустками по хворобі;
5. виконанням державних та громадянських обов’язків;
6. та іншими неявками з дозволу законодавства.

Корисний фонд робочого часу (ФРЧкор) дорівнює множенню явочного фонду робочого часу на тривалість зміни, яку скоректовано на внутрізмінні витрати робочого часу. Законодавством встановлено тривалість робочої зміни при п’яти денному робочому тижні – 8 годин. До планових внутрізмінних витрат робочого часу відносять скорочення робочого дня на одну годину для підлітків, робочих, які зайняті на важких та шкідливих роботах, перерви для матерів з немовлятами, а також скорочення на одну годину в передсвяткові дні.

Приймаю внутрізмінні витрати робочого часу ВВЗ в розмірі – 1,5% .

                                                    (3.2)

Приймаю цілоденні витрати робочого часу ТВЗ в розмірі – 10% .

 

3.2. Обґрунтування чисельності робітників дільниці

Визначення планової чисельності персоналу залежить від специфіки підприємства, особливостей його функціонування. Техніка розрахунків планової чисельності окремих категорій персоналу робітників залежить від їх професійної діяльності та галузевих особливостей роботи підприємства.

Для визначення чисельності основних робочих використовують метод розрахунку по трудомісткості робіт чи нормам часу.

Для визначення чисельності допоміжних робочих, що обслуговують основних використовують метод розрахунку за нормами обслуговування.

Чисельність основних робочих визначається по кожної операції окремо за наступною формулою:

                                                                   (3.3)

чол.

За наступних операцій розрахунки виконуються майже аналогічно, тому отримані результати зведені до таблиці 5.

Необхідне число допоміжних робочих та інженерно-технічного персоналу залежить від технологічного процесу та кількості основних робочих дільниці. Для проектної дільниці необхідна наступна кількість додаткових робітників: