Роль «Паблік Рілейшинз» в міжнародній економічній діяльності України

 

 

2. Міжнародні зв’язки з громадськістю

 

 

Міжнародні зв’язки з громадськістю — це безперервний процес збирання, накопичення, аналізу та використання об’єктивної і систематичної міжнародної інформації про економічне, фінансове, політичне, соціологічне і духовне становище країн, держав і націй, про відносини між ними, включаючи власну країну.

Міжнародні зв’язки з громадськістю здійснюються на основі політики держав з використанням міжнародних комунікацій, як прямих, так і непрямих, опосередкованих (преса, розвідка тощо).Для кожної країни дуже важливо розуміти, що міжнародні комунікації можуть здійснюватися навіть у тих ситуаціях, коли немає яких-небудь відносин між державами. У разі розвинених відносин будь-яка дія супроводжується достатньо інтенсивним комунікативним потоком. Наприклад, світ за часів «холодної війни» був значною мірою збалансований лише завдяки розвиненим міжнародним зв’язкам з громадськістю на основі ефективних комунікативних систем. Тоді було створено спеціальні ядерні центри для зменшення напруженості, робилося досить багато зусиль для створення систем зв’язку між лідерами та військовими ворогуючих сторін. Таким чином, саме зв’язки між провідними державами світу на основі ефективної комунікації врятували світ від початку ядерної війни. У сучасному світі міжнародні зв’язки з громадськістю, що ґрунтуються на досконалих комунікаціях, слугують не лише засобом інформування про свою політику, а й реальним елементом формування, коригування та реалізації власної політики. Як приклад — активне використання інформації у період конфлікту в Югославії, коли політика багатьох держав, зокрема й України, формувалася, коригувалася, уточнювалася на підставі оперативної міжнародної інформації. З наведених визначень і пояснень випливає, що суб’єктом міжнародних зв’язків з громадськістю зазвичай виступає конкретна держава, об’єктом — решта країн світу, з якими вона спілкується, тобто держава є організацією, яка впливає на цільову аудиторію (іншу країну). Таким чином, міжнародні зв’язки з громадськістю — це процес гармонізації відносин між організацією і громадськістю, коли громадськістю є країни світу, з якими існують певні відносини даної держави як організації (рис. 2.1).

Рисунок 2.1 – Взаємодія між суб’єктам та об’єктами міжнародних зв’язків з громадкістю

 

Ефективність міжнародних зв’язків для конкретного суб’єкта визначається результатами впливу суб’єкта на об’єкт, тобто тим, наскільки досягнуто мети цілеспрямованої інформації, що виражає і обстоює інтереси суб’єкта, а також тим, якою мірою суб’єкт перетворився на об’єкт міжнародних зв’язків під впливом зворотного зв’язку. Україна досягла певного ступеня рівноваги у міжнародних зв’язках з громадськістю, але ця рівновага дуже крихка. І це можна показати на прикладі реального місіонерства, яке досить легко вербує в нашій країні на свій бік молоде покоління, котре сьогодні обирає не тільки «пепсі», а й нових богів, іншу віру. Усе це є доказом того, що нашій країні вкрай необхідно підвищувати свій авторитет у світовому співтоваристві, посилювати свій вплив на інші країни у справі захисту та реалізації своїх інтересів.

 

 

3. Імідж України та її роль у міжнародних зв’язках з громадськістю

 

 

Кожна країна світу має власне, неповторне обличчя, свої кількісні та якісні характеристики, які в сукупності становлять її імідж.

Імідж країни залежить від багатьох показників: стану економіки і фінансів, політичної стабільності та рівня демократизації, гарантій прав людини і свободи пересування, стану Збройних сил і охорони кордонів, рівня розвитку культури, літератури, театру, мистецтва, освіти, спорту, охорони здоров’я тощо.

Водночас від іміджу країни великою мірою залежать ставлення до неї іноземних інвесторів, позиції громадської думки інших країн, розвиток міжнародних економічних і політичних зв’язків, поведінка лідерів, їхній рейтинг. Рейтинг лідера є показником того, наскільки активно сприймає населення внутрішню і зовнішню політику, яку він здійснює, а також рівня довіри до його дій. 

Дуже важливими є зовнішні складові. Вони впливають на імідж країни, на процес його формування і реалізації в міжнародних відносинах. Головною зовнішньою складовою, яка впливає на формування іміджу конкретної країни, є міжнародні комунікації, особливо засоби масової інформації. У сучасному світі міжнародні комунікації за цілеспрямованого та організованого їх використання здатні сформувати практично будь-який імідж тієї чи іншої країни.

Імідж і брендінг України можна оцінювати за трьома показниками: інвестиції, туризм а міграція. За цими показниками, на жаль, Україна має стійке падіння (як ми можемо бачити на графіках 3.1, 3.2, 3.3).

Рисунок 3.1 – Кількість осіб, які відвідували Україну (млн. осіб)

 

Рисунок 3.2 - Динаміка притоку ПІІ в Україну (млн. дол)

 

Рисунок 3.3 – Кількість осіб, які покинули Україну

 

 

Приміром, як характеризуються країни СНД у міжнародних інформаційних потоках? Про них ми чуємо і бачимо виключно негативну інформацію. Газети, радіо, телебачення, міжнародні конференції і симпозіуми насичені інформацією про порушення прав людини в цих країнах, відсутність елементарних демократичних свобод, кризу економіки та фінансів, гальмування реформ, нездатність боротися з тероризмом, про страйки, збройні сутички і війни, нераціональну економіку, охорону здоров’я та освіту. Все це засобами масової інформації інтерпретується як незапобігливість агресивній поведінці громадян і соціальних груп. На цьому підґрунті й формується негативний імідж країн СНД. Відверте гальмування потенційних інвесторів і підприємців, туристів і відпочивальників значно обмежує можливості країн СНД, їхню конкурентоспроможність. Звернімося до іміджу нашої країни. Чим він визначається сьогодні? Передусім нашими негараздами, труднощами. Іноземні журналісти в усіх засобах масової інформації повсякчас звертають увагу на недосконалість нашої виборчої системи і складну передвиборчу кампанію, на проблеми Криму, кримсько-татарського населення, на порушення прав людини, гальмування реформ в економіці та Збройних силах і т. ін. Таким чином свідомо формується негативний імідж України. І робиться це за такими ознаками:

• занедбана економіка;
• недосконала фінансова система;
• порушення прав і свобод громадян;
• брудні виборчі технології;
• Чорнобиль;
• кримські проблеми;
• конфлікт з Росією з приводу Чорноморського флоту, нафтогазових проблем, мови і т. ін.

 

Таблиця 3.4 - Сильні і слабкі сторони іміджу України

Сильні сторони	Слабкі сторони
вигідне географічне положення; високий транспортний потенціал; давня історія та культура; високий рівень освіти населення; космічні технології; 30 % світових чорноземів; етнічно та культурно однорідне населення	Нестабільність та непрогнозованість у політиці й економіці; відсутність чіткої стратегії розвитку країни; проблема забезпеченості енергоресурсами; низький рівень розвитку економіки; соціальна структура населення; юридична незахищеність населення; корупція в усіх органах влади; значний рівень амортизованості інфраструктури; незахищеність інвесторів
Можливості	Загрози
великі аграрні можливості; регіональне лідерство; культурна столиця; виробництво та продаж військової техніки; курорти Криму; участь у світових проектах щодо освоєння космосу; рівноправний член європейського співтовариства; "інвестиційна оаза"	немає гарантій територіальної цілісності — не проведена делімітація та демаркація кордонів із Росією, Білоруссю, Молдовою; провокування сепаратизму в Криму; військова база російського морського флоту у Севастополі; висока смертність населення; демографічна катастрофа; епідемія туберкульозу, швидке розповсюдження BIЛ; поганий стан військових складів — техногенні катастрофи; енергетична залежність від Росії (газ, нафта); слабка захищеність транспортних магістралей, трубопроводів від терористичних атак; немає власного циклу збагачення урану для АЕС, залежність від Росії; зношеність інфраструктури та комунікацій — техногенні катастрофи

Цей список не тільки не змінюється, а й час від часу поповнюється новими негативними характеристиками. Та невже в країнах СНД, і зокрема в Україні, немає нічого позитивного, що можна і необхідно винести на міжнародну інформаційну арену? Ні, є. Новітні технології і знання, неперевершені зразки сучасної авіаційної і ракетної техніки, високі досягнення музичного і театрального мистецтва, спортивні досягнення та багато іншого, що високо цінується в сучасному світі і могло б, за ефективного використання міжнародних комунікацій та грамотної пропаганди у засобах масової інформації, докорінно змінити імідж країн СНД, зокрема й імідж України.

Для виходу на якісно новий рівень забезпечення роботи щодо творення та підтримки високого міжнародного іміджу України необхідно забезпечити фінансування програм та впровадження чинних актів. Потребує розробки комплекс узгоджених між собою заходів за такими фундаментальними напрямами:

1) інформаційний паритет (налагодження постійного, комплексного, багатоканального, на всіх рівнях від еліт до громадськості, постачання потрібної інформації про країну – з одного боку; менеджмент медіа-повідомлень, системне відстеження та блокування або ж нейтралізація спрямованих проти України інформаційних кампаній, дезінформації, некоректної, шкідливої інформації – з іншого);

2) налагодження взаємовигідної співпраці з діаспорою щодо популяризації України та українців, лобіюванні їхніх інтересів в інших країнах та міжнародній арені. У цьому співробітництві Українська Держава має взяти на себе роль головного менеджера, координатора, промоутера, дипломатичного, правового та – у певних випадках – фінансового гаранта.

3) подальше розширення й розвиток мережі українських культурно-інформаційних центрів у складі закордонних дипломатичних установ України. Спільна робота профільних відомств над повним виконанням положень відповідного Указу Президента України має неухильно координуватися МЗС України як пріоритетна;

4) формування позитивного інвестиційного іміджу, що досягається не лише завдяки виходу на вигідні для зовнішніх інвесторів об'єктивні фінансово-економічні, інфраструктурні, нормативно-правові параметри, але й завдяки створенню суб'єктивно привабливого образу бізнесової діяльності у нашій країні в комплексі з постійною промоцією наявних можливостей та пропозицій, налагодженням вільного та комфортного доступу до потрібної інформації, вільного обміну нею тощо;

5) розвиток позитивного туристичного іміджу, що, попри унікальний туристичний та історичний потенціал України, залишається досить слабко розвинутим. Цивілізована, добре налагоджена туристична сфера країни є одним із кардинальних чинників оптимізації її міжнародного іміджу.

 

Висновки

 

Зв’язки з громадськістю (паблік рилейшнз) в Україні — дуже молода, практично нова сфера діяльності. Взагалі поняття «паблік рилейшнз» було в нашій країні мало відомим майже до середини 90-х років ХХ століття. Нажаль, Україна має негативний імідж на світовому просторі.

Основною причиною такого становища є недосконалість наших економічних, політичних, культурних та інших зв’язків зі світовим співтовариством, передусім з провідними країнами світу, зокрема з нашими найближчими сусідами. Усі країни світу і міжнародні організації для нашої країни виступають певною громадськістю, цільовою аудиторією, яка повинна мати уявлення про істинний, а не надуманий чи свідомо перекручений імідж (образ) нашої держави і суспільства. Цього можна досягнути, налагодивши тісні міжнародні зв’язки з громадськістю.

Основні ознаки іміджу України:

• занедбана економіка;
• недосконала фінансова система;
• порушення прав і свобод громадян;
• брудні виборчі технології;
• Чорнобиль;
• кримські проблеми;
• конфлікт з Росією з приводу Чорноморського флоту, нафтогазових проблем, мови і т. ін.

Для виходу на якісно новий рівень забезпечення роботи щодо творення та підтримки високого міжнародного іміджу України необхідно забезпечити фінансування програм та впровадження чинних актів. Потребує розробки комплекс узгоджених між собою заходів, які було розглянуто у роботі.

 

 

 

Перелік посилань

 

1. Почепцов Г. Паблік рилейшнз: Навч. посіб. — К., 2000. — С. 200.
2. Королько В. Г. Паблік рилейшнз. Наукові основи, методика, практика: Підручник. — К., 2001. — С. 30—31.
3. Рубель К. В. Система зв’язків з громадськістю провідних країн світу. — К., 1997.
4. Сайтел Ф. П. Современные паблик рилейшнз: Пер. с англ. — М., 2002.
5. Строубл Уоррен. Средства массовой информации Влияние на внешнюю политику в информационный век // США, Канада: экономика, политика, культура. — 2001. — № 8.— С. 75 — 80.
6. Харрисон Ш. Связи с общественностью: Ввод. курс: Пер. с англ. — СПб., 2003.
7. Антипов К.В., Баженов Ю.К. Паблик рилейшнз. — М.: Издательский Дом "Дашков и Ко", 2002. — 146 с.
8. Богданов Е.Н., Зазыкин В.Г. Психологические основы „Паблик рилейшнз”. — СПб. : Питер, 2003. — 204с.
9. Буари Ф.А. Паблик рилейшнз или стратегия доверия. — М.: Консалтинговая группа "Имидж-Контакт", 2001. — 178 с.
10. Грин Э. Креативность в паблик рилейшнз. — СПб.: Издательский Дом "Нева", 2003. — 222 с.
11. Джефкинс Ф., Ядин Д. Паблик рилейшнз. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. — 400 с.
12. Державний комітет статистики [Електрон. ресурс]. – Доступний з: http://www.ukrstat.gov.ua/