Сутнисть грошей

      Гроші не можна вважати лише технічним  інструментом взаємозв'язків господарських  суб'єктів. Це — специфічна сфера економічних відносин, яка опосередковує обмін товарами, роботами та послугами між суб'єктами економіки.

      Представники  номіналістичної теорії стверджують, що гроші є тільки знаками вартості, умовними розрахунковими одиницями. Сучасні  гроші повністю незалежні від  вартості золота і безпосередньо  відображають вартість товарів. Металістична теорія, навпаки, підкреслює реальність сучасних грошей, зв'язок їхньої купівельної спроможності із золотом.

      Як  уже зазначалось у параграфі 1.2., реальністю стала де-1 монетизація  золота, його перетворення із грошового  у звичайний товар.

      Демонетизація золота як грошового товару — це об'єктивний процес. Проте досі золото залишається важливим компонентом офіційних резервів у багатьох країнах світу, продовжуючи виконувати важливу роль реальних резервних активів.

      Отже, сучасні паперові гроші є. принципово новою формою грошей. У їхніх функціях дедалі більше проявляється кредитна природа.

      Гроші — це загальний еквівалент для  всіх інших товарів, тобто вони служать  засобом вираження вартості товарів.

      Суть  грошей полягає насамперед у тому, що вони є загальним еквівалентом. Тільки через обмін на гроші відбувається фактична реалізація товару, його продаж на ринку. Інакше кажучи, на ринку вартість (ціна) обліковується згідно із суспільними умовами за допомогою грошей. Завдяки грошам і товарно-грошовому обміну на ринку встановлюється зв'язок між незалежними товаровиробниками. Гроші — це інструмент налагодження нормальних економічних відносин у народному господарстві.

      Гроші нерозривно пов'язані з господарським  оборотом і реально відбивають закономірності руху товарно-матеріальних цінностей і капіталу. Тому зміни у сфері виробництва і обігу не можуть не змінювати природи і сутності грошей, які обслуговують ці сфери. У розвинутих країнах світу сьогодні переважна частина грошової маси представлена платіжними зобов'язаннями і документами, виписаними кредитними установами (банками): чеками, депозитними сертифікатами, наказами про зняття вкладів тощо.

      Сутність  грошей проявляється в їхніх функціях. Першою й найбільш важливою є функція грошей як міри вартості. В ній безпосередньо виражена роль грошей як загального еквівалента. Сутність її полягає в тому, що за допомогою грошей вимірюється вартість усіх інших товарів. Зрозуміло, що виконувати таку функцію може лише той товар, який має власну вартість. І таким товаром, як показав попередній розгляд розвитку форми вартості, стали з 4-3 ст. до н.е. благородні метали - золото й срібло, а з другої половини 19 ст. монопольне становище закріпилося за золотом.

      Історія свідчить, що спочатку гроші виконували функцію міри вартості у вагових  вимірах, тобто, в золотниках, унціях, фунтах, грамах золота або срібла. Але  це викликало певні труднощі, пов'язані  з тим, що кожного разу при здійсненні акту купівлі-продажу необхідно  було зважувати грошовий матеріал. Тому спочатку банки, а пізніше державні органи стали фіксувати певну вагову кількість срібла або золота у вигляді грошової одиниці з поділом її на дрібні частини. Наприклад, долар США має 100 центів, гривня України - 100 копійок, англійський фунт - 100 пенсів і т.д.

      Певна вагова кількість золота, прийнята за грошову одиницю, називається  масштабом цін. З введенням у  грошовий обіг паперових грошей, вони, не маючи своєї власної цінності, отримували її лише тому, що заміняли в обігу цю певну вагову кількість золота.

      Зокрема, долар СІЛА після 1973 p. = 0,736735 г чистого  золота, радянський рубль =0,987412 г, англійський  фунт до 1978 p. = 2,49 г.

      Функцію міри вартості гроші виконують ідеально. Тобто, присутність їх при визначенні ціни в грошах не обов'язкова, тому що відома фіксована величина грошового матеріалу (золота), закладеного в грошову одиницю, яка діє в даній державі.

      Вартість  товару оцінюється не заради спортивного  інтересу, а для того, щоб відбулася  його реалізація. Тобто, товар повинен  перейти від продавця до покупця. І тут гроші виступають у ролі посередника в своїй реальній формі. Тобто, вони повинні бути в  наявності. В цій якості гроші  виконують функцію засобу обігу, опосередковуючи мінові відносини  між людьми з приводу купівлі-продажу  необхідних їм товарів (послуг).

      Виконання грішми цієї функції, з одного боку, розв’язує суперечності безпосереднього товарообміну, бо не потребує збігу актів купівлі-продажу ні в часі, ні в просторі. З іншого боку, поява грошей поглиблює суперечності ринкової економіки, оскільки купівля-продаж товарів може розриватися в просторі і в часі. Продавши свій товар, товаровиробник не зобов'язаний тут же купувати інший. Це створює формальну затримку в процесі збуту товарів, тому що коли за продажем не настає купівля, то в іншого виробника товар не буде реалізованим. Отже, він не зможе купити товар у третього виробника і т.д. Цим створюється формальна можливість криз надвиробництва товарів.

      У третій своїй функції гроші виступають як засіб утворення скарбів або  нагромадження. Як вона розуміється? В деяких випадках гроші вилучаться з обігу. Об'єктивно це зумовлено потребами ринкової економіки. По-перше, щоб застрахувати себе від різних випадковостей ринку, кожен товаровиробник повинен мати можливість купувати інші товари незалежно від того, коли й за яких умов будуть реалізовані його власні товари. Для цього необхідно мати грошовий резерв, що передбачає його тимчасове вилучення з обігу. По-друге, придбання предметів споживання значної цінності (житло, меблі, транспортні засоби, побутова техніка та ін.) теж передбачає попереднє нагромадження грошей, а отже, й вилучення їх з обігу.

      Коли  влада грошей у суспільстві досягла  певного розвитку, з'явилися люди-лихварі, для яких нагромадження грошових скарбів стало якоюсь мірою самоціллю. Гроші вилучалися з обігу, ховалися в скринях, закопувалися - перетворювалися  на скарби.

      При обігу золота скарби виступали своєрідним резервуаром, з допомогою якого  здійснювалося стихійне регулювання  кількості грошей, необхідних для  обігу. Як тільки потреби обороту  в грошах зростали, вони вилучались із скарбів і починали функціонувати  в якості засобу обігу. І навпаки, коли потреба в них зменшувалася, золоті гроші залишали сферу обігу  й перетворювалися у скарби.

      Згодом  варварський спосіб нагромадження  скарбів поступається місцем прагматичному  нагромадженню, основний принцип якого  зводиться до того, щоб якомога  частіше пускати гроші в обіг, для того, щоб одержувати все більший  і більший прибуток. Гроші, що вилучаються  з ділового обороту, підприємці зберігають у банках. Банки стають резервуарами, в яких акумулюються грошові засоби не лише підприємців, але й інших  верств населення, центрами, звідки гроші  випускаються в обіг і куди вони повертаються знову. Але навіть і  за умов розвинутої банківської системи спостерігається посилене прагнення представників бізнесу нагромадити й утримати в своїх руках якомога більше золотих скарбів. Це відбувається навіть за умови, що зберігання золотих запасів у багатьох країнах світу оголошено державною монополією й основна маса скарбів зосереджена поки що в центральних банках і державних казначействах.

      Функцію грошей як засобу утворення й нагромадження  скарбів може виконувати лише наявне золото. В умовах паперово-грошового  обігу (мова про нього далі) мають  теж місце спроби нагромадження (збереження) поруч із золотом і  паперових грошей. Проте в результаті інфляційних процесів вони швидко знецінюються. Прикладом є катастрофічне знецінення грошових нагромаджень населення України в період 1992-1995 pp., що знаходилися на рахунках ощадного банку країни. Це яскраво підтверджує висновок про неможливість заміни золота паперовими грішми в функції засобу утворення скарбів.

      З розвитком товарного обігу час  реалізації товарів все частіше  відривається від часу їх оплати. Це означає, що перехід товарів від  продавця до покупця не супроводжується  одномоментною передачею грошей за цей товар покупцями продавцю. Товари продаються в кредит, тобто  з оплатою в майбутньому. Продавець у таких відносинах стає кредитором, покупець - боржником, а гроші починають виконувати функцію засобу платежу.

      Необхідність  такої функції грошей породжена  як відмінностями в часі виробництва й умовах реалізації окремих товарів, так і сезонністю виробничих затрат або заготівель сировини в деяких галузях виробництва (в сільському господарстві, лісозаготівельній промисловості, на підприємствах, що переробляють сільськогосподарську сировину і т.д.). З часом гроші починають виконувати цю функцію й поза сферою товарного обігу: при сплаті ренти, податків, комунальних послуг, тобто скрізь, де вони переходять з рук у руки, не опосередковуючи рух товарів.

      У сучасних умовах, особливо в розвинутих країнах світу, функція грошей як засобу платежу набула особливого значення. Вона все більше й більше витісняє функцію грошей як засобу обігу. Гроші як засіб обігу, як правило, обслуговують лише дрібний роздрібний оборот, тоді як у гуртовій торгівлі, й тим більше в міжнародній, вони функціонують переважно в якості засобу платежу. Це пов'язано з широким розвитком кредитних відносин і банківської справи, а також появою на цій основі нового знаряддя обігу - кредитних грошей (мова про них далі).

      Розвиток  функції грошей як засобу платежу  загострює суперечності ринкової економіки й посилює її негативні риси. Зокрема, посилюючи залежність товаровиробників один від одного, вона посилює формальні можливості для виникнення економічних криз. Достатньо одному або декільком боржникам не сплатити гроші в строк, як це може викликати серію неплатежів і банкрутств підприємств, товаровласників, пов'язаних між собою борговими зобов'язаннями. Яскравим прикладом перетворення цієї формальної можливості криз на реальну, є ситуація, яка склалася в Україні через масові взаємні неплатежі суб'єктів господарської діяльності в 1992-1996 pp. В переважній частині підприємства   j країни фактично стали банкрутами, що, по-перше, спровокувало настання глибокої економічної кризи, а по-друге, перешкоджає тепер виходу з неї.

      III. Сучасний стан  грошового обігу

      Розвиток  товарного виробництва та грошового  обігу привів у наші дні до суттєвих змін у використанні золота як грошей. Практично відбувається процес демонетизації золота. Відповідно до Ямайської угоди 1976 p. з 1 квітня 1978 p. золотий вміст національних валют, що називається золотим паритетом грошової одиниці країни (раніше золотої, тепер паперової), був скасований. Нині золото як грошовий матеріал ніде у світі в обігу не використовують. Золото купують тепер як звичайний товар. Практично воно виконує, по-перше, функцію засобу нагромадження скарбів; по-друге, бере участь у визначенні валютних курсів як матеріально-речове, а разом з тим і вартісне забезпечення кредитних грошей (паперових, електронних карток тощо).

      Валютний  курс — це грошова одиниця країни, виражена в грошових одиницях інших країн. Тепер він визначається купівельною спроможністю певної валюти відносно заданого набору товарів та послуг кількістю 250 найменувань при середньозваженій ціні (в доларах США та в інших національних валютах). Розрахунок валютного курсу здійснюють у кожній країні конкретні установи, наприклад у США — федеральна резервна система за участю відповідних банків; у Франції — національний інститут економіки, фінансів і статистики; в Україні — Національний банк. Так званий споживчий кошик — з 250 найменувань — це споживчі блага, які найбільш широко вживаються. На валютні курси впливають численні фактори: ступінь інфляції, стан платіжного балансу, рівень відсоткових ставок у країні, авторитет валюти на світових ринках тощо. Названий кошик і є основою функції грошей як міри вартості при паперових, електронних та інших грошах.

      І сьогодні золото залишається найнадійнішим  виразником багатства. Справа в тому, що ціна золота в основних валютах на всіх валютних біржах світу, які включені до міжнародної системи автоматичної швидкісної передачі інформації, практично однакова, тобто існує світова ціна золота, яка відбиває його світову вартість. Це пов'язано з тим, що витрати на виробництво золота усереднюються, продуктивність праці при його виробництві вирівнюється.

      Раніше  золотий курс (ціну) національної грошової одиниці визначала держава, виходячи з золотого запасу країни, запасу інших дорогоцінних металів та інших активів Держбанку. Наприкінці 60-х років цей метод був порушений. Спочатку із ініціативи США як головного кредитора світу, а потім і Міжнародного валютного фонду, в якому США домінують, золото перестало бути міжнародним загальним товарним і грошовим еквівалентом. Його місце посіли кошики відповідних споживчих товарів, на які в кожній країні встановлюються свої ціни в національних грошових одиницях. Отже, курси національних валют визначаються співвідношенням цін у цих валютах за кошик з однаковим набором товарів. Природно, що різниця витрат на виробництво одного й того самого товару в різних країнах робить такий еквівалент досить недостовірною міжнародною мірою вартості.

      Функцію засобу обігу та платежу виконують  паперові гроші, кредитні білети, електронні картки тощо. Юридичною основою валютної системи для світових грошей були проголошені спеціальні записані права (Special Drawing Rights), гарантовані Міжнародним  валютним фондом. Курс SDR визначається на основі середньозваженого курсу певного набору національних валют, де на долар США припадає 42 відсотки. На практиці долар США залишається основним міжнародним платіжним засобом. Використовуються національні валюти і ряду інших розвинутих країн. Так, в Європейському Союзі використовують як групову міжнародну безготівкову розрахункову грошову одиницю ECU (з англійської та французької — об'єднана європейська валюта), яка за рішенням, прийнятим керівництвом Союзу у 1996 p., має бути перейменована в Euro. Реальні можливості демонетизації золота створюють сучасний розвиток науково-технічного прогресу, впровадження АСУ, комп'ютеризація обліку, розвиток економічної інтеграції, нових колективних форм власності, її соціалізація тощо. Це відкрило шлях до виявлення необхідної кількості грошей для нормального функціонування господарства без посередника — золота.