Сутність податкової політики держави

                                              Зміст

 

        Вступ

1. Сутність податкової політики держави
2. сутність поняття “національне багатство ”, та його складових
3. Висновок
4. Задача
5. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

          У більшості країн світу податки є “ефективним знаряддям державної політики” відносно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу ВВП у соціальному, віковому, територіальному, галузевих аспектах компенсації недоліків ринкових механізмів, розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами, заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, анти циклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон’юнктури.

       Проведення ринкових реформ значною мірою залежить від стану фінансів держави та її бюджету, через який держава акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів розвитку економіки, соціальної сфери, культури тощо.

 Бюджетні відносини потребують державного регулювання, яке досягається шляхом чіткої регламентації бюджетної діяльності через впровадження виваженої податкової політики.

 В залежності  від проведення податкової політики  державою податки можуть відігравати,  крім суто фіскальної функції,  роль стимуляторів або де стимуляторів  економічних процесів у державі.

       Характерним і дестабілізуючим фактором для України сьогодні є значна кількість податків, безсистемне надання пільг, значний податковий тягар, часті зміни податкового законодавства.

       Один із важливих чинників економічного зростання країни – модернізація та удосконалення податкової служби України. Від технічного стану, кваліфікації фахівців та рівня комп’ютеризації служби залежить наповнення доходної частини бюджету, що є запорукою добробуту населення і держави.

         При переході до суто ринкових відносин істотно змінюється роль і значення держави в керуванні соціально-економічними процесами. На відміну від адміністративно – командних методів управління в умовах ринку державне втручання в економіку повинно бути досить обмеженим і спрямованим на вирішення таких глобальних проблем, як забезпечення безперебійного функціонування ринкового механізму, економічного розвитку держави, підтримка та соціальний захист найбільш вразливих прошарків населення шляхом раціонального розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту.

      А отже однією з найбільш ефективніших форм управління ринковою економікою є податкове регулювання та створення ефективної податкової політики, бо саме податки є основним джерелом доходів держави і виступають важливим економічним інструментом стимулювання та регулювання виробництва, забезпечення соціальних гарантій, стимулюють ділову активність.

 

Сутність податкової  політики держави

 

Податкова політика являє собою діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість.  Ключовим питанням податкової політики України в сучасних умовах є формування податкової системи, орієнтованої на економічне зростання. Висновки економічної теорії та історичний досвід різних країн показують, що  економічному зростанню сприяє така податкова система, яка забезпечує доходи держави, але, по можливості, менше зачіпає ринковий механізм. З точки зору впливу на економічне зростання, важливими є такі характеристики податкової системи:

- загальний рівень  оподаткування (для його оцінки  звичайно використовується показник  частки доходів сектора державного  управління у ВВП країни, розрахований  як відношення (%) суми податків, обов`язкових платежів у бюджет і внесків по обов`язковому соціальному страхуванню до ВВП країни);

- нейтральність  оподаткування з точки зору  впливу на розподіл обмежених  народногосподарських ресурсів  як у часі, так і між різними  секторами економіки.

 

          Держава, виражаючи інтереси суспільства в різних сферах життєдіяльності, виробляє та впроваджує відповідну політику: економічну, соціальну, екологічну, демографічну тощо. При цьому як засоби взаємодії об’єкта і суб’єкта державного регулювання соціально-економічних процесів використовуються фінансово-кредитні та цінові механізми.

          Визначивши свою економічну політику, держава визначає напрямок розвитку, а також стратегію і тактику досягнення встановленої мети. Ось чому податкова політика і податкова система мають чітку цілеспрямованість на вирішення конкретних завдань і проблем.

Податкова політика держави є складовою частиною економічної політики, яка базується  на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та обов’язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання.

  Кожна конкретна податкова система  є відображенням податкової політики, яка проводиться державою.

          Історія розвитку системи оподаткування свідчить про те, що податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів різних рівнів, а й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів – перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювання окремих видів господарської діяльності та обмеження розвитку інших тощо. Свідоме використання державою податків для досягнення певної мети проходить у рамках її податкової політики.

               Суть, структура та роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, яка є виключним правом держави, яка самостійно проводить цю політику в країні, виходячи з завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов’язки по сплаті податків і відповідальність за порушення норм податкового законодавства, які виступають невід’ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

          Стратегія проведення податкової політики в Україні повинна спиратись на ґрунтовну теоретичну базу, максимально враховувати відмінність перехідного стану економіки держави.

 Якщо податки  економічно не обґрунтовані, то  вони пригнічують розвиток підприємств,  і стимули до праці та спричиняють  несправедливий перерозподіл доходів  між соціальними групами. 

           Податкова політика являє собою систему заходів, які провадяться Урядом країни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством, за допомогою системи оподаткування. До довгострокових завдань належать досягнення економічного зросту, максимального рівня зайнятості населення, росту рівня його благополуччя. Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності тощо.

     Податкова політика держави представляє собою діяльність держави у сфері встановлення та стягнення податків, зборів та обов’язкових платежів.

        Загальна стратегія податкової політики повинна включати пріоритетні цілі, пов’язані з функціонуванням системи оподаткування, та методи їх досягнення. Перспективнішою є така податкова політика, яка здатна викликати й майбутній ефект, тобто реалізація певних заходів сьогодні дасть можливість забезпечити в майбутньому реалізацію інших заходів.

       Найважливішим напрямом діяльності Уряду є створення сприятливих умов для розвитку економіки, забезпечення стабілізації фінансового стану держави, недопущення дефіциту бюджету, регулювання інфляційних процесів, забезпечення збалансованості бюджету, а також оживлення ділової активності та підтримка підприємств матеріальної сфери.

       Податкова політика повинна передусім сприяти росту обсягів накопичення, створення умов, які полегшують оновлення капіталів підприємств.

 При провадженні  податкової політики держава  обов’язково враховує інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства.

 Однією з  головних цілей формування системи  оподаткування повинно бути поліпшення  фінансового стану підприємств  усіх форм власності і, особливо, пріоритетних напрямів виробництва.

 З одного  боку, податки зобов’язані забезпечити  стабільну фінансову базу держави,  а з іншого – залишити достатньо  коштів підприємствам та громадянам  з метою збереження максимальної  зацікавленості у результатах  їх діяльності.

 Регулювання  нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка б дала змогу оптимально пов’язати інтереси держави з інтересами платників податків.

 Вся історія  податкової політики зводиться  до пошуків ідеалів оптимального  оподаткування. При цьому держава  не може задовольнятися лише загальними пропорціями розподілу ВВР. Вона повинна враховувати інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства. Іншими словами, податкова політика повинна влаштовувати і державу, і платників податків.

 При переході  до суто ринкової економіки повинні змінюватись як система оподаткування, так і методи розрахунків та сплати податків, а відповідно, і порядок їх адміністрування. При цьому в питаннях оподаткування не повинно бути сліпого копіювання досвіду окремих країн світу. Не можна накладати податкову систему будь-якої країни на нашу дійсність. Будь-які новації в податковому законодавстві повинні знаходити відображення лише після проведення глибокого вивчення існуючої проблеми та досвіду окремих елементів системи оподаткування країн з ринковою економікою, проведення ґрунтовного аналізу доцільності зазначеної норми та можливості її застосування в українському податковому законодавстві.

 Важливою умовою  ефективної податкової політики  є її стабільність і передбачуваність, завдяки чому у підприємств виникає можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень.

 Податкову  політику розглядають у широкому  і вузькому планах.

 У широкому  плані вона охоплює  питання  формування  державних доходів за рахунок постійних  (податків) і тимчасових (позик) джерел.

 Оскільки кожна  держава не може встановлювати  надто високий рівень оподаткування,  бо цьому протидіє суспільство,  то вона змушена використовувати  державні позики для покриття  державних видатків. Однозначно оцінювати політику широкого використання позик неможливо. Все залежить від конкретної ситуації. Головне при цьому полягає в тому, що позики треба повертати, а повертати їх можна тільки  за рахунок додаткових надходжень тих же податків. Отже, державні позики – це не що інше, як відкладені на майбутнє податки.

 Головною метою  формування податкової системи  повинно бути поліпшення фінансового  стану підприємств усіх форм  власності, особливо пріоритетних  напрямів виробництва. 

  Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка дала б змогу оптимально пов’язати інтереси держави з інтересами товаровиробників, рядових платників податків. При переході до ринкової економіки мають змінюватись як податкова система, так і методи розрахунків та сплати податків. При цьому не варто кидатися від однієї крайності до іншої. Не можна накладати податкову систему країн з розвинутою ринковою економікою на нашу дійсність. У цьому зв’язку необхідно проаналізувати формування доходів бюджету та запровадження нової податкової системи.

  Введення нових податків, навіть  державних, не стимулює діяльності підприємств жодної форми власності. Податковий тиск веде до згортання виробництва і призводить зрештою до значного зменшення доходів бюджетів усіх рівнів.

  У вузькому плані податкова  політика охоплює діяльність  держави лише у сфері оподаткування – встановлення видів податків, зборів та інших обов’язкових платежів, їх платників, об’єктів, ставок (нормативів) оподаткування, податкових пільг, строків та механізму стягнення податків та їх зарахування до бюджету чи до державних цільових фондів.

  Для податкової політики нашої  держави поки що характерне  те, що:

  по-перше, нові податки ніде  на підприємствах, у районах  або містах не апробуються; 

  по-друге, не відпрацьовуються  ставки оподаткування, а тому  Верховна Рада України змушена знову й знову змінювати їх;

  по-третє, в нашу економічну  систему з домінуючою державною  монополією на виробництво і  предмети споживання кавалерійськими  методами впроваджується податкова  система розвинутих ринкових  країн. Це свідчить про спадкоємність принципів і методів управління, про примат політики нової законодавчої влади над економікою, але необхідно бачити корені суспільного розвитку не в політиці, а в економіці та фінансах, тобто необхідна економічна політика. Тільки у цьому разі економічна політика стає двигуном прогресу, виступає одночасно формою використання об’єктивних економічних законів і формою вирішення суперечностей в економіці.

  Реформування податкової політики  повинно йти через структурну  перебудову економіки і фінансів. Тільки на основі цього можна досягти стабілізації і збалансованості як торгово-платіжного балансу, так і бюджету держави.

  В цьому напрямі передбачаються  два шляхи. По-перше, цілеспрямована  підтримка структурної перебудови  найбільш важливих для функціонування  економіки галузей і виробництва державними коштами, кредитами, державними гарантіями державним інвесторам. По-друге, перебудова виробництва відповідно до вимог ринку за рахунок власних коштів підприємств, кредитів і позичок.

  Підходи до реформування податкової  системи різні. Одні пропонують провести корекції нині діючих податків. Інші – зовсім змінити модель податків.

  Реформування податкової системи  необхідно проводити шляхом послаблення  податкового тиску щодо тих,  хто платить податки і інвестує  кошти у виробництво. Для цього необхідно насамперед знизити кількість податків, тому що наше податкове  законодавство цим переобтяжене. З другого боку – необхідно полегшити податковий тиск.