Сутність податкової політики держави

  Передбачається впровадити стимулюючу  систему податків: при зростанні  обсягів та рентабельності виробництва норматив сплати податків зменшується, що стимулює виробника до збільшення виробництва продукції.

  Метою реформування податкової  політики України є зміна податкової  системи для забезпечення стабілізації  економіки і насамперед матеріального виробництва, підвищення його ефективності й на цій основі забезпечення доходів державного бюджету та забезпечення соціально-культурного розвитку держави. Виходячи з цього, можна сказати, що податкова система повинна забезпечити оптимізацію розподілу і перерозподілу національного доходу.

  Таким чином, податкова реформа  поряд із зменшенням податкового  тиску через зміну податкового  законодавства повинна врегулювати  відношення суб`єктів господарювання  різних організаційно-правових форм, різних форм власності і напрямів діяльності з державою, створити для них рівні стартові можливості.

  Головним завданням держави при  проведенні податкової реформи  повинно бути гарантування стабільності  податкового законодавства, яке  відображається у податковому  кодексі.

Сутність поняття “національне багатство ”, та його складових

          Націона́льне бага́тство — це сукупність матеріальних благ і духовних цінностей, нагромаджених суспільством за всю його історію, які мають ринкову цінність і можуть обмінюватися на гроші або інші блага. .

          Масштаби, структура і якісний рівень національного багатства визначають економічну могутність країни, потенціал її наступного соціально-економічного розвитку.

          Національне багатство складається із фізичних благ і активів – фінансових активів, навичок, уміння, тобто всього того, що може приносити дохід, який є віддачею від цього багатства. Всі ці складові елементи можуть розглядатися як національне багатство лише тоді, коли вони можуть продаватися і купуватися на товарних або грошових ринках.

Багатство нації може бути поділено на два  основних види – речове багатство, втілене в фізичних і фінансових активах, яке називається капіталом, і неречове багатство, яке називається  людським капіталом.

         Важливими складовими елементами речового національного багатства є:

створений і нагромаджений в країні виробничий капітал (активи), які, в свою чергу, поділяються на основній оборотні. До основних відносяться засоби праці (споруди, будинки, обладнання, машини, верстати, прилади), які використовуються в декількох виробничих циклах. До оборотних – предмети праці (сировина, матеріали, електроенергія, паливо), які використовуються повністю на протязі одного виробничого циклу;

основний  невиробничий капітал (активи), тобто  активи, які функціонують в соціальній сфері – житло і будинки, лікарні, школи, культурно-освітні і спортивні установи тощо;

майно домашніх господарств – житло, предмети домашнього вжитку тривалого використання (меблі, автомобілі, побутова техніка, одяг тощо), засоби праці підсобних господарств, домашні тварини;

товарні запаси народного господарства (резервні і страхові запаси, запаси готової  продукції на складах);

залучені  в процес виробництва природні ресурси (земля, грунти, надра, води, ліси, розвідані  корисні копалини, атмосфера, клімат).

 

До  неречевого багатства нації відносять  нагромаджені виробничі, духовні і  культурні цінності. До них належать:

- нагромаджений виробничий досвід людей, їх здібності;

- освітній і інтелектуальний потенціал нації;

- творчі здібності;

- мистецькі і літературні твори, досягнення культури;

- національні звичаї, традиції, мораль, етичні норми тощо.

 

          Всі види національного багатства (речові і неречові) мають таку основну властивість, здатність приносити дохід, який уособлює собою віддачу від цього багатства.

          Головним компонентом багатства країни традиційно вважався фізичний капітал (нагромаджені матеріально-речові фонди). Однак згідно з оцінкою, здійсненою Всесвітнім банком, у 1995 року в 192 країнах частка фізичного капіталу дорівнювала в середньому лише 16% від загального обсягу багатства. Вагоміше значення має людський капітал, що становить 64%.

          Переваги людського потенціалу особливо очевидні в країнах з високим рівнем доходу. У деяких з них, таких як Німеччина, Японія і Швейцарія, його частка досягає 80% від загального обсягу капіталу. Проте в країнах Африки, розміщених на південь від Сахари, де людські ресурси обмежені, більше як половину національного багатства, як і раніше, становлять природні ресурси.

           Національне багатство тісно пов’язане із національним доходом, адже саме частина останнього, нагромаджуючись, поповнює багатство нації. Національне багатство не лише зростає із часом, але й постійно і безперервно відновлюється, що стає передумовою і, водночас, результатом економічного і соціального прогресу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

         Безумовно, що з усіх наявних чинників національного багатства, на сьогоднішній день, сильнішим є земля з усіма її надрами. Як, безумовно, і те, що саме надра республіки є тим джерелом тяжіння, що як магніт притягає погляди всіх "сильних світу цього".

  І в першу чергу від того, чи буде "працювати" земля  з її надрами на розвиток  України, трансформуючи свою сховану  енергію в енергію національного  відродження або ця енергії піде на зміцнення світових центрів, а заодно, і на збільшення особистого добробуту деяких торговців національними інтересами - зрадників Батьківщини, і буде залежати роль і місце України в 21 сторіччі, точніше - її майбутнє як самостійної держави.

         Так, наприклад, якщо у виключній власності держави немає ні землі, ні надр, ні повітряного простору і т.п. - немає і самої держави.

         Не символіка й атрибутика складають суть державності.

  Насамперед, є речі, що споконвічно  не можуть бути власністю не тільки однієї людини, але і всього теперішнього складу населення. Вони по праву є загальним Національним надбанням і належать усім поколінням українського народу.

        Отже, цю частину нашого Національного багатства не можна ні продати, ні приватизувати. Можна тільки користуватися і поділяти отриману користь на усіх.

  Багатство надр, як і будь-яке  інше національне багатство держави,  повинно стати надбанням усіх  українців.

       Треба зупинити процес зубожіння українців. Основи соціальної, міжнаціональної й іншої стабільності - у стабільності економічній.

  Необхідно створити такі економічні  умови, щоб переважна частина  народу стали власниками. Поки  вони не стануть власниками, Україна  не стане власником своєї Долі, свого Дійсного і Майбутнього.

       Немає жодної держави, яка не має своїх національних інтересів. Питання тільки в тому, як уряди цих країн ці інтереси захищають.

     Керівники інших держав, Англії, наприклад, говорять, що "в Англії немає ні вічних друзів і ні вічних ворогів, а є тільки - Вічні Інтереси" і захищають ці Інтереси.

       Якщо під Національним інтересом розуміти сукупність ідей і положень, реалізованих у відповідних законах і ратифікованих договорах, а також сукупність діянь, спрямованих на збільшення національного багатства і зміцнення національної держави, то потрібно, щоб дії українського Уряду в наступних десятиліттях були спрямовані на реалізацію власних національних інтересів.

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Дзеркало тижня.  – К., 2001 р. - № 7, 17 – 23 Лютого.

2. Гордонов М.Ю.  Удосконалення статистики національного  багатства // Питання статистики. – М., 2000 – № 10.

3. Нестеров Л.І.  Нові підходи в статистиці  національного багатства // Питання  статистики. – М., 2000 – № 10.

4. Нестеров Л.И., Аширова Г.Т. Методологічні проблеми удосконалення статистики національного багатства // Питання статистики. – 2000 – № 10.

5. Курс соціально-економічної  статистики: посібник для вузів  / Під ред. проф. М.Г. Назарова. –  М.: Фінстатінформ, ЮНИТИ-ДАНА, 2000.

6. Політична економія. – під ред. Ожерельєва О.І. – М., 1990.