Типові форми контрактів

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ 
 
 
 

ВСТУП……………………………………………………………………………  3

1. Сутність типового контракту та способи його укладання……………    5
2. Укладання протоколу контракту та його підписання………………...  12

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………   17

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………  18

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

       Актуальність теми у тому, що типовий контракт не має юридичної сили. Він виконує допоміжну роль - надання підприємцям допомоги при підготовці тексту контракту: дозволяє скористатися вже відпрацьованими, готовими формулюваннями, включити в текст контракту всі необхідні умови угоди. У цих цілях можуть бути використані рекомендовані в спеціальних виданнях форми типових контрактів купівлі-продажу в зовнішньоторговельному обороті.

       Типовий контракт містить ряд уніфікованих умов, прийнятих в практиці міжнародної  торгівлі. Зазвичай в типовому контракті заповнюються статті, що містять умови про предмет контракту, ціну товару, його якості, упаковки і маркування, терміни поставки, транспортні умови, умови платежу та ін Найбільш часто зустрічається на практиці форма типового контракту складається із двох частин - узгоджувані і уніфікованої . 
Великі фірми широко застосовують типові контракти. Наприклад, в США 47,2% асоціацій імпортерів і 59,7% асоціацій експортерів використовують їх в міжнародній торгівлі. Типові форми контрактів обов'язкові для сторін тільки за їх згодою. Зазвичай зміст таких умов грунтується виключно на праві і практиці країни, де вони вироблені. Ця обставина повинні враховувати російські підприємці, що укладають контракт з іноземною фірмою.

       Метою написання даного реферату є визначення призначення типових контрактів у світовій економіці.

       Для досягнення поставленої мети слід вирішити наступні завдання:

• Дослідити сутність типового контракту та способи його укладання;
• Охарактеризувати процес спільного укладання типових контрактів за допомогою протоколів, листування, тощо.

       Об’єктом дослідження виступає сфера складання міжнародних контрактів.

       Предметом дослідження є особливості складання типових контрактів.

       Теоретичною основою виступають підручники з ЗЕД, періодичні видання та мережа Інтернет.

       Методологічною  базою виступає аналіз періодичних видань, різноманітних типових контрактів у різних сферах торгівлі, аналіз участі кожної сторони укладання контракту у написанні його тексту.

       Робота  складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

 

1. Сутність  типового контракту  та способи його укладання

       У міжнародному комерційному обороті  широко розповсюджені угоди з  використанням добре відпрацьованих типових форм контрактів, насичених  найбільш загальними умовами та застереженнями. Такі типові ЗТК або проформи може заповнити працівник навіть не дуже високої кваліфікації. Загальні норми  та звичаї, які регулюють такі контракти  та відносини, у зв'язку з ними, називаються  формулярним правом.

       Існують у міжнародній торговій практиці два основних напрямки у розвитку типових контрактів та проформ (pro forma):

       1. Використання у звичайних ЗТК  стандартних умов та застережень.  Наприклад, використання у ЗТК базисних умов поставки, які побудовані на міжнародних комерційних термінах INCOTERMS. Такі умови зазначаються у ЗТК абревіатурою терміна, який у розширеному тлумаченні викладений в основному документі, що не входить у ЗТК та його додатки.

         У статті ЗТК "Визначення  та термінологія" сторони повинні  зазначити прийняту редакцію  Інкотермс. Застосування у статті  ЗТК такого терміна суттєво  скорочує обсяг ЗТК, оскільки  кожний термін акумулює у собі  великий перелік зобов'язань та  прав сторін, встановлений у нормах. У практичній роботі прийнято  й рекомендується використовувати  стандартизовані і відпрацьовані  тексти різних застережень та  умов, наприклад, цінові, валютні  та патентні застереження, про  збереження прав власності, про  вибір права, що застосовується, умови форс-мажору та арбітражу  тощо. Варіанти таких застережень  та статей наводяться у рекомендаціях,  методичних матеріалах та збірниках  типових проформ і контрактів. У регламенті арбітражних судів  особливо обумовлюються рекомендовані  арбітражні застереження для  використання їх у контрактах. Причому кожний суд пропонує  своє особливе застереження, що  враховує звичаї, які історично  склалися. Замість того щоб самостійно  вимислювати формулювання статті, наприклад, про форс-мажор, доцільніше використовувати відомі та добре відпрацьовані тексти умов.

       2. Використання формулярів, проформ та бланків. Існують контракти, які оформлені у вигляді формулярів або бланків. Якщо такі форми містять необхідний мінімальний набір атрибутів, вони можуть замінювати текст контракту. Проформи контрактів можуть бути:

• текстові;
• бланкові.

       Тексти  в цих проформах зведені до мінімуму, а суттєві умови у  вигляді текстових статей винесені в окрему або особливу частину  на звороті документа. Загальна (особлива) частина не змінюється.

       Такі  проформи контрактів характерні при  перевезеннях, наприклад, формуляри  коносамента. У практиці морських перевезень використовується приблизно 60-70 варіантів  коносаментів для перевезення різних видів вантажів, які відпрацьовані  та прийняті за основу національними  компаніями і міжнародними конференціями.

       Типовий контракт (standard contract) - це заздалегідь підготовлений текст контракту або ряд уніфікованих умов, викладених у письмовій формі з урахуванням звичаїв та звичок, характерних для даної сфери діяльності чи торгівлі, та прийнятих сторонами контракта після того, як вони були узгоджені з вимогами конкретної угоди.

       Текст конкретного типового котракту може використовуватись лише до суворо визначених видів угод або видів торгівлі чи при наданні послуг. Часто типові контракти розробляються та наказуються  до обов'язкового використання галузевими відомствами або спілками підприємців.

       Уніфіковані або зразкові тексти контрактів, на відміну від типових, більш різноманітні, чисельні та відтворюють галузеву специфіку діяльності. Вони носять рекомендаційний характер, а їх тексти можуть суттєво змінюватись з урахуванням особливостей конкретних угод.

       Контракт  може бути представлений у вигляді  заздалегідь підготовленого документа  або формуляра табличного вигляду. Він набуває сили контракту лише у разі, якщо партнери з угоди заповнять статті та графи, які апріорі вимагають узгодження (наприклад, найменування сторін, кількість, якість, ціна товару, строк та місце поставки та інші) і обидва підпишуть його.

       Загальні  умови купівлі-продажу - різновид типового контракту. Це найбільш загальні та суворі формулювання статей, умов, правил, розроблені з урахуванням торгової практики, технології процесу, і які партнери можуть включати у свій контракт додатком або посилатись на них. Власне сам перелік таких умов не є контрактом, проте, включений у ЗТК додатком або за посиланням, доповнює та розширює цей контракт, становлячи невід'ємну частину пакета документів.

       Часто використовується комбінована форма типового контракту, яка складається із двох частин:

• частини, що узгоджується;
• уніфікованої частини (загальних умов).

       Такі  контракти видаються на бланках  друкарським способом. На першому  аркуші друкуються індивідуалізовані  умови угоди, а на звороті або  на решті аркушів - загальні умови. При  необхідності, у деяких пунктах ЗТК  залишають місце для уточнення  умов, що узгоджуються, або просто залишають  вільні графи у розділі "Інші умови".

       Деякі фірми публікують у своїх фірмових каталогах найбільш загальні умови  ЗТК або "загальні умови продажів", загальні агентські умови і далі у текст контракту лише включають  посилання на ці умови. Наприклад, "Загальні умови продажу турів", які розробляються асоціаціями турагенцій або великими туроператорами. Вони публікуються у генеральних каталогах, а у ваучерах, які видаються на підтвердження наявності контракту, і в самих контрактах - на них є лише посилання, яке містить згадку у різних формулюваннях про те, що клієнт ознайомлений із загальними правилами і згоден їх без заперечень виконувати.

       Типовий контракт або проформа може використовуватись двома способами:

• беззастережною згодою (приєднанням) однієї із сторін, що домовляються, з умовами та положеннями форми типового контракту, запропонованою іншою стороною. Ця форма не повинна змінюватись, за винятком деяких, апріорі встановлених атрибутів, які вписуються або вдруковуються у порожні графи;
• застосуванням типового або зразкового контракту як зразка, який може бути незначно (для типового) або суттєво (для зразкового) змінений сторонами згідно з умовами конкретної угоди.

       Суттєво впливають на зміст зобов'язань  за ЗТК торгові звичаї, які склались у практиці міжнародної торгівлі та які відіграють вирішальну роль при розгляді суперечок між сторонами  та арбітражем.

       Торговий  звичай (custom in trade), торгова або ділова звичка (usages, узанс)- це одноманітність, яка склалась у міжнародній торгівлі, загальновизнане правило, яке містить у собі ясне та визначене положення з питання, якого воно стосується, та яке не є нормою права і класифікується як умова договору, яка мається на увазі.

       Торгові звичаї визначають зміст деяких умов ЗТК (частіше при наявності у  контрактах неясностей та неточностей  або відсутності узгодженої сторонами  умови). Утих випадках, коли у ЗТК є пряма вказівка про застосування торгових звичаїв, вони можуть заміняти відповідну норму права, яка регулює певне питання контракту, якщо ця норма носить диспозитивний характер (тобто коли у тексті самої норми зазначено, що вона може застосовуватись лише у разі відсутності іншого узгодження сторін).

       Звичай  має відповідати таким вимогам:

• мати характер загального правила (використовуватись у всіх або у переважній кількості випадків, до яких він застосовується);
• бути достатньо відомим у відповідній галузі торгівлі, визначеним за своїм змістом та зрозумілим.

       Важливою  умовою застосування торгового звичаю є знання його сторонами, які укладають  контракт. Якщо обидві сторони знають про наявність звичаю, проблем не виникає. Вони з'являються тоді, коли один із контрагентів заперечує своє знання звичаю, і необхідно вирішувати проблему, чи мала б сторона знати про його існування.

       Найбільш  характерним прикладом поширення  дії звичаю на осіб, які з ним  не знайомі, є такі:

• звичай (узанс), який існує на певному ринку, може бути застосований до осіб, що укладають угоди на цьому ринку, незалежно від знання його такими особами;
• якщо особа виступає на ринку не самостійно, а через агента, мається на увазі, що вона дала свойому агенту повноваження здійснювати свою діяльність згідно із звичаями, чинними на цьому ринку, хоча принципалу ці звички і не були відомі.

       На  перший план виходить не суб'єктивний критерій - фактичне знання чи незнання звичаю даною особою, а об'єктивний - відомість звички.

       Загальні  правила застосування торгових звичаїв  зводяться до такого:

• сторони зв'язані будь-яким звичаєм, відносно якого вони домовились, та практикою, яку вони встановили у взаємних відносинах;
• у разі відсутності домовленості про інше вважається, що сторони мали на увазі застосування до їхнього договору або до його укладення звичаю, про який вони знали або повинні були знати та який широко відомий і постійно дотримується сторонами у договорах даного роду у відповідній галузі торгівлі.

       Здебільшого під час заочної проробки пропозицій та запитів не вдається вирішити увесь  комплекс технічних та комерційних  питань, і тому зацікавлені сторони  призначають час та місце для  переговорів. Як правило, переговори про комерційні умови контракту (комерційні переговори) починаються тільки після закінчення технічних переговорів.

Ініціатива  вступу у переговори може бути виявлена як продавцем, так і покупцем.