Типові форми контрактів

       Попередні комерційні переговори є звичайним етапом узгодження умов контракту. Спірні питання з комерційних умов угоди та технічних вимог до товару розв'язуються методом уторгування, який полягає у взаємному вивченні об'єктивних аргументів сторін та знаходженні на цій основі взаємоприйнятних компромісних рішень.

       Як  правило, ці способи поєднуються у різних комбінаціях, наприклад, переговори, які починалися листуванням, можуть бути продовжені телефоном або під час особистих зустрічей.

       При підготовці до проведення переговорів  бажано дотримуватись таких рекомендацій:

• визначити предмет переговорів; здійснити підготовчі заходи; розробити документацію відправки/приймання делегації для проведення переговорів; підготувати техніко-економічне обґрунтування, затвердити базу договірних цін, підготувати та узгодити проекти документів; вивчити фірму та членів делегації майбутнього партнера;
• визначити склад своєї делегації, місце та завдання кожного її члена;
• виробити тактику ведення переговорів: можливий розподіл ролей учасників, послідовність викладення питань, що цікавлять (першою вислуховується сторона, за ініціативою якої відбувається зустріч), підготувати довідкові та інші матеріали, які можуть бути потрібні під час переговорів, розробити шляхи розв'язання розбіжностей та претензій (бажано мати декілька варіантів розв'язання потенційних спірних питань), підготувати можливі відповіді на питання партнерів.

       Документація  відправки/приймання делегації для  проведення перед- контрактних переговорів включає:

• наказ про відрядження спеціалістів у країну партнера або наказ про приймання делегації з країни партнера (див. приклади, наведені нижче);
• при прийнятті делегації контрагента - калькуляцію вартості приймання й обслуговування іноземних делегацій та окремих осіб у власній фірмі (див. приклад, наведений нижче). При складанні калькуляції слід орієнтуватись начинні нормативи.

       Крім  принципу міжнародної ввічливості, у міжнародній діловій практиці прийнято дотримуватись ще двох важливих принципів: принципу ввічливого нейтралітету (cultural adiophora), який означає манеру поведінки та ділову етику, згідно з якими іноземець у період перебування у закордонній країні може на свій вибір дотримуватись або не дотримуватись звичаїв та традицій цієї держави, не ображаючи його мешканців.

       Переговори  можуть вестися листуванням (поштовим, телеграфним, телетайпним, шляхом особистих  зустрічей або телефоном. Переговори телефоном досить широко використовуються при укладанні угод на масові стандартизовані товари, коли основні умови угоди є типовими та заздалегідь відомі обом сторонам. У цьому випадку телефоном погоджуються лише ціна, кількість товару та строк поставки. Потім сторони оформлюють свою домовленість письмово. У біржовій торгівлі переговори телефоном є основною формою ведення переговорів з укладання угод. Телефонні переговори досить часто використовують також для підтвердження запропонованих оферентом умов, для закінчення попередніх переговорів. Телефонні переговори значно полегшують контакти між сторонами і у цьому сенсі є дуже зручними.

2. Укладання протоколу контракту та його підписання

       За  результатами переговорів сторін з  предмета передбачуваного контракту  або угоди та її умов сторонами  може бути укладений протокол про  наміри (protocol of intentions). Це порівняно  нова у нашій країні форма протоколу, зазвичай прийнята у ЗЕД. У цьому  протоколі сторони виявляють  свої наміри укласти контрактні відносини  та приймають конкретні підготовчі зобов'язання на певний строк.

       При уявній простоті процедури та складання  документа до таких протоколів слід ставитися досить уважно з точки  зору недопущення прийняття у  них якихось зобов'язань надзвичайного  характеру, здатних потягнути за собою фінансові вимоги чи претензії.

       Протокол  має містити таку мінімальну інформацію — найменування документа; місце  укладення та дату; повні та достатні юридичні найменування сторін - учасниць; прізвища та імена представників, їх посади і повноваження; предмет обговорення  та наміри сторін з даного предмета; цілі сторін з предмета обговорення; попередні зобов'язання сторін; зобов'язання сторін за протоколом; зобов'язання нерозголошення конфіденційної інформації; зобов'язання не здійснювати оферти з предмета протоколу третій особі у період дії протоколу або зобов'язань  за ним; строк дії протоколу, по закінченні якого домовленість сторін втрачає  силу, якщо обидві сторони (або одна з них) не зробили конкретних кроків у напрямку здійснення якихось дій, обумовлених даним протоколом; обоє 'язки сторін здійснювати усі дії  та витрати з виконання своїх  зобов 'язань за даним протоколом за свій рахунок і не висувати фінансових або інших претензій партнеру.

       Остання умова є виключно важливою та обумовлює  ризик кожної зі сторін. Слід відзначити, що на практиці значна частка таких  протоколів не має життєвої сили та залишається лише на папері. Необхідність складання такого протоколу залежить від рішення сторін та від їх практичних намірів. Протокол про наміри може бути корисним при вирішенні питання  про виділення фінансування об'єкта, отриманні кредиту, складанні перспективного плану та в інших випадках практичної діяльності з підготовки контракту, наприклад, при проведенні науково-технічної, екологічної або іншої експертизи, патентних досліджень. Нижче приведений орієнтовний текст Протоколу про наміри.

       Більш поглиблена та розширена форма протоколу  про наміри - це попередній контракт (interim agreement). У ньому сторони формулюють основні принципи та умови майбутнього  контракту і беруть зобов'язання з додаткового оформлення документації, отримання кредитів, пошуку підрядників  та ін. За таким контрактом сторони  у майбутньому зобов'язуються укласти  контракт на передачу продукції, виконання  робіт тощо на умовах, в основному  передбачених цим контрактом. Попередній контракт може містити обмежені фінансові  зобов 'язання сторін із застереженнями. Попередній контракт обов'язково укладається  в письмовій формі.

       Іноді сторони розуміють попередній контракт у контексті генеральної угоди  або контракту (general contract), у якому докладно описуються найзагальніші принципи наступних взаємовідносин та умов взаємодії. Такий контракт має юридичну силу та посилання на нього дійсні у додаткових контрактах, що випливають з нього.

       В результаті переговорів сторони  одразу можуть скласти спільний проект контракту, в якому враховується фактична домовленість, досягнута сторонами. Немає законів чи звичаїв, яка  сторона готує та оформляє міжнародний  контракт. Контракт - це результат спільної творчості експортера та імпортера. Друкування тексту та оформлення додатків і копій звичайно здійснює сторона, що приймає. Тексти контрактів розробляються  оперативними інженерами спеціалізованих  фірм на основі аналогів з умовами, подібними до узгоджених контрагентами  при проробці пропозицій.

       Перед підписанням кожна із сторін погоджує умови контракту з функці-ональними  підрозділами своєї організації:

• з планово-економічним відділом - для перевірки відповідності позиціям плану та забезпеченості матеріально-технічними ресурсами (експортні контракти) і на відповідність позиціям чинного плану новим поставкам, вказівкам центральних, директивних та плануючих органів (імпортних);
• з валютно-фінансовим - на відповідність виділеним валютним коштам, а також з погляду захисту інтересів української сторони у частині найефективніших способів розрахунків та гарантій платежів;
• з підрозділами, що відповідають за кон'юнктурно-комерційну роботу, - на відповідність цін та кредитних умов затвердженим діапазонам граничних величин;
• з юридичним - для перевірки правильності формулювання комерційних та юридичних умов контрактів, зокрема тих, що стосуються стягнення штрафів за неналежне виконання контрактних зобов'язань, порядку висування та задоволення претензій, підсудності судам та розгляду невирішених розбіжностей в арбітражних судах тощо;
• з бухгалтерією - щодо обліку та розрахунків з іншими організаціями;
• з транспортним - для оптимізації перевезень вантажів та планування використання транспортних засобів.

       Надруковані та завізовані контракти підлягають остаточній перевірці оперативними працівниками та парафуються (візуються) коротким підписом в одному з нижніх кутків кожної сторінки. Працівник, що підтвердив контракт, несе повну відповідальність за правильність тексту, зокрема і перекладу іноземною мовою.

       Як  правило, друкують два оригінали  контракту, які підписуються без-посередньо присутніми на переговорах представниками обох контрагентів, які мають право  підпису комерційних документів за посадою, що займають, або за довіреністю. Кількість підписів з кожного боку визначається юридичним статусом контрагента. Зовнішньоторгові контракти з боку українських організацій підписуються, як мінімум, двома особами, які мають на це право.

       Якщо  з української сторони у зовнішньоторговій  угоді беруть участь декілька організацій, вона може бути підписана більше ніж  двома особами. Відповідальність по зобов'язаннях підписаного договору несе організація, від імені якої підписана угода, або у контракті  встановлюється солідарна відповідальність усіх українських організацій, що його підписали.

Підписаний  оригінал контракту обліковується  у планово-економічному відділі, валютно-фінансовому  відділі, бухгалтерії та здається на зберігання у призначений порядком діловодства підрозділ фірми.

       Для організації оперативного виконання  контракту фірма має декілька копій контракту. У тих випадках, коли умови контракту накладають особливі обов'язки на функціональні  відділи, наприклад, транспортний, відділ технічного обслуговування та інші, їм передаються ксерокопії контракту  або його відповідних розділів. Якщо умови контракту містять зобов'язання, виконання яких залежить від постачальників експортних або замовників імпортних  товарів, доцільно висилати їм копії  контракту.

       Права та обов'язки за контрактом виникають  з моменту, коли він вважається укладеним, тобто після його підписання, якщо у ньому не зазначений інший строк  набуття ним чинності. Датою укладення  є дата його підписання.

       Якщо  контракт укладається листуванням, то момент його укладання визначається по-різному. У Великобританії, США, Японії, Швейцарії контракт вважається укладеним  у момент відсилання письмового акцепту, у Франції, ФРН, Італії, Австрії - у  момент одержання оферентом акцепту. Це стосується і видачі замовлень.

       Пропозиція  укласти контракт, зроблена усно, телефоном  або телеграфом, веде до його укладення  в момент, коли прийняття пропозиції стане відомим особі, що зробила  пропозицію.

       Контракт  може бути укладений у письмовій, усній, частково в письмовій і  частково в усній формах. Українське законодавство вимагає обов'язкового укладення у письмовій формі  не тільки контрактів, а й оферти, акцепту чи будь-якого іншого прояву намірів. У міжнародній практиці угоди часто укладаються в  усній формі - телефоном, на аукціонах, біржах. Проте домовленість потім  обов'язково підтверджується письмовим  контрактом, підписаним обома сторонами.

       ВИСНОВКИ 

       Контракт  може бути представлений у вигляді  заздалегідь підготовленого документа  або формуляра табличного вигляду. Він набуває сили контракту лише у разі, якщо партнери з угоди заповнять статті та графи, які апріорі вимагають узгодження (наприклад, найменування сторін, кількість, якість, ціна товару, строк та місце поставки та інші) і обидва підпишуть його.

       Такі  контракти видаються на бланках  друкарським способом. На першому  аркуші друкуються індивідуалізовані  умови угоди, а на звороті або  на решті аркушів - загальні умови. При  необхідності, у деяких пунктах ЗТК  залишають місце для уточнення  умов, що узгоджуються, або просто залишають  вільні графи у розділі "Інші умови".

       Контракт  може бути укладений у письмовій, усній, частково в письмовій і  частково в усній формах. Українське законодавство вимагає обов'язкового укладення у письмовій формі  не тільки контрактів, а й оферти, акцепту чи будь-якого іншого прояву намірів. У міжнародній практиці угоди часто укладаються в  усній формі - телефоном, на аукціонах, біржах. Проте домовленість потім  обов'язково підтверджується письмовим  контрактом, підписаним обома сторонами.

       СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеев И.С. Внешнеэкономическая деятельность: [учеб.] / И.С. Алексеев. - М.: «Дашков и К», 2010. - 304 с.
2. Вічевим A.M. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності: [навч. посіб.) /

А.М. Вічевич. О.В. Максимець. - Львів: Афіша, 2004. - 140 с.

3. Дідківський М.І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: [навч. посіб.] / М.І. Дідківський. - К.: Знання, 2006. - 462 с.
4. Козик В.В. Зовнішньоекономічні операції і контракти: [навч. посіб.] /