Ціноутворення в Україні: стан та перспективи розвитку

За своїм складом закупівельна ціна складається з: по-перше,собівартості, по-друге, розміру прибутку і, по-третє, ПДВ.

Тарифи вантажного та пасажирського  транспорту - плата за переміщеннявантажів  і пасажирів, стягнута транспортними  організаціями з відправниківвантажів і населення. Складові елементи тарифу - витрати і прибутоктранспортних організацій і ПДВ.

Особливістю формування витрат у цій галузі є те, щовитрати  вантажного транспорту складаються  з двох частин: ставки за початково -кінцеві операції (завантаження і  вивантаження) та ставки за Рухлива  операцію.

Роздрібні ціни - ціни, за якими  товари реалізуються в роздрібнійторговельній мережі населенню, підприємствам і  організаціям, вони єкінцевими. За цими цінами товари вибувають зі сфери обігу та споживання вдомашньому господарстві або у виробництві.

Склад роздрібної ціни характеризується наступними економічнимиелементами, що її утворюють: оптовою ціною промисловості, ПДВ і торговельноїнадбавкою  чи торговельною знижкою, а також  податком з продажу. Торговельна надбавкаскладається з витрат торговельних організацій і їхні прибутки для продовження їхдіяльності. Торговельна надбавка встановлюється підприємствами роздрібноїторгівлі у відсотках до цін придбання товарів (з ПДВ)

Різновидом роздрібної ціни є аукціонна ціна. Аукціоннаціна - ціна товару, проданого на аукціоні. Вона може істотновідрізнятися від  ринкової ціни, оскільки відображає унікальні  та рідкіснівластивості і ознаки товарів і в значній мірі залежить від рівняпрофесіоналізму особи, що проводить аукціон.

Ціни на побутові та комунальні послуги - це плата за різногороду  послуги, що надаються населенню  побутовими та ком?? унальнимі службами. До нихвідносяться: ціни на послуги  пралень, перукарень, хімчисток, ціни наремонт одягу та взуття, а також плати  за квартиру, телефон та ін Ціни на ціпослуги  включають в себе собівартість, прибуток і ПДВ.

Ціни, що обслуговують зовнішньоторговельний  оборот, володіють наступними специфічними рисами:

1. відображають зовнішньоекономічні  зв'язки держави з іншими країнами;

2. знаходяться в залежності  від цін світових ринків, що  відображають умови виробництва  та реалізації світового господарства.

Зовнішньоторговельні ціни використовуються при експорті товарів  та їхімпорті. Зовнішньоторговельні операції здійснюються, як правило, на базі цінсвітових  товарних ринків.

Світова ціна є грошове  вираження світової інтернаціональноївартості. Вона формується під впливом попиту і пропозиції того чиіншого товару на світовому ринку, коливань валютних курсів і т.д.

Світові ціни перебувають  під значним впливом держави,яке  проводить регулювання зовнішньоекономічної діяльності черезліцензування, квотування, субсидування експорту та імпорту. На світовіціни великий вплив робить інфляція.

Ціна товару при ринкових відносинах продавця і покупцянабуває загального характеру. Поширюється  вона і на товари не маютьвласної вартості, ціна землі, незайманого лісу, акцій  та іншіоб'єкти купівлі-продажу, що належить приватникам, монополістам. В основідинаміки цін головну роль відіграють фактори, що змінюють величину вартостітоварів. До них відносяться: засоби механізації  та автоматизаціїтехнологічних процесів; використання дешевих замінників матеріалу;вдосконалення  організаційних та облік соціальних факторів, з метоюпідвищення продуктивності праці, вивчення кон'юктури ринку, насиченостійого  товарами. Особливість тих чи інших  факторів більш детальнорозглядається  нами в розділі ціноутворення.

2. Ціноутворення на різних  типах ринку 

2.1 Основи методів ціноутворення 

Розрізняють два підходи  в методології ціноутворення: вартісноїабо витратний, і полезностний. Витратний  метод спирається на трудову теоріювартості Маркса. Відповідно до неї, ціна спирається сукупністю витрат навиробництво, або  витратами виробництва. До них виробники  додаютьпевну суму грошей, складову, частіше  за все, середній прибуток.

Однак підхід до ціноутворення  на основі трудової теоріївартості має  значні труднощі у визначенні ціни товарів іпослуг, які не мають  трудового походження (наприклад, ціна землі, природнихресурсів в цілому), що є природним фактором виробництва.

Полезностний підхід до ціноутворення спирається в цілому, намаржиналізм. Цей підхід виходить із суб'єктивного бажання споживачавитягти максимум корисності зі своїх обмежених  ресурсів (бюджету). УНаприкінці XIX ст. англійський економіст А. Маршалл  з'єднав обидва підходи вцілісної  теорії ринку.

У сучасній західній економіці  більшість фірм використовують дляформування  цін метод «повних витрат» (сума всіх витрат виробництва здодаванням  надбавки на прибуток, віднесені на одиницю продукції). Механізмціноутворення включає наступні технологічні стадії: вивченняприпустимого рівня ціни і якості товару на різних ринках; визначеннярівня витрат виробництва і реалізації товару в залежності від обсягувиробництва і з урахуванням фактору часу, а також рівня цін наобладнання, сировина та матеріали; оцінка можливої маси прибутку і чистоїприбутку при різних обсягах продажів з урахуванням виплати податків, відсотків закредит та інших обов'язкових платежів з прибутку; оцінкаконкурентоспроможності даного товару; узгодження рівня надбавок і знижокдо ціни з основними покупцями товару; постійне вивчення кон'юнктуриринку та ефективності ціни, своєчасне її зниження для розширеннямасштабів попиту. Механізм ціноутворення вимагає наявності достатньоїобсягу цінової інформації та компетенції працівників.

В командній економіці  держава прагнула примусововстановлювати ціни практично на всю продукцію  за допомогою централізованогоспособу. Державне втручання в ринкове  ціноутворення частішевсе зводиться  до примусового встановлення ціни на рівні нижче ринковогорівноваги попиту та пропозиції. Мотивацією такого втручання виступають,як правило, соціальні  проблеми: обмежений доступ до ресурсів абоспоживчих благ; нерівність у доходах  і т.д.

На сучасному етапі  ринкових відносин ще не склавсяпріоритетний  метод ціноутворення. Ринкові ціни здійснюються стихійно,у процесі  конкуренції між різними товаровиробниками. Однак,намітилася тенденція зростання  обсягу випуску вітчизняних товарів,зменшення  затрат праці на одиницю продукції, виступає основним чинникомпониження, що діють на ринку цін (головним чином  на продукти харчування).  
У той же час розширення монополізації при приватної власності на засобивиробництва в промисловості, видобувних галузях спонукає монополіїукладати між собою угоди про високі ціни на реалізований товар інизькі ціни на сировину, що купується. Це в кінцевому підсумку призводить до стрибківінфляційного зростання цін, стримує розвиток основних рис досконалої  
(чистої) конкуренції підприємців.

Досконала (чиста) конкуренція - це суперництвочисленних виробників, при якому вплив кожного учасникаекономічного процесу на загальну ситуацію ринку  настільки мало, що їмможна знехтувати. В умовах досконалої конкуренції  існує дужевелике число фірм, що виробляють стандартизований продукт. Основнимирисами досконалої конкуренції  є:

1) Дуже велике число  незалежно діючих продавців, що  звичайно пропонують свою продукцію  на високо організованому ринку.  Прикладом служать фондова біржа  і ринок іноземних валют; 

2) Стандартизована продукція.  Конкуруючі фірми виробляють  стандартизовану, або однорідну  продукцію. При даній ціні споживачу  байдуже, у якого продавця купувати  продукт. На конкурентному ринку  продукти фірм B, C, D і так далі  розглядаються споживачем як  точні аналоги продукту фірми  А. Унаслідок стандартизації продукції  отсутствует підстава для нецінової  конкуренції, тобто конкуренції  на базі розходжень в якості  продукції, рекламі або стимулювання  збуту; 

3) «погоджується з ціною». На чисто конкурентному ринку  окремі фірми здійснюють незначний  контроль над ціною продукції.  Ця властивість випливає з  попередніх двох. В умовах чистої конкуренції кожна фірма виробляє настільки невелику частину від загального обсягу виробництва, що збільшення або зменшення її випуску не буде робити відчутного впливу на загальну пропозицію, або, отже, ціну продукту. Для ілюстрації припустимо, що мається 10 тис. конкуруючих фірм, кожна з яких в даний час випускає по 100 одиниць продукції. Загальний обсяг пропозиції, таким чином - 1 млн. одиниць. Тепер припустимо, що одна з цих 10 тис. фірм скорочує своє виробництво до 50 одиниць. Чи позначиться це на ціні? Ні. І причина зрозуміла: скорочення випуску однією фірмою робить майже непомітний вплив на загальну пропозицію - точніше, загальна запропонована кількість зменшується з 1 млн. до 999950 одиниць. Це, очевидно, недостатня зміна в обсязі пропозиції, для того щоб помітно вплинути на ціну продукції.

4) Вільний вступ і  вихід з галузі. Нові фірми  можуть вільно входити, а існуючі  фірми - вільно залишати чисто  конкурентні галузі. Зокрема, не  існує ніяких серйозних перешкод - законодавчих, технологічних, фінансових  та інших, - які могли б перешкодити  виникненню нових фірм і збуту  їхньої продукції на конкурентних  ринках.

В результаті всього цього  на такому ринку жоден з продавців  іпокупців не здатний зробити  вирішального впливу на ціну і масштабипродажів. Однак така модель конкуренції та ціноутворення практично неіснує  в реальності.

2.2 Ціноутворення на ринку  недосконалої конкуренції 

Для сучасної ринкової економіки  характерна недосконала  
(обмежена) конкуренція - конкуренція в умовах, коли фірми маютьможливість контролювати ціни на продукцію, яку вони виробляють. Воназазвичай виступає у трьох основних видах.

- Чиста монополія; 

- Монополістична конкуренція; 

- Олігополія.

Чиста монополія. Абсолютна, або чиста, монополія існує,коли одна фірма є єдиним виробником продукту, у якогонемає близьких замінників. Це конкуренція споживачів (електропостачання,газопостачання, залізничні перевезення ...).

Суть її складають - єдиний продавець. Чистий, або абсолютний, монополіст єгалузь, що складається з однієї фірми. Одна фірма є єдинимвиробником цього продукту або єдиним постачальником послуги;отже, фірма і галузь - синоніми;

Немає близьких замінників. З перших ознаки випливає, що продуктмонополії унікальний в тому сенсі, що не існує  хороших чи близькихзамінників. З  точки зору покупця, це означає, що немає  прийнятнихальтернатив. Покупець повинен  купувати продукт у монополіста  абообходитися без нього.

Якщо чисті монополісти  ряду підприємств громадського користуваннязаймаються рекламою, мабуть, така діяльність носить скоріше характерзв'язки з громадськістю  задля престижу, а не високо-конкурентний, якийє реклама, скажімо, сигарет, миючих засобів або пива. Оскільки учистої монополії немає прямих конкурентів, що монополістам не потрібно звертатися дорекламі типу «наш товар краще, ніж в інших. « диктує ціну ». Ми підкреслювали, що окрема фірма,що діє в умовах чистої конкуренції, не впливає на цінупродукту: вона «погоджується з ціною». Це так, тому що вона дає тількинезначну частку сукупної пропозиції. Яскравим контрастом виступаєчистий монополіст, що диктує ціну: фірма здійснює значний контрольнад ціною. І причина очевидна: він випускає і, отже, контролюєзагальний обсяг пропозиції. При спадної кривої попиту на свій продуктмонополіст може викликати зміну ціни продукту, якщо це вигідно, абоскоротити обсяг виробництва.

Монополістична конкуренція. Монополістична конкуренція --являє  собою ринкову структуру з  елементами досконалої конкуренціїі чистої монополії. Вона характеризується такими рисами: диференціаціяпродукту. Кожна  фірма виробляє товари, відмінні від  інших фірм;володіння деякої частки монопольної влади, отриманої виробником врезультаті диференціації продукту; стійкість клієнтури. Якщо цінапродукт  підвищується, фірма не втрачає всіх своїх покупців; ігноруваннясуперників, незалежно діючих на ринку; відсутність  серйозних перешкоддля входження  в галузь.

Монополістична конкуренція  має на увазі таку ринковуситуацію, при якій відносно велика кількість  невеликих виробниківпропонує схожу, але не ідентичну продукцію. Відмінності  міжмонополістичної і чистою конкуренцією дуже значні. Длямонополістичної конкуренції  не потрібно присутності сотень чи тисячфірм, достатньо порівняно  великого їх числа, скажемо 25, 35, 60 абобільше, але не тисячі.

З наявності такого числа  фірм витікає декілька важливих ознакмонополістичної конкуренції. Кожна фірма володіє  відносно невеликоючасткою всього ринку, тому вона має дуже обмежений контроль надринковою ціною. Крім того, наявність  порівняно великої кількості  дрібних фірмгарантує, що таємна змова, погоджені їх дії, з метоюобмеження обсягу виробництва і штучного підвищення цін, майженеможливий. Нарешті, при  численності малих фірм у галузі немає відчуттявзаємної залежності між ними: кожна фірма визначає свою політику, невраховуючи можливу  реакцію з боку конкуруючих з  нею фірм. І цевельми прийнятний спосіб дії фірми в умовах ринку, на якому їїконкуренти дуже численні. Зрештою збільшення продажу на 10 або  
15% що фірма «Х» може здійснити шляхом зменшення ціни,пошириться настільки слабко на її 20, 40 або 60 конкурентів, що вплив наїх продажу буде практично непомітним. Реакцію конкурентів можна невраховувати, тому що вплив дій однієї фірми на кожного з їїчисленних суперників настільки мало, що в цих конкурентів не будепричини реагувати на дії окремої тієї чи іншої фірми.

Олігополія. Олігополія - має  місце на ринку з пануваннямнебагатьох фірм, що роблять істотний вплив  на ціни, за якимипродається товар  безлічі покупців. Фірми що знаходяться  в таких умовах,є взаємозалежними, поведінка будь-якої з них робитьбезпосередній  вплив на конкурентів і саме відчуває на собівплив з їхнього боку. На олігополістичному ринку проникнення  в галузьобмежується як величиною  капіталу, необхідного новій фірмі  длявпровадження в галузь, так  і контролем діючих виробників надновітньою технікою і технологією виробництва. Прикладом такого видуконкуренції  є фірми, що займаються виробництвом сигарет, пива іпостачанням їх практично  у всі регіони країни.