Інноваційна діяльність підприємства

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Апреля 2012 в 23:59, реферат

Краткое описание

В узвичаєному розумінні інповлцінні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, характеризуються сукупністю безперервно виникаючих у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін. Результатом інноваційних процесів є новини, а їх впровадження у господарську практику визнається нововведенням. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, спричинюючи у ній прогресивні зміни.

Содержание

1.Поняття та зміст інноваційних процесів.
2.Науково-технічний прогрес та його вплив на технічний розвиток
підприємства.
3.Організаційний розвиток,його зміст, форми та визначення.
4.Оцінка ефективності інноваційних процесів.
А) Ефективність технічних нововведень.
Б) Особливості оцінки ефективності організаційних нововведень.
Література

Вложенные файлы: 1 файл

Інновац дія під.doc

— 68.00 Кб (Скачать файл)

   •  формування нових типів суспільної комбінації речових і особистих елементів процесу виробництва, науки і виробництва, виробництва і сфери споживання у вигляді спільних міжгалузевих і міждержавних підприємств, науково-технічних комплексів, інженерних і сервісних центрів, створюваних з метою концентрації і раціонального використання суспільних ресурсів, підвищення ефективності науково-технічного прогресу;

   удосконалення організації функціонування господарського механізму підприємств. Їх перехід на ринкові економічні відносини з державою і іншими контрагентами, що посилює відповідальність   за   кінцеві   результати   діяльності, конкурентоспроможність на світовому і національному ринках, фінансову стійкість і прибутковість;

   активізація людського чинника шляхом здійснення  кадрової  політики, що відповідає сучасним вимогам, правильного підбору керівників усіх рівнів,  підвищення їх  компетентності,  діловитості і відповідальності;   подальшого  розвитку  демократії  в управлінні   виробництвом;   повсюдного   забезпечення належної організованості і виконавської дисципліни.

   Розвиток  і поглиблення окреслених тенденцій  в галузі організації виробничо-трудових процесів та функціонування господарського механізму необхідно вважати сучасними завданнями прискорення організаційного прогресу. При цьому пріоритетними мають бути заходи щодо раціоналізації організаційно-господарського  управління   і   подальшого взаємоузгодженого розвитку суспільних форм організації виробництва. Лише комплекс заходів такої спрямованості може забезпечити реалізацію наявних резервів прискорення і підвищення ефективності організаційного прогресу.

     До груп технічних новин і  нововведень,  стосовно яких   визначаються і оцінюються економічна    та    інші    види ефективності, відносяться

створення,  виробництво  та  використання  нових  або модернізація (поліпшення експлуатаційних характеристик) існуючих засобів праці (машин, устаткування, будівель, споруд,   передавальних   пристроїв),   предметів   праці (сировини, матеріалів, палива,  енергії) і споживання (продукції  для   безпосереднього   задоволення   потреб населення), технологічних процесів, включаючи ті з них, що містять винаходи і раціоналізаторські пропозиції.

  Єдиним   узагальнюючим   показником   економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень  слугує економічний ефект, що характеризує абсолютну величину   перевищення   вартісної   оцінки   очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період. Залежно від кола вирішуваних завдань величина економічного ефекту може і повинна обчислюватись в одній з двох форм: народногосподарській   (загальний ефект за  умовами використання  нововведень)  і  внутрішньогосподарський (ефект, одержуваний окремо розробником, виробником і споживачем технічних новин або нововведень).

   Народногосподарський  економічний ефект визначається шляхом зіставлення результатів за місцем застосування технічних нововведень і усіх витрат на  розробку, виробництво і споживання; він віддзеркалює ефективність тієї або іншої групи технічних нововведень я позиції їх впливу на кінцеві показники розвитку економіки країни.

   Внутрішньогосподарський    (комерційний) економічний  ефект, що обчислюється на окремих стадіях відтворювального циклу "наука — виробництво - експлуатація    (споживання) ,    дозволяє    оцінювати ефективність певних технічних новин і нововведень з огляду на ринкові економічні інтереси окремих науково-дослідних (проектно-конструкторських)   організацій,   підприємств-продуцентів і підприємств-споживачів.

   З   огляду   на особливості   оцінки ефективності    усю сукупність     нових організаційних рішень можна  умовно розподілити на дві групи: першу організаційні нововведення, здійснення яких вимагає певних (нерідко   істотних)   додаткових  одночасних   витрат (капітальних вкладень); другу — ті з них, що не потребують додаткових інвестицій.

   Визначення   і   оцінка   економічної   ефективності організаційних нововведень, що відносяться до першої групи (наприклад,   організація   нових   спеціалізованих   або комбінованих виробництв; концентрація виробництва на діючому підприємстві, яка спричинює необхідність його розширення, реконструкції або технічного переозброєння) здійснюються так же, як і нових технічних рішень. Разом з цим слід враховувати одну важливу обставину — до складу поточних витрат повинні включатись додатково транспортні витрати, а також втрати сировини (матеріалів) і готової продукції при їх транспортуванні і зберіганні.

   Ефективність  безвитратних нових організаційних рішень (зокрема запровадження бригадної  або іншої прогресивної форми  організації і оплати праці; удосконалення  окремих елементів господарського механізму — організаційних структур управління, систем планування і фінансування;  створення нових ринкових структур) визначають на основі обчислення переважно економії поточних витрат, обумовленої здійсненням таких нововведень. При цьому у кожному конкретному випадку необхідно точно окреслювати коло показників для оцінки ефективності тієї або іншої групи безвитратних організаційних рішень. 
 

   ЛІТЕРАТУРА:

11. Конституція України (основний закон).

2. Господарський  кодекс України

3. Закон України  «Про інноваційну діяльність».  — №40-ІV від

04.07.2002 р.

4. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або 
визнання його банкрутом».

5. Закон України  «Про інвестиційну діяльність».

6. Закон України  «Про наукову і науково-технічну  експертизу» від 
29.09.1999 р.№ІО69-ХІV.

  1. Бровкова Е.Г. Основи маркетинга: — К.: Сирин, 1999 — 118 с.
  2. Власова А.М., Краснокупский Н.Б. Інновацій ний-менеджмент: 
    Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1997 - 92 с.
  3. Гончарова Н.П., Перевозова П.Г. підруч. Маркетинг инновационно-го
  4. процеса: Учебное пособие: — К.: 1998. — 267 с.
  5. Гридчина М.В. Фінансовий менеджмент. Курс лекцій. — К.: 
    МЛУП, 1999.-136 с
  6. М.Гринев В.Ф. Инновационньїй менеджмент: Учебное пособие. — 
    К.:МАУП, 2001-148 с.
  7. Лапко О.О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. Київ. ІЕП, 1999. - 254 с.
  8. Молчанов Н.Н. Инновационньїй процес: организация й марке 
    тинг. — Санкт-Петербург, 1995.

Информация о работе Інноваційна діяльність підприємства