Комерційна діяльність підприємницьких структур

У біржовій практиці виділяють два  типи угод; на реальні товари і ф'ючерсні (строкові угоди).

Угоди на реальні товари поділяють  на „кеш"-угоди (або „спот") і  на форвард-угоди.

„Кеш"-уго да (або „спот") - це наявні товари, які продавець  по­винен здати на біржовий склад  і отримати спеціальне складське посвідчення - варант. Після укладення угоди він передається по­купцеві для отримання товарів з біржового складу.

Форфард-угоди передбачають поставку реальних товарів у майбутньому (угода на строк).

Ф'ючерсні (строкові) угоди здійснюються з товарами, яких на мо­мент укладання угоди немає в наявності. Фактично відбувається акт купівлі-продажу права на майбутній товар.

Ф'ючерсні угоди обов'язково реєструють у розрахунковій палаті. Метою  ф'ючерсної угоди є отримання  різниці між ціною контракту  на момент його укладання та ціною у день закінчення його строку.

Якщо в цей період ціна підвищиться, то продавець програє. Щоб сплатити різницю між ціною, що передбачається, та реальною ціною, продавець укладає  офсетну або зворотну угоду, тобто  угоду на купів­лю такої самої партії товарів, але за новою (на момент завершення ф'ючерсної угоди) ціною. З моменту укладення офсетного контракту ф'ючерсний ліквідується. Ф'ючерсні угоди здійснюються для страху­вання від можливих витрат у випадку зміни ринкових цін при укла­данні угод на реальний товар. Така страхувальна операція назива­ється хеджуванням. Операція хеджування може бути проведе­на через о п ц і о н, тобто особливий вид біржової операції, який пе­редбачає укладання договірного зобов'язання купівлі-продажу това­рів за заздалегідь встановленою ціною.

Сьогодні біржі України перебувають  у складному становищі, їм до­водиться  працювати за умов нерозвиненого  ринку, конкуренції, при найгострішому  дефіциті товарів, втраті навичок, школи  ведення торгів і супутних їм операцій; відсутності професіоналів (маклерів, біржових спекулянтів), матеріально-технічної бази, без банківської підтримки, повної децентралізації розподілу ресурсів.

Разом з тим розвиток бірж в Україні  триває. Так, якщо у 1990 р. діяло 66 товарних бірж, які запропонували для продажу товар на 74,7 млрд крб. і уклали договорів на 2,8 млрд крб., то у 1994 р. таких бірж вже було 90 і для продажу вони запропонували товарів на 223646 млрд крб., уклавши контрактів на 4800 млрд крб.

 

Комерційні угоди і посередництво

Комерційна угода - це згода між двома або кількома сторонами на поставку товарів, робіт або послуг відповідно до умов, встановле­них угодою.

Якщо в угоді беруть участь представники різних країн (фірми, які не зареєстровані  на території країни продавця або  покупця), то вона є міжнародною. Якщо в угоді беруть участь представники однієї країни, а також іноземні фірми, зареєстровані у країні покупця або продавця, то така угода вважається внутрішньою.

Усі комерційні угоди можна розподілити  на два види: основні та допоміжні.

До основних можна віднести угоди, пов'язані: з купівлею-продажем продукції; з купівлею-продажем та обміном науково-технічних  знань (патенти, ліцензії, „ноу-хау" тощо); з купівлею-продажем тех­нічних послуг (впровадження нових технологій, сприяння при бу­дівництві унікальних об'єктів); з орендою засобів виробництва, то­варів, робіт та послуг; з організацією туризму, в тому числі міжнарод­ного.

До допоміжних відносять угоди, пов'язані з передаванням товарів, робіт та послуг від продавця до покупця, серед них виділяють такі: перевезення вантажів, у тому числі міжнародних; страхування ван­тажів; складування, переробка та збереження вантажів; проведення розрахунків між сторонами (банківські операції).

Бартерними, або комленсаційними, вважають угоди, що здійсню­ються без залучення коштів у готівковому або безготівковому вигля­ді, тобто на основі прямого товарообміну. Бартерні угоди характерні для недостатньо розвиненого ринку. Саме з бартеру почалися ринко­ві відносини. В сучасних умовах в країнах з ринковою економікою бартер має певне поширення, але ці угоди мають допоміжний, друго­рядний характер. У нашій країні бартер має суттєву роль через роз­ладнаність систем постачання, фінансів, інфляційних процесів.

Правовим документом, що скріплює необхідні умови для реалізації комерційної угоди, є угода, або контракт. Так, відповідно до класифі­кації угод можна виділити такі форми угод, або контрактів: купівля-продаж, ліцензійні, маркетингові, орендні угоди, страхування, пере­везення, поставки, зберігання та ін.

Структура торговельного контракту може включити такі розділи: „Визначення сторін", „Предмет контракту", „Ціна і сума контракту", „Строки поставки", „Якість товару", „Гарантії", „Рекламації", „Поря­док відвантаження", „Здавання - приймання товарів", „Платежі", „Упаковка і маркування", „Санкції", „Страхування", „Форс-мажор", „Арбітраж", „Решта умов", „Юридичні адреси сторін".

У комерційній практиці найчастіше використовується два основних методи реалізації комерційних угод: безпосередньо  з виробником та через посередника. Решта методів - це комбінація двох основних.

Нині, коли кількість комерсантів  у нашій країні дедалі зростає, ду­же  важливо визначити критерії, які  дають змогу з найбільшою ефективністю здійснювати комерційні угоди.

Прямі торговельні угоди - це операції між безпосередніми спожи­вачами і виробниками товарів, робіт, послуг. Вони мають значні пере­ваги, але бізнесмену потрібно мати своїх фахівців, які здатні забезпе­чити перевезення, зберігання.

Горгосельно-посерейницькі угоди - це операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, робіт, послуг, які виконуються за дорученням покупця або продавця незалежним торговельним посередником згідно з укладеною між ними угодою.

Торговельно-посередницькі  угоди за характером взаємовідносин між підприємством і посередником можна розподілити на такі види:

операції з перепродажу - посередник купує товари у виробника, тобто  стає їх власником;

комісійні - посередник не купує товар  у виробника, а здійснює угоди  купівлі-продажу за його рахунок  і за винагороду, обумовлену договором комісії (до 10 % від суми угоди);

агентські операції - здійснюються на основі агентської угоди (ук­ладається на певний період і регіон) між підприємством  і посередни­ком на здійснення операції купівлі-продажу за рахунок і  від імені під­приємства;

брокерські операції - посередник здійснює контракт між продав­цем і покупцем. Брокер за інформацію сторін отримує винагороду до 2-3 %. Такі операції майже завжди використовуються на біржах та аукціонах, а також при купівлі-продажу одного-двох товарів.

Сьогодні в умовах становлення ринку кількість  посередницько-ко­мерційних організацій  і брокерських контор постійно зростає. Так, якщо у 1991 р. в Україні їх функціонувало 4000 одиниць з торговим оборотом 2,7 млрд крб., то в 1994 р. їх вже було 7200 одиниць з тор­говим оборотом 59 млрд крб.

Торговельні посередники є серйозними партнерами, які повністю вивільняють  виробника і продавця від потреби  створювати збутову мережу, що потребує, у свою чергу, значних інвестицій (реклама, транспорт, складське господарство та ін.).

Посередництво - категорія ринку. Це відносини, що виникають між людьми за участю третьої особи при здійсненні комерційної угоди. Як відносини  воно об'єктивне. Існувало воно в спотвореній  формі і в ко­лишньому Союзі (у вигляді „постачів"). Сьогодні без нього не можуть обійтися підприємницькі структури та державні підприємства, оскіль­ки тільки посередництво може прискорити рух товарів до кінцевого споживача і замінити фондування, лімітування та інші розподільники. Посередник - це повноцінний суб'єкт економічних відносин.

Комерційна угода здійснюється в кілька етапів:

пошук і вибір контрагента;

підготовка до підписання контракту  купівлі-продажу;

укладання контракту;

реалізація умов контракту.

Кожний етап можна розбити на певні послідовні стадії.

Найбільш складне завдання - вибір контрагента, від чого залежить результат угоди. Слід також визначити, який товар необхідно закупи­ти, кому і як продати його.

Дуже важливо вирішити питання  фінансування угоди: готівка, кре­дит, обмін частини продукції, за рахунок реалізації іншого товару, ви­значити постачальника, підготувати оферту (комерційну пропозицію), механізм реалізації умов контракту.