Напрями оптимізації системи прогнозування попиту та пропозиції робочої сили

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  технічний університет України

«Київський  Політехнічний Інститут»

Факультет менеджменту  і маркетингу

 

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни  «Економіка праці»

на тему: «Напрями оптимізації системи прогнозування попиту та пропозиції робочої сили»

 

 

 

 

Підготувала:

студентка 3 курсу

групи УВ-02

Долгих К. М.

 

Перевірила:

Артеменко Л. П.

 

 

 

Київ-2013

 

Зміст

1.Поняття попиту та пропозиції на робочу силу 3

1.2 Фактори, які формують попит на пропозицію робочої сили, стан рівноваги 6

1.3 Попит та пропозиція робочої сили у 2011 році в Україні 8

2. Системи прогнозування попиту та пропозиції робочої сили 9

2.1. Методичні основи прогнозування попиту та пропозиції робочої сили в Україні 11

2.2 Проблеми інформаційного забезпечення прогнозування потреби економіки у робочій силі 12

3. Напрямки оптимізації системи прогнозування попиту та пропозиції робочої сили 14

Список використаних джерел 21

 

 

 

1.Поняття  попиту та пропозиції на робочу силу

Ефективне управління людськими ресурсами стало нині одним з факторів економічного успіху. В концепції економічного розвитку України до 2015 року на найближчу перспективу визначені ключові проблеми ринку праці та запропоновано комплекс заходів щодо формування гнучкого ринку, вдосконалення системи управління сферою зайнятості. Чітко простежується і приоритетний напрямок державної політики на ринку праці — розвиток якості робочої сили як складової частини розвитку людських ресурсів.

Український ринок праці формується з урахуванням  усіх аспектів соціальноекономічного розвитку: технологічної та управлінської модернізації, національної конкурентоспроможності, інноваційних можливостей, соціальної спроможності, інтелектуалізації тощо. Ринок праці в перехідній економіці є найбільш уразливим її елементом внаслідок посилення відносин конкуренції, різкого скорочення зайнятості і зниження соціального захисту, що обумовлює деградацію трудового потенціалу і зниження конкурентоспроможності національної економіки. сили до процесу суспільного виробництва. Результати дослідження. Ринок праці в Україні формується в умовах багатоукладної економіки, яка представлена приватним та господарським, суспільним та індивідуальним сектором. У зв’язку з цим змінюватиметься структура і масштаби ринку праці, особливість якої в Україні полягає в тому, що він функціонує за відсутності ринку капіталу, тому попит на робочу силу відірваний від її пропозиції через відсутність ринкової системи територіально-галузевого перерозподілу інвестицій і праці.

Товар робоча сила «розбирається» по галузях народного  господарства, перетворюючись, таким  чином, з індивідуально найнятого  працівника в зайнятих у народному господарстві і його галузях. При цьому загальне число зайнятих має два обмеження — попит на товар «робоча сила» і чисельність трудових ресурсів на даній території. Якщо попит на робочу силу перевищуватиме можливості трудового потенціалу, то територія вимушена стимулювати залучення робочої сили з інших регіонів України, збільшуючи тим самим чисельність свого населення за рахунок міграції. На даний час особливо сильно простежується необхідність пошуку економічних, організаційних і правових заходів, задля завчасного забезпечення максимально можливої міри збалансованості попиту і пропозиції робочих місць. При цьому слід враховувати, що хронічне безробіття — це не лише соціальна напруженість у суспільстві, але й економічно невигідний стан зайнятості.

У процесі  збалансованості на ринку праці є два аспекти. Один відображає наявність і динаміку робочих місць, а інший пов’язаний з попитом населення на робочі місця, формування якого лежить за межами структурних зрушень і загальної динаміки робочих місць, хоча і є результатом загального рівня соціально-економічного розвитку країни. Вирішення проблем збалансованості попиту і пропозиції робочої сили передбачає також і регулююча дія на систему робочих місць. Регулюючим діям повинне піддаватися перетворення всієї трудової сфери. Використовуючи непрямі регулятори, перш за все кредитно-фінансову і податкову системи, необхідно сприяти створенню нових робочих місць у галузях, що виробляють товари народного споживання і надають послуги.

Попит на робочу силу охоплює всю сферу суспільної праці, продуктивного споживання робочої сили, включаючи як укомплектовані працівниками, так і вільні, тимчасово незайняті (вакантні) робочі місця. Його кількісно-якісна характеристика і динаміка визначаються сукупністю соціальних, економічних і політичних чинників, що діють в даній економічній системі на інтереси і мотивацію економічної поведінки господарських структур. У свою чергу, сам попит на робочу силу активно впливає на відтворювальні зв’язки цієї системи, формуючи властиву їй організацію зайнятості і ринку праці. Виходячи з цього можна визначити, що попит на робочу силу — багатовимірна категорія, яка формує основоположні сторони соціально-економічного життя суспільства. У транзитивній економіці 90-х років формування ринку праці в Україні відбувалося в умовах затяжної економічної кризи, що призвело до зниження реальних доходів населення, скорочення зайнятості, зростання безробіття. Ця тенденція збереглася і в подальших умовах стабілізації економіки і поглибилася під час світової економічної кризи 2008—2010 рр.

У розвиненій ринковій економіці суб’єктами на ринку праці виступають працедавці і працівники або органи, що представляють їх інтереси. Держава виступає як працедавець на державних підприємствах, а також як інвестор, фінансуючи великі соціально значимі проекти і програми. Але головна функція держави полягає в тому, що вона формує, визначає і контролює правила поведінки і регулювання інтересів партнерів на ринку Відповідно до чинного законодавства про зайнятість населення, держава проводить політику сприяння реалізації прав громадян на повну, продуктивну і вільно обрану зайнятість. Необхідне комплексне дослідження чинників, що впливають на формування попиту на робочу силу в регіоні, виявлення основних проблем, вирішення яких зможе знизити ріст прихованого і явного безробіття. Воно заважає суспільству розвиватися і рухатися вперед з урахуванням своїх потенційних можливостей.

Зрештою це розглядається  як зниження темпів економічного зростання  та валового національного продукту. Окрім економічних витрат, неможна не зважати на значні соціальні і моральні наслідки безробіття, його негативний вплив на суспільні цінності і життєві інтереси громадян. Тому диспропорція між структурою і об’ємами підготовки фахівців і професійно-кваліфікованою структурою попиту на робочу силу є одним з істотних чинників, що створюють кількісні і якісні параметри дисбалансу. На практиці ця проблема частково вирішується шляхом узгодження зі службами зайнятості структури і об’ємів підготовки і перепідготовки кадрів, розширення профілів підготовки кадрів, переходу на контрактну систему взаємин з підприємствами.

1.2 Фактори, які формують попит на пропозицію робочої сили, стан рівноваги

Пропозиція праці визначається рівнем заробітної плати, податків, потребами в матеріальному забезпеченні непрацюючих членів сім'ї робітника, звичками, традиціями, силою профспілок тощо. Пропозиція праці буде збільшуватися при зростанні зарплати, престижу роботи, морального задоволення. Також на пропозицію праці впливає чисельність працездатного населення, кількість відпрацьованого часу за рік, кваліфікація тощо.

Попит на ринку праці формується залежно від її ціни, потреб виробництва, технічного рівня підприємств тощо. Тому можуть траплятися випадки, коли здібності професіоналів нікому не потрібні, а попит на звичайну малокваліфіковану працю високий. Попит на ринку праці залежить від:

1) від попиту на товари і послуги, для виготовлення яких потрібно наймати працівників;

2) продуктивності     праці     кожного     найнятого     працівника (продуктивність    визначається    кількістю    продукції,    яку працівник здатен виробити за одиницю часу; інтенсивність -кількість   часу   яку   витрачають   на   виробництво   одиниці продукції);

3) економічної кон'юнктури в країні (загального попиту на товари в країні), від того на якій фазі економічного циклу знаходиться виробництво в країні;     

4) втілення нових технологій;

5) структури економіки, сукупності галузей і підприємств.

Стан рівноваги на ринку праці визначається рівноважною ціною - певним рівнем заробітної плати.

Підвищення заробітної плати вище рівноважного рівня приведе до безробіття, оскільки працівники погодяться виконувати більший обсяг роботи. Зниження заробітної плати приведе до нестачі працівників. Це можна пояснити тим, що мало робітників матимуть бажання продавати свою робочу силу за таку заробітну плату. В умовах      вільної      конкуренції рівновага постійно порушується і виникає безробіття.

Прогнозування показників попиту та пропозиції робочої  сили на ринку праці базується  передусім на економіко-статистичному  аналізі існуючих тенденцій розвитку ринку праці та врахуванні прогнозних макроекономічних показників:

• валового внутрішнього продукту;

• трудових ресурсів;

• загального обсягу інвестицій за рахунок усіх джерел фінансування;

• основних фондів та їх структури за формами власності. Прогнозування попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці здійснюється в межах окремих джерел їх формування.

Пропозиція  робочої сили визначається за сукупністю таких показників:

• зареєстровані  громадяни, не зайняті трудовою діяльністю на початок року;

• вивільнені з галузей народного господарства;

• випускники навчальних закладів;

• раніше зайняті  в домашньому господарстві;

• інші категорії  незайнятого населення. Попит на робочу силу розраховується як сума:

• потреб в  працівниках для заміщення вільних робочих місць, вакантних посад;

• потреб в  працівниках для комплектування новостворених робочих місць.

1.3 Попит та пропозиція робочої сили у 2011 році в Україні

(на кінець  звітного періоду)

	Кількість незайнятих громадян, які  перебували на обліку в державній  службі зайнятості, тис. осіб	Потреба підприємств у працівниках  на заміщення вільних робочих  місць та вакантних посад, тис. осіб	Навантаження на 10 вільних робочих  місць (вакантних посадах), осіб
Січень	610,3	68,5	89
Лютий	635,6	72,9	87
Березень	633,2	92,3	69
Квітень	597,3	89,5	67
Травень	565,9	95,0	60
Червень	516,0	90,5	57
Липень	484,3	89,0	54
Серпень	448,3	93,2	48
Вересень	420,0	87,3	48
Жовтень	397,6	82,1	48
Листопад	439,5	73,2	60
Грудень	501,4	59,3	84

Таблиця 1.3

2. Системи  прогнозування попиту та пропозиції  робочої сили

Прогноз розвитку робочої сили є вкрай необхідним для кожної країни.

Демографічні передумови (з боку пропозиції робочої сили):

• обмеження  контингенту працездатного населення;

• інтенсивність  міграційних потоків;

Соціально-економічні передумови (з боку потреби у робочій силі):

• потреба  національної економіки у робочій силі (за видами економічної діяльності, за професіями) ;

• потреба  регіональної економіки у робочій  силі (за видами економічної діяльності, за професіями) ;

• потреба  підприємств у робочій силі (за професіями).

Під прогнозом  розуміється науково обґрунтоване судження про можливі стани об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни його здійснення. Під методами прогнозування розуміється сукупність прийомів і способів мислення,що дозволяють на основі ретроспективних даних, екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) зв'язків об'єкта прогнозування, їх змін вивести судження визначеної вірогідності відносно майбутнього його розвитку.

Виділяють такі підходи до прогнозування:

1. Кількісні методи:

• Інтуїтивні чи ad hoc методи:

• Базуються на застосуванні припущень чи застосуванні спеціальних методів;
• Достатньо прості в застосуванні, однак менш достовірні, ніж формальні методи;
• Формальні кількісні методи базуються на використанні статистичних показників (чисельність зайнятих та заробітна плата за професіями) ;
• Моделі “Time series” ( застосування методів екстраполяції, декомпозиції) ;
• Моделі множинної регресії.

2. Якісні методи:

• Проведення опитувань роботодавців стосовно потреби підприємству робочій силі (за професіями).

За ступенем просторової і часової погодженості результатів прогнозу виділяють: одномірне прогнозування — рівнобіжне прогнозування окремих об'єктів без подальшого узгодження розрізнених прогнозів; багатомірне прогнозування — рівнобіжне прогнозування окремих об'єктів зі спробою подальшого узгодження результатів; перехресне прогнозування — установлення причинно-наслідкових залежностей між екзогенними змінними і їх впливом на прогнозований об'єкт; наскрізне прогнозування — імітація поводження системи в цілому, включаючи просторове і часове її дослідження і повне узгодження результатів.