Динаміка туристичної діяльності в Івано-Франківській області

Область є членом міжнародної  асоціації "Карпатський Єврорегіон", до якої увійшли прикордонні адміністративні  одиниці Польщі, Румунії, Угорщини, Словаччини та України [2].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 Туристичний потенціал Івано-Франківської області

 

Івано-Франківська область  має значні туристичні ресурси для  задоволення потреб вітчизняних  та іноземних туристів в оздоровленні, відпочинку й пізнанні історії та культури краю.

Під туристичними ресурсами  спеціалісти розуміють закономірні  поєднання компонентів природи та історико-культурних цінностей, які виступають як умова задоволення рекреаційних і пізнавальних потреб людини. Специфічними характерними властивостями туристичних ресурсів є такі категорії як цілісність, динамізм, місткість, усталеність, надійність, привабливість.

Загалом весь комплекс туристичних  ресурсів можна поділити на три групи:

1. Природні ресурси;

2. Історико-культурні ресурси;

3. Соціально-економічні умови та ресурси.

До природних ресурсів туризму відносять клімат, водні ресурси, мінеральні джерела та лікувальні грязі, рельєф, печери, рослинний і тваринний світ, національні парки й заповідники, мальовничі краєвиди, унікальні природні об’єкти, тощо [3].           Третина області вкрита лісами. Різноманітний рослинний і тваринний світ. На Івано-Франківщині збереглося 120 видів рослин, які занесені до Червоної книги України.

 В Івано-Франківській області  налічується 438 територій і об'єктів природно-заповідного фонду загальною площею 186,5 тис. га., в тому числі: перший в Україні національний парк — Карпатський, розташований біля верхів'я Пруту, 3 заповідники, 40 ботанічних резерватів та пам’яткок природи,  5 зоологічних заказників, 7 ландшафтних парків та ландшафтно-естетичних

терас. Відсоток заповідності становить 13,4% і є одним з кращих на Україні.

Серед природних рекреаційних ресурсів області — сприятливий клімат, джерела мінеральних вод і запаси лікувальних грязей.    Зараз в області є 5 курортних територій і діє 11 санаторіїв, 5 туристичних, 7 спортивних баз, 7 будинків відпочинку, 7 таборів відпочинку. Діють зони відпочинку “Воротищі”, “Женець”, “Ребровач”, “Трамплін” та ін.

Серед курортів — низькогірні Косів, Татарів, Яремче, Ворохта і бальнеогрязевий  передгірний курорт Черче.        Кліматичні курорти (Косів, Ворохта, Шешори, Яремча та ін.) зосереджені переважно в південно-східній частині області. Серед них одним із найбільш популярних є Яремча. Тут лікують ревматизм, захворювання опорно-рухового апарату, нервової системи, легенів та ін.

Мінеральні води області різноманітні за своїм хімічним складом: у гірській частині — хлоридно-натрієві (Верховинський, Рожнятівський райони), вуглекислі невисокого рівня мінералізації (верхів'я р. Чорний Черемош), типу «Нафтуся» (район Шешорів); у Передкарпатті — хлоридно-натрієві і кальцієво-натрієві (Долина, Калуш, Космач, та ін.); на рівнинних територіях — йодо-бромні малого рівня мінералізації і сульфідні (Більшівці, Коршів, Городенка, Черче).

Родовища лікувальних грязей відомі в Городенківському, Рогатинському  і Долинському районах.

До надзвичайно привабливих туристичних об’єктів Івано-Франківської області можна віднести гірські масиви, а також природні коплекси Чорногори та Горгани, які входять до складу Карпатського національного природного парку.

Основна частина території парку  знаходиться в верхів’ях ріки Прут, решта – в басейні Чорного Черемоша. Прут бере свій початок з гори Говерла – найвищої в Українських Карпатах і дуже популярної серед туристів. Цікава споруда височить в Чорногорі, на вершині Піп Іван (2022 м. над рівнем моря), яка приваблює численних туристів та гостей парку. Це високогірна метеоролого- астрономічна обсерваторія, яка була збудована ще в 1938 році і яку місцеве населення називає “Білий слон”. Зараз вона не функціонує, її руїни манять своєю таємничістю та загадковістю.

Івано-Франківщина багата на культурну спадщину. За кількістю пам’яток архітектури і містобудування область, одна з найменших за територією і населенням, займає третє місце в Україні. На державному обліку в Івано-Франківській області знаходиться 869 пам'яток історії та 142 — монументального мистецтва, 1440 — археології. 24 пам'ятки занесено до Державного реєстру національно-культурного надбання, зокрема могила композитора Д. Січинського, фольклориста М. Бучинського (м. Івано-Франківськ), актора М. Бенцаля (м. Коломия), будинок, в якому перебував І. Франко (с. Криворівня Верховинського району) та ряд інших.

На території області нараховується 27 історичних міст. Найважливішими з них є міста, що згадуються в давньоруських літописах. Серед них Тисмениця (1143 рік), Снятин (1158 рік), Городенка (1195 рік), Тлумач (1213 рік), Коломия (1240 рік).             Тут збереглися руїни чотирьох замків: замку XVI ст. в селі Пнів Надвірнянського району, замків XVII ст. в селах Раковець та Чернелиця Городенківського району, та руїни Старостинського замку XIV-XVIII ст. в м. Галичі [4].           Цікавими в області є пам’ятки промислового та інженерного будівництва, в першу чергу – це унікальна доменна піч поч. XIX ст. в урочищі Ангелів                 (поблизу с. Ясеня ) Рожнятівського району; солеварні кін. XIX – поч. XX ст. в м. Долині та Болехові – єдиний на Україні приклад солеварних споруд, що збереглися дотепер, а також пивзавод 1767р. в м. Івано-Франківську.

Збереглися в Богородчанському, Верховинському, Долинському та ін. районах дерев’яні млини і кузні. З інженерних споруд слід назвати залізничні кам’яні арочні мости у Ворохті, металевий міст через Дністер у Галичі та ін.

В області нараховується 93 музеї. З них 12 державних і понад 60 громадських музеїв: Івано-Франківський обласний художній музей, Івано-Франківський історико-меморіальний музей Олекси Довбуша, Музей визвольної боротьби ім. С.Бандери (м.Івано-Франківськ), Хата-музей кінофільму «Тіні забутих предків»(м. Верховина), Музей караїмської історії та культури Національного заповідника «Давній Галич»(м. Галич) та інші. На збереженні у їх фондах знаходиться понад 162 тисячі експонатів. 

 В області є 18 готелів. Туристів приймають  готель «Верховина», туристські бази «Прикарпаття» (Івано-Франківськ), «Гуцульщина» (Яремча), «Карпатські зорі» (Косів), «Сріблясті водоспади» (с. Шешори), «Смерічка» (с. Люча), «Гірська» (с. Яблуниця). Турбази «Гірська» і «Гуцульщина» і туристський готель «Верховина» обладнані лижнобуксирувальними підйомниками.          Традиційними стали міжрегіональні гуцульські фестивалі і міжнародні фольклорні фестивалі в Коломиї, міжобласні фестивалі, («Покутські візерунки») в Городенці, фестивалі сучасної української пісні («Золотий тік») у Бурштині [5].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Характеристика показників туристичної діяльності території

 

         Туристична діяльність — це діяльність пов’язана з наданням різноманітних туристичних послуг відповідно до вимог Закону України та інших законодавчих актів.          Для оцінювання загального масштабу економічного впливу туризму можуть бути використані такі показники:

 1) вироблений дохід від туризму та його частка у валовому національному  продукті;

2) надходження  іноземної  валюти від міжнародного туризму;                                      3) робочі  місця,   створені   завдяки   туризму;                                                                          3) ефект   мультиплікації;                                                                                                        4) внесок  у  державний   бюджет  за  допомогою   туристичних,   митних, аеропортових зборів з туристів, податкові надходження з туристичних підприємств і зайнятих на них працівників [6].     Галузевий підхід у вимірі результатів туристичної діяльності ґрунтується на застосуванні системи таких показників: обсяг туристичного потоку, стан і розвиток матеріально-технічної бази, фінансово-економічні показники і показники розвитку міжнародного туризму.       У системі показників виділяють три групи:

I — показники ресурсів;

II — показники виробництва турпродукта;

III — показники соціально-економічної ефективності.     Для характеристики туристичної діяльність застосовують такі показники:

 1) кількість місць у засобах розміщення, в тому числі в готелях, мотелях, гуртожитках для приїжджих, туристичних базах;

2) кількість туристичних підприємств (туроператорів і турагентств);

3) чисельність пасажирів на туристичній і ексурсійно-прогулянковій транспортній лініях, їхня частка в загальній чисельності пасажирів;

4) число іноземних туристів на одного жителя країни, кількість поїздок внутрішнього і виїзного туризму на одного жителя країни для оцінки інтенсивності туризму;

5) частку зайнятих у туристичній індустрії в загальній чисельності зайнятих в економіці галузі (регіону);

5) частку витрат на туристично-екскурсійні та санаторно-оздоровчі послуги в загальному обсязі платних послуг населенню країни.      Особливе місце в системі економічних показників займають специфічні показники, що характеризують виробництво і споживання туристичних послуг. Туристичний продукт як економічний показник може бути обчислений на мікро- і макрорівні, а також використаний для характеристики внутрішнього і міжнародного туризму.           На мікрорівні (агентська чи операторська туристична фірма) може бути представлений величиною туристичного продукту, реалізованого за конкретний період часу.            На макрорівні вироблений туристичний продукт може бути визначений як вартісний показник комплексу послуг туристам, запропонований відповідно до мети подорожі. Він містить у собі витрати на покупку послуг, наданих туристам іншими підприємствами і галузями (транспорту, культури, медицини) вартість вироблених товарів туристичного призначення, приватні й державні інвестиції в туристичну індустрію, а також перевищення експорту туристичного продукту з країни над його імпортом.      Реалізований туристичний продукт — це валовий доход від продажу товарів і послуг туристичного призначення, що включає в себе також прибуток від туристичної діяльності.          Обсяг туризму прийнятий також визначати в натуральних (кількісних) показниках. Як натуральні показники, як у внутрішньому, так і в міжнародному туризмі використовують чисельність туристів. Однак цього показника виявляється недостатньо для визначення реальних обсягів туризму й обґрунтування потреби в матеріально-технічній базі.      Вартісні показники в іноземному туризмі залежні від цін і тарифів, що діють на послуги туристам, а також від інших форм витрат, вироблених іноземними туристами в країні тимчасового перебування. При цьому, як правило, з цих витрат виключаються витрати на міжнародні перевезення. Оскільки кожен іноземний турист знаходиться в іншій країні визначений час, то від середньої тривалості перебування іноземних туристів у країні залежить обсяг іноземного туризму в цілому. У зв'язку з цим у внутрішньому й у міжнародному туризмі поряд із загальною чисельністю туристів важливим натуральним показником служить кількість днів, проведених туристами в країні — туристичні дні [7].            Основною одиницею виміру обсягів туристичної діяльності є турист. Турист — це особа, що подорожує з різною метою терміном від 24 годин до одного року без здійснення оплачуваної діяльності і з зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.    У статистичному обліку туристи класифікуються за видами туризму: внутрішній, виїзний, в'їзний, і за віком: дитячий, підлітковий, молодіжний та інший.            Рівень розвитку туризму в країні або регіоні виражається туристичними потоками.           Туристичний потік — це постійне прибуття туристів у країну(регіон) або виїзд туристів за кордон за певний період часу.       До показників туристичного потоку відносяться:

1) загальна кількість туристів, у тому числі організованих і самодіяльних;

2) кількість туроднів, що розраховується за формулою 3.1:

 

                                ТД = Чтур × t, де                                                                (3.1)

 

ТД — кількість туроднів;

Чтур — чисельність туристів;

 

T— середня тривалість перебування одного туриста в даній країні (регіоні), дні.                     

        Середня тривалість перебування одного туриста у визначеному місці розраховується за середнім арифметичним.     Особливе значення для оцінки рівня розвитку туризму в країні або регіоні мають показники охоплення туризмом свого населення, які характеризують інтенсивність туристичних потоків. Ці показники виступають у двох видах: нетто-інтенсивність і брутто-інтенсивність туристичних потоків.    Нетто-інтенсивність розвитку туризму розраховується за формулою 3.2.

                           

                 К^нт _ін = ( Чтур ⁄Чнас) × 100 , де                                                           (3.2)

                           

К^нт _ін — коефіцієнт нетто-інтенсивності туристичних потоків, %;

Чтур — чисельність того населення країни (регіону), яке здійснило хоча б одну туристичну подорож за рік або за інший період часу, тобто кількість туристів;

Чнас — загальна чисельність населення країни (регіону) за той самий період. Цей показник означає, яка частка (%) населення країни (регіону) або якої-небудь демографічної групи здійснила хоча б одну туристичну поїздку за рік, чи за інший період часу, наприклад сезон.     Показник інтенсивності брутто (К^бр_ін) означає, скільки туристичних подорожей і припадає в середньому на одного жителя країни (регіону) за який-небудь період. При розрахунках використовується формула 3.3:

 

                 К^бр_ін =    (Nmn/ Чнас) × 100,де                                                             (3.3)

 

К^бр_ін — коефіцієнт брутто-інтенсивності туристичних потоків, %;

Nmn — загальна кількість туристичних подорожей, зроблених населенням країни (регіону) за певний період часу;

Чнас — загальна чисельність населення країни (регіону) за той самий період. Показник брутто-інтенсивність по-іншому називається "частота туристичних поїздок" населення країни (регіону) або окремої демографічної