Вступ
Паливно-енергетичний комплекс — це сукупність
галузей промислового виробництва, які
здійснюють видобуток палива, виробництво
електроенергії, їх транспортування та
використання.
Значення. Прискорений соціально-економічний
розвиток країни нерозривно пов’язаний
з рівнем розвитку всіх галузей паливно-енергетичного
комплексу.
Ефективність та інтенсивність сусп. в-ва
значно залежить від його енергозабезпеченості.
Саме тому в нових ек умовах паливо й електроенергія
розглядається як матеріальний ресурс
і важливий матеріальний фактор р-ку та
розміщення суспільного в-ва.
На сучасному етапі роль паливно-енергетичного
комплексу неухильно зростає. Його розвиток
значною мірою обумовлює темпи, масштаби
і економічні показники зростання продуктивних
сил та їх розміщення, створює необхідні
умови для подальшого покращання умов
праці і підвищення рівня життя людей.
Відсутність валютних коштів
на закупку необхідної кількості енергоресурсів
і цінова політика значно погіршують стан
економіки країни. Саме тому важливою
умовою економічної безпеки та стійкого
функціонування економіки України є надійне
забезпечення потреб господарського комплексу
паливно-енергептичними ресурсами. Враховуючи
слабку забезпезпеченість України власними
енергоносіями, необхідною є перебудова
структури в-ва з метою значного зменшення
питомої ваги енергомісткої продукції,
впровадження енергозберігаючих технологій
та сучасних досягнень науково-технічного
прогресу. Це стосується, впершу чергу,
чорної ме, маш, хім. пром.
1.Місце і роль паливно-енергетичного
комплексу
Розвивати паливно-енергетичний
комплекс, забезпечувати суспільство
енергетичними ресурсами — одне з найважливіших
завдані будь-якої держави.
Паливно-енергетичний комплекс
України складається з паливної промисловості
(вугільна, нафтова і газова, торфова) та
електроенергетики. У розвитку продуктивних
сил України він відіграє всезростаючу
роль, що пов'язано, з одного боку, із загальносвітовими
тенденціями, а з іншого — з енергомісткістю
народного господарства та обмеженими
енергоресурсами держави.
Енергетика значною мірою впливає
не тільки на розвиток, а й на територіальну
організацію народного господарства,
насамперед промисловості. Підприємства
паливно-енергетичного комплексу — основа
формування багатьох елементів територіальної
організації народного господарства.
Так, біля об'єктів енергетики виникли
потужні промислові вузли і центри (наприклад,
Запоріжжя), навколо яких утворилися територіально-виробничі
комплекси і промислові райони. Сучасні
населені пункти постали в Україні в останні
десятиліття фактично там, де будувалися
великі гідравлічні, атомні і теплові
електростанції.
Значення паливно-енергетичного
комплексу в Україні зростає. Постійні
проблеми з енергозабезпеченням усіх
сфер життєдіяльності перетворили його
у важливий чинник національної безпеки.
Тому паливно-енергетичний комплекс у
нашій країні фактично є основою всього
господарства. Проблеми Й кризи в ньому
моментально позначаються майже на всіх
сферах життя держави.
2. Вугільна промисловість
Це найбільш розвинута галузь
паливної промисловості нашої держави.
Особливостями її розвитку і розміщення
є переважна концентрація в Донбасі видобування
вугілля здебільшого підземним способом,
а також те, що кам'яного вугілля добувається
більше, ніж бурого.
За початок 2014 р. вугледобувними
підприємств-вами України видобуто 27796,6
тис.тонн вугілля, що на 186,7 тис.тонн (або
на 0,7%) менше порівняно з відповідним періодом
2013 року. При цьому видобуток енергетичного
вугілля досягнув 20232,7 тис.тонн та збільшився
на 502,1 тис.тонн (або на 2,5%), коксівного –
зменшився на 688,8 тис.тонн (або на 8,3%).
Упродовж початку 2014 року вугледобувними
підприємствами, що підпорядковані Міненерговугілля
України, видобуто 8533,9 тис. тонн вугілля,
що на 964,0 тис. тонн (або на 12,7%) більше ніж
за цей період 2013 року. Зокрема, енергетичного
вугілля видобуто 6136,6 тис. тонн, що на 777,1 тис.тонн
(або на 14,5%) більше порівняно з відповідним
періодом минулого року, а коксівного
– більше на 186,9 тис.т (або на 11,7%).
Підприємства вугільної промисловості
стали базою для будівництва і дальшого
розвитку багатьох промислових вузлів
і центрів, десятків шахтарських селищ.
Крім того, саме завдяки вугільній промисловості
сформувалися окремі промислові райони.
Багато нинішніх промислових вузлів і
навіть міста-мільйонери завдячують своєму
розвитку вугільній промислової.
Райони добування і використання
вугілля. Головним районом вуглевидобутку
в країн, Донбас. Вугленосні площі на Лівобережжі
становлять понад 150 тис. квадратних кілометрі
що дорівнює приблизно четвертій части,
площі країни. Тут зосереджено близько
92 % запасів кам'яного вугілля. У Донбасі
переважає енергетичне вугілля (56 %). Основні
його запаси зосереджені в Луганській
області. Коксівне вугілля становить 44
% від загальних запасі і залягає переважно
в Донецькій області. Ту же зосереджено
найбільше шахт і сформувалися найпотужніші
центри видобутку вугілля Донецьк, Макіївка,
Єнакієве, Торез, Красноармійськ. Донецьке
вугілля використовують я і енергетичне
паливо на теплових електростанціях переважно
в Донбасі та як сировину для виробництва
коксу в Донбасі та Придніпров'ї, Львівсько-Волинський
басейн — важлива паливно-енергетична
база на заході країни. Площа басейну незначна,
близько 10 тис. квадратних кілометрів.
Тут виникли міста Червоно-град, Нововолинськ,
Соснівка та кілька шахтарських селищ.
У цілому собівартість львівсько-волинського
вугілля нижча за донецьке. Його використовують
переважно як енергетичне паливо, в тому
числі і на Добротвірській і Бурштинській
теплових електростанціях. Крім того,
вугілля басейну є важливою хімічною сировиною,
оскільки придатне для одержання кам'яновугільної
смоли, напівкоксу.
У Дніпропетровському буровугільному
басейні, де вуглевидобуток ведеться переважно
відкритим способом, зосереджено близько
200 родовищ. Буре вугілля має значно меншу
теплотворну здатність від кам'яного,
високий вміст сірки, значну зольність.
Воно придатне для брикетування, напівкоксування
і газифікації. Крім того, з бурого вугілля
можна одержати штучний гірський віск.
В основному буре вугілля використовується
на місцевих електростанціях та інших
підприємствах як паливо. Основними центрами
буровугільної промисловості є Ватутіне
на Черкащині та Олександрія в Кіровоградській
області.
3. Нафтова і газова
промисловість
Нафту і природний газ використовують
як високоефективне паливо і цінну сировину
для хімічної промисловості. На нафту
в структурі видобутку палива у перерахунку
на умовне паливо припадає 7,2%, на природний
газ—26,1 %.
Хоча видобуток нафти і газу
в нашій державі зменшується, проте маємо
і сприятливі фактори: великі потужності
з переробки нафти, близько 70 млн. т, які
відсутні в Росії, і великі газосховища.
Оскільки газ зберігати у трубах неможливо,
Росія вимушена закачувати великі його
обсяги в українські газосховища. Цей
газ вона продає в країни Західної та Центральної
Європи. При розумній міжнародній політиці
це може дати Україні величезні валютні
надходження.
На початку 2014 року в Україні
видобуто нафти з газовим конденсатом
927,4 тис. тонн, що на 70,4 тис. тонн (або на 7,1%)
менше ніж за відповідний період 2013 року,
у тому числі підприємствами НАК “Нафтогаз
України” видобуто 823,4 тис. тонн, що на
70,4 тис. тонн (або на 9,2%) менше видобутку
за 2013 рок.
Обсяги видобутого газу у 2014
році в Україні склали
6508,8 млн. куб. м і збільшились на 119,0 млн. куб. м
(або на 1,9%) порівняно з відповідним періодом
минулого року, у тому числі підприємствами
НАК “Нафтогаз України” видобуток газу
склав 5574,1 млн. куб. м, що менше рівня показника
за цей період 2013 року на 111,3 млн. куб. м (або
на 2,0%).
Основні райони нафто- і
газовидобутку. Нафту і природний газ
в Україні видобувають у Передкарпатті,
на Лівобережжі та в причорноморському
нафтогазоносному регіоні. Провідне місце
належить Лівобережжю. Тут, у Чернігівській,
Сумській та Полтавській областях є родовища
високоякісної нафти. Вони мають значну
кількість попутного природного газу,
який використовується для газифікації
навколишніх міст і сіл. ? невеликі родовища
нафти на півдні країни.
Найбільші родовища газу зосереджені
в Харківській області, серед яких особливо
відоме Щебелинське. Менше п'ятої частини
видобутку природного газу України зосереджено
в Прикарпатті. Це Дашава і родовища Івано-Франківської
області. Доволі значні родовища природного
газу на півдні країни і передусім у Криму.
В останні роки зростає видобуток газу
з дна Чорного моря.
В Україні склалася густа мережа
газопроводів, які ведуть від родовищ
Харківської області, Передкарпаття і
Криму до великих індустріальних центрів;
Полтави, Києва, Львова, Дніпропетровська,
Кривого Рогу, Одеси, Харкова, Сімферополя,
Севастополя, Ялти тошо.
Постачання і переробка
нафти. У 2014 р. на нафтопереробні
заводи (НПЗ) та Шебелинський ГПЗ поставлено
1157,7 тис.т нафтової сировини, що менше аналітичного
показника 2013 року на 275,7 тис. тонн (на 1,9%).
В тому числі, на Шебелинський ГПЗ поставлено
157,7 тис. тонн газового конденсату власного
видобутку, що на 50,7 тис. тонн (на 24,3%) менше
ніж за період 2013 р.
Протягом 2014 року на нафтопереробні
заводи (НПЗ) надійшло 983,0 тис. тонн нафти,
в тому числі: 729,1 тис. тонн – власного видобутку
(74,2% від загального обсягу поставки), 253,9 тис. тонн
імпортовано (відповідно – 25,8%). По відношенню
до відповідного показника 2013 року обсяг
поставки нафти зменшився на 239,8 тис. тонн
(на 19,6%).
Обсяги переробки нафтової
сировини в Україні за 4 місяці 2014 року
склали 1200,4 тис. тонн, що на 174,2 тис. тонн або
на 17,0% збільшилися відповідно до обсягів
переробки за 2013 рок.
Транспортування
нафти. У 2014 р. обсяг транспортування
нафти підприємствами магістральних нафтопроводів
становив 5643,7 тис.тонн і збільшився порівняно
з аналогічним періодом 2013р. на 63,1 тис.
тонн (або на 1,1%). При цьому транзитом до
країн Західної Європи (Словаччини, Угорщини,
Чехії) протранспортовано 5003,8 тис. тонн,
що на 60,2 тис.тонн (або на 1,2%) більше порівняно
із аналогічним показником 2013 року, для
потреб України 639,9 тис. тонн, що більше
на 2,9 тис. тонн (або на 0,5%).
У 2014 р. частка транзитного обсягу
перекачки нафти в загальному обсязі нафтоперекачування
склала 88,7%, а частка нафтоперекачування
на нафтопереробні підприємства України
відповідно – 11,3%.
4. Електроенергетика,
її структура, розвиток і розміщення основних
типів електростанцій
У господарському комплексі
України електроенергетика відіграє дуже
важливу роль. Близько половини всього
первинного палива (вугілля, нафта, газ,
уран), що його має чи одержує з інших держав
Україна, а також енергія окремих річок
використовується для виробництва електро-
і теплоенергії. Електроенергетика —
одна з найдавніших галузей господарства
України. Вона забезпечує всебічний науково-технічний
прогрес у всіх без винятку
виробництвах, поліпшує умови
праці та побуту. Розвиток електроенергетики,
будівництво потужних електростанцій
сприяють створенню нових промислових
вузлів. Окремі галузі промисловості територіально
наближені до джерел дешевої електроенергії,
наприклад, кольорова металургія тощо.
За січень-квітень 2014 року,
за звітними даними, електростанціями,
які входять до Об’єднаної енергетичної
системи України, вироблено 66355,4 млн. кВтг, що на 1830,2 млн. кВтг, або
на 2,7% менше ніж за 4 місяці 2013 року. При
цьому, тепловими електростанціями та
теплоелектроцентралями (ТЕС та ТЕЦ) вироблено
28002,2 млн. кВтг, що на 912,3 млн. кВтг, або на
3,2% менше ніж за січень-квітень 2013 року.
Атомними електростанціями вироблено
30449,7 млн. кВтг, що у порівнянні з відповідним
періодом 2013 року більше на 545,1 млн. кВтг,
або на 1,8%. Гідроелектростанціями та гідроакумулюючими
електростанціями за 4 місяці 2014 року вироблено
3619,0 млн. кВтг, що на 2094,9 млн. кВтг, або на
36,7% менше ніж за відповідний період 2013
року.
Виробіток ТЕС та ТЕЦ за січень-квітень
2014 рік від загального по ОЕС складав 42,2%,
виробіток електроенергії АЕС складав
45,9%, а виробіток ГЕС та ГАЕС – 5,5%. За 4 місяці
2013 р. частка виробітку ТЕС та ТЕЦ, АЕС,
ГЕС та ГАЕС складала відповідно 42,4%, 43,9%
і 8,4%.
Слід зауважити, що виробництво електроенергії
блок-станціями та іншими джерелами за
4 місяці 2014 року склало 3651,9 млн. кВтг, що
на 366,2 млн. кВтг, або на 11,1% більше ніж за
відповідний період 2013 року.
Виробництво електроенергії альтернативними
джерелами (ВЕС, СЕС, біомаса) за 4 місяці
2014 року склало 632,6 млн. кВтг, що на 265,7 млн.
кВтг, або на 72,4% більше ніж за відповідний
період 2013 року.
За 4 місяці 2014 року тепловими та атомними
електростанціями і районними котельнями
Міненерговугілля відпущено 12129,6 тис.
Гкал тепла, що на 2040,9 тис. Гкал або на 14,3%
менше ніж за відповідний період 2013 року.
На початок 2014 року запаси палива на електростанціях
складали: вугілля – 4246,6 тис. тонн, мазуту
– 116,7 тис. тонн (на початок 2013 року відповідно
5768,7 тис. тонн та 119,8 тис. тонн ).
5. Екологічні проблеми
розвитку паливно-енергетичного комплексу
Одним з провідних чинників,
що обмежує розвиток енергетики в Україні,
є екологічний. Викиди від роботи цієї
галузі становлять близько 30 % всіх твердих
часток, що надходять в атмосферу внаслідок
господарської діяльності людини. За цим
показником електростанції зрівнялися
з підприємствами металургії і випереджають
всі інші галузі промисловості. Крім того,
енергетика дає до 63 % сірчаного ангідриду
і понад 53 % оксидів азоту, що надходять
у повітря від стаціонарних джерел забруднення.
Вони є основними джерелами кислотних
дощів в Україні. Оксиди вуглецю, що їх
викидають електростанції в атмосферу,
— головне джерело парникового ефекту
на нашій планеті.
Негативного екологічного впливу
завдає Україні гідроенергетика. Будівництво
гідровузлів на Дніпрі призвело до затоплення
великих площ. Водосховища підвищили рівень
навколишніх ґрунтових вод, стали причиною
інтенсивного руйнування крутих берегів.
Важливою для України є безпека
атомних станцій. Катастрофа на Чорнобильській
АЕС перетворила державу в зону екологічної
біди.
Забруднені такі області, як
Київська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська,
Вінницька, Черкаська та ін. Потрапили
радіонукліди і в Дніпро — основне джерело
питної води для 35 млн.жителів країни.
Екологічні чинники в розвитку
ядерної енергетики завжди мають бути
на першому місці, інакше не буде для кого
виробляти електроенергію.
Вирішення екологічних проблем
паливно-енергетичного комплексу в наш
час можливе лише з використанням сучасних
технологій. Ці новітні технології нині
широко використовуються під час виробництва
енергії. Крім того, Україна має всі можливості
використання альтернативних або нетрадиційних
джерел енергії. Це, як правило, екологічно
безпечні електростанції, наприклад вітрові-,
геліо-, термальні тощо.