Заробітна плата як регулятор ринку праці. Організація оплати праці в Україні

 Ресурсно-розміщувальна функція спрямована на оптимізацію розміщення трудових ресурсів по регіонах, галузях економіки, підприємствах. У сучасних умовах, коли державне регулювання в сфері розміщення трудових ресурсів мінімальне, а формування ефективного ринку праці можливе лише при наявності вільного вибору працівником місця праці, намагання підвищити свій життєвий рівень, зумовлює переміщення з метою пошуку роботи, яка би максимально задовольнила його потреби.

 Функція формування платоспроможного попиту населення. Оскільки платоспроможний попит формується під дією двох основних чинників – потреб та доходів суспільства, то з допомогою заробітної плати в умовах ринку встановлюються необхідні пропорції між товарним попитом та пропозицією.

 Механізм реалізації  основних функцій заробітної  плати включає визначення їх  цільової спрямованості, принципів  реалізації, напрямів реалізації, критеріїв реалізації.

 Функції заробітної  плати в Україні в сучасних  економічних умовах.

 У сучасних економічних  умовах в Україні, які зумовлено  недосконалими розподільчими відносинами  та нерозвиненими ринковими механізмами,  більшість розглянутих вище функцій  та принципів організації заробітної плати не виконуються.

 Ситуація переходу  до ринку зумовила наступні  функції заробітної плати:

- збереження зайнятості, попередження безробіття ціною  низької заробітної плати;

- соціальну гарантію  збереження статусу за попереднім місцем роботи;

- утримання інфляції  за рахунок заборгованості із  заробітної плати;

- перерозподіл зайнятих  за сферами економіки та галузями;

- поширення нелегальної  діяльності та вторинної зайнятості;

- посилення мобільності  робочої сили;

- спонукання до конкуренції на ринку праці.

 Основне завдання  організації заробітної плати  полягає в тому, щоб поставити  оплату праці в залежність  від колективу і якості трудового  внеску кожного працівника і  тим самим підвищити стимулюючу  функцію внеску кожного.

 Організація оплати  праці припускає :

- визначення форм  і систем оплати праці працівників  підприємства;

- розробку критеріїв  і визначення розмірів доплат  за окремі досягнення працівників  і фахівців підприємства;

- розробку системи  посадових окладів службовців і фахівців;

- обґрунтовування показників  і системи преміювання співробітників.

 Питання організації  оплати праці займають одне  з провідних місць в соціально-економічній  політиці держави. В умовах  ринкової економіки практичне  здійснення заходів щодо вдосконалення організації оплати праці повинно бути засноване на дотриманні ряду її принципів, які необхідно базувати на наступних економічних законах: законі про відшкодування витрат на відтворювання робочої сили і законі вартості.

 

Види  зарплати:

 

Основна з/п — це винагорода за виконану роботу відповідно до норм праці.

 

Додаткова з/п — це винагорода за працю понад норми, за успіхи в роботі, винахідництво та особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань та функцій.

 

Організація оплати праці в Україні

 

В українському трудовому  законодавстві, зокрема в Законі України "Про оплату праці", у  структурі заробітної плати виділяють  також інші заохочувальні та компенсаційні виплати: винагороди за підсумками праці за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові або матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або проводяться понад встановлені ним норми.

 

Основою організації  оплати праці є тарифна система, яку становлять:

 

— тарифні розряди, що характеризують складність і кваліфікацію виконуваних робіт;

 

— тарифні ставки, які  виступають мірою ціни праці певної складності (розряду), тобто ціни праці працівника певної професії і кваліфікації протягом певного проміжку часу (година, день, тиждень); тарифна ставка першого розряду найнижча;

 

— міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення розмірів тарифних ставок (посадових окладів);

 

— тарифні сітки (схеми посадових окладів), тобто сукупність тарифних розрядів, ставок та міжкваліфікаційних співвідношень для працівників різних професій і кваліфікацій, які виконують різні за складністю роботи;

 

— тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники), що їх розробляє Міністерство праці України.

 

Важливим елементом  державного регулювання оплати праці  є застосування інституту мінімальної  заробітної плати. У розвинутих країнах  мінімальна заробітна плата виконує  функцію захисту прожиткового мінімуму і встановлюється одним з таких методів: 1) у процентах від середньої заробітної плати (нормативний метод); 2) залежно від одержаного доходу на усередненого члена сім'ї (середньостатистичний метод). В обох випадках мінімальна заробітна плата пов'язується із загальним станом економіки, умовами виробництва, що визначають доходи зайнятого населення від праці. Функціональну роль мінімальної заробітної плати в Україні визначено в Законі України "Про оплату праці". В ньому встановлено, що:

 

®мінімальна зарплата — це законодавчо встановлений розмір з зарплати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна зарплата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання (ст. 3);

®мінімальна зарплата встановлюється в розмірі, не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості у розрахунку на працездатну особу (ч. 5 ст. 9);

®розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України з урахуванням пропозицій, вироблених суб'єктами колективних переговорів для укладення генеральної угоди (ст. 10);

®розмір мінімальної зарплати переглядається залежно віл зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги за згодою сторін колективних переговорів (ч. 2 ст. 10);

®мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою (ст. 11).

 

Договірне регулювання  оплати праці працівників підприємств  здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди".

 

Що ж стосується розміру оплати праці в Україні, треба провести порівняльний аналіз мінімальної заробітної плати, наприклад, за 2005 рік та прожиткового мінімуму за той же рік і порівняти ці показники з тими, які ми маємо на сьогодні. Отже, мінімальна заробітна плата в Україні на 2005 рік становила:

 

 

 

 

з 01.01.2005	по 31.03.2005	262 грн
з 01.04.2005	по 30.06.2005	290 грн
з 01.07.2005	по 31.08.2005	310 грн
з 01.09.2005	по 31.12.2005	332 грн

 

Загальний показник прожиткового мінімуму громадянина України станом на 2005 рік, затверджений Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» становить 423 грн, щодо осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, розмір прожиткового мінімуму встановлений: для дітей у віці до 6 років - 376 грн; для дітей від 6 до 18 років - 468 грн, для працездатних - 453 грн, для непрацездатних – 332 грн

Що ж, тепер перейдемо  до показників, які ми маємо сьогодні. Отже, розмір мінімальної заробітної плати в Україні станом нa 01.01.2013 рік дорівнює 1147 грн, при цьому прожитковий мінімум в 2013 році складає: для працездатних осіб - 1147 гривень, для дітей віком до 6 років - 972 гривень, для дітей віком від 6 до 18 років - 1210 гривень, для непрацездатних осіб - 894 грн, загальний показник прожиткового мінімуму складає 1108 грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Україні є чим «пишатися» - ми зайняли перше з кінця місце  в рейтингу рівня середньомісячних зарплат в, складеного в кінці 2009 року. Навіть у Молдові середньостатистичний громадянин заробляє більше. Ось кілька позицій з рейтингу для порівняння:

Україна - $ 230

Молдова - $ 250

Білорусь - $ 360

Албанія - $ 400

Росія - $ 670

Польща - $ 1200

Німеччина - $ 4500

Данія - $ 5200

 

Що стосується виплати  заробітної плати, то борг держави з  виплати зарплати перевищив 1 млрд. грн. За останні два місяці заборгованість держави з виплати заробітної плати значно зросла і вперше з серпня 2006 року перевищила мільярд гривень. Найбільше грошей недоотримали працівники Донецької та Луганської областей - 289.3 і 114.4 млн. грн. відповідно. Найкраща ситуація у Чернівецькій області - у жовтні місцевій владі навіть вдалося скоротити заборгованість і на 1 листопада вона становила 1.9 млн. грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Закон України "Про оплату праці"

 

2. Закон України «Про  Державний бюджет України на 2005 рік»

 

3. Основи економіки  праці: Навч. посіб. -- К.: Прес, 2000. -- 313с. -- (Вища освіта ХХІ століття)

 

4. Мельник А.Ф. - Державне  регулювання економіки. - К.: Знання, 2004. - 358 с.

 

5. Долішній М.І., Злупко  С.М., Злупко Т.С., Токарський Т.Б.  Труд, потенціал, зайнятість і  ринок праці, Львів, 1997.

 

6. Гальчинський А.С., Єщенко  П.С., Палкін Ю.І., Основи економічних знань: навчальний посібник, Київ: Вища школа,1998.

 

7. Уманський О., Першукова  Т. Вартість, ціна робочої сили  та заробітна плата. №3 –  1999 р.