Концептуальні основи існування дефіциту бюджету

Рис. 7.1. "Крива Лаффера" — пряма залежність між прогресивністю оподаткування та доходами бюджету

У процесі досліджень А. Лаффер отримав графік, на який відображається залежність між рівнем оподаткування й обсягом надходжень до бюджету. Розрахунки свідчать, що підвищення податків до певного рівня (а саме до 50 %) сприяє збільшенню доходів бюджету до максимального рівня, подальше збільшення ставок оподаткування зумовлює падіння податкових надходжень до бюджету, оскільки сприяє падінню ділової активності в країні: немає сенсу працювати, якщо відбирають більше ніж половину заробленого. Отже, податковий тиск у розмірі більшому ніж 50 % призводить до того, що податкові надходження починають зменшуватися й прямувати до нульової відмітки.

Наприклад, оподаткування  у розмірі 75 % дає такий самий  обсяг надходжень до бюджету, як і  оподаткування у розмірі 35 %. Тому недоцільно збільшувати податковий тиск на платників податків, адже це спричинить тільки ухилення від оподаткування  та тінізацію економіки. На Заході оподаткування понад 50 % називається забороненою зоною оподаткування.

Одне з головних завдань  фінансової науки полягає в розробленні  податкових концепцій, що визначають економічно оптимальний і соціально справедливий рівень оподаткування, достатній для фінансування державних функцій, який би не перешкоджав стимулам до інвестування і мотиваціям до праці.

Проблему вибору моделі фінансування можна розглядати досить широко: який із способів "податкові фінанси" або "боргові фінанси" більше відповідає вищим цілям розвитку суспільства, забезпечує оптимальний розподіл між  державою і приватним сектором? Першим, хто дослідив податкові та боргові  фінанси був Д. Рікардо, Він дійшов висновку, що ці дві форми фінансів однаково впливають на характер і  обсяг суспільного добробуту ("теорема  еквівалентності Рікардо"). Тобто  у відносинах платників податків з державою податки і борги  сприймаються приватними особами однаково, але підвищена сплата податків з  метою погашення державного боргу  вже викликає невдоволення. Тому Д. Рікардо підсумовує, що система боргів більш спустошлива для національного  капіталу, ніж система оподаткування  такого самого розміру.

Щодо теореми еквівалентності  Д. Рікардо і нині полемізують. Головна  тема дискусії — поведінка приватного сектору, стан економіки, господарські ефекти фіскальної політики держави  за змішаного податково-боргового  фінансування бюджетних витрат^.

Слід зауважити, що жоден  із способів фінансування дефіциту державного бюджету не має абсолютних переваг  перед іншими і не є повністю безінфляційним.

Вплинути на бюджетний  дефіцит в Україні з метою  його подолання можна шляхом упровадження таких заходів:

— збільшення темпів зростання  ВВП;

— зменшення витрат на утримання  апарату державного управління;

— проведення адміністративної реформи;

— структурна перебудова збройних сил країни та зменшення витрат на оборону;

— реформування системи  оподаткування за методологією А. Лаффера з метою зниження податкового тиску;

— скорочення зон пільгового оподаткування;

— надання більшої самостійності  місцевим бюджетам;

— перехід від фінансування економіки до її кредитування тощо.