Податки як інструмент державного регулювання економіки

     Слід зазначити, що в останні десятиліття у більшості промислове розвинутих країн світу податкова система, крім фіскальної, виконує функцію стимулювання і використовується як інструмент екополітики, за допомогою якого добиваються поліпшення стану довкілля і використання природних ресурсів. Під екологізацією податкової системи розуміють процес трансформування традиційних податків, що виконують головним чином фіскальну функцію, та введення нових екологічних податків з метою стимулювання оздоровлення довкілля і ефективного використання природних ресурсів. Для оздоровлення навколишнього природного середовища частіше застосовуються спеціальні екологічні податки. Розширюється перелік деструктивних екологічних впливів, що підлягають оподаткуванню. 
    Чинне законодавство не розмежовує поняття податку, збору, плати, обов'язкового платежу тощо. Зокрема, Закон України "Про систему оподаткування" у редакції від 18 лютого 1997 р. трактує поняття податку і збору (обов'язкового платежу) до бюджетів та цільових фондів у ст. 2: "Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування" [7].

    Проте за своєю правовою формою та економічним змістом ці платежі не є тотожними. Податок являє собою узаконену форму відчуження власності юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (у розмірах і в строки, передбачені в законі) на принципах обов'язковості, безповоротності, індивідуальної безоплатності. Збори - це платежі, які стягуються з платника державними органами за надання права брати участь або використовувати як матеріальні, так і нематеріальні об'єкти. Податок завжди сплачується до бюджету - загальнодержавного або місцевого, а також може розподілятися між ними. Він не призначений для конкретних витрат. Всі надходження від податків змішуються у бюджеті у вигляді грошових сум і звідси можуть піти на фінансування будь-яких цілей, що становлять загальний інтерес.

      Отже, податок - це встановлений законом для досягнення загальнодержавних або місцевого значення цілей обов'язковий індивідуально безвідплатний грошовий платіж, який вноситься юридичними та фізичними особами до державного чи місцевого бюджету за наявності матеріальних передумов (доходу, прибутку чи майна) у чітко визначені строки та у передбачених законодавством розмірах і не призначений для конкретних витрат. 
      
 
 

1.2. Політика податкового регулювання економіки.

   Розвиток податкової політики завжди відносився до важливих категорій в економічному житті нашої держави. Це пояснюється перебуванням нашої економіки в режимі оздоровлення після світової фінансової кризи, коли виникає необхідність правильного та активного управління господарчими процесами, використання фінансового потенціалу, основу якого складають саме податки.

    На сьогоднішній день в Україні виникла ціла низка непорозумінь між державою та фізичними і юридичними особами з приводу нових норм оподаткування. Саме через дані непорозуміння породжуються один за одним мітинги підприємців, які хотять відстояти свою позицію. Тому можна без перебільшення говорити про актуальність даної теми для України.  
Метою дослідження даної статті виступає аналіз податкової політики, визначення її недоліків та знаходження шляхів її вдосконалення.  
До розкриття даної проблеми прикладали зусилля Лекарь С., Базилевич В., Азаров М., Петрович Й. та інші. Незважаючи на те, що над цією темою працювали багато вітчизняних науковців та відомих політиків існує ще ряд нерозкритих питань у зв’язку із зміною податкового законодавства.  
Політика податкового регулювання виступає одним з найважливіниш важливим засобом державного регулювання економіки і використовується на виконання пріоритетних напрямів розвитку суспільства та держави.  
Саме завдяки податковій політиці держава має можливість впливати на соціально - економічні процеси: обсяг виробництва, зайнятість населення, інвестиційна політика, розвиток НТП, структурні зміни в економіці, рівень ціноутворення та контроль за монополією, налагодження міжнародних зв'язків, рівень життя та споживання. Правильне ведення податкової політики притаманно лише країні з ринковою економікою, тому Україні потрібно доказувати свій статус країни з такою економікою. Цей процес стає більш важким унаслідок відсутності грамотно поставленої, реалістичної програми виходу України з економічної кризи, розробленої на основі певної економічної теорії.

   На сьогоднішній день прийнято виділяти в Україні декілька методів податкового регулювання, а саме податкова пільга та податковий кредит, ефективна реструктуризація податкової заборгованості, врегулювання подвійного оподаткування, податкові канікули, відстрочення сплати податків.  
Ні для кого не є секретом, що податкова система України є однією з найгірших і у світі через свою непрозорість, з дуже неефективним адмініструванням податків та великою частиною корупційних схем і знаходиться на 183 місці у світовому рейтингу. Можливо це і є основна причина, яка на сьогоднішній день не дозволяє ефективному та конкурентоспроможному розвитку нашої держави. Підприємство в Україні за рік сплачує мінімум 43% комерційного прибутку на оподаткування фонду оплати праці, що є не дуже хорошим і одним з найвищих показників в Європі [3,c.5].  
Головною подією 2011 року стало введення в дію Податкового кодексу України, який мусить чітко і ефективно поєднати фіскальну функцію, від якої залежить життєдіяльність держави, і стимулюючу, включаючи зниження тіньової економіки, мінімізації серйозних схем корупції в десятки мільярдів гривень, які не надходять до держбюджету, які не допомагають у розвитку життєдіяльності держави і суспільства в цілому.  
Найбільше змін зазнав податок на прибуток підприємств, в якому змінилось майже все, починаючи від ставки оподаткування і закінчуючи складом валових витрат.  Податок на прибуток підприємств в Україні відіграє одну з ключових ролей, оскільки разом з податком на додану вартість є основними бюджетоутворюючими податками. Цей податок сплачують всі юридичні особи (як резиденти, так і нерезиденти), які здійснюють підприємницьку або комерційну діяльність на території Україні, незалежно від форм власності, якщо вони не мають пільг по сплаті цього податку.  
Об’єктом оподаткування виступає прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Податкового кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 Податкового кодексу України [16].  
Досить значні зміни відбулися у розрахунку складу волових витрат підприємства за звітний період. Метою зміни валових витрат є зменшення зловживання суб’єктами підприємництва схем мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема заборонено відносити до складу валових витрат благодійну допомогу неприбутковим організаціям у розмірі від 2% до 5% чистого прибутку підприємства. Відомо, що самі власники підприємств створювали неприбуткові організації саме з метою зменшення податкового зобов’язання.  
Великий ажіотаж викликало те, що витрати, які несе підприємство у зв’язку з співпрацею з фізичними особами не можна включати до валових витрат. Оскільки саме завдяки цьому підприємства, які були на спрощеній системі оподаткування, часто перераховували кошти фізичним особам підприємцям, для зменшення валового доходу в межах 500 тис.грн. Самим цікавим у цій схемі є те, що ці фізичні особи суб’єкти підприємницької діяльності найчастіше були родичі директора чи співвласника підприємства.  
Саме тому, я підтримую ідею зміни складу валових витрат, що допоможе значно змінити кількість незаконних схем по зменшенню об’єкта оподаткування.  
Щодо переваг, які згідно з Податковим кодексом України будуть стосуватись суб’єктів господарської діяльності можна відмітити поступове зниження фіскального тиску з боку основних бюджетоутворюючих податків:  
1. Податку на прибуток, ставка якого вже з 1 квітня 2011 року складає 23% і в подальшому до 2014 року повинна скласти 16 %. Такі дії безпосередньо повинні стимулювати суб’єктів господарювання на продовження діяльності та на створення нових підприємств.

2. Податок  на додану вартість, ставка якого в 2014році повинна складати 17%. Також позитивним зрушенням є введення автоматичного відшкодування ПДВ. Суб’єктам господарювання, згідно цього нововведення, прийдеться складати електронну звітність по податку на додану вартість, яка буде перевірятись спеціалізованою технікою Державної податкової адміністрації [6].  
Хорошою подією є звільнення новостворених підприємств від оподаткування на 5 років. Я думаю, це надасть сильний поштовх для підприємницької ініціативи. Новостворені підприємства матимуть змогу без фіскального тиску з боку держави попробувати свої сили на конкурентному ринку.  
Неправильним, з точки зору надання пільг, я вважаю звільнення побудованих готелів на 10 років від оподаткування податком на прибуток. Звісно можна вважати, що цей хід робиться для ефективного проведення «Євро 2012». Але з другої сторони, обізнані в цій сфері люди розуміють, що на готель потрібно тільки отримувати рік або два дозволи на будівництво. Це означає, що тільки ті, хто вже отримав ці дозволи давно будуть мати право на пільгу, незважаючи на над прибутки під час проведення чемпіонату Європи. Забудовники, які почувши про дану пільгу навряд чи зможе нею скористатись через малу кількість часу. Навіть не беручи до уваги якою діяльністю будуть займатися готелі (чи продавати тютюн та горілку, чи там буде казино і т.д.), платниками податку на прибуток вони не будуть 10 років, а це, я вважаю, є значним недоліком Податкового кодексу [6].  
Для інвесторів недавно введений Податковий кодекс приготував деякі хороші новини. По перше, це те, що інвестиційний прибуток звільняється від оподаткування протягом перших 3-х років з моменту отримання першого прибутку, одержаний від реалізації інвестиційного проекту з інвестицією, що дорівнює не менше, як 3 млн. дол., а для малих підприємств – не менше, як 500 тис. дол. По друге, виплата дивідендів, що виплачуються інвестору суб’єктом господарювання, який реалізує свій інвестиційний проект, оподатковуються за ставкою 3 %.

  Незважаючи на всі нововведення, що відбулись за останній час в нашій країні, сьогоднішній системі оподаткування податком на прибуток, за думкою науковців, притаманні такі проблеми:

1) Ведення  підприємством двох паралельних  обліків – бухгалтерського та  податкового: взаємозв’язок бухгалтерського  обліку з нормами Податкового  кодексу є однією з найважливіших  бухгалтерських проблем сьогодення. Цей конфлікт змушує піднімати питання про виділення податкового обліку із єдиної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиної методики розрахунку податкового зобов’язання за даними бухгалтерського обліку тощо. Головними причинами, що спричиняють розбіжності показників фінансової і податкової звітності є: дата визнання доходів і витрат у бухгалтерському обліку та відповідно до Податкового кодексу, обмеження щодо віднесення затрат до валових витрат. Момент визнання доходів (витрат) підприємства є одним із ключових питань обліку. Основними причинами різниці у часі між доходами (витратами) бухгалтерського обліку і відповідними їм валовими доходами (витратами) є: застосування правила «першої події»; коригування витрат на залишки запасів; застосування різних методів амортизації.

2) Безвідповідальне  та необґрунтоване надання податкових  пільг: надання економічно необґрунтованих  пільг в оподаткуванні не можна  назвати ефективними стимулами  чи регуляторами підприємницької  діяльності. Досвід розвинутих країн свідчить, що поширення форми підтримки підприємства, як пільги на податок з прибутків підприємства, не є перспективною.  
Саме тому, в Україні є актуальним питання про вдосконалення податку на прибуток підприємства, який має бути необхідністю забезпечення достатніх державних надходжень. До важливих кроків щодо удосконалення функціонування податку на прибуток підприємства можна віднести такі напрями:  
- реформування системи оподаткування прибутку підприємств фінансового сектора економіки;

- звільнення емісійного доходу від оподаткування при здійсненні емітентом первинного розміщення цінних паперів;

- забезпечення  стимулюючої ролі податкової  амортизації в оновленні основних  фондів шляхом застосування принципу  прискореної амортизації до пріоритетних інноваційних технологій;

- запровадження  інвестиційного податкового кредиту  з податку на прибуток підприємств  для суб’єктів господарювання, які  реалізують інвестиційні проекти  на територіях спеціальних (вільних)  економічних зон та територіях пріоритетного розвитку [12,c.18].

    Отже, підсумовуючи все вище сказане, можна зробити висновок про перспективний розвиток податкової системи України після введення в дію Податкового кодексу. Адже він вносить якісно нові зміни щодо оподаткування податком на прибуток і не тільки. Я вважаю, що стане набагато краще коли один Податковий кодекс буде регулювати податкову політику держави, а не безліч законів та інших нормативно – правових актів, що суперечать одне одному.  
 
 

1.3. Механізми податкового  регулювання.

Конкретне податкове регулювання здійснюється різними способами, які умовно поділяються  на дві групи:

- надання пільг по оподаткуванню;

- застосування різних штрафних санкцій.

Необхідність  податкового регулювання через  систему пільг та санкцій пояснюється  динамічним характером процесів відтворення.

Пільги - є найбільш ефективним напрямком  податкового регулювання є надання. Податкова пільга - це надання державою окремим підприємствам або фізичним особам можливості зниження або повного звільнення від сплати податку, обов'язкового платежу та збору. Податкові пільги встановлюються чинним законодавством по кожному податку.

Застосування  пільг з оподаткування повинно проводитись в залежності від наступних принципів:

1. Рівномірність  надання. Надання податкових пільг  не повинно носити вибірковий  характер і не може залежати  від форми власності підприємства (в тому числі і державної), виду діяльності, типу підприємства (товариств різних форм), суб'єктивної оцінки, ступеня взаємовідносин з різними політичними партіями та ін.

2. Необов'язковість  застосування. Надання пільг не  повинно носити примусовий характер  та мати обов'язковість застосування. Воно повинно носити добровільний характер та застосовуватись тільки при бажанні платника податкового платежу.

3. Вільний  характер застосування. За своїм  змістом та характером надання  пільга не повинна мати адміністративно-командного  характеру застосування.

4. Спрямованість надання. Надання пільг по податкових платежах повинно носити цільовий характер. Так, надання пільг або податкових інвестиційних кредитів повинно бути спрямовано на поліпшення інвестиційного клімату в державі, забезпечення загальних та соціальних програм. Надаються такі пільги тим підприємствам, які можуть забезпечити нормальне і ефективне використання отриманих інвестицій.

5. Економічність.  Надання пільг повинно приносити  ефект. Неможлива ситуація, коли  наноситься шкода бюджету будь-якого  рівня або шкода підприємствам, які отримали ці пільги. Надання пільг повинно бути спрямовано на досягнення єдності інтересів всіх учасників цього процесу.

6. Законодавчий  рівень затвердження пільг. Порядок  надання та сплати пільг затверджується  законодавчими органом Верховною Радою України.

В цілому податкові пільги повинні бути спрямовані на зацікавленість підприємств у  виробництві тієї продукції, яка  потрібна державі, розвитку тих регіонів, які визначаються державою як регіони  переважного розвитку, а також  підвищення конкурентоспроможності продукції та підприємств в цілому.

Податкові пільги можуть надаватися в таких  формах: зниження податкових ставок, податкове  вилучення та податкові кредити.

Пільги  у формі зниження податкових ставок спрямовані на скорочення податкової бази.

Податкові вилучення. Сутність цих пільг полягає  в тому, що з під оподаткування  вилучаються деякі об'єкти або  окремі види діяльності (наприклад, пільги при оподаткуванні прибутку релігійних організацій, та ін.).