Податки як інструмент державного регулювання економіки

Принципи  оподаткування. Характеристика та роль окремих видів податків в Україні. 

   Принципи оподаткування – розроблене на наукових засадах зведення догматичних, раціоналістичних, етичних і нормативних положень стосовно функціонування податкової системи, це неформальний кодекс поведінки всіх учасників податкового процесу, однаково рекомендаційний як для податкової служби, так і платників податків. Принципи виконують роль стандартів податкової системи, провідних настанов щодо проведення податкової політики та розробки технологій оподаткування.

    Одні принципи виведені теоретично  з певних суспільних ідеалів,  другі опираються на емпіричний  досвід, віковічну податкову практику. Призначення принципів полягає в узгодженні двох основних вимог до податкової системи: задоволення фіскальних потреб держави при врахуванні інтересів платників податків. Тому наукове обґрунтування принципів оподаткування виходить із задач виконання державних функцій і впливу податків на економічну діяльність.

I. Фінансові  принципи:

- Достатня дохідність.

- Еластичність оподаткування.

II. Економічні  принципи:

- Продуманий вибір джерел оподаткування, особливо між податками на доходи і національне багатство (капітал), а також відносно допустимої різниці між індивідуальним і національним інтересом.

- Вибір видів податків із позицій впливу оподаткування в цілому та окремих податків на платників, врахування проблеми перекладання податків.

III. Принципи  справедливості (зрівняльного розподілу податків):

- Універсальність (загальність).

- Рівність  оподаткування.

IV. Принципи  адміністрування податків (принципи  адміністративної ефективності  податкової системи):

- Визначеність оподаткування.

- Зручність.

 - Забезпечення найнижчих по можливості затрат по збиранню податків.

    Принципи оподаткування мають суперечливий, релятивістський характер, залежать від обставин місця і часу. Наприклад, якщо прийняти прогресивну шкалу податкових ставок за втілення соціальної справедливості в оподаткуванні, то напрошується порівняння з уявленнями про справедливість при соціалізмі, коли вищим, більш напруженим планом за принципом "від кожного – за його здібностями" карали тих, хто краще працював. Так і у Вагнера принципи третьої групи допускають різне тлумачення соціальної справедливості в залежності від стану економіки, рівня культури, громадської думки.

  Узагальнюючи світовий досвід, можна стверджувати, що сучасні податкові системи складалися, функціонують і реформуються на основі таких теоретично сформульованих і емпірично виправданих принципів. 

Характеристика  та роль окремих видів податків України.

 Податок на додану вартість

ПДВ - різновид непрямого оподаткування, що є обов'язковим  платежем загальнодержавного значення з універсальними ставками і однаковими податковими зобов'язаннями платників  податків перед державою. Як й інші непрямі податки, він входить до ціни товарів (робіт, послуг) і сплачується покупцем продавцю у складі вартості придбаного товару. Перерахування податку до бюджету здійснює продавець, але не в загальній сумі податкових зобов'язань, а в сумі податкових зобов'язань, зменшених на суму податку, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам.

Ставка  ПДВ визначається статтею 6 Закону і  становить 20% бази оподаткування і  додається до новоутвореної вартості. [19, c. 36]

Суб'єктом  оподаткування є всі особи, які  здійснюють виробництво та реалізацію товарів на всій території держави, а також особи, які ввозять товари на митну територію України або отримують їх від нерезидентів, виконують роботи або надають послуги, крім осіб, які звільнені від його сплати. Не сплачують цей податок особи, які мають за визначений термін в останні 12 місяців оборот, менший ніж 300 тис. грн..

Об'єктом  оподаткування є операції з:

– продажу  товарів (робіт, послуг) на митній території  України;

– вивезення  товарів за межі митної території  України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

– ввезення товарів на митну територію України  та отримання робіт (послуг), що надаються  нерезидентами для їх використання або споживання на території України.

ПДВ є  одним з найважливіших непрямих податків в Україні. ПДВ - найбільш стабільне джерело наповнення державного бюджету країни.

Акцизний  збір

Акцизний  збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Об'єктом  оподаткування є обороти з  реалізації товарів для власного споживання, промислової переробки, виробництва, а також митна вартість товарів, які імпортуються на митну  територію України тощо.

На відміну  від універсальних акцизів, акцизний збір справляється за диференційованими ставками залежно від назви та виду товару.

Ставки  акцизного збору встановлюються у двох варіантах: в ставках у  процентах до обороту з продажу  товарів та у твердих розмірах в єдиній валюті - євро на одиницю реалізованого товару. Ставки акцизного збору єдині на всій території України і залежать, головним чином, від двох чинників: по-перше, від виду виробу, а по-друге, від місця виробництва (на вироби вітчизняних підприємств ставки можуть бути значно нижчими, ніж на імпортну продукцію).

Розрахунок  акцизного збору здійснюють безпосередньо  платники податку, виходячи з обсягів  реалізованих підакцизних товарів  за встановленими ставками. Акцизний збір сплачується тільки один раз  і, як правило, підприємствами-виробниками підакцизних товарів.

Мито

Мито  - це вид непрямого оподаткування, яке пов'язане із зовнішньоекономічною діяльністю, тобто це є податок з переміщення товарів при експорті, імпорті, транзиті.

Введення  мита як податку має на меті регулювання процесів імпорту та експорту.

Залежно від напрямку руху товарів мито буває: ввізне (на товари, що імпортуються), вивізне (на товари, що експортуються) та транзитне.

Митне оподаткування є одним із засобів  митного регулювання. Переміщення товарів при експорті чи імпорті через митний кордон держави обов'язково підлягає митному оформленню. Воно означає процес документального підтвердження факту експорту чи імпорту певної кількості товарів на певну суму. Митне оформлення здійснюють територіальні митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення, вивезення, транзиту товарів.

Платниками  мита є будь-які фізичні чи юридичні особи, які здійснюють переміщення  через митний кордон України товарів та інших предметів, що підлягають митному оподаткуванню. Об'єктом оподаткування є митна вартість товарів, предметів, які переміщуються через митний кордон.

Податок на прибуток підприємств.

Податок на прибуток є одним з найважливіших  податків в Україні. Цей податок сплачують всі юридичні особи (як резиденти, так і нерезиденти), які здійснюють підприємницьку або комерційну діяльність на території Україні, незалежно від форм власності, якщо вони не мають пільг по сплаті цього податку.

Об'єктом  оподаткування може бути валовий дохід чи прибуток.

Валовий дохід = виручка від  реалізації - матеріальні затрати

або:

Валовий дохід = прибуток + заробітна  плата

Прибуток = виручка від реалізації - собівартість

або:

Прибуток = валовий дохід - заробітна плата

Вибір об'єкта оподаткування є досить принциповим і залежить від багатьох факторів.

Об'єкт  оподаткування податку на прибуток визначається так:

Об'єкт  оподаткування = Скоригований валовий  дохід підприємства - сума валових  витрат платника - сума амортизаційних відрахувань.

Ставка  податку на прибуток за станом на 1.01.2005 р. встановлена в розмірі 25% до об'єкта оподаткування. Суми податку до сплати визначають платники самостійно згідно зі ставками [20, c. 109].

Податок на доходи фізичних осіб

Податок на доходи фізичних осіб стягується з доходів фізичних осіб і залежить від розміру їх доходу та джерела отримання.

Суб'єктом  цього податку є фізичні особи (резиденти та нерезиденти). Об'єктом  оподаткування є доходи, отримані платником податку за звітній  період, причому для резидентів - це усі доходи, отримані як на території країни, так і за її межами, а для нерезидентів - доходи отримані тільки на території України.

Ставка  податку на доходи фізичної особи  з 1 січня 2004р. до 31 грудня 2006р. встановлена  в розмірі 13%, а з 1 січня 2007р. - 15%. [20, c. 116]

Податок на доходи фіз. осіб регулює грошові  кошти (доходи) населення, стимулює використання робочої сили.

Податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість, акцизний збір - основні складові податкових надходжень до Державного бюджету України.

   Податок з продажу. Застосовується у сфері оптової та роздрібної торгівлі. Об'єктом оподаткування є реалізація товарів на заключному етапі. При цьому оподаткування здійснюється один раз.

    Податок з обороту. Стягується з валового обороту на всіх стадіях руху товарів. При цьому допускається подвійне оподаткування, оскільки у валовий оборот включаються податки, що були сплачені раніше.

   Місцеві податки і збори

Порядок обчислення і сплати місцевих податків і зборів визначений Декретом Кабінету Міністрів “Про місцеві податки і збори”. З прийняттям Закону України “Про систему оподаткування” встановлено 16 видів платежів: два місцеві податки (комунальний податок і податок на рекламу); 14 зборів (за право використання місцевої символіки, за парковку автотранспорту, за видання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, за право проведення конкурсного розпродажу і лотереї, за право проведення кіно - і телезйомок, за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що прямує за кордон).

Місцеві податки і збори сплачують  юридичні і фізичні особи. Податки  і збори, названі вище, сплачують  юридичні особи. Особливості їх стягнення  і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому:

Місцеві податки і збори включаються  до складу валових витрат, які виключаються з валового доходу, а отже, зменшують  суму оподаткованого прибутку.

Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

До місцевих податків належать:

· податок  з реклами;

· комунальний  податок.

Податок з реклами. Платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності, що рекламують свою діяльність (власну продукцію, послуги).

Податок з реклами стягується зі всіх видів  комерційних оголошень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів  масової інформації.

Об'єктом  оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Рекламодавці сплачують податок  під час сплати послуг. Виробники реклами сплачують податок щомісяця.

Комунальний податок. Платниками податку є всі юридичні особи. Від сплати податку звільняються сільськогосподарські підприємства, планово-дотаційні організації, бюджетні установи.

Об'єктом  для розрахунку податку є фонд оплати праці. Податок сплачується щомісяця до 15 числа, виходячи з суми, що оподатковувалася у попередньому місяці.

До місцевих зборів належать:

· готельний  збір;

· збір на припаркування автотранспорту;

· ринковий збір;

· збір за видачу ордера на квартиру;

· курортний  збір;

· збір за участь у бігах не іподромі;

· збір за виграш на бігах на іподромі;

· збір з осіб, які беруть участь у грі  на тоталізаторі на іподромі;

· збір на право використання місцевої символіки;

· збір за право проведення кіно - і телезйомок;

· збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

· збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

· збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів  торгівлі та сфери послуг;

· збір з власників собак.

     Місцеві податки і збори, механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами.

2.2. Податкова система України.

     Функціонування податкової системи в Україні пов'язане з багатьма проблемами і суперечностями. За своєю природою податкова система є результатом еволюції податкових відносин і детермінується багатьма специфічними факторами. Її існування зумовлене певним етапом, якого досягли суспільні правовідносини у сфері оподаткування. Ця категорія є своєрідною детермінуючою оболонкою, формою для дії податкових механізмів у державі, у якій разом з тим вплив системи на її елементи є взаємопов'язаним. 
    Податкова система в кожній країні є однією з основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податки - це об'єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціально-економічного стану країни, а не керуватися побажаннями, хоч і найкращими, але нездійсненними. Саме тому побудова чіткої податкової системи - це одна з головних умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через податки здійснюється найтісніший зв'язок між державою і юридичними та фізичними особами щодо формування, розподілу й використання їх доходів. 
Окремі елементи утворюють податкову систему лише тоді, коли між ними формуються зв'язки сумісності, взаємоузгодженості, відповідності. Системоутворюючими чинниками при побудові податкової системи виступають саме принципи оподаткування. Побудова податкової системи відповідно до цих принципів потребує вмілого комбінування податків з різним ступенем еластичності, з різною властивістю щодо можливостей їх перекладання, а також реалізації принципів економічної ефективності та справедливості. Таким чином забезпечується така властивість податкової системи, як її побудова на засадах взаємодоповнення. Реалізація податковою системою певної сукупності загальних та особливих принципів оподаткування надає їй неповторності.

Податкова політика - це діяльність держави у  сфері встановлення і стягнення  податків. Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість. З  одного боку, податки мають забезпечити сталу фінансову базу держави, з іншого - залишити достатньо коштів підприємствам і громадянам для збереження максимальної заінтересованості в результатах діяльності. Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. Сутність, структура і роль податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки та відповідальність, які виступають невід'ємною частиною податкової системи, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства у країні.

Податкова політика - це насамперед формування і  застосування затверджених на законодавчому  рівні економічних інструментів і відповідних рішень, призначених сприяти зростанню надходження платежів до бюджету, а також врахування змін чинної податкової системи, визначення механізму обчислення, сплати і зарахування платежів до бюджетів. Потрібен системний підхід до податкової політики, який би дав змогу створити податкову систему, що була б не суто фіскальною складовою, а могла функціонально коригувати економічну систему і реально стимулювати виробничу діяльність суб'єктів оподаткування.

Нині  відомо кілька схем оподаткування, серед яких слід назвати три основні. Перша з них передбачає поосібне оподаткування, тобто стягнення податків з особи як такої залежно від її прибутку або інших властивостей. Друга схема передбачає стягнення податків з використовуваних загальних або неподільних ресурсів. Третя, яка найбільше поширилася у світі і діє в Україні, орієнтована на оподаткування результатів комерційної діяльності фізичних та юридичних осіб, а також частково їхньої власності. 
Незалежно від змісту оподаткування будь-яка податкова система має забезпечувати надійне надходження коштів у доходну частину бюджету. Розкриваючи зміст податкової системи, науковці часто наголошують на складній природі цього поняття. З одного боку, податкова система є сукупністю податків, зборів, платежів і виступає як механізм визначених, законодавче закріплених важелів з акумуляції доходів держави. У цьому разі вона може збігатися з системою податків, зборів і платежів. З іншого боку, податкова система містить досить широкий спектр процесуальних відносин зі встановлення, зміни, скасування податків, зборів, платежів, забезпечення їх сплати, організації контролю та відповідальності за порушення податкового законодавства. 
Отже, податкова система - це сукупність встановлених у країні податків, зборів та обов'язкових платежів, які взаємопов'язані, органічно доповнюють один одного та мають різну цілеспрямованість.

Чинне законодавство не дає визначення податкової системи, що досить часто  тягне за собою проблемні моменти  не лише в теоретичних дослідженнях, а й на практиці. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" система оподаткування являє собою сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку. 
Принципи податку реалізуються через конкретний прояв, що характеризує специфіку механізму: однократність обкладання; встановлення центральним органом державної влади; універсалізація податку, що передбачає незалежність податкового тиску від форми власності; науковий підхід; принцип справедливості тощо. Загальну систему принципів оподаткування сформулював ще А. Сміт, включивши до їх складу стабільність та передбачуваність, гнучкість, рівновагу, рухомість, антиінфляційну спрямованість, зручність, рівність платників, стимулювання, економність, рівномірність охоплення. "Сучасні демократичні системи податкових відносин між органами державної влади і місцевого самоврядування базуються на таких принципах: розподілу податкових доходів органів державної влади і Місцевого самоврядування на основі чіткого розмежування їх функцій та відповідальності; формування доходів місцевих бюджетів на основі власних і закріплених податкових доходів; достатності доходних джерел для забезпечення самостійності місцевих бюджетів та виконання органами місцевого самоврядування їх функцій та повноважень; закріплення частки загальнодержавних податків за місцевими бюджетами. 
М. П. Кучерявенко виділяє такі принципи побудови податкової системи України: принцип рівного податкового тиску, принцип стабільності, принцип рівності та рівноваги, принцип цілісності, принцип єдиної цілі, принцип обмеження податкового тиску, принцип раціонального поєднання прямих та непрямих податків, принцип поділу податків за рівнем компетенції органів. У свою чергу Закон України "Про систему оподаткування" містить перелік принципів системи оподаткування. До них належать: 
- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

- обов'язковість  - впровадження норм щодо сплати  податків і зборів (обов'язкових  платежів), визначених на підставі  достовірних даних про об'єкти  оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності  платників податків за порушення податкового законодавства; 
- рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи; 
- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- соціальна  справедливість - забезпечення соціальної  підтримки малозабезпечених верств  населення шляхом запровадження  економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

- стабільність - забезпечення незмінності податків  і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року; 
- економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами; 
- рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат; 
- компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

- єдиний  підхід - забезпечення єдиного підходу  до розробки податкових законів  з обов'язковим визначенням платника  податку і збору (обов'язкового  платежу), об'єкта оподаткування,  джерела сплати податку і збору  (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

- доступність  - забезпечення дохідливості норм  податкового законодавства для  платників податків і зборів (обов'язкових  платежів). Фахівці вважають, що податкова система України в перехідний період має базуватися на таких принципах: антициклічний характер, цільове призначення податків, погодження податкових ставок, рівність і справедливість, гнучкість податкової системи, однозначність тлумачення, недопустимість необґрунтованих пільг, автоматична індексація податків і зборів, відповідальність платників податків, системний підхід, численність податків тощо. 
Податкова система є різновидом відкритої динамічної системи, Це сукупність встановлених у країні податків. Її відкритість означає необхідність аналізу, передусім зовнішніх чинників, під впливом яких відбувається її становлення. Вимога системності полягає в тому, що податки мають бути взаємопов'язані, органічно доповнювати один одного, не суперечити системі в цілому та її елементам. Системний підхід означає, що мають реалізовуватися обидві функції податків. З позиції фіскальної функції податкова система має забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів до бюджету, з позиції регулюючої забезпечувати державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства. Податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості, оскільки практично неможливо щоб одночасно в одному податку цілком реалізувалися обидві функції. 
Оскільки податки - це по суті продукт еволюції економіки і держави, то податкова система формується перш за все під впливом об'єктивних чинників. У той же час у сучасній демократичній правовій державі запровадження тих чи інших форм оподаткування є результатом волевиявлення членів парламенту, компромісу інтересів різних політичних груп, які у свою чергу представляють інтереси різних верств суспільства. 
Становлення відносин між органами державної влади і місцевого самоврядування з приводу розподілу податкових доходів між державним і місцевим бюджетами в Україні має свої особливості: 
- нерозвиненість системи місцевих податків і зборів та як наслідок - відсутність у місцевих бюджетів власної доходної бази; 
- постійний перегляд переліку і пропорцій розподілу загальнодержавних податків і зборів між державним і місцевими бюджетами; 
- відсутність ефективної системи фінансового вирівнювання при великих розбіжностях у податкоспроможності регіонів, що зумовлює великі розриви в обсягах суспільних послуг на душу населення між регіонами. 
Щодо складу податкової системи України, то її основу створюють податки, аналогічні тим, які становлять ядро податкових систем більшості сучасних розвинутих країн, що свідчить про загальну закономірність уніфікації оподаткування. 
Слід зауважити, що, на відміну від основних податків, які становлять серцевину податкової системи України і склад яких не змінюється, склад решти обов'язкових платежів періодично зазнає змін. Законом УРСР "Про систему оподаткування" в редакції від 25 червня 1991 р. до загальнореспубліканських віднесено 16 податків, зборів та обов'язкових платежів. Згідно з Законом України "Про систему оподаткування" в редакції від 18 лютого 1997 р. (зі змінами, внесеними в наступні роки), податкова система включає 23 загальнодержавні податки і збори. Цей перелік був розширений за рахунок включення: рентних платежів; збору до Державного інноваційного фонду; плати за торговий патент за деякі види підприємницької діяльності; фіксованого сільськогосподарського податку; збору на розвиток виноградарства; єдиний митний збір; гербовий збір. Деякі з цих зборів вже скасовані. В той же час цей перелік включає податки і збори, які на території України ще не справляються (наприклад, податок на нерухомість ще не запроваджено).

  Вищезазначене дає можливість зробити висновок про існування в Україні тенденції до розширення переліку податків і зборів, що входять до її податкової системи. Також є тенденція до поєднання у системі особистих та реальних податків. Крім того, простежується тенденція до диференційованого оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, що працюють без створення юридичної особи, а також зі створенням юридичної особи, а серед останніх - до диференційованого оподаткування, з одного боку, великих і середніх за розмірами підприємств, а з іншого - суб'єктів малого підприємництва. Наслідком такої диференціації стало поєднання в межах однієї податкової системи двох підсистем оподаткування - звичайної для одного виду платників і спрощеної для іншого. 
Слід зауважити, що суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платниками багатьох видів податків і зборів, зокрема податку на додану вартість (за винятком, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів єдиним податком за ставкою 6%), прибуткового податку тощо. 
Крім обумовлених об'єктивними причинами тенденцій, у розвитку податкової системи України спостерігається така особливість, як обмежене застосування майнових податків, що повинні бути доповненням до особистих. Крім податку на нерухомість до складу податкової системи України поки не входить ще один з поширених у країнах з розвинутою ринковою економікою податків - податок на спадщину і дарування (хоч згідно з законопроектом, що перебуває з 2002 р. на розгляді у парламенті, планується справляти прибутковий податок з громадян зі спадщини та дарування). 
Розробляючи податкову політику та впроваджуючи її у життя, органи державної влади повинні базуватися також на методології оподаткування. Методологія оподаткування - це теоретичне, науково-практичне і концептуально-правове обґрунтування сутності поняття "податок" - одночасне дослідження податку як об'єктивної економічної категорії та конкретної форми правових взаємовідносин платників податків з державою. 
Органічним елементом методології оподаткування є сфера його методичного забезпечення. Методичні основи оподаткування - це вибір податкових форм й наповнення їх конкретним змістом (прийняття організаційно-правового порядку обчислення і стягнення податків), встановлення прав та обов'язків сторін податкових правовідносин. Створення методик оподаткування, які адекватно відображають стан економіки і політики є логічним завершенням методологічних досліджень податкових проблем у межах кожного етапу податкового реформування.[14, c. 239]  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Податкова політика України.

   Держава має у своєму розпорядженні цілий ряд інструментів для вирішення протиріч, які виникають у суспільстві. Але провідне місце серед таких інструментів посідають саме податки.

       Податкова політика - це діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері встановлення та збирання податків і зборів (обов'язкових платежів) (далі - податків), яка реалізується через визначення платників податків та інших обов'язкових платежів, об'єктів оподаткування і ставок податків; видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що справляються на території України, місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів; основних принципів надання пільг та звільнення від оподаткування.

    Податкова політика є основним напрямком здійснення фінансової політики держави.

     Загальні засади податкової політики викладено в "Основних положеннях податкової політики в Україні", затверджених постановою Верховної Ради України від 4 грудня 1996 р. Згідно з Основними положеннями система оподаткування в Україні має будуватися на засадах: 
стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва; обов'язковості - впровадження норм щодо сплати податків, визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, і встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства; рівнозначності й пропорційності - справляння податків з юридичних осіб у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків на рівні прибутку і пропорційно більших податків на більші доходи; рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включно з нерезидентами) за визначення обов'язків щодо сплати податків; соціальної справедливості - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення через запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи; стабільності - забезпечення незмінності податків та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року; економічної обґрунтованості - встановлення податків на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей, з огляду на необхідність досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами; рівномірності сплати - встановлення строків податків із метою забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування видатків; компетенції - встановлення і скасування податків, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до чинного законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими радами; єдиного підходу до розроблення податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку, податкового періоду, ставок податку, строків і порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг; доступності податкового законодавства для платників податків.

Стабільні, загальновідомі та єдині для всіх принципи податкової політики забезпечують нормальні умови господарювання і поступовий розвиток ринкових відносин. [10, с.607].

  Податкова політика забезпечує державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства. Ось чому держава й маневрує податками залежно від ситуацій, які складаються в суспільстві, впливаючи на різні сторони діяльності платників податків. Водночас на податкову політику постійно здійснюється тиск з боку платників податків, які зацікавлені у зменшенні податкового навантаження, адже вони здебільшого розглядають податки як засіб зменшення їхніх особистих доходів.

   Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов'язки щодо сплати податків і відповідальність за порушення норм податкового законодавства, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, українська держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні. Адже якщо податки економічно не обґрунтовані, вони стримують і розвиток підприємств, і стимули до праці та стають причиною несправедливого перерозподілу доходів між соціальними групами.

   Найважливішою функцією податкової політики є забезпечення гарантованого та стабільного надходження доходів до бюджету України.

   Податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів різних рівнів, а й інструментом стимулювання окремих видів господарської діяльності та обмеження розвитку інших тощо. Свідоме використання державою податків для досягнення певної мети відбувається у рамках податкової політики. Суть, структура та роль системи оподаткування визначаються саме податковою політикою, яка виходить із завдань соціально-економічного розвитку і є виключним правом держави.

    Податкова політика має передбачати систему заходів, які проводяться урядом держави, з метою вирішення певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством. До довгострокових завдань належать досягнення економічного зростання, максимального рівня зайнятості населення країни, підвищення рівня його добробуту. Короткостроковими цілями можуть бути: наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності тощо.

   Система оподаткування є одним із найважливіших факторів, які впливають на рішення про інвестування, особливо на прямі, в тому числі іноземні інвестиції. Загальний рівень оподаткування є важливим показником відносної економічної ефективності, який впливає на інвестиції іноземних інвесторів.

   В Україні створено податкову систему, яка за своїм складом та структурою подібна до податкових систем розвинутих європейських країн. Але на відміну від ЄС податкова система України не в повній мірі є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави та майже не сприяє зростанню економічної активності суб'єктів господарювання. Існуюча система формування державних доходів відображає недосконалість перехідної економіки.

   Основними завданнями реформування податкової системи України є зниження податкового навантаження на економіку. У результаті здійснення послідовних заходів, спрямованих на виконання цього завдання, зменшено ставки таких основних податків, як на додану вартість - з 28% до 20%, на прибуток підприємств - з 30% до 25%, запроваджено плоску шкалу оподаткування громадян за ставкою у розмірі 15% (раніше - 13%) і зменшено нарахування на фонд заробітної плати. [19, c. 36]

Цілями  податкової політики, а відтак - орієнтирами  стратегії податкової політики в  Україні є:

- стимулювання динамічного розвитку економіки на принципах економічного зростання;

- забезпечення оптимального наповнення бюджетів та стабільності у сфері державних фінансів;

- структурна перебудова економіки, заохочення інвестиційної та інноваційної діяльності;

- стимулювання розвитку зайнятості та самозайнятості;

- підвищення добробуту населення та розвитку людського капіталу.

   Отже, податкова політика повинна неодмінно містити стимулюючі складові, які безпосередньо сприяли би пожвавленню економічного зростання та компенсації втрат податкових надходжень за рахунок зростання податкової бази. Проблема податкової політики української держави на сучасному етапі полягає в оптимізації величини фінансових ресурсів, які мобілізуються до доходів бюджетів різних рівнів і тих грошових засобів, що залишаються в розпорядженні підприємницьких структур.

    Урядом України прийнято рішення про істотне зниження податкового навантаження на економіку та перегляд співвідношення діючих податкових регуляторів. Реформування податкової системи України проводитиметься виходячи із стратегічних цілей - побудови соціально-орієнтованої конкурентоспроможної ринкової економіки та інтеграції у європейське співтовариство. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки.

  В заключенні необхідно підвести підсумки роботи. По-перше, треба сказати, що саме механізм оподаткування дуже складний і потребує деталізованого розгляду.

Податки - це обов'язкові платежі, які стягуються до бюджетів усіх рівнів з фізичних та юридичних осіб у безспірному порядку. Виходячи із сутності категорійного поняття, податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою її функцій. Таким чином, податки відображають складні економічні відносини і тому мають бути адекватними цим відносинам. В іншому разі вони не зможуть повною мірою виконувати покладені на них функції.

Сутність  податків як економічної категорії  відображається в їх функціях. В  основному податки виконують  дві функції: фіскальну та розподільчо-регулюючу. Суть фіскальної функції полягає  в тому, що саме за допомогою податків і зборів забезпечується наповнення бюджетів усіх рівнів і відповідно джерел формування доходів держави. Суть розподільчо-регулюючої функції полягає у можливості держави через діяльність податкового механізму забезпечувати процес регулювання соціально-економічних відносин.

Політика  податкового регулювання є інструментом державної економічної політики. Від неї напряму залежить ефективність розв'язання економічних та соціальних проблем у державі. Політика податкового  регулювання повинна здійснюватися  чітким урахуванням фази економічного циклу та рівня економіки.

Одними  з найбільш поширених механізмів сучасного оподаткування є податкові  пільги та штрафні санкції. Надання  пільг стимулює окремі види діяльності, які є пріоритетними для держави  на даному етапі її розвитку.

Незважаючи  на існування різних способів регулювання, податкова політика в Україні  досі не змогла наростити свою ефективність. Через недостатню мобілізацію всіх можливостей та ресурсів країни, регуляторна  функція податків не є дієвим регулятором  економічних процесів.

Сьогодні  податки використовуються як переважний інструмент реалізації фіскальних інтересів, що провокує руйнування економічного потенціалу країни. Основними складовими податкових надходжень до Державного бюджету України є прибутковий  податок з громадян (25%), податок на прибуток підприємств (24%), податок на додану вартість (23%), та акцизний збір (10%).

Податкова система України складається  із загальнодержавних та місцевих податків і зборів. Склад податкової системи  України передбачено Законом  «Про систему оподаткування», прийнятим з доповненнями і поправками в редакції 1997р.

Ефективність  податкової системи в державі  в значній мірі залежить від податкової політики, яку проводить держава. Останнім часом в Україні зафіксовано  зростання надходження податків до бюджетів усіх рівнів, але це не є ознакою ефективного проведення податкової політики. Навпаки, податкова політика України не забезпечує підвищення конкурентоспроможності держави та майже не сприяє зростанню економічної активності суб'єктів господарювання. Існуюча система формування державних доходів відображає недосконалість перехідної економіки та потребує реформування. 

Список  використаної літератури.

1. Бєчко П.К. Податкова система. Навч. посібник - К.: Центр навч.. літератури, 2006 - 368с.

2. Василик О.Д. В-Податкова система Украіни: Навч.посіб.-К.:ВАТ "Поліграфкнига".-2004.- 478 с.

3. Вісник Податкової служби України / Офіційне видання Державної податкової адміністрації України // - Січень 2011 року - № 2, - c. 35.

4. Державна фінансова політика та прогнозування доходів бюджету України / М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, Т.І. Єфименко та ін. - К.: НДФІ, 2004. -712 с.

5. Довгалюк В.І., Ярмоленко Ю.Ю. Податкова система: Навч. посібник. - К.: Цент учбової літератури, 2007. - 360 с.

6. Єдина база податкових знань / Державна податкова адміністрація України // - Режим доступу - http://www.sta.gov.ua

7. Закон України "Про систему оподаткування" у редакції від 18 лютого 1997р.

8. Золотока І.А. Податкова система: Навч.посіб.-К.:КНЕУ,2004.-204c .

9. Іванов Ю.Б., Тищенко А.Н. Сучасні проблеми податкової політики: Навч.посіб.-Х.:ВД "ІНЖЕК",2006-328 с.

10. Копєйчиков В.В. Правознавство: Підручник, К.: Юрінком Інтер, 2006,- 736с.

11. Крисоватий А. І. Оподаткування і ринок: умови та можливості поєднання: Монографія. - Тернопіль: Видавництво Карп'ка, 2000. - 246 с.

12. Лекарь С.І. / Особливості розвитку податкової політики в Україні на сучасному етапі // Економіст. – 2010-. - № 2. – с. 30.

13. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 362 с.

14. Орлюк О.П. Фінансове право: Навчальний посібник, К.: Юрінком Інтер, 2003,-528с.

15. Олійник О.В., Філон І.В. Податкова система: Навч.посіб.-Київ:Центр навчальної літератури,2006-456 с.

16. Податковий кодекс України – Затверджений ВРУ вiд 02.12.2010 № 2755-VI., та введений в дію з 1 січня 2011 року

17. Податкова система: Підручник / Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. - К.: Атака, 2006. - 920 с.

18. Податкова система України : Підручник / В.М.Федосов , В.М.Опарін, Г.О. П’ятаченко та ін.; за ред. В.М. Федосова.- К.: Либідь, 2002-216 с.

19. Распоряжение кабинета министров Украины от 19 февраля2007 г. № 56-р. Про схвалення Концепції реформування податкової системи // Вестник налоговой службы. - 2007. №9. - с. 35-45.

20. Система оподаткування та податкова політика: Навч. посібник / Захожай В.Б., Литвиненко Я.В., Захожай К.В., Литвиненко Р.Я. - К.: Центр навчальної літератури; 2006. - 468 с.

21. Система оподаткування та податкова політика: Навч. посібник / Захожай В.Б., Литвиненко Я.В., Захожай К.В., Литвиненко Р.Я. - К.: Центр навчальної літератури; 2006. - 468 с.

22. Скворцов М.М. Все про податки в Україні.- К.: Конкорд, - 2000 .-315 с.