Формування основ ринкового господарства в Україні, 90-ті роки ХХст.

 

                                           Висновок

Отже, наприкінці XX — на початку XXI ст. істотно розширюється сфера наукових досліджень проблем структурної перебудови української економіки, в центрі уваги українських учених опиняються окремі Інститути ринку. Деякі вчені, зокрема С. Єрохін, вважають головними складовими процесу економічного розвитку й структурної трансформації економіки інституціональну модернізацію. Усе це дає підстави стверджувати, що, на думку багатьох українських економістів, саме інституціональний підхід уможливлює комплексне охоплення проблематики структурних реформ та суспільної трансформації; він і стає домінантним у їхніх дослідженнях на зламі тисячоліть.У другій половині 1990-х років відбуваються й певні зрушення в аграрному секторі. У межах аграрної реформи, започаткованої ще 1990—1993 роками, були зроблені певні кроки, спрямовані на реформування відносин власності. Ці процеси мали сприяти появі на селі селянина-власника, зацікавленого в мінімізації матеріальних витрат і ресурсозаощадженні, а також у збереженні й підвищенні родючості ґрунтів. Утім, на практиці все відбувалося таким чином, що справжні результати виявилися протилежними тим, що пропагувалися. Реформування відносин власності в сільському господарстві відбувалося надзвичайно низькими темпами, поверхово й непродумано. Дозволивши приватизацію земельних ділянок, що перебували в користуванні громадян, основну масу землі — близько ЗО млн. га сільськогосподарських угідь, які перебували в користуванні сільськогосподарських підприємств, заходилися роздержавлювати лише від середини 1990-х років, але не як приватну власність на землю безпосередньо селян, а як так звану колективну власність тих самих сільськогосподарських підприємств, які змінили свій статус на недержавний.

Услід за роздержавленням  землі розпочалися процеси її паювання та закріплення прав на землю державними актами, внаслідок чого відбувається реформування (або просто ліквідація) значної кількості колективних господарств. процеси розпаювання підприємства, що виникали як орендні на приватній землі, істотно змінювали виробничі відносини, що свідчило про певні позитивні кроки в процесі реалізації аграрної реформи.Водночас, у багатьох аспектах процес реформування залишався непослідовним, структурні зміни впроваджувалися надто повільно. Отже, в аграрному секторі, усупереч проголошеним реформам, залишається цілий ряд проблем, які необхідно вирішувати, без чого важко очікувати кардинальних змін у бік зростання обсягів сільськогосподарського виробництва. Таким чином, десять років незалежності економіка України та її економічна думка пройшли складний і неоднозначний шлях до формування основних засад ринкової економіки, який 2006 року завершився визнанням світовою спільнотою економіки України як ринкової, що підтверджувало, попри безліч негативних моментів, його безперечну правильність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                          Список використаної літератури:

1.Царенко, О. М. Економіка України і світу [Текст] : курс лекцій :

навч. посіб.  / О. М. Царенко.  – Суми : Університетська книга,

2000. – С. 292.

2. Юхименко, П. І. Економічна історія [Текст] : навч. посіб. / П. І. Юхи-

менко. – 2-ге вид., стер.  – К. : Вікар, 2006.  – 341 с.  – ISBN 966-

7131-77-7.

3.Юхименко, П. І. Історія економічних учень [Текст] : навч. посіб. /

П. І. Юхименко, П. М. Леоненко. – К. : Знання-Прес, 2000. – 514 с. –

ISBN 966-7767-01-9.

4. Ядгаров, Я. С. История экономических учений [Текст] : учебник

для вузов / Я. С. Ядгаров. – 2-е изд. – М. : ИНФРА-М, 1997. –

288 с. – ISBN 5-86225-487-0.

5. Ядгаров, Я. С. История экономических учений [Текст] : учебник /

Я. С. Ядгаров. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : ИНФРА-М, 2008. –

480 с. – ISBN 978-5-16-002982-5.