Засоби масової інформації. Сучасна система змі в україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УМАНСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ПАВЛА  ТИЧИНИ

ІНСТИТУТ  СОЦІАЛЬНОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ

ФАКУЛЬТЕТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ

 

Кафедра  соціальної педагогіки,

соціальної  роботи та історії педагогіки

 

 

ІНДЗ

З курсу «Рекламно-іноваційні технології»

На  тему: «ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ. СУЧАСНА СИСТЕМА ЗМІ В УКРАЇНІ»

 

 

Студентки ІІ курсу  6 групи

Фінік Нелі В’ячеславівни

 

Викладач:

Перфільєва  Майя Володимирівна

 

 

Умань-2013

 

Зміст

Вступ

1. Подача інформації в друкованих  ЗМІ, на радіо та телебаченні

1.1 Друковані ЗМІ

1.2 Радіо

1.3 Телебачення

2. Український інформаційний простір і сучасні новітні електронні ЗМІ

2.1 Інформаційний простор

2.2 Інформаційне суспільство

3. Сучасна система ЗМІ в Україні

4. ЗМІ - четверта влада

5. Маніпуляція

6. Вплив ЗМІ на громадськість  (аудиторію)

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

Будь-яка нормальна людина спілкується  з навколишнім світом. Незважаючи на, здавалося б, безмежність можливостей, людина все ж є невеликою часткою «сконструйованого системного обміну із зовнішнім середовищем: прийом й переробка інформації здійснюються нею в точній відповідності з особливими властивостями її психіки. Один і той же факт описується й оцінюється різними людьми по-різному». Але існують певні закономірності роботи каналів проходження інформації - тактильних, візуальних, смакових та ін., не кажучи про складності життя. Кожна індивідуальна картина світу об'єднується надалі зі схожими, потім менш схожими, - в результаті всі уявлення людей про навколишній світ, правила існування в ньому, реакції та переконання і т.ін. формують масову свідомість.

Суспільство здебільшого набирає  рис постіндустріального, інформаційного, а оскільки історія людства крім всього іншого є історією боротьби за владу, панування, то в контексті  нинішньої ситуації влада опиняється в руках тих, хто має доступ до інформації, ідентифікації внутрішнього світу людини й змістових картин. До такої думки схильний Тоффлер та деякі інші науковці, а той факт, що «за будь-якого політичного перевороту новий режим захоплює перш за все не королівський палац й не індустріальний центр, а засоби інформації» свідчить, як вважає Г.Енценсбергер, про дедалі зростаюче в наші дні значення індустрії засобів впливу на свідомість.

Під засобами масової інформації (далі - ЗМІ) розуміють газети, журнали теле- і радіопрограми, кінодокументалістику, інформаційні агенції, інші періодичні форми публічного розповсюдження масової інформації. Вони виступають посередником між журналістом, дослідником і аудиторією. В процесі функціонування засоби масової інформації здійснюють двобічний зв'язок між комунікатором та реципієнтом (тим, хто сприймає інформацію), відбувається своєрідне спілкування - не особисте, а за допомогою масових форм зв'язку. «Зрозуміло, що діяльність ЗМІ має важливі суспільно-політичні наслідки, оскільки характер масової інформації, адресований аудиторії, визначає значною мірою її ставлення до дійсності і напрям соціальних акцій». Тому ЗМІ не лише виконують інформативну функцію (хоча вона має бути основною), але пропагують ідеї, погляди, вчення, політичні програми і беруть, таким чином, участь у соціальному управлінні. Шляхом формування громадської думки, вироблення певних установок, вони спонукають людину до тих чи інших вчинків. А кому це потрібно - це вже інше питання. «Індустрія свідомості стає найважливішим інструментом політичного панування. І в той же час інструментом приховування цього панування монополістичної еліти».

Засоби масової інформації (ЗМІ) -- це своєрідна система, що охоплює періодичні друковані видання, радіо-, теле-, відео-програми, кінохронікальні програми, інші форми періодичного поши-рення масової інформації.Згідно із законодавством України, друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) -- газети, журна-ли, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем; аудіо-візуальними засобами масової інформації є: радіомовлення, телеба-чення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.В епоху інформаційного споживання відбувається бурхливий розвиток системи ЗМІ. При цьому її ядро складають газетні і журнальні редакції, видавництва, студії радіо і телебачення з їх різноманітною продукцією. Але до ЗМІ по праву належать вже й інформаційні служби (телеграфні агентства, агентства преси, реклам-ні бюро, прес-служби, агентства паблік рілейшнз, професійні жур-налістські клуби і асоціації).

Останнім часом до системи ЗМІ  входять соціальні інститути і особи, як засновники видань і програм, органи управління системою журналістики, а також організації, що займаються підготовкою і перепідготовкою кадрів. У системі все більше змінюються інститут видання, служби зв'язку (у тому числі космічного) і доставки інформаційної продукції, виробників засобів, що використовуються у журналістиці тощо.Таким чином, система ЗМІ у структурному плані представлена кількома групами засобів інформації: преса, аудіовізуальні ЗМІ, інформаційні служби, різного роду «периферичні утворення» журналістики.У зв'язку з інформаційними потребами суспільства стрімко розширюється мережа рекламних компаній, прес-служб при державних, комерційних, громадських, конфесійних організаціях. Все більше утверджується нова галузь інформаційної діяльності -- паблік рілейшнз (зв'язок з громадськістю).В Україні набули поширення клуби й асоціації журналістів, які сприяють обміну і поширенню важливих повідомлень, соціально значущої інформації. За приклад може правити діяльність клубу ринкових реформ при Київській журналістській організації. На думку ряду вчених, в останні роки технічні засоби соціальної комунікації окреслюють три великі групи: засоби масової інфор-мації, телекомунікація, інформатика. Об'єднання цих галузей під за-гальним терміном «масова комунікація» не нівелює їх принципові відмінності як у концептуальному, так і у антропологічному планах.

Предметом дослідження є: подача інформації (якою повинна бути достовірна інформація, як робити інформацію) та скривлення інформаційного простору, в результаті чого відбувається дезінформація.

Об'єктом дослідження є: телебачення, преса, радіо та Інтернет.

Інформація - документовані або  публічно оголошені відомості про  події та явища, що відбуваються у  суспільстві, державі на навколишньому  середовищі. «Засоби масової інформації. Закон України «Про інформацію»

 

1. Подача інформації в друкованих  ЗМІ, на радіо та телебаченні

1.1 Друковані ЗМІ

Друковані видання мають свою специфіку  роботи. Основний напрямок визначається тим, що основний робочий матеріал - це слово та картинка на бумазі. Також  основний напрямок роботи друкованої преси - основні та головні новини (якщо це не тижневик). Основна оперативність газети - це своєчасно подати читачеві свіжі новини. Тижневику не стільки необхідна висока оперативність, але умісні огляди, аналітичні матеріали та новини за тиждень. Журнал рідко публікує матеріали «по гарячих слідах». Тут технологічний цикл довше, ніж в газеті. Але перевага журналу в тому, що його читають в п'ять разів більше людей ніж газету. С.Г.Корконосенко «Основы творческой деятельности журналиста» С-Петербург. , 2000р, с.227 Читач обмежен в присутності перебування на місці подій. Тому «картинка», яку подає журналіст в друкованих випусках, повинна бути життєподібною, мати зміст події, а не тільки буди зримою.

В любому виданні журналіст повинен ретельно перевіряти імена, фамілії, цифри, дати, цитати - все те, що може ввести читача в обману. Досвідчені журналісти важливі деталі записують друкованими буквами та не забувають переперевірити. Текст та ілюстрації, заготовочні комплекси, анонси - все це та багато іншого роблять газету, журнал єдиним організмом, який живе думками ча почуттями авторів. Сьогодні, готуючи газету чи журнал, журналісти користуються Інтернетом, а не своїми силами та вміннями. Але не кожен знає на якому сайті достовірна інформація. В Інтернеті дезінформації більше ніж інформації, тому не знаючи правдивості того чи іншого матеріалу ставлять в номер (навіть у головних редакторів виникають сумління за достовірністю матеріалу, цей випадок виник в редакції тижневика «Петровські новини» - я була свідком) це не тільки новини шоу-бізнесу, плітки про зірок, але й новини загалом!

1.2 Радіо

Радіо давно стало атрибутом життя кожної сучасної людини. Мільйони слухачів в різних куточках світу щодня прилучаються до світової культури, довідаються останні новини, та просто відпочивають, ввімкнув радіоприймачі. Специфіка журналістської роботи полягає в тому, що робочий матеріал радіо відрізняється від преси (тільки звук може передати уяву в тому чи іншому питанні, подій чи явищ тощо). Особливості роботи на радіо визначили специфіку викоритуваних жанрів. Короткі інформації частіше всього об'єднуються в групу за темами та читаються диктором. Радіорепортаж може бути переконливим, якщо журналіст перебуває на місці події. На радіо існують свої жанри подачі матеріалу: радіокомпозиція тощо, що дозволяє більш ефективніше донести до слухача фактичну інформацію. На радіо інформація подається коротко та чітко - головні події (якщо це інформаційний випуск новин) тощо. С.Г.Корконосенко «Основы творческой деятельности журналиста» С-Петербург. , 2000р., с.228

1.3 Телебачення

Телебачення володіє значною кількістю  та ефективністю впливу, ніж преса  або радіо. Телебачення має важливе  значення для підвищення освітнього рівня населення. На сьогодні існують декілька способів передачі інформації до аудиторії:

- розширення спеціалізованих сіток  кабельного телебачення;

- не тільки повідомлення новин,  а й їх аналіз;

- кооперування з іншими ЗМІ.  С.Г.Корконосенко «Основы творческой  деятельности журналиста» С-Петербург. , 2000р., с.229

Інформація в випусках новин має бути чіткою, проаналізованою. Над цим працює не одна людина. Головним на телебаченні є - картинка, потім-дикторський текст. Глядач, дивлячись на картинку з міста події, усвідомлює ту, чи іншу інформацію.

 

2. Український інформаційний простір і сучасні новітні електронні ЗМІ

2.1 Інформаційний простор

Під інформаційним простором ми розуміємо, перш за все, територію розповсюдження інформації за допомогою конкретних компонентів національної системи інформації за допомогою інформації і зв'язку, діяльність якої має гарантоване правове забезпечення. До таких компонентів відносяться:

1. Матеріальні можливості розповсюдження  інформації по горизонталі та  вертикалі, її передачі у будь-яких  напрямках.

2. Наявність регіональних та  міждержавних угод, основаних на розумінні того, що жодний із процесів інформації не може розглядатися у якості феномена виключно національного характера.» Професори Анатолій Чічановський, Володимир Шкляр. У формуванні українського національного інформаційного простору, крім традиційних ЗМІ, сьогодні активну роль відіграють новітні електронні ЗМІ, серед яких, на думку сучасних дослідників, найважливішими є такі:

1. Кабельне телебачення, що забезпечується підключенням телевізорів певного району (регіону) до якогось передавального центру за допомогою дротового зв'язку. Кабельне телебачення розраховане в основному на поширення розважальних програм, але може мати й суспільно-політичні за характером передачі.

2. Відеомагнітофони DVD HD -- апарати,  призначені для записування та  відтворення ауді-овізуальних програм та інших журналістських матеріалів. Інформація для них поширюється на касетах і має переважно культурно-розважальний характер, що не виключає поширення через цей спосіб ЗМІ всіх інших типів інформації. Різке зростання продажу відеомагнітофонів у світі розпочалося у 1983 році. У нас -- у 1990-х роках,DVD у 2000-х, HD в теперішній час відеомагнітофони,DVD,HD широко використовуються для реклами.

3. Телеконференції (телемости, телепереклички тощо) - встанов-лення зв'язку за допомогою супутникової техніки між двома точками землі незалежно від відстані та регіону з метою спілкування між група-ми людей, участі їх в обговоренні важливих суспільних проблем тощо.

Сьогодні мало не в кожній інформаційній  програмі можна спостерігати використання прийому телемосту. Про нього  може йти мова тоді, коли використовується пряме включення кореспондента, що веде репортаж або дає свій коментар з місця події для свого телевізійного каналу. Таке явище стало звичним і пересічним у нашому інформаційному просторі. І мало хто сьогодні вже замислюється над тим, що в даному випадку справді маємо справу з колосальним пришвидшенням надходження інформації від її джерела до споживачів, що й дозволяє гово-рити про революційний вплив даного новітнього виду ЗМІ на інформаційний простір у цілому.

Останнім часом термін "телеконференція" вживається й в іншому значенні. Так називають спосіб колективного спілкування в системі Інтернет. У цьому сенсі телеконференція - це своєрідні "дошки об'яв", де кожен суб'єкт інформаційних відносин може прочитати потрібну йо-му інформацію, або розмістити для зацікавлених осіб своє повідомлення. У світі на сьогодні існує кілька тисяч телеконференцій, присвячених найрізноманітнішим питанням, починаючи від політики і закінчуючи клубами за інтересами. Для того, щоб стати учасником певної телекон-ференції, необхідно її передплатити. Після цього на адресу користувача будуть автоматично надходити матеріали конференції і він сам дістане право голосу на ній.

4. Електронна пошта (e-mail) -- спосіб  передачі кореспонденції між двома віддаленими точками негайно за допомогою міжнародної си-стеми комп'ютерного зв'язку. Надає можливість зберігати повідомлен-ня в пам'яті комп'ютера, доки адресат не ознайомиться з текстом і не віддасть команду на знищення його. Даний спосіб передавання інформації вигідний не тільки швидкістю надходження повідомлень, але й тим, що не потребує хронологічної синхронізації учасників комунікативного процесу. Адресат може бути відсутнім у момент прийому повідомлення. Це дуже зручно за умов, коли суб'єкти кореспондують через великі відставні, розташовані у віддалених годинникових по-ясах, і розклад дня в них різний. За допомогою електронної пошти мож-на здійснювати майже негайну пересилку великих за обсягом повідо-млень, її широко використовують для спілкування з своїми базовими редакціями кореспонденти, що знаходяться в інших містах і країнах.

5. Електронні банки даних - це великі комп'ютери, у яких нагромаджують і зберігають найрізноманітнішу інформацію, що доступна для підключених до них через систему ЕОМ абонентів. Банки політич-них (економічних, фахових тощо) даних утворюються внаслідок розміщення певного типу інформації в пам'яті комп'ютера, де вона зберігається і поширюється за запитами осіб чи організацій.