Засоби масової інформації. Сучасна система змі в україні

6. Лазерна преса - виготовлення  газети чи журналу (чи іншої  друкованої інформації) за допомогою  лазерних принтерів. Має дуже  високу швидкість роботи і  друкує тексти з швидкістю  фотокопіюваль-ного пристрою. Оскільки  прискорення виготовлення друкованої журналістики за допомогою лазерного принтера значно скоротило час ру-ху інформації від джерела до споживача, це теж істотно вплинуло на стан інформаційного простору в напрямку його активізації, більш по-вного задоволення інформаційних потреб населення.

7. Відеогазети. У цьому випадку  газета виготовляється, але не  віддруковується, а лишається  в комп'ютері і стає доступною підключеним до нього абонентам, які зчитують її з екрана, а потрібні статті можуть самі віддрукувати на принтері. Усе більше поширюється практика розміщення електронного варіанту газети чи журналу в системі Інтернет. Це дає можливість мільйонам користувачів переглянути (часто ще до виходу друкованого варіанту) свіжий номер "The Guardian" чи "New York Times", "Daily Telegraph" чи "Der Spiegel". Окрім того, що відео-газети максимально підвищують оперативність поширення інформації, вони виконують ще й активну рекламну функцію, пропагують свої друковані видання через їх електронні версії. Унаслідок цього тиражі дру-кованої продукції не скорочуються, а зростають.

Має свій електронний варіант на сторінці Харківського націо-нального університету ім. В.Н. Каразіна і газета "Харківський університет", що сприяє зростанню авторитету (в тому числі й міжнародного) нашого навчального закладу.

На особливе місце в сучасному світовому інформаційному просторі висунулася комп'ютерна мережа Інтернет. Власне, кілька вже роз-глянутих новітніх засобів масової інформації (телеконференції, елек-тронна пошта, відеогазети) діють лише завдяки налагодженій системі світового комп'ютерного зв'язку. Це спонукає говорити про Інтернет окремо, вбачаючи в ньому новий тип журналізму в цілому. Тут доцільно навести думки авторів підручника "Основи масово-інфор-маційної діяльності" (К., 1999). "Саме за допомогою "всесвітньої павутини", - пишуть вони. Світ стає свідком народження нового виду за-собів масової комунікації, який посяде у XXI ст. особливе місце серед традиційних ЗМІ як телебачення, преса, радіо та який з розвитком технологій відкриє: для них небачені досі можливості".

8. Інтернет - найбільша в світі комп'ютерна мережа, утворена з метою нагромадження, обміну і швидкісного поширення інформації. До складу світової системи Інтернет входять національні мережі багатьох країн світу, регіональні, локальні мережі та персональні комп'ютери приватних користувачів. У постіндустріальному світі, що народжується зараз, втрачають актуальність звичні економічні показники, які використовувалися для характеристики попереднього етапу розвитку людства - ії адустріального суспільства, як-от об'єм виробництва; кількість осіб, безпосередньо зайнятих у виробництві; зростання виробництва енергоносіїв. Передові позиції виявляться в тих держав, які спроможні інтенсивно за-проваджувати нові інформаційні технології, висувати й використовува-ти нові наукові й технічні ідеї, виробляти якісний і досконалий технічний продукт, необхідний суспільству. Для розв'язання вказаних технічних і організаційних завдань необхідний високий рівень освіче-ності цілого народу, країни; необхідна значна кількість осіб, які можуть бути кваліфіковані високим ім'ям МАЙСТРА.

2.2 Інформаційне суспільство

Інформаційне суспільство несе в собі й загрозу людству: ану  ж глобальна інформаційна система  опиниться в руках невеликої  групи людей, що переслідують свої, далеко не гуманні цілі. Перед людством стоїть завдання - впоратися з цією проблемою за допомогою Колективного Розуму. Академік Російської АН М. М. Моїсеєв, один з дослідників філософських аспектів майбутньої організації світу, пише так: "Я визначаю інформаційне суспільство як суспільство, у якому Колективний Інтелект (Колективний Розум) відіграє у його функціонуванні роль, аналогічну до тієї яку відіграє розум людини в її організмі, тобто сприяє розвиткові суспільства і подоланню зростаючих труднощів... І діє на благо всього людства, формуючи новий гомеостаз!" Причому науко-вець розглядає виникнення Колективного Розуму (не плутати з штучним інтелектом) як природне явище, наслідок складного еволюційного процесу людини й суспільства. З появою кроманьйонця, тобто сучасного типу людини, що сталося 300 тисяч років тому, припинився розвиток мозку, а відтак і індивідуального розуму. Але зараз людство стоїть на початку нового витка антропогенезу; саме так слід розуміти процес створення Колективного Розуму. Його формування нагадує історію розвитку мозку живої істоти, коли збільшення числа нейронів і ускладнення зв'язків між ними призвело колись до виникнення свідомості. Зараз відбувається щось подібне: роль окремих нейронів відіграють індивідуальні уми, що зв'язані через персональні комп'ютери й інформаційні системи в глобальну світову інформаційну мережу. Академік М. М. Моїсеєв висуває гіпотезу, згідно з якою одного разу за законом переходу кількості в якість станеться якісна зміна ролі Колективного Розуму в житті людства: він посяде центральне місце у всепланетарній організації суспільства.

Головне завдання Колективного Розуму - об'єднання людства за допомогою  інформаційного обміну в одну загальнолюдську спільноту. Найважливішу роль у цьому повинна відіграти й уже зараз відіграє журналістика. Колективний Розум призведе до якісної зміни соціальної структури суспільства, системи звичаїв, а найбільш істотне - перетворить "четверту владу" на складову Колективного Розуму, на найважливіший механізм самоорганізації сусшльства, що спрямовує його розвиток на формування нового гомеостазу. З огляду на грандіозні наслідки цього процесу для всієї земної цивілізації "особливе значення мусить набути контроль за його розвит-ком з боку громадянського суспільства". Уже зараз цілком очевидно вияскравлюється зростаюча роль журналістики в житті суспільства. Вона все більш чітко окреслтос свою роль вертикального соціального інституту, що, здійснюючи інформаційну місію, забезпечує те, що академік М.М. Моїсеєв називає гомеостазом, тобто підтримує суспільство в стані рівноваги, забезпечує його самоорганізацію. Крім загальнодержавного інформаційного органу та незалежних приватних інформаційних кампаній, у міністерствах, відомствах, регіональних органах влади, громадських організаціях створюються прес-центри. У них працюють професійні журналісти, так, як діяльність прес-центрів пов'язана із збиранням і поширенням інформації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Сучасна система ЗМІ в Україні

Нинішня система ЗМІ в Україні  прагне розвиватися за об'єктивними  законами, використовуючи світовий досвід. Так, скажімо, тип кожного нового видання, що народжуються в Україні після проголошення незалежності і прийняття відповідних законів про пресу, його періодичність визначаються наявністю вже функціонуючої системи. І нове видання чи програма беруть на себе відповідні обов'язки її складової частини, підвищуючи силу і ефективність самої системи.

Газета, журнал мають на озброєнні  друковане слово, графічні елементи (знімки, малюнки, креслення і т. п.), різні форми розміщення матеріалів на газетній сторінці. Із цих компонентів головним є друковане слово.

Учені-психологи довели, що інформаційні можливості кожної з чотирьох знакових систем - словесної, кінетичної, музичної і графічної (зображальної) неоднакові. Найбільшою інформаційною насиченістю володіють словесні знаки, які повніше передають значення і менше, ніж інші знаки, залежать від індивідуальних та інших особливостей і умов сприйняття. Ця обставина, а також те, що друкована публіцистика характеризується переважно логіко-понятійним способом висвітлення фактів, подій, явищ і процесів життя, створює сприятливі можливості читачеві для орієнтування, правильного уявлення про світ, в якому він живе. Ставлення до преси визначається фізичними і побутовими умовами сприйняття її матеріалів: газету, наприклад, ми читаємо в зручний для нас час, швидко переглядаємо чи вивчаємо, читаємо увесь матеріал або вибірково. При цьому маємо можливість зупинитись, осмислити прочитане або пізніше знову повернутися до нього. Психофізіологічні і фізичні умови сприйняття матеріалів газети визначають її найбільш сильну сторону -- аналітичність. Звичайно, газеті притаманні й інші властивості (оперативність, емоційність і т. ін.), але в умовах діяльності системи засобів масової інформації вони видозмінюються, набувають особливий «газетний» відтінок. Виступи преси, таким чином, «уречевлені» - закарбовані на папері.

Звук і зображення, що передаються по радіо і телебаченню, - миттєві, одержана, але не витримана в пам'яті інформація «стирається». Друковане слово залишається жити, будучи документом сьогоденності, його «знімком». Саме в цьому один з вагомих факторів, що визначають силу, дієвість виступів преси. Крім аналітичності, преса розвиває властиві їй в більшій мірі, ніж радіо і телебаченню, такі специфічні якості, як послідовність і систематичність. Скажімо, повністю проблему можна розкрити у серії публікацій. Газета прагне не тільки дослідити, висунути в центр громадської уваги ту або іншу проблему, але і всебічно, крок за кроком розглянути найбільш ефективні засоби її вирішення.

Специфічні властивості і характерні комунікативні форми радіомовлення  випливають з його технічної природи. Властивість синхронного і безмежного поширення інформації, а також відтворення живої мови і акустичних картин дійсності визначають основні риси радіомовлення: високий ступінь оперативності, виник-нення у слухачів ефекту співучасті, присутності на місці події і більша в порівнянні з газетою сила емоціонального впливу на людину; всюдисущість (можливість прийому передач за будь-яких умов).Радіожурналістика наших днів широко використовує природні виражальні можливості ефіру: багатство живої мови, діалогічність (не тільки повідомлення, але і спілкування), встановлення контактів із слухачами, удосконалення засобів передачі звукових образів картин події, які документально підтверджують ситуацію, відображують атмосферу дії і впливають на емоціональну сферу свідомості. Усі ці властивості радіомовлення, а також висока оперативність («миттєвість») передач обумовлюють іншу сторону його комунікативної природи - специфіку сприйняття: виникнення у слухача ілюзії участі, асоціацій, уявних образів сприяє підвищенню емоційності прийому інформації, ідентифікації.Адресат ототожнює себе з репортером, оповідачем або висловлюваними ними ідеями (ідентифікація ідей).

Високими темпами розвивається, як уже зазначалося, телебачення. Його специфічні можливості можна визначити так:

- це звуко-зоровий ряд, який являє собою синтез трьох знакових систем: усної мови, зображення і музики;

- це «миттєвість», яка властива не тільки його прямим передачам, а й характеризує стиль передач в запису і фільми;.

- це стиль спілкування, продиктований  умовами і характером сприйняття  телебачення в домашній обстановці;

- це лаконізм, контурність зображувального рішення, продиктовані малим розміром екрана;

- це його програмність, яка виявляється в тому , що телебачення - це сукупність передач і кожна з них сприймається в контексті інших, що надає їй додаткового значення.

Слід також відзначити високий  ступінь персоніфікації контактів  з глядачами. Відзначені вище особливості телебачення і, зокрема, те, що всі компоненти телебачення - звук, зображення, аудіовізуальні образи - сприймаються одночасно органами почуття (зором і слухом), безпосередньо пов'язаними з емоційною сферою свідомості, є вирішальними, коли ми говоримо про вплив на соціальну психологію людини, про виховання соціальних почуттів, настроїв, звичок, спонук і т. ін. Як бачимо, кожна складова частина засобів масової інформації має свої специфічні, найбільш ефективні способи впливу на людину. Забезпечити безперервний потік соціальної інформації може тільки система ЗМІ, внутрішня структура якої являє собою специфічний спосіб взаємозв'язку, взаємодії її компонентів.Структурі будь-якої системи, що стала цілісно визначеною, властиві, як найбільш характерні, відносини кооперації і координації. У якій мірі ефективність функціонування журналістики залежить від удосконалення координації між її складовими частинами?

Подивимося, наскільки розвинутий принцип специфічності в діяльності преси, радіо і телебачення у  сфері передачі ними новин.

Радіо , за своєю природою покликане бути первинним джерелом суспільно значущої інформації; воно привертає увагу до тих або інших фактів, сприяє формуванню громадської думки.

Телебачення прагне до прискорення  передачі новин, підвищення ролі зорового ряду на екрані, а також до подачі аудиторії першої оцінки актуальних подій. Нині глядачі дізнаються про важливі події одночасно, а в ряді випусків і раніше, ніж почули про них по радіо або прочитали в газеті. У зв'язку з цим переосмислюється і трансформується подача новин на сторінках друкованих органів. Оперативність газети полягає в прискоренні аналізу, осмисленні та узагальненні того, що відбувається.

Подані у специфічній радіо  і телевізійній формі новини стимулюють інтерес читачів до газетної новини. У них зростає бажання одержати узагальнену, масштабну оцінку подій і явищ соціальної дійсності.

Основні ознаки газетних новин:

- системність у подачі інформації, більш ґрунтовна розповідь про події;

- обґрунтування актуальної інформації  специфічними шляхами, публікація  додаткових повідомлень, фотографій, ілюстрацій;

- тенденція до узагальнення, масштабності  в подачі інформації через  відповідний добір фактів, їх організацію за допомогою добірок, рубрик, сторінок, а також за допомогою матеріалів оглядового характеру;

- посилення аналізу, глибоке  проникнення в сутність головних  подій дня, здатність дати їм  оцінку, виявити внутрішній механізм  у максимально стислі строки;

- публікація випереджувальної  інформації (про перспективи, майбутнє).

Єдиний предмет відображення - сучасність у її розвитку - не дозволяє вести мову про спеціалізацію преси, радіомовлення і телебачення за змістом; не існує таких фактів, подій, явищ, процесів, про які той або інший засіб інформації не міг би розповісти.

Слід наголосити, що від того, як практично використовується принцип  взаємодії (кооперації) компонентів  системи ЗМІ, залежить стан, тональність  всього журналістського «оркестру».

 

4. ЗМІ - четверта влада

Досить розповсюджений образ ЗМІ - четверта влада. Поряд із трьома, традиційними галузями - законодавчою, виконавчою й  судовою. Структури державної влади  утворюють особливу підсистему суспільства, якій дозволений примус навіть до застосування насильства. Зрозуміло, у рамках чинних законів. Жодна інша підсистема суспільства такими правами не наділена, і в цьому плані будь-який образ недержавної влади - четвертої, п'ятої або одинадцятої - досить умовний. Однак можливості найсильнішого впливу ЗМІ, у тому числі й на прийняття державних рішень - загальновідомий факт. Публікації стимулювали, так би мовлячи, блискавичний розвиток багатьох урядових і фінансових криз, прийняття певних судових рішень, і навіть збройні конфлікти. І тут немає ніякого протиріччя. Соціальна думка може розраховувати на успішну еволюцію лише при наявності потужного контрольно-коректувального механізму. Зрозуміло, величезну роль у формуванні такого механізму відіграють традиційні галузі влади.