Основні методи та категорії політології

План

Вступ

1. Політика і політологія.
2. Основні категорії політології.
3. Методи дослідження в політології.
4. Список літератури.

 

Вступ

Як навчальна дисципліна, політична наука включає в себе такі основні дидактичні одиниці: предмет політичної науки та її методологія; історія політичної думки людства; розвиток політичної думки в Україні; теорія влади і владних відносин; політична система суспільства; політична культура; політичні партії та партійні системи; політичні еліти та лідерство; глобальний політичний процес; політичне прогнозування та ін.

Усю сукупність проблем, які вивчає політична наука, можна згрупувати у такі умовні розділи: вступ у політичну науку, історія політичних вчень, теорія політики та прикладна політологія (соціологія політики). Головне завдання політичної науки як навчальної дисципліни — опрацювання і таке викладення загально-теоретичного і практичного матеріалу відповідно до завдань політологічної підготовки спеціалістів будь-якого профілю, надання їм необхідного мінімуму наукових знань про політику у доступній формі.

 

1. Політика і політологія

Політика — досить складне явище, визначити її сутність і виявити її зміст не так-то просто. До цих пір немає загальновизнаного визначення поняття політики, можна зустріти десятки різних матеріалів. Політика означає державні та громадські справи, сферу діяльності, пов'язану з владними відносинами між людьми, соціальними групами, класами, націями і державами.

Можна вказати такі найбільш суттєві властивості політики:

• вона містить в собі динамічний, діяльний початок. Перш за все, вона виступає як політична діяльність, спрямована на задоволення політичних потреб та інтересів тих чи інших соціальних суб'єктів;
• політика містить в собі, як правило, дві сторони.

Об'єктивна сторона політики — не залежить від свідомості людей умови їхньої політичної діяльності. Сукупність теорії, ідей, поглядів, точок зору, які мають політичний характер, — це суб'єктивна сторона політики — політична свідомість. У залежності від специфіки відображення в ньому політичних процесів виділяються політична ідеологія і політична психологія. За рівнем відображення політичної реальності політична свідомість може бути теоретичним і повсякденним, за спрямованістю –демократичним, авторитарним, лояльним і т.д.

Політика — це сфера діяльності, що припускає відношення між великими і малими соціальними групами і політичними партіями. Прагнучи задовольнити свої інтереси, вони вступають між собою у політичні відносини з приводу політичної влади, політичних прав і свобод. У рамках даних відносин виявляються політичні інтереси класів, націй, політичних партій і окремих особистостей.

Одна з суттєвих характеристик політики — це діяльність суб'єктів політики, що здійснюється або з метою удержання і зміцнення політичної влади, або з метою оволодіння нею тими чи іншими способами, або, нарешті, з метою набуття права на участь поряд з іншими суб'єктами у здійсненні влади, придбання владних повноважень.

Цілком очевидно, що зміст політики сказаним вище не вичерпується. Повсякденна практика та історичний досвід свідчать, що політика активно вторгається в різні сфери життєдіяльності суспільства — в економіку, культуру, демографічну та соціальну сфери, екологію і т.д. Однак діяльність у цих сферах життя суспільства набуває політичного характеру в тому випадку, якщо в неї включається держава як основний суб'єкт цієї діяльності або ж як партнер, до якого спрямовані устремління суб'єкта, який прагне залучити держава та її структури до вирішення проблем, що виникають у даній сфері громадської життя.

Політична еліта — це порівняно нечисленна і згуртована група осіб, що концентрує у своїх руках владу шляхом монополізації права приймати рішення, віддавати накази, визначати цілі і стратегію політичного розвитку.

Політика вивчається системою політичних наук, серед них: політологія, теорія держави і права, політична філософія, політична економія, політична соціологія. У цьому ряду політологія посідає особливе місце. Вона виступає як свого роду інтегральна дисципліна, що вивчає політику в усіх її проявах і в той же час як методологічна база розвитку інших політичних наук. Політологія узагальнює і систематизує політичні знання, аналізує закономірності становлення, функціонування та розвитку політичного життя суспільства і насамперед політичної влади.

Теоретична політологія вивчає сутність політики, її природу, значення для людини і суспільства, політичні взаємини між класами, націями і державами, а також між особистістю, суспільством і державою. Вона виявляє і досліджує закономірності, що зумовлюють розвиток політичного життя суспільства, окремих політичних процесів, явищ, подій. Ці закономірності діють як закони-тенденції і нерідко трактують як політичні. У їх числі можна назвати закономірності:

1. Виникнення та розвитку політичних інтересів соціальних суб'єктів, їх взаємодії з економічними та іншими соціальними інтересами;
2. Виникнення, функціонування і розвитку політичної діяльності, політичних відносин і політичних процесів;
3. Становлення, функціонування і розвитку політичної влади і держави.

У рамках теоретичної політології досліджуються способи пізнання політичних явищ, співвідношення в них раціонального та ірраціонального.

 

2. Основні категорії політології

Політологія, як і будь-яка інша наука, має свої категорії, тобто загальні, фундаментальні поняття, які відображають найбільш істотні, закономірні зв'язки й відносини реальної дійсності та пізнання. Їхня специфіка полягає в тому, що вони розкривають різні сторони процесу здійснення влади у суспільстві.

Досконала теорія передбачає наявність системи категорій, у якій останні перебувають у логічному взаємозв'язку й розташовуються в певній послідовності.

У політології базовою є категорія «політична влада».

Влада — це вольове відношення між людьми, тобто таке відношення, за якого одні люди здатні і мають можливість нав'язувати свою волю іншим.

Засобом здійснення політичної влади є політика, яка також виступає однією з базових категорій політології. Політика як заснована на владі суспільна діяльність реалізується у просторових рамках політичної системи.

Політична система суспільства є центральною категорією політології. Вона органічно поєднує в собі, з'єднує в систему решту категорій цієї науки.

«Політичні інститути» та їх конкретні вияви — «держава», «політичні партії», «групи інтересів» тощо, а також «політичні відносини» належать до основних категорій політології.

Політична система містить також «політичну культуру», а значить, такі її складові, як «політична свідомість», «політична поведінка», «політичні цінності», «політичні норми», «політична соціалізація» тощо, котрі також є категоріями політології.

Формою функціонування політичної системи суспільства, яка еволюціонує у просторі й часі, є «політичний процес» — одна з основних категорій політології. Політичними процесами називаються відносно однорідні серії політичних явищ, пов'язаних між собою причиновими або структурно-функціональними залежностями.

«Політичне явище» як одна з найбільш загальних категорій політології є сукупністю усіх чинників і явищ, пов'язаних із здійсненням політики.

 

3. Методи дослідження в політології

Метод — це сукупність прийомів і способів побудови наукового знання і його застосування в дослідженні тих чи інших явищ.  Вибір методу обумовлений конкретними завданнями дослідження.

У сучасній політології використовуються як традиційні, так і нові методи. З традиційних здавна застосовується в політології історичний метод. За допомогою цього методу описується, наприклад, історія держави, характеризуються історичні особистості; він дозволяє розкривати діалектику реальних політичних процесів з точки зору їх виникнення та подальшого розвитку. З його допомогою з'ясовуються загальні закономірності розвитку політичних явищ. Цей метод дозволяє також виділити конкретні особливості політичних явищ і показати їх роль у тих чи інших історичних умовах.

Метод експертних оцінок (Метод Дельфі). Він пропонує збір незалежних, не пов'язаних один з одним експертних даних, які узагальнюються, систематизуються і зводяться в сумісний прогноз.

Метод імітаційного моделювання. Його стали часто застосовувати в останнє десятиліття, особливо у зв'язку з розвитком кібернетики. Створюється спрощена модель досліджуваного об'єкта (наприклад, модель міжнародних відносин). Потім за допомогою ЕОМ досліджується його еволюція і роблять відповідні висновки. Цей метод дозволяє розглядати альтернативні варіанти розвитку політичних явищ, виявляти нові факти і тенденції.

Метод ділових ігор. Суть його в тому, що створюється певна ігрова ситуація, в неї кілька діючих осіб повинні приймати рішення, від яких залежать результати, очікувані учасниками ділової гри. Цей метод дозволяє досліджувати проблеми забезпечення громадської і політичної стабільності, процеси політичних переговорів і чинники досягнення згоди. Він застосовується також при аналізі дипломатичних і військових стратегій великих держав і т. д. Складовою частиною методу ділових ігор є прийняття рішень.

Кількісні методи. З їх допомогою аналізуються та оцінюються різні кількісні параметри політичних явищ, що дає можливість істотно підвищити наукову обгрунтованість зроблених дій. Прийомами кількісного методу є статистичний аналіз, що дозволяє виявити ті чи інші процеси політичного життя суспільства в усьому їх різноманітті та анкетне опитування. За допомогою цього методу можна виявити не тільки саму громадську думку і, основне на ньому, поведінку людей, їхнє ставлення до тих чи інших проблем, але й ті обставини, які їх обумовлюють.

Є й інші сучасні технології політичного аналізу, використовувані в політології, існують також різні точки зору щодо класифікації методів, що застосовуються в сучасній політології. Їх різноманітний арсенал дозволяє вирішувати важливу задачу — отримувати достовірні знання про політичні процеси в сучасному суспільстві.

 

Список літератури

1. Бєлов Г.А.  Політологія-М., 1994

2. Бро Філіп. Політологія .- М., 1992

3. Гаджієв К.С. Введення в політологію .- М., 1995

4. Даль В. Тлумачний словник  живого великого мови 

5. Мухарев Р.Т. Основи політології .- М., 1996

6. Політологічний словник .- М. Луч, Ч.1.

7. Політологія. Курс лекцій / За ред. А.В. Миронова .- 1993