Політичний міф

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

Київський національний економічний  університет імені Вадима Гетьмана

 

Кафедра політології

 

 

 

Політичний міф

 

 

 

 

Реферат-есе

студентки 1 групи

спеціальності 6507

факультету УПтаМ

Плакси Олександри

 

 

Київ – 2011

План

1. Політичний міф як засіб впливу на політичну свідомість громадян.
2. Моє ставлення до явища політичного міфу.

 

 

 

 

 

 

 

Політичний міф  як засіб впливу на політичну свідомість громадян

Актуальним питанням сучасної політичної науки є проблема політичного  міфотворення. Саме політичний міф дозволяє конструювати і корегувати соціально-політичну дійсність, створити таку модель бачення розвитку, яка буде влаштовувати і того, хто реалізує цей міф, і того на кого він спрямований. але це породжує основну проблему: розчарування людини через неможливість реалізації міфічних цілей, оскільки політичний міф тільки відповідає чутливим темам цільової аудиторії, але не забезпечує їх вирішення, а навпаки задовольняє потреби груп, які їх створили.

Відродження міфу в політичній свідомості сьогодення  зумовлено  процесом інтенсивної інформатизації суспільства та глобалізації. Масова свідомість потребує спрощення складної картини політичних процесів, що відбуваються у суспільстві, тобто заповнення міфологічними схемами, які ґрунтуються на архетипових конструкціях колективного несвідомого. Прийнято вважати, що українці голосують серцем. Насправді при виборі кандидата наші люди керуються міфами і архетипами, які є частиною нашої ментальності.

Період становлення нової  політичної системи став переломним моментом у житті українського народу, під час якого відбувся перегляд основних політичних цінностей держави, виникла необхідність пошуку чіткої відповідної для українського суспільства  ідеології. Така ситуація стала благодатним  підґрунтям для панування міфів  у всіх сферах суспільного життя, а особливо у політиці.

Широке використання  в сучасному політико-соціальному середовищі політичних міфів як елементу соціального управління і відповідних політичних технологій пов'язано, в першу чергу, загальносвітовою кризою ідентичності. Так наприклад, в сучасних умовах країн пострадянського простору, спостерігається посилення посткомуністичної трансформації з її спотворенням старих цінностей і ідейно-психологічним вакуумом. Суспільство цих країн терміново потребує усвідомлення і розуміння суспільно-політичних процесів, що відбуваються, проте у сучасних політиків просто немає раціональних пояснень.

Особливу роль у зміні  розуміння значення міфу в суспільстві  зіграла т.зв. "інформаційна хвиля", що почалася в другій половині ХХ століття, коли по мірі розвитку і поширення  інформаційних технологій ставало  усе очевидніше, що інформаційні фактори  усе більш впливають на розвиток сучасного світу, визначаючи якість і життєздатність суспільства, його керованість і безпеку; що влада  тримається на суспільній думці, а суспільна  думка живе міфами, що формують духовне  та інтелектуальне середовище суспільства, його інформаційно-символічне поле. І той, хто контролює це поле, хто формує міфи, той контролює розуми і душі людей, отже, править світом.  

Найважливішим інструментом реалізації політичних стратегій на інформаційному ринку останнім часом  стали засоби масової інформації.   Основною причиною завоювання ЗМІ такого високого місця в політичному житті сучасного суспільства є те, що з їх допомогою держава та інші політичні суб'єкти можуть не тільки інформувати населення про цілі і цінності своєї політики, але й моделювати відносини з громадськістю, підтримувати авторитет і стереотипи влади. ЗМІ стали сильним інструментом цілеспрямованого конструювання політичних порядків, засобом вибудовування необхідних владі зв'язків та відносин з громадськістю.

Міфологія постає як типологічно  універсальне явище.  
У останні століття різноманіття міфологічного досвіду поступово фокусується навколо соціально-політичних проблем: влади, власності,відносин між різними соціальними групами і державами. Політичний міф може бути розглянутий як деяке інформаційне повідомлення, але не як організований текст. На відміну від ідеології, міф - концептуально не оформлений. Його зміст постійно змінюється.

Важливою функцією політичного  міфу є легітимізація владних інститутів. Міф є основою легітимної влади та її стрижнем водночас. Тому зазіхання на головні політичні міфи держави є зазіханням на основи легітимності цієї держави. Стосовно національної свідомості, то вона також просякнута міфами. За суттю історія нації – це міф, що створений нею про саму себе, виходячи з ідейно-політичних міркувань про власне місце у швидкоплинному світі, адже політичний міф виступає своєрідним гарантом національної самоідентифікації в історичному минулому.

В Україні інтерес до сучасного  міфу виник недавно і став помітним, по мірі розповсюдження у Радянському  Союзі "перебудови" та "гласності", коли став здійснюватися курс на "демократизацію" політичної влади, який привів до розвалу  СРСР і створення нових незалежних держав.

У країнах Західної Європи та США важливість вивчення сучасних міфів зрозуміли раніше, про що свідчить факт появи великої кількості  досліджень в області психології мас. Особливий розвиток при цьому набули прикладні дослідження, де, в першу чергу, враховуються і розробляються основи міфу, його здатність вселяти, кодувати, регулювати, направляти. Відзначається його  здатність "віртуалізувати" політиків, партії, цінності та ідеали, "демократичні" і "тоталітарні" режими.

Слід ще зауважити, сутність міфу не визначається його матеріальним носієм. Не визначається вона й тим, про що він повідомляє. Сутність міфу полягає у прихованому від безпосереднього аналізу змісті, який міститься в міфі й потужно впливає на його споживача. Визначальним для міфу є не предмет його повідомлення, а спосіб, яким воно передається. Отже форма міфу інколи важливіша, аніж його зміст.

 

Моє ставлення до явища політичного міфу

Чітко визначити своє ставлення  до політичного міфу виявилось для  мене завданням із нелегких. Адже для  цього необхідно достеменно ознайомитись з усіма сторонами цього явища, проаналізувати всі його переваги та недоліки.

На жаль, користь від  використання політичного міфу мають  лише політичні «гравці», оскільки для них він розглядається  як гарний спосіб змінити політичну  ситуацію на свою користь, а також  в якості ефективного засобу проведення сучасних виборчих кампаній.

Я зустрічалася з думками, що політичний міф є потужним фактором консолідації суспільства, але чи може на брехні будуватися сильна держава? Я вважаю, що це також міф. Тому, після ознайомлення з поглядами різних політологів зробила для себе висновок, що ставлюсь до міфу в політиці більше негативно, чим позитивно.

Але, щоб зберегти об'єктивність, необхідно відзначити, що політичні  міфи, крім домінуючої негативної функції, мають також і позитивну функцію, що виявляється досить рідко, в основному  в екстремальних ситуаціях. Наприклад, в умовах війни міфологізована ідея політичного характеру, що діє у  свідомості, може служити організуючим центром позитивних стимулів, які допомагають людині перебороти численні духовні та фізичні труднощі.

Проте недоліки значно переважають. Зокрема, його використання призводить до симуляції головних інститутів демократії, відвертого обману і всіляких маніпуляцій із суспільною свідомістю. У такий спосіб виникає реальна небезпека політичної відчуженості особистості, суспільної зневіри у головних демократичних цінностях та сумнівів щодо можливостей ефективної політики, контролю за державною політикою з боку суспільства.

Не треба бути видатним аналітиком, щоб здогадатися, що піки політичної міфотворчості співпадають  з виборчими кампаніями. Саме під  час виборів – у період всезагальної політичної мобілізації – відбувається активне формування політичних міфів  та інтенсивне "просування" їх в  свідомість громадян. Невичерпним джерелом політичних міфів у цю пору є передвиборчі штаби (байдуже, окремих кандидатів чи політичних сил), де працюють здібні міфотворці, якість роботи яких оцінюється саме ступенем міфологізації громадської думки. На жаль, робота міфотворчих команд, як правило, має негативний вплив не тільки на стан громадської думки та свідомості окремого індивіда, а й на суспільну мораль в цілому. Через доволі короткий відрізок часу після завершення виборів, політики миряться й знаходять спільну мову, а суспільством продовжують гуляти породжені ними міфи, що спотворюють сприйняття зовнішнього світу, знижують і без того невисокий рівень раціонального у світогляді громадян. І як не було б прикро, сьогодні неможливо прийти до влади без використання політичного міфу.

На жаль, конкретно існуюча  в українському суспільстві система  міфологічних образів ще не стала  предметом безпосереднього критичного аналізу. Значно частіше доводиться мати справу з раціональним обґрунтуванням «доцільності» розуміння ситуацій, де потужною складовою виступає міфологічна  їх інтерпретація. У той же час  сучасна політична міфологія  все частіше і частіше використовується політичними організаціями і владними структурами для цілеспрямованого програмування масової свідомості, і навіть формування радикально-агресивних  суспільних настроїв.

Звичайно, в наш час  уникнути цього явища просто неможливо, воно проникає в усі сфери нашого життя і має безпосередній  вплив на нас. Отже, враховуючи багатофункціональність сучасного міфу, завдання вчених полягає не у виробленні засобів, що сприятимуть звільненню свідомості від міфів, а в розробці методів, що допоможуть формуванню правильного ставлення індивідуума до міфів, що функціонують у його свідомості. Основним механізмом, що сприяє формуванню правильної оцінки міфів, є усвідомлення носієм свідомості їхньої дійсної сутності. Процес усвідомлення можливий за умови постійного розвитку людиною рівня власної духовної та інтелектуальної культури.