Методика аналізу фінансових результатів

Методика аналізу фінансових результатів підприємства

 

 

Якість фінансового аналізу  суттєво залежить від методики аналізу  – алгоритму розрахунку показників та величини критеріїв, за якими підприємство можна віднести до розряду благополучних чи неблагополучних. Тому зупинимося коротко на огляді методичного матеріалу, який зустрічається в публікаціях.

 Метою фінансового  аналізу є отримання невеликої  кількості ключових (найбільш інформативних)  параметрів, які дають об’єктивну  та точну картину фінансового  стану підприємства, його прибутків та збитків, змін в структурі активів і пасивів, в розрахунках з дебіторами та кредиторами. При цьому аналітика та менеджера можуть цікавити як поточний стан підприємства так і його проекція на найближчу або більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану. Економістам же в свою чергу, постійно доводиться вирішувати складні завдання аналізу фінансової стійкості підприємства: наявність необхідної кількості коштів для погашення боргових зобов'язань; швидкість перетворення коштів, вкладених в активи, у реальні гроші; ефективність використання капіталу і т. ін.

 Але не лише часові  межі визначають альтернативність  цілей фінансового аналізу. Вони залежать також від цілей суб’єктів фінансового аналізу, тобто конкретних користувачів фінансової інформації.

 Інформаційною базою  для оцінювання фінансового стану  підприємства, як вже вказувалося є дані:

- балансу (форма №1);

- звіту про фінансові  результати (форма №2);

- звіту про рух грошових  коштів (форма №3);

- звіту про власний  капітал (форма №4);

- дані статистичної звітності та оперативні дані.

 

 Інформацію, яка використовується  для аналізу фінансового стану  підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою. Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського  балансу та звітності взаємопов’язані  один з одним. Їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану  підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

 У цілому бухгалтерський  баланс складається з активу  і пасиву і свідчить про те, як певний час розподілено активи і пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залучено капіталу. З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги бухгалтерської звітності.

 Вона повинна уможливлювати:

- Оцінку динаміки та  перспектив одержання прибутку  підприємством;

- Оцінку наявних у  підприємства ресурсів та ефективності їх використання;

- Прийняття обґрунтованих  управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

 Вихідною базою фінансового  аналізу виступають дані бухгалтерського  обліку та звітності, аналітичний перегляд якого повинен відтворити всі аспекти економічної діяльності та здійснених операцій у формі руху капіталу.

 Фінансовий аналіз  – це спосіб оцінювання і  в майбутньому фінансового стану  підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності і оперативних даних.

 Традиційна практика  аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

 Можна назвати шість  основних прийомів аналізу:

горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності  з попереднім періодом. При горизонтальному  аналізі порівнюються фінансові  показники підприємства за балансом (форма №1), звітом про фінансові результати (форма №2), звітом про рух грошових коштів (форма №3); звітом про власний капітал (форма №4) з  показниками попереднього періоду;

вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат. Найчастіше використовують для структурного аналізу активів та пасиву за балансом (форма №1), структурного аналізу грошових потоків за звітом про рух грошових коштів (форма №3).

трендовий аналіз — порівняння кожної позиції звітності з рядом  попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренду здійснюється екстраполяція  найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний  прогнозний аналіз фінансового стану. При трендовому аналізі порівнюються фінансові показники підприємства за балансом (форма №1), звітом про фінансові результати (форма №2), звітом про рух грошових коштів (форма №3); звітом про власний капітал (форма №4) за ряд попередніх періодів (3 – 5 років);

аналіз відносних показників (коефіцієнтів) — розрахунок відношень  між окремими позиціями звіту  або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників. Фінансові коефіцієнти є вихідною базою для наступного факторного аналізу фінансового стану підприємства. Вихідні  дані для розрахунків беруться з балансу (форма №1) та звіту про фінансові результати (форма №2).

порівняльний аналіз —  внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками  самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками. Дані підприємства (з форм №1, №2, №3, №4) порівнюються з даними підприємств конкурентів та  середньогалузевими та середніми показниками за статистичними збірниками;

факторний аналіз — визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з’єднують у загальний результативний показник. Для виявлення впливу факторів використовуються як дані фінансової звітності підприємства (з форм №1, №2, №3, №4) так і дані синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку підприємства (Головна книга, журнали-ордери).

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

 Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

 Неформалізовані методи  аналізу ґрунтуються на описуванні  аналітичних процедур на логічному  рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

експертних оцінок і сценаріїв. Сутність його полягає у збиранні думок спеціалістів щодо поставленої проблеми, подальше опрацювання їх і використання в аналітичній роботі. Для оцінювання думок експертів про ступінь важливості впливу факторів найчастіше використовують анкетне ранжироване опитування.

психологічні. Найбільш популярні -  “мозкова атака”, “мозковий штурм”, “Дельфи”, ПАТТЕРН тощо.

морфологічний. Даний метод  базується на використанні морфологічних  матриць, з допомогою яких забезпечується системний пошук взаємозв’язків між всіма її елементами  в межах проблеми, що вивчається;

порівняльні. Кожен показник і кожна цифра, отримувані в аналітичному дослідженні, мають значення лише  в порівнянні із відомими показниками і цифрами. При застосуванні цього прийому аналізований показник порівнюють з базовим;

побудови системи показників. Цей метод використовується для  здійснення умови зіставлення. Перерахунок  показників полягає у корегуванні  показника. Коригуються і перераховуються  показники при аналізі виконання  плану, динаміки за ряд років, двох підприємств, закордонного досвіду, при аналізі впливу цінового механізму, інфляції;

побудови системи аналітичних  таблиць. Таблиці широко застосовуються для унаочнення методики аналітичних  розрахунків, отриманих результатів  аналізу, групування показників і виявлення  резервів. За допомогою таблиць краще сприймається аналітична інформація при вивченні явищ і процесів за допомогою згрупування показників і цифр, розташованих в певному порядку. Таблиця є раціональнішою, компактнішою, яскравішою формою відображення аналітичного процесу, ніж текстовий варіант викладення аналітичного матеріалу.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

 До формалізованих  методів фінансового аналізу  належать ті, в основу яких  покладено жорстко формалізовані  аналітичні залежності, тобто методи:

ланцюгових підстановок. Ґрунтується на отриманні ряду коректованих значень узагальнюючого показника шляхом послідовної заміни базисних значень факторів-співмножників фактичними;

арифметичних різниць. Застосовують цей метод для розрахунку впливу факторів на відхилення результативного показника тільки в мультиплікативних та змішаних моделях. При його використанні спочатку знаходять абсолютні відхилення по кожному фактору. Потім величину впливу факторів обчислюють множенням абсолютного відхилення досліджуваного фактора на базову величину факторів;

балансовий. Застосовується у випадках, коли необхідно дослідити співвідношення двох груп взаємопов’язаних  економічних показників, підсумки яких рівні між собою. Найбільше він використовується у фінансовому аналізі;

виокремлення ізольованого впливу факторів. Дає  можливість на основі знань економічної теорії упорядкувати аналіз, сприяє комплексному розгляду факторів впливу, вказує на значимість кожного з них, є основою математичного  моделювання взаємозалежності різних показників і факторів;

відсоткових чисел. Величина, отримана в результаті співставлення  двох однорідних показників, один з  яких приймається за одиницю, називається  коефіцієнтом. Особливою формою відносних  величин є відсотки, при яких базисна  величина приймається не за 1, а за 100;

диференційний. Використовують формулу повного диференціала для розрахунку окремих факторів на зміну узагальнюючого  показника;

інтегральний. Використання даного способу дозволяє отримати більш  точні результати розрахунку впливу факторів в порівнянні з способами ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць і уникнути неоднозначної оцінки впливу факторів тому, що в даному випадку результати не залежать від місцезнаходження факторів в моделі, а додатковий приріст результативного показника, який утворився від взаємодії факторів, розкладається між ними порівну;

логарифмічний. На відміну від інтегрального метода при логарифмуванні використовуються не абсолютні прирости показників, а індекси їх приросту

дисконтування простих і  складних відсотків. Використовується для вираження майбутнього доходу в поточній вартості.

 У процесі фінансового  аналізу широко застосовуються  і традиційні методи економічної  статистики (середніх та відносних  величин, групування, графічний,  індексний, елементарні методи  обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

 

 Фінансовий аналіз  проводиться також за допомогою  різного типу моделей, що дозволяють структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Можна виділити три основні типи моделей: дескриптивні, предикативні та нормативні.

 Дескриптивні моделі, або моделі описового характеру,  є основними в проведенні оцінки  фінансового стану підприємства. До них належать: побудова системи звітних балансів, подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах, вертикальний та горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності. Всі дані моделі ґрунтуються на використанні бухгалтерської звітності.

 Предикативні моделі  – це моделі передбачу вального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найпоширенішими з них є розрахунок точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу, моделі ситуативного аналізу.

 Нормативні моделі  – це моделі, які  уможливлюють  порівняння фактичних результатів  діяльності підприємства з очікуваними, розрахованими на підставі нормативу. Дані моделі використовуються, як правило, в рамках внутрішнього фінансового аналізу. Їх суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів, а також в аналізі відхилень фактичних даних від нормативів. Аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.

 Фінансові звіти складаються  також виходячи з принципу  безперервності діяльності підприємства, тобто визнання того, що підприємство не має ні наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності (принаймні протягом наступного періоду).

 Принцип періодичності  передбачає розподіл діяльності  підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.