Астрономія і астрологія. Значення астрономії для формування світогляду людини

  
 
 
 
 
Міністерством науки та освіти , молоді та спорту України 
Дубенський коледж РДГУ  
 
 
 
 
 
Презентація на тему: «Астрономія і астрологія. Значення астрономії для формування світогляду людини»

 

                                                                      

       Підготувала

Студентка 1-го курсу групи А

Семеренко Мар’яна

Астрономія.

 

Астрономія- наука , що вивчає рух , будову , походження й розвиток небесних тіл і їх походження . Астрономія є однією з найстародавніших наук . Вона виникла на основі практичних потреб людини й розвивалася разом із ними . Елементарні астрономічні відомості мали народи Вавілона , Єгипту , Китаю вже тисячі років тому й застосовували їх для вимірювання часу та орієнтування за сторонами горизонту . І в наш час астрономія використовується для визначення точного часу й географічних координат ( в авіації , навігації , космонавтиці , геодезії , картографії). Астрономія допомагає досліджувати й освоювати космічний простір , розвивати космонавтику , вивчати нашу планету з космосу.

Сучасна астрономія тісно пов’язана з математикою  й фізикою , хімією й біологією  ; географією й геологією , космонавтикою . Використовуючи досягнення цих наук , вона , в свою чергу , збагачує їх і стимулює розвиток, висуваючи перед нами все нові і  нові  завдання. Астрономія вивчає в космосі речовину в таких станах і масштабах  , які не можна створити в лабораторіях , чим розширює фізичну картину світу , наші уявлення про матерію. Усе це важливо для розвитку діалективно-матеріалістичного уявлення про  природу. Навчитись наперед визначати настання затемнень Сонця і Місяця й появу нових комет , астрономія поклала початок боротьбі з релігійними забобонами . Показуючи можливість природничо наукових пояснень походження й зміни Землі та інших небесних тіл, астрономія сприяє розвитку марксистської філософії

 

Сучасна астрономія.

Особливості астрономічних спостережень

 

Астрономія грунтується на спостереженнях , що проводяться із Землі , а з 60-х років нашого століття – з космосу – з автоматичних та інших космічних станцій і навіть з Місяця . Апарати дали можливість узяти проби місячного грунту , доставити різні прилади і навіть висадити людей на Місяць. Але так можна поки досліджувати тільки найближчі до Землі небесні світила . Відграючи таку саму роль , як досліди у фізиці й хімії , спостереження в астрономії мають ряд особливостей.

Перша особливість спостережень.

 

Перша особливість спостережень полягає в тому , що астрономічні спостереження здебільшого пасивні  . Ми не можемо активно впливати на  небесні тіла, ставити досліди . Тільки використання космічних апаратів дало в цьому відношенні деякі можливості.

Багато небесних явищ відбуваються так повільно , що спостереження за ними потребують величезних проміжків часу. Так ,зміна нахилу земної осі до площини її орбіти стає помітною лише через сотні років . Тому для нас не втратили значення деякі спостереження , що проводились у Вавілоні й Китаї тисячі років тому, хоч вони і були за сучасними  поняттями дуже неточними.

Друга особливість спостережень.

 

За другим спостереженням ми спостерігаємо положення небесних тіл та їх рух із Землі , яка сама перебуває в русі . Тому вигляд неба для земного спостерігача залежить не лише від того, в якому місці Землі він перебуває , а й від того , в який час доби й року він спостерігає. Наприклад , коли в нас  зимовий  день , у Південній Америці літня ніч , і навпаки. Є зорі , видимі лише влітку або взимку.

Третя особливість  спостережень

 

Третя  особливість астрономічних спостережень пов’язана з тим ,що всі світила перебувають від нас дуже далеко , так далеко, що ні на око , ні в телескоп  не можна визначати , яке з них ближче, яке далі . Усі вони здаються нам однаково далекими. Тому під час спостережень звичайно виконують кутові випромінювання  і вже за ними часто роблять  висновки про лінійні відстані й розміри тіл.

Астрологія  

 

Астрологія – система вчень , спираючись на яку ,нібито , можливо за розташуванням небесних тіл (здебільшого , планет), передбачати  майбутнє  життя індивіда чи суспільства. Астрологія виникла внаслідок того, що люди , які не знали законів природи на сучасно обгрунтованому рівні  і впродовж сотень років спостерігали певні явища «підмісяцевого світу» (день і ніч, зміни пір року , розливи річок , затемнення Місяця і Сонця тощо), не розуміли суті цих явищ і тому, обожнюючи небесні світила, приписували їм якусь вищу волю «надмісяцевого світу», яка нібито відображає всі події на Земній  кулі.

Виникнення астрології

 

Деякі дослідники відносять виникнення астрології до періоду мустьерськой епохи (близько 40-100 тис. років тому), коли відбувалися фіксації найпростіших спостережень за рухом Сонця, а також розвивалися первинні навички рахунку і геометрія в різних районах Євразії. Герасимов Михайло Михайлович знайшов у Мальті не пряжку і не бляху, а палеолітичний варіант «Канону Сарос», астрономічного твору про послідовності затемнень, на 25 тисячоліть старше названої так знаменитої вавилонської таблички з Британського музею, яка викликала небачений ентузіазм істориків астрономії при публікації її в 1893 році І. В. Штрассмайером та І. Еппінг . Табличку цю датували затемнення IV - початку III століть до нашої ери, тобто записи на ній велися у часи, які вважаються періодом становлення грецької астрономії, нібито щедро живиться близькосхідним жрецтвом. Підрозділи календаря намиста з підвісками дозволяють уявити, яким був зодіак в давньокам'яну еру.

Астрологія Європи

 

З VIII в. над Іспанією і Сицилією здобули панування араби, у яких на той час астрологія активно розвивалася. Поступово ідеї ісламської науки почали проникати в європейські освічені кола. Великий інтерес до астрології, характерний для європейців цієї епохи, став причиною того, що коли західні ерудити почали розвивати контакти з арабами, астрологічні тексти були серед перших перекладених робіт. Однак дійсно активне вивчення арабських робіт розпочалося лише у XII ст.

За ініціативою Альфонса Мудрого 1248 р. в Толедо іспанськими, арабськими та єврейськими вченими були розроблені нові таблиці руху планет, видані у 1252 р., якими для складання гороскопів користувались європейські астрологи упродовж кількох століть (аж до Кеплера).

XIII - XV ст. - це епоха великої кількості знавців "науки про зірок", для яких астрологія була найголовнішим заняттям життя. Серед найбільш знаменитих імен Гвідо Бонаттіта Марсіліо Фічіно Флорентійський. На XIV - XVI ст. припав найвищий підйом інтересу до астрології в Європі. У цей період астрологи працюють при дворах більшості європейських правителів. З'являються перші друковані астрологічні ефемериди, альманахи та календарі. В університетах астрологія викладається як наукова дисципліна, багато видатних вчених та церковні діячі набувають популярність і як астрологи.

 

Центри астрологічних знань

 

Центром астрологічних знань у Східній Європі з XV ст. стала Польща. Астрології навчали в Університетах в складі семи вільних мистецтв. Особливе місце в цьому посідала Краківська академія (Краківський університет), в якій існувала самостійна кафедра астрології, де перший курс астрології був прочитаний 1423 р. Хенриком Чехом, який славився точністю своїх прогнозів. У наступні півтора століття у Краківській академії працювала ціла плеяда відомих астрологів: Мартін із Журавіци, Мартін Биліца, Пьйотр Гашовец, Войцех Брудзевскі; особливе місце серед них займає Юрій Дрогобич, який відзначився в астрології своїми прогностикумами та Трактатом про сонячні затемнення.

Спочатку астрологія значною мірою сприяла розвиткові астрономії (для складання гороскопів необхідно було точно визначити положення світил і планет, здійснити домифікацію), але згодом після відкриття Коперником геліоцентричної системи астрономія безповоротно відокремлюється й розвивається самостійно, а ненауковість астрології остаточно визнана наприкінці 17 ст. у Франції та Великобританії (перестала викладатись в університетах), а пізніше з 2-ї половини 18 ст. — в Іспанії, Німеччині та Польщі.

В Росії у 18 ст. був популярним збірник із астрології та астрономії "Календар Брюса". ("Календар або місяцеслов християнський". Автор Василій Кипріянов (ru:Киприянов, Василий, Москва, 1709). Передбачувальна частина - «астрономічний, економічний і політичний Брюсов двохсотлітній календар» - змінювалася від видання до видання, прожиті періоди опускалися, а прогноз тривав в майбутнє. Прогнози включали дані про погоду, передбачення для народжених у рік правлячої циклом планети, «загальні» і «приватні» передбачення, що стосуються воєн, змін царствувань, стану економіки. Календар близько 200 років був настільним довідником російських хліборобів. Також містив астрологічні «знаменння дійств на кожен день за течією Місяця і Землі».

 

Астрологія як духовне вчення.

 

Астрологія – найдавніша символічна мова. Вона не вимагає паранормальних чи містичних пізнань , проте  не зайвою є особиста чутливість або інтуїція , психологічні навички , щоб трактування астрологічного символізму  сприймалися клієнтом, як точніші. Астрологія має на меті слугувати «життєвим порадником», поліпшення міжлюдських, міжкультурних і міждержавних відносин, а також є способом і методом контакту кожної людини з самим собою, з власною долею, з оточуючим середовищем. Астрологія в сучасному вигляді є продуктом розпаду давньої зоряної "науки світла", яка включала крім методів прогнозування також астрономію і основне - астролатрію- культ небесних світил, зорепоклонство. У цілісному, автентичному вигляді сьогодні вона збережена як джйотіша.

Для західного світу духовним центром астролатрії була Месопотамія. Жителі стародавньої Месопотамії вірили: все, що відбувається на землі невипадково, бо відбувається з волі богів, і ця воля може бути пізнана шляхом розпізнавання різних знамень і цілеспрямованої мантики. Серед людей перебували всілякі пророки, провісники. Хтось намагався пророкувати по числах (див. Нумерологія), інші ворожили на картах, але найбільшу популярність в цій справі знайшла астрологія. Астрологія ознак була однією з таких практик, популярність якої перевершила популярність інших способів вивідування волі богів.

Видатні астрологи

 

Історично астрологія була галуззю серйозних досліджень наукових та державних діячів і просто видатних людей, таких як Заратуштра, засновник релігії зороастризму, Піфагор, грецький математик, Сима Цянь, китайський історик, Клавдій Птолемей, грецький географ, Мірзо Улугбек, узбецький астроном і математик, онук Тимура, Джироламо Кардано, італійський лікар і математик, астрономи Гвідо Бонатті, Йоганн Кеплер, Тихо Браге, Фрідріх Вільям Гершель та Доменіко Кассіні, цілитель Ібн Сіна (Авіценна), філософ Томмазо Кампанелла і учений Аль-Біруні,Абу Алі аль-Хайят, поет і вчений Омар Хайям, а також Френсіс Бекон, Нострадамус.

Астрологія для вищих ланок суспільства завжди була представлена високоосвіченими астрологами, такими як Гермес Трисмегіст, Веттій Валенс, Доротей Сідонський, Фірмік Матерн, Серапіон, Павло Александрійський, Гефестіус Тібонський, Аль-Кінді, Абу-Машар, Авраам ібн Езра (ru:Авраам ибн Эзра) і Машаллах, Алі бен Рагель (ібн Ріджаль), Даріо Клод, Антоніо де Монтульмо, Вільям Ліллі,  Морен де Вільфранш, Мішель Гоклен, Ніколас Кульпеппер, Сефаріал, Вальтер Кох, Альфред Вітте, Парашара, Варахаміхіра та Брамагупта. Видатні астрологи були вченими — енциклопедистами.

 

Наукові кола більшості європейських країн відмовляють астрології в статусі науки.

Астрологи коментували час і періоди розквіту і спаду держави, обирали найкращий, сприятливий час для початку справи, заснування міста , початку війни тощо. Досить часто відомі особи та звичайні люди користувались астрологічними консультаціями.

 

Мета вивчення астрономії

 

Головною метою вивчення астрономії є формування загальнокультурної компетентності, наукового світогляду та основ системи знань про методи й результати вивчення законів руху, фізичної природи, еволюції небесних тіл та Всесвіту в цілому. 
 
Викладання астрономії на базовому рівні ставить за мету дати учням основи знань з усіх напрямків астрономії, приділивши головну увагу висвітленню тих понять, які є загальнокультурним надбанням і необхідні людині у повсякденному житті.  
 

Основні завдання астрономії

 

Основні завдання вивчення астрономії за даною програмою ґрунтуються на вимогах Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти і зводяться до того, що випускники загальноосвітніх навчальних закладів мають: 
— знати лічбу часу й календарі, орієнтуватися на місцевості за допомогою небесних світил, вміти пояснювати явища добового й річного руху небесних тіл;  
— розуміти причини сонячних і місячних затемнень, появи комет і метеорів, знати будову Сонячної системи;  
— знати, які небесні тіла складають Всесвіт і чим вони відрізняються (планети, планетні системи, зорі, скупчення зір, галактики, скупчення галактик), знати в загальних рисах про походження Сонячної системи та Всесвіту; 
— знати, якими засобами ведуться астрономічні дослідження з поверхні Землі та за межами земної атмосфери; 
— розрізняти “астрономію” й “астрологію”; розуміти, що астрологія є реліктом історії розвитку цивілізації і її принципи науково не обґрунтовані.  

Програма включає 9 тем , питання яких охоплюють увесь зміст сучасної астрономії. Запропонована послідовність навчальних тем обумовлена психологічними особливостями сприйняття людиною довкілля і спирається на великий історично-методологічний досвід викладання курсу астрономії саме в такій послідовності. Запропоноване програмою тематичне наповнення базується на тому, що астрономія формує й розширює науковий світогляд людини. Прослухавши курс астрономії, людина зможе використовувати ці знання, навіть якщо її майбутня професія не буде пов’язана з природничими науками.  
Важливим є відображення в програмі місця й ролі України як космічної держави, що має широкорозвинену інфраструктуру космічної галузі та астрономічних установ. 
Особливість навчально-виховного процесу під час вивчення курсу астрономії зумовлена тим, що астрономія є наочною, доступною для розуміння і певною мірою романтичною наукою. З одного боку, в ній присутні такі об’єкти та явища, які можна спостерігати, походження яких завжди цікавило людей. З іншого боку, астрономія — це точна наука, яка використовує багатий математичний апарат, знання з фізики, хімії, біології, геології та інших наук, сучасні комп’ютерні методи обробки та візуалізації інформації. Комплексом понять і явищ, які вивчає астрономія, узагальнюється й завершується цикл природничого навчання. Всі ці обставини необхідно враховувати під час навчального процесу.