Надзвичайні ситуації техногенного характеру та ліквідація їх наслідків

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

 

 

 

 

Реферат на тему: «Надзвичайні ситуації техногенного характеру та ліквідація їх наслідків»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2013 

Зміст:

Вступ

1. Аварії, катастрофи
2. Аварії з викидом в атмосферу сильнодіючих хімічних речовин
3. Пожежі, спричинені, забруднення навколишнього середовища продуктами горіння
4. Небезпека аварій у системах життєзабезпечення

Висновки

Список використаних джерел 

Вступ

Щодня в світі фіксуються тисячі подій, при яких відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей і які можуть призвести або призводять до загибелі людей та/або до значних матеріальних втрат. Такі події називаються надзвичайними ситуаціями.

Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих промислових комплексів, концентрація на них агрегатів і установок великої і надвеликої потужності, використання у виробництві великих кількостей потенційно небезпечних речовин збільшує вірогідність виникнення техногенних аварій. Надзвичайні ситуації техногенного походження загрожують людині, економіці і природному середовищу або здатні створити загрозу внаслідок імовірного вибуху, пожежі, затоплення або забруднення (зараження) навколишнього середовища.

Актуальність даної проблеми полягає у постійному зростанні антропогенного впливу на природу та неспроможність людини боротися з проблеми власними (техногенними) надзвичайними ситуаціями, навіть за умов сучасного науково-технічного розвитку та модернових тенденцій розвитку науки та людини.

Наявність в Україні розвиненої мережі транспортних комунікацій, перевезення ними у великій кількості потенційно небезпечних речовин, стан самих комунікацій і транспортних засобів часто стають загрозливими для населення, економіки та природного середовища. 

1. Аварії, катастрофи

Надзвичайні ситуації техногенного характеру виникають на хімічно небезпечних об’єктах, радіаційно небезпечних об’єктах, вибухо- та пожежонебезпечних об’єктах, а також гідродинамічно небезпечних об’єктах. Останнім часом значно зросла, також, небезпека від аварій і катастроф на транспорті. Надзвичайні ситуації техногенного характеру класифікуються за такими основними ознаками: за масштабами наслідків (об’єктового, місцевого, регіонального і загальнодержавного рівня); за галузевою ознакою (надзвичайні ситуації у сільському господарстві; у лісовому господарстві; у заповідній території, на об’єктах особливого природоохоронного значення; у водоймах; матеріальних об’єктах – об’єктах інфраструктури, промисловості, транспорту, житлово-комунального господарства та населення – персонал підприємств та установ, мешканці житлових будинків, пасажири транспортних засобів). Аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що створює загрозу для життя та здоров’я людини, призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання та транспортних засобів, завдає шкоди довкіллю.

Аварії бувають:

• з біологічною загрозою;
• з викидом радіоактивних речовин;
• з викидом хімічних речовин;
• на підземних спорудах;
• на трубопроводі;
• потягу;
• гідродинамічні;
• залізничні.

Аварії техногенного характеру класифікуються також з урахуванням масштабу заподіяних чи очікуваних економічних збитків. Катастрофа – великомасштабна аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків. Трапляються авіаційні катастрофи, катастрофічні паводки та нажаль тощо. 

2. Аварії з викидом в атмосферу сильнодіючих хімічних речовин

Серед особливо небезпечних явищ особливе місце посідають аварії з викидом в атмосферу сильнодіючих хімічних речовин, які трапляються на хімічно небезпечному об’єкті і спричиняють хімічне забруднення навколишнього середовища, хімічне ураження людей, їх загибель.

До сильнодіючих хімічних речовин належать аміак, акрилонітрил, анілін, дихлоретан, оксиди азоту, ртуть, метиловий спирт, синильна кислота, фосген, хлор.

Використання засобів індивідуального органів дихання – найбільш ефективний спосіб захисту населення в реальних умовах зараження навколишнього середовища сильнодіючими хімічними речовинами. До таких засобів належать протигази ГП-5, ГП-5М, ГП-7, ДПГ-1 та ДПГ-2. Коли під рукою немає ні протигазу, ні респіратора, можна скористатися ватно-марлевою пов’язкою.

З метою зменшення шкідливого впливу сильнодіючих хімічних речовин на людей, що перебувають у приміщеннях, проводять додаткову герметизацію приміщень, яка передбачає:

• зачинення щільно дверей та вікон;
• заклеювання вентиляційних отворів щільним матеріалом;
• ущільнювання дверей вологими матеріалами;
• заклеювання щілин вікон липкою стрічкою чи папером.

Почувши, що сталася аварія на хімічному об’єкті, необхідно одягнути засоби захисту органів дихання і шкіри, позачиняти вікна й двері, вимкнути усі системи життєзабезпечення будинку, узяти документи, гроші, невеликий запас продуктів, попередити сусідів і хутчій заховатися у сховищі чи загаді залишити місто. Виходячи із зони зараження, потрібно уникати низьких місць: там концентрація отруйних речовин вища. Рухатися потрібно перпендикулярно до напрямку вітру. 

3. Пожежі, спричинені, забруднення навколишнього середовища продуктами горіння

Після будь-якої аварії ймовірність виникнення пожежі дуже велика.

Пожежа – неконтрольоване горіння, небезпечне для людей, яке завдає значних матеріальних збитків. Горіння само по собі є дуже складним фізично-хімічним перетворенням, яке супроводжується виділенням тепла та світла. Для того, щоб це перетворення відбувалося, потрібні горюча речовина, окислювач та джерело запалювання.

Більшість дорожньо-транспортних пригод закінчуються пожежами автомобілів. Якщо сталася аварія, унаслідок якої пошкоджено газову магістраль, достатньо найменшої іскри, щоб виникла пожежа.

Наслідками пожеж можуть бути не тільки людські жертви та економічні втрати, а й завдання шкоди навколишньому середовищу, тому що під час горіння виділяються шкідливі продукти. Усі пластмаси, як правило, здатні горіти. Більшість з них горить повільно, підвищуючи інтенсивність горіння в процесі розкладу матеріалів при нагріванні. Якщо до складу горючої речовини входить сірка, то виділяється сірчистий газ, унаслідок горіння вініпласту виділяється хлористий водень. Дуже пожежонебезпечними є синтетичні речовини, які при нагріванні пом’якшуються, згоряють повністю з виділенням токсичних газів.

Найбільш вибухо- та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворюються при витоку газоподібних та зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропилену тощо. 

4. Небезпека аварій у системах життєзабезпечення

Післяаварійні роботи на об’єктах життєзабезпечення спрямовані на рятування людей, які опинилися в осередку ураження, підтримання життєдіяльності на об’єктах, які збереглися й найшвидшої відбудови систем життєзабезпечення: водопостачання, каналізації, електропостачання, газопостачання, теплопостачання.

Система водопостачання – комплекс підсистем, кожна з яких має власне джерело води, водозабір, очисні споруди, насосні станції тощо. Припинення подачі води дестабілізує роботу всіх підприємств, особливо небезпечне воно у медичних закладах, школах, дитячих садках. Відсутність води впливає на роботу каналізаційних систем.

Каналізація складається із комплексу інженерних споруд, включаючи споруди, що очищують стічні води. Якщо внаслідок аварії порушена цілісність труб і їх стиків, то неочищені стоки потрапляють на поверхню землі, забруднюють навколишнє середовище, порушуючи санітарний стан на великій території. Виникає небезпека контакту питної води із стічними рідинами, що може спричинити інфекційні хвороби.

Електропостачання здійснюється від автономних джерел або енергетичних систем. Аварії на електросистемах можуть загрожувати життю людини, спричинити паніку.

Аварії газових систем позбавляють можливості отримати теплу воду, приготувати їжу, обігріти приміщення тощо.

Аварії в теплових системах узимку можуть привести до надзвичайних ситуацій. Якщо у приміщенні знижується температура до мінусових позначок, вода замерзає у трубах, батареях та починає їх руйнувати. Холод у житлових приміщеннях призводить до переохолоджень, захворювань. Людина не може звільнитися від вільного одягу, відпочити. Постійний дискомфорт призводить до негативного емоційного збудження, що впливає на загальний стан людини, зниження працездатності, уважності та ін.

Аварії на системах життєзабезпечення особливо великих незручностей завдають мешканців багатоповерхових будинків. 

Висновки

Таким чином, техногенні аварії та катастрофи зумовлюють надзвичайні ситуації зі значними соціально-екологічними та економічними збитками. Виникає необхідність захисту людей від дії шкідливих та небезпечних факторів, проведення рятувальних, невідкладних медичних та евакуаційних заходів, а також ліквідації негативних наслідків.

Ліквідація наслідків надзвичайної ситуації проводиться з метою відновлення роботи підприємства організації, навчальних закладів тощо. Вона включає: розвідку осередків надзвичайних ситуацій; аварійно-рятувальні й лікувально-евакуаційні заходи; локалізацію й гасіння пожеж; відбудову споруд і шляхів сполучення; проведення ізоляційно-обмежувальних заходів в осередках біологічного зараження; проведення спеціальної обробки населення; дезактивації, дегазації техніки, доріг, місцевості тощо.

Розвідка осередків надзвичайних ситуацій проводиться силами Збройних Сил, Цивільної оборони і невоєнізованими формуваннями підприємств, організацій, навчальних закладів тощо.

Воєнізовані сили розвідки ЗС і ЦО включають підрозділи радіаційної, хімічної, біологічної, інженерної розвідки. Завданнями цих підрозділів є виявлення загального стану в осередках і визначення меж зараження, руйнування, повені й пожеж, а також виставлення постів спостереження на особливо важливих напрямах (станціях, переправах, перехресті доріг тощо).

Однак найбільш надійним захистом від техногенних та ін. надзвичайних ситуацій є їх уникнення на початковому етапі, саме тому й наразі актуальним є визначення та вивчення причин та передумов будь-якої надзвичайної ситуації та подолання їх на початковому етапі. 

Список використаних джерел:

1. Гнатюк О., Гнатюк М. Основи безпеки життєдіяльності. – Харків: «Скорпіон», 2001.
2. Кирич Н. Безпека життя й охорона праці. – К.: Охорона праці, 2000.
3. О. Савчук та ін. Основи безпеки життєдіяльності. – Запоріжжя: Просвіта, 2003.
4. О. В. Березюк., М. С. Лемешев Безпека життєдіяльності.