Склад та призначення невоєнізованих формувань цивільної оборони

Вступ 
 
          У відповідності з Законом України “Про Цивільну оборону України” створюються невоєнізовані формування ЦО в областях, містах, районах, містах Києві і Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування, які є складовою частиною сил цивільної оборони. 
          За підпорядкованістю невоєнізовані формування поділяються на територіальні та об’єктові, за призначенням на формування: загального призначення та забезпечення. 
          Розрахунки щодо потреб в невоєнізованих формуваннях розробляються: 
     -  територіальних формувань загального призначення та забезпечення – управліннями з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та      Севастополя, які затверджуються відповідними органами виконавчої влади; 
     -  об’єктових – начальниками цивільної оборони суб’єктів господарської діяльності за погодженням з відділами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення районів (міст обласного підпорядкування) і затверджуються місцевими органами виконавчої влади та самоврядування. 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Склад та призначення невоєнізованих формувань цивільної оборони 
              Територіальні невоєнізовані формування створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах, міських та сільських районах для ведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження та районах масових руйнувань, а також для вирішення завдань цивільної оборони на об’єктах сумісно з об’єктовими формуваннями та підпорядковуються начальникам цивільної оборони відповідних територій. 
              Об’єктові невоєнізовані формування створюються суб’єктами господарської діяльності і підпорядковуються їх керівникам і за рішенням органів виконавчої влади і місцевого самоврядування можуть залучатися для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при виникненні надзвичайних ситуацій на інших об’єктах. 
            Формування загального призначення (зведені загони, команди, групи) створюються в районах, містах обласного та районного підпорядкування, на об’єктах господарської діяльності для пошуку і рятування потерпілих в осередках аварій, катастроф та стихійного лиха, надання їм долікарської допомоги, проведення невідкладних робіт, необхідних для рятування людей, захисту їхнього життя і здоров’я. 
            Формування забезпечення створюються на базі підприємств, установ і організацій відповідного профілю (на об'єктах господарської діяльності, на базі відповідних служб та структурних підрозділів підприємств) для вирішення спеціальних завдань, всебічного забезпечення формувань загального призначення. 
            До формувань забезпечення входять: 
             -  розвідувальні групи, ланки і пости радіаційного та хімічного спостереження - для ведення розвідки в осередках ураження і зонах лиха, місцях розміщення формувань та населення, на маршрутах висування, а також для спостереження за радіаційною, хімічною та біологічною обстановкою; 
             -  команди, групи і ланки зв'язку - для забезпечення зв’язком начальників та їх органів управління ЦО; 
             -  медичні та протиепідемічні загони, бригади, групи, санітарні дружини і пости - для ведення медичної і бактеріологічної розвідки, надання медичної допомоги, проведення протиепідемічних та санітарно-гігієнічних заходів в осередках ураження; 
             -  протипожежні та лісопожежні команди, відділення та ланки - для локалізації та гасіння пожеж на об’єктах, маршрутах висування, районах масових лісових пожеж; 
             -  інженерні команди, групи і ланки - для ведення інженерної розвідки, рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт, відбудови та ремонту доріг і дорожніх споруд, підривних робіт; 
            -  аварійно-технічні команди - для ведення аварійно-технічних робіт на мережах і спорудах комунального енергетичного господарства; 
            -  загони, команди, групи, станції і пункти протирадіаційного та протихімічного захисту - для ліквідації наслідків радіоактивного і хімічного зараження (проведення санітарної обробки особового складу формувань та населення, обеззараження території, споруд і техніки, організації спостереження за радіаційною і хімічною обстановкою); 
            -  автомобільні загони і колони - для перевезення у позаміську зону розосередженого персоналу і населення, вивіз матеріальних цінностей, перевезення сил ЦО, евакуація уражених в лікарняні заклади, підвіз робочих змін, доставка матеріальних засобів; 
            -  команди і групи охорони громадського порядку - для несення комендантської служби та підтримки порядку в населених пунктах, на об’єктах, в районах розміщення, пунктах збору, маршрутах вивозу персоналу і населення, висування сил ЦО в осередки ураження і райони лиха; 
           -  підрозділи харчування (рухомі пункти харчування) - для забезпечення гарячим харчуванням особового складу формувань у разі проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, потерпілого населення та уражених в загонах медичної допомоги; 
           -  підрозділи торгівлі продовольчими товарами (рухомі пункти продовольчого постачання) - для забезпечення особового складу формувань сухим .пайком у разі відсутності гарячої їжі; 
           -  підрозділи торгівлі промисловими товарами (рухомі пункти речового постачання) - для забезпечення санітарно-обмивальних пунктів і загонівпершої медичної допомоги обмінним одягом, білизною та взуттям; 
рухомі автозаправні станції - для забезпечення техніки невоєнізованих формувань паливом і мастильними матеріалами; 
          -  ланки підвозу води – для забезпечення особового складу формувань і населення водою; 
          -  підрозділи технічного забезпечення (рухомі ремонтно-відновлювальні та евакуаційні групи) - для поточного ремонту техніки в польових умовах та її евакуації; 
          -  команди, бригади, групи і ланки по захисту сільськогосподарських тварин – для ведення ветеринарної розвідки, ветеринарної обробки уражених тварин, захисту тварин, фуражу та джерел води, обеззараження фуражу, продуктів тваринного походження, місць розміщення худоби, проведення профілактичних ветеринарно-санітарних і охоронно-карантинних заходів; 
         -  команди, бригади, групи і ланки по захисту сільськогосподарських рослин - для ведення фітопатологічної і ентомологічної розвідки, проведення заходів щодо захисту рослин і продуктів рослинництва, обеззараження сільськогосподарських угідь та продуктів рослинництва. 
           У разі необхідності, за рішенням відповідних начальників цивільної оборони, можуть створюватися невоєнізовані формування ЦО іншого профілю. 
          До територіальних невоєнізованих формувань ЦО відносяться формування загального призначення (зведені загони, команди та групи), а також формування забезпечення : 
          -  розвідувальні групи, ланки річкової (морської) розвідки та на засобах залізничного транспорту, а також літаки (вертольоти) повітряної розвідки; 
зв’язку (команди, групи), 
         -  медичні (групи епідеміологічної розвідки, загони першої медичної допомоги, загони або бригади спеціалізованої медичної допомоги, спеціалізовані протиепідемічні бригади, рухомі протиепідемічні загони, інфекційні рухомі госпіталі); 
         -  інженерні (групи інженерної розвідки, команди по ремонту та відновленню доріг та мостів, команди підривних робіт, ланки по обслуговуванню сховищ та укриттів); 
        -  аварійно-технічні (аварійно-технічні команди по електро- мережам, аварійно-газотехнічні команди, команди водопровідно-каналізаційних або теплових мереж); 
       -  протирадіаційного і протихімічного захисту (групи, ланки, зведені загони, команди, СОП, СОО, СОТ); 
       -  автомобільні (загони, колони); 
       -  охорони громадського порядку (команди, групи); 
       -  технічного забезпечення (рухомі групи); 
       -  захисту сільськогосподарських рослин і тварин (ланки, бригади, групи); 
       -  інші формування забезпечення створюються в залежності від місцевих умов. 
       Територіальні формування, як правило, створюються на базі суб’єктів господарської діяльності з чисельністю працюючих більше 100-150 чоловік. 
       Територіальні формування забезпечення створюються на базі споріднених підприємств, організацій, установ та учбових закладів з урахуванням профілю їх діяльності, наявності відповідних фахівців, матеріальних і технічних засобів. 
       У сільських районах територіальні формування створюються на базі районних організацій та підприємств, а також найближчих до районних центрів об’єктів сільськогосподарського призначення. 
           Об’єкти, на базі яких розгортаються територіальні формування загального призначення або забезпечення, створюють, крім того, об’єктові формування для вирішення завдань ЦО безпосередньо на своїх об’єктах. 
Об’єктові формування створюються на підприємствах (у тому числі сільськогосподарських), в організаціях, установах та учбових закладах, які і складаються з формувань загального призначення та забезпечення. 
            На об'єктах господарської діяльності з чисельністю працюючих до 100 чоловік, школах, ПТУ, вищих та середніх учбових закладах формування загального призначення не створюються. 
            Об’єкти, що не мають матеріальних та людських ресурсів для створення власних формувань, прикриваються, згідно планів цивільної оборони, територіальними формуваннями цивільної оборони. 
            Основними формуваннями ЦО на промислових підприємствах є формування загального призначення. Крім них, у залежності від наявності відповідної бази, можуть створюватися формування забезпечення: розвідувальні, зв’язку, медичні, аварійно-технічні, протипожежні, охорони громадського порядку, обслуговування сховищ, обеззаражування, СОП, СОО, СОТ, інші формування. 
           На підприємствах лісного господарства створюються лісотехнічні та лісопожежні формування (команди, відділення). 
           В установах і на об’єктах водного транспорту додатково створюються морські (річкові) аварійно-рятувальні загони (групи), призначені для ведення рятувальних та інших невідкладних робіт на акваторіях, водних шляхах та прибережних об’єктах. 
           На підприємствах енергетики, залізничного, повітряного транспорту, зв’язку для рішення завдань ЦО безпосередньо на власних об’єктах крім спеціальних відомчих формувань створюються рятувальні, аварійно-відновлювальні та аварійно-технічні команди, а також інші формування ЦО в залежності від наявності бази створення. 
 
           На базі будівних та будівельно-монтажних організацій, незалежно від відомчої приналежності та форм власності, крім територіальних формувань ЦО загального призначення, створюються такі територіальні формування забезпечення: групи інженерної розвідки; команди по ремонту та відновленню доріг та мостів; команди підривних робіт. 
           На підприємствах сільського господарства створюються такі формування : зведені команди (групи), пости РХС, СД, протипожежні (команди, відділення, ланки), команди (групи) захисту тварин і рослин, інші формування. 
           У державних установах та організаціях для виконання завдань ЦО, при наявності відповідної бази створюються такі формування : зведені загони, команди, групи, ланки, пости РХС та інші. 
           В учбових закладах (в залежності від профілю) створюються формування забезпечення (медичні, зв’язку, захисту тварин і рослин, розвідувальні, охорони громадського порядку та інші). 
           Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим щодо визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення. 

 

 

 

 

2. Функціональні обов’язки особового складу невоєнізованих формувань. 
             По-перше нам необхідно знати, а які невоєнізовані формування створені на території нашого підприємства (установи чи організації) і їх основне призначення. 
            За рішенням начальника цивільної оборони створені наступні невоєнізовані формування (перечислити формування, їх чисельність, оснащення технікою та засобами малої механізації, їх призначення, хто командир):  
           Невоєнізовані формування цивільної оборони комплектуються робітниками та службовцями без звільнення їх від основної роботи. 
           До складу формувань зараховуються працездатні громадяни України - чоловіки віком від 18 до 60 років і жінки - від 18 до 65 років, за винятком жінок, які мають дітей до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей до 3 років, військовозобов’язаних, які мають мобілізаційні приписи, а також осіб, що входять до складу аварійних служб і спеціалізованих професійних формувань підприємств. 
          Дозволяється зачисляти в склад невоєнізованих формувань ЦО працюючих чоловіків за віком старше 60 років та жінок старше 55 років з їх особистої згоди. 
          Зарахування громадян до складу формувань обумовлюється окремим пунктом при заключені трудової угоди з адміністрацією підприємства. 
           Успішне вирішення завдань цивільної оборони буде залежати від умілого виконання командно-начальницьким та особовим складом невоєнізованих формувань своїх обов’язків. 
          Командир формування зобов’язаний: 
1. Знати організація, призначення та можливості формування, порядок забезпечення технікою та майном. 
2. Знати рівень підготовки, моральні та ділові якості підлеглих. 
3. Постійно удосконалювати особисту підготовку по ЦО, організовувати та проводити з особовим складом заняття, навчання, тренування. 
4. Уміло керувати роботою формування, постійно підтримувати взаємодію з іншими НФ ЦО (під час проведення РіНР). 
5. Рішуче та енергійно добиватися виконання поставлених завдань, проявляючи ініціативу і, у випадку необхідності, самостійно приймати рішення у відповідності з обставинами. 
6. Турбуватися про забезпечення особового складу НФ ЦО засобами індивідуального захисту, слідкувати за виконанням мір безпеки при роботі з технікою, під час маршу, а також своєчасно приймаючи заходи щодо захисту від вторинних факторів ураження. 
7. Навчати особовий склад умінню засовувати засоби індивідуального захисту, прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю, проведенню обеззараження та санітарної обробки людей. 
8. Постійно знати наявність особового складу формування, наявність та стан техніки, паливно-мастильних та інших матеріальних засобів. 
9. Організовувати матеріальне та технічне забезпечення формування. 
10. Здійснювати контроль за правильним використанням, утриманням та зберіганням майна, спеціальної техніки, періодично особисто перевіряти їх справність та зберігання. 
11. Постійно заохочувати смілі, розумні та ініціативні дії підлеглих. 
Одним із головних обов'язків командирів НФ ЦО являється робота по підтриманню формування в постійній готовності до виконання завдань цивільної оборони. 
            Громадяни України, які зараховані у склад невоєнізованих формувань ЦО зобов’язані : 
         -  проходити навчання у групах підготовки по ЦО, під час тактико-спеціальних навчань, перевірок стану цивільної оборони об’єкту та при підвищенні кваліфікації; 
        -  брати участь в тренуваннях та навчаннях цивільної оборони; 
        -  утримувати закріплену за ними техніку, майно та інструмент у справному стані; 
         - знати стан техногенної безпеки на об’єкті; 
         -  знати обстановку на техногенних небезпечних об’єктах в зону ураження яких попадає суб’єкт господарської діяльності; 
         -  підвищувати свою професійну, фізичну та морально психологічну підготовку; 
         -  брати участь в рятувальних роботах, виконувати інші задачі, покладені на формування. 
         Громадяни, які зараховані у склад формувань і ухиляються від виконання обов’язків з питань ЦО, притягуються до відповідальності згідно чинному законодавству. 
         Підготовка особового складу формувань здійснюється згідно "Положення про Цивільну оборону України". 
Штати формувань та табелі їх оснащення розробляються формувачем згідно "Типової організації організаційно-штатної структури невоєнізованих формувань", "Приблизних норм оснащення невоєнізованих формувань матеріально-технічними засобами", та затверджуються начальниками цивільної оборони за узгодженням з відповідними вищестоящими територіальними органами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. 
        Для комплектування формувань використовується справна автомобільна, шляхо-будівельна та інша техніка, що не приписана до Збройних Сил України по мобілізації. 
       Допускається припис одного комплекту техніки до двох-трьох однотипних формувань у різних змінах. 
       Потреба невоєнізованих формувань цивільної оборони у матеріальних ресурсах, техніці і спеціальних видах майна задовольняється згідно “Положення про Цивільну оборону України”. 
Забезпечення формувань спеціальним майном, а також технікою, майном і матеріально-технічними засобами народногосподарського призначення здійснюється постачальницькими структурами формувача з оплатою заявником вартості матеріальних ресурсів, а також технікою та матеріально-технічними ресурсами, які є на підприємстві. 
Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим щодо визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Дії особового складу невоєнізованих формувань при приведенні формувань в готовність. 
              Постійна готовність формування досягається: 
              -  завчасною підготовкою його до виконання покладених на нього завдань;

-  високим морально-психологічним станом особового складу; 
              -  забезпеченням формування засобами індивідуального захисту та іншим майном; 
             -  високим ступенем готовності автотранспорту, спеціальної техніки та засобів малої механізації; 
             -  високими навичками командно-начальницького складу і особового складу формування ЦО; 
             -  знанням командно-начальницьким та особовим складом невоєнізованого формування цивільної оборони особливостей об’єктів можливих пошукових та невідкладних аварійно-відновлювальних робіт; 
            - безперервним та стійким управлінням, наявністю необхідних запасів та своєчасним їх поповненням. 
            Для проведення заходів цивільної оборони органи управління ЦО, підприємства, установи і організації на підставі рекомендацій територіальних органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення розробляють плани цивільної оборони. 
            Приведення формувань у готовність до дій за призначенням здійснюється згідно з планами, які розробляються на підприємствах в організаціях і установах. В планах визначаються основні завдання, які покладені на формування, перелік заходів, які проводяться, час і виконавці, необхідні документи, які використовуються під час приведення в готовність.         Відпрацьовуються, як додаток до плану, необхідні схеми, розрахунки та інше. Плани завчасно вивчаються з усіма виконавцями. 
           В планах передбачається: 
           -  порядок і строки оповіщення і збору особового складу формувань; 
           -  порядок і строки видачі табельного майна та інших матеріальних засобів; 
           -  строки готовності; 
           -  питання управління формуванням в період збору, приведення в готовність, висування в райони зосередження або в райони рятувальних робіт, організація комендантської служби; 
           -  питання взаємодії з іншими формуваннями; 
           -  порядок забезпечення та інші питання. 
          Строки приведення формувань в готовність встановлюється вищестоящими органами управління у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від НС виходячи із місцевих умов, але вони не повинні перебільшувати 12 годин. 
           Готовність формувань перевіряється у ході планових перевірок стану ЦО і навчань цивільної оборони, але не менше одного разу на три роки. 
При цьому визначається : 
           -  час збору формувань, приведення їх у готовність, вихід у райони зосередження, до об’єктів рятувальних робіт; 
            -  готовність і здатність формувань вирішувати завдання цивільної вборони згідно призначення; 
            -  забезпеченість формувань засобами індивідуального захисту, технікою, майном і спецодягом, порядок їх зберігання та готовність до використання; 
           -  реальність усіх розрахунків; 
           -  відповідність кількості, чисельності, організаційної структури оснащеності формувань характеру та обсягу завдань з урахуванням особливостей виробництва, специфіки міста, району, області, регіону. 
          Додатки до плану приведення в готовність невоєнізованого формування : 
1. Штат та табель до штату, узгоджений з територіальним органом управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, затверджений начальником ЦО району (міста обласного підпорядкування). 
2. Штатно-посадовий список. 
3. Функціональні обов’язки командно-начальницького складу формування. 
4. Схема організації формування ЦО. 
5. Схема оповіщення. 
6. Витяг із графіка отримання майна цивільної оборони (або накладні). 
7. Схема (маршрут) висування в вихідний район або район проведення пошукових та невідкладних аварійно-рятувальних робіт. 
8. Схема шикування формування на марші. 
9. Орієнтовні можливості за 10 годин роботи. 
10. Список посадових осіб і їх номери телефонів. 
11. Схема об'єкта, на якому будуть проводитись аварійно-рятувальні роботи. 
12. Відомість видачі вимірювачів дози опромінення та зняття показників. 
13. Журнал контролю опромінення. 
14. Режими радіаційного захисту при проведенні рятувальних робіт в осередках ураження. 
15. Довідкові матеріали.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки 
              Успішне та своєчасне проведення заходів цивільної оборони багато залежить від підготовки командно-начальницького складу, особового складу невоєнізованих формувань, від знання та уміння виконувати свої обов'язки у важких умовах під час ліквідації наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха, по керівництву підлеглими. 
             Високий рівень професійної підготовки, добрі організаторські здібності, сильна воля, особлива сміливість, вміння швидко та вірно оцінювати обстановку, приймати рішення та наполегливо втілювати їх в життя — це головні якості, які необхідні як командиру так і рятівнику в екстремальних умовах мирного та воєнного часу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., Київ. 
2. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 555-ХIV, 1999р., Київ. 
3. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ. 
4. Положення про МНС України, Указ Президента України № 1005-96, Київ. 
5. Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, постанова КМУ, № 1198, 1998 р., Київ. 
6. Концепція захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, Указ Президента України,1999 р., Київ. 
7. Проект Положення про невоєнізовані формування ЦО, Цивільної оборони, Штаб ЦО України, 1994 р., Київ. 
8. Довідник з цивільної оборони, Укртехногрупа, 1998 р., Київ. 
9. Періодичні видання МНС України, 1998-2000 рр., Київ.