Безпека життедіяльності

Зміст

1. Вступ.

2. Джерела випромінювання і його вплив на людину

3. Захист від електромагнітних  полів та надвисокочастотного

     випромінювання.

4. Засоби індивідуального  захисту.

5. Література.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ.

Рік у рік зростає  забруднення навколишнього середовища фізичними небезпечними факторами, до яких належать і електромагнітні та іонізуючі і теплові випромінювання, транспортний та виробничий шум або, як заведено говорити, акустичне забруднення навколишнього природного середовища. До сьогодні постійний моніторинг параметрів фізичних факторів у багатьох містах і населених пунктах практично не здійснюється. А тим часом такий небезпечний фактор як електромагнітне випромінювання дуже небезпечно впливає на здоров’я людини. Його джерелами є теле та радіостанції, лінії електропередач, виробниче обладнання та численні побутові прилади, в оточенні яких проходить життєдіяльність переважної більшості не лише міського, але й сільського населення.

Сьогодні людство, само того не підозрюючи, існує в океані електромагнітних полів. Ці поля різні за частотою та напруженістю. Їхні характеристики коливаються у часі. Весь цей процес отримав назву “електросмог”, і вчені гаряче обговорюють, яку небезпеку людям створюють джерела найрізноманітніших електромагнітних випромінювань. Високочастотні випромінювання можуть іонізувати атоми та молекули соматичних клітин і порушувати в них біохімічні процеси. Електромагнітні коливання довгохвильового спектра здатні нагрівати органіку та надавати молекулам теплового руху.

Стрімко зростає енергонасиченість побуту людей. Електроніка підступає все ближче та ближче до людини. Комп’ютер, телевізор, відео система, мікрохвильова піч, радіотелефон - ось далеко не повній перелік технічних пристроїв, з якими людина постійно взаємодіє. Павутина проводів електропостачання в домах та в службових приміщеннях оточує людину. Людина вже поставлена в такі умови, за яких вона значний час знаходиться під впливом штучних полів, створених електронними системами та системами електропостачання. Особливо інтенсивно входять до нашого життя комп’ютери та телевізійні системи. Без них вже дуже важко уявити сучасний світ, а тим більше завтрашній. Але й це прогресивне явище при широкому його використанні проявилося несподіваною стороною . Штучно створені поля, якими оточила себе людина, виявилися надзвичайно небезпечними для ії здоров’я. Традиційно вважалося, що рівень енергії полів є основним діючим фактором. Однак виявилося, що ситуація набагато складніша. Досліди, проведені в США та Швеції виявили, що, навіть якщо електромагнітні поля, що створюються технічними системами, в сотні разів слабші від природного поля Землі, можуть бути небезпечними для здоров’я. Раніше вважалося, що низько інтенсивні поля не іонізаційного рівня є безпечнимиВважалося, що небезпечним є високо інтенсивне іонізуюче опромінення, а небезпечність таких низько інтенсивних полів важко було навіть передбачити Статистика захворюваності каже про те, що дуже застарілою є думка про безпечність іонізуючого магнітного опромінення. Механізм дії низькоінтенсивного електромагнітного опромінення на біологічні системи сучасна наука ще не розкрила, але медиками вже відкриті факти існування надзвичайно серйозної небезпеки. За цих обставин заспокоювання громадськості міркуваннями про низький рівень техногенного опромінення порівняно з рівнями природних полів та про їх немовби безпечності в наслідок відсутності іонізації, не можуть залишатися переконливими, оскільки доводять зворотне. Те, що штучно створене електромагнітне опромінення з інтенсивністю значно меншою, ніж природні поля, таке шкідливе для людини, спонукає зробити висновок, що між штучними полями та природними полями існує фундаментальна якісна розбіжність. Природа цієї розбіжності ще потребує розкриття та вивчення. Приводяться результати дослідів шведських вчених, проаналізувавших відомості про частоту раку серед 400 тис. осіб, що мешкають в домах, які знаходяться на відстані до 300 м від високовольтної лінії електропередач. В цій групі було виявлено 142 дитини з різними видами злоякісних новоутворень та 548 дорослих з пухлинами мозку або лейкозом. При цьому виявилось, що ризик виникнення захворювань збільшується вже при досягненні рівня магнітної індукції 3 мГц, що значно нижче природного поля Землі. Як бачимо, не все гаразд в розумінні проблеми безпеки електромагнітних полів.

Якщо не змінити принципи будови електронних та радіотехнічних систем, то тенденція їх розвитку та негативний вплив на біосистеми на польовому  рівні може призвести до катастрофічного  за своїми наслідками впливу на біосферу та на людину.

2. Джерела випромінювання  і його вплив на людину

Сьогодні в аеропортах і на літаках  цивільної авіації широке застосування для зв'язку, радіонавігації, телекерування, телесигналізації і радіолокації одержала радіоапаратура, що працює в діапазоні високих (ВЧ), ультрависоких (УВЧ) і надвисоких частот (НВЧ). Найбільше застосування в ЦА знаходить радіоапаратура і радіосистеми, що працюють у діапазоні УВЧ і НВЧ. До них відносяться: системи інструментальної посадки літаків – курсові і глісадні маяки; системи ближньої навігації; радіолокаційні станції – далекого і ближнього виявлення, посадкові, огляду льотного поля (діапазон міліметрових довжин хвиль), літакові оглядові; передавальні станції КВ і УКВ діапазону – системи автоматичного і напівавтоматичного керування і контролю за повітряним рухом; радіостанції літака і. т. ін. Першоджерелом електромагнітних коливань у радіотехнічних пристроях є генератори ВЧ і НВЧ.

Електромагнітна енергія випромінюється в навколишній простір, у першу  чергу, антенним пристроєм. Крім цього, джерелами електромагнітних полів (ЕМП) у робочих приміщеннях радіолокаційних станцій, радіотехнічних майстерень, лабораторій і радіоцентрів можуть бути окремі вузли НВЧ генераторів (магнетрони, лампи біжучої хвилі, клістрони), з’єднані елементи модуляторів з генераторами, лінії передач від генератора до антени, катодні виводи магнетронів, вентиляційні щілини, щілини у хвилеводних трактах і коаксіальних лініях і т.ін.

В процесі експлуатації і ремонту  установок з генераторами електромагнітної енергії можливий вплив ЕМП на обслуговуючий персонал, а також на працівників інших об'єктів, що знаходяться в зоні випромінювання спрямованих антен радіолокаційних станцій. На робочих місцях інтенсивність ЕМП залежить від потужності джерела випромінювання і відстані від джерела випромінювання до робочого місця. У джерела електромагнітного випромінювання на відстані близько 1/6 довжини хвилі переважають поля індукції (зона індукції), а за її межами переважають поля випромінювання (зона випромінювання). Безумовно, що коли робоче місце розташоване в зоні індукції, робітник буде піддаватися впливу електричних і магнітних полів, що періодично змінюються.

. Таким чином, залежно від  частоти генератора робітник  може перебувати або в зоні  індукції в процесі роботи з УВЧ чи ВЧ генераторами, або в зоні випромінювання в процесі роботи з НВЧ генераторами (зона індукції до 16 см).

Високочастотне випромінювання зумовлює в організмі зміну умовнорефлекторної діяльності (гальмування умовних і безумовних рефлексів), падіння кров'яного тиску, рідкий пульс. Постійний вплив опромінення може призвести до стійких функціональних змін у центральній нервовій і серцево-судинній системах.

При потраплянні людини в зону випромінювання енергія ЕМП  частково поглинається тілом людини. Під дією ВЧ полів у тканинах виникають  ВЧ струми, що супроводжуються тепловим ефектом. Електромагнітні поля при  тривалому впливі можуть викликати  підвищену стомлюваність, дратівливість, головний біль чи сонливість, порушення сну, зниження кров'яного тиску, зміну температури тіла і т.ін., пов'язаних з розладом центральної нервової і серцево-судинної систем. Поля НВЧ, особливо сантиметрового і міліметрового діапазонів, викликають також зміни в крові, помутніння кришталика (катаракта), погіршення нюху, а в окремих випадках – трофічні явища: випадіння волосся, ламкість нігтів і т.ін.

Функціональні зрушення, зумовлені впливом ЕМП, є оборотними, якщо припинити опромінення; але варто враховувати, що оборотність функціональних зрушень не є безмежною і, зазвичай, визначається інтенсивністю опромінення, тривалістю впливу, а також індивідуальною особливістю організму. Тому профілактика професійних захворювань повинна передбачати, поряд з розробкою технічних засобів захисту, організаційні заходи.

3. Захист від електромагнітних  випромінювань. 

Для зменшення впливу ЕМП на персонал та населення, яке  знаходиться в зоні дії радіоелектронних засобів, потрібно вжити ряд захисних заходів. До їх числа входять організаційні, інженерно-технічні та лікарсько-профілактичні. Здійснення організаційних та інженерно-технічних заходів покладено передусім на органи санітарного нагляду. Підприємства та установи, які використовують джерела ЕМП, повинні проводити поточний санітарний нагляд за об'єктами, здійснювати організаційно-методичну роботу з підготовки спеціалістів та інженерно-технічний нагляд.

Ще на стадії проектування повинне бути забезпечене таке взаємне  розташування опромінюючих та опромінюваних об'єктів, якеб зводилоб до мінімуму інтенсивність опроміненя. Потрібно зменшити імовірність проникненя людей у зони з високою інтенсивністю ЕМП, скоротити час перебування під опроміненям. Потужність джерел випромінювання мусить бути мінімально потрібною.

Важливе значення мають  інженерно-технічні методи захисту: колективний, локальний та індивідуальний. Колективний  захист спирається на розрахунок поширення  радіохвиль в умовах конкретного  рельєфу місцевості. Економічно найдоцільніше  використовувати природні екрани – складки місцевості, лісонасадження, нежитлові будівлі. Встановивши антену нагорі, можна зменшити інтенсивність поля, яке опромінює населенний пункт, у багато разів.

При захисті від випромінювання екрана повинне враховуватись затухання хвилі при проходженні через екран (наприклад, через лісову смугу). Для екранування можна використовувати рослинність. Спеціальні екрани у вигляді відбивальних щитів дорогі і використовуються дуже рідко.

Локальний захист дуже ефективний і використовується часто. Він базується на використанні радіозахистних матеріалів, які забезпечують високе поглинання енергії випромінювання у матеріалі та віддзеркалення від його поверхні. Для екранування шляхом віддзеркалення використовують металеві листи та сітки з доьрою провідністю. Захист приміщеннь від зовнішніх випромінювань можна здійснити завдяки обклеюванню стін металізованими шпалерами, захисту вікон сітками, металізованими шторами. Опромінення у такому приміщенні зводиться до мінімуму, але віддзеркалене від екранів випромінювання перерозповсюджується в просторі та потрапляє на інші об'єкти.

До інженерно-технічних  засобів захисту також належать:

- конструктивна можливість  працювати на зниженій потужності  в процесі налагоджування та  профілактики;

- робота на еквівалент навантаження;

- дистанційне керування. 

Для персоналу, що обслуговує радіозасоби та знаходиться на невеликій  відстані, потрібно забезпечити надійний захист шляхом екранування апаратури. Поряд із віддзеркалюючими широко розповсюджені  екрани з матеріалів, що поглинають випромінювання.

Існує велика кількість  радіопоглинальних матеріалів як однорідного  складу,так і композиційних, котрі  складаються з різнорідних діелектричних  та магнітних речовин. З метою  підвищення ефективності поглинача  поверхня екрана виготовляється шорсткою, ребристою або у вигляді шипів.

Радіопоглинальні матеріали  можуть використовуватись для захисту  навколишнього середовища від ЕМП, яке генерується джерелом, що знаходиться  в екранованому об'єкті. Крім того, радіопоглиначами для захисту від віддзеркалнння личкуються стіни безлунких камер – приміщень, де випробовуються випромінювальні пристрої. Радіопоглинальні матеріали використовуються в кінцевих навантаженнях, еквівалентних системах.

4. Засоби індивідуального  захисту. 

Засоби індивідуального захисту використовуються у тих випадках коли інші заходи недостатньо ефективні: при переході через зони збільшеної інтенсивності випромінювання, при ремонтних та налагоджувальних роботах у аварійних ситуаціях, під час короткочасного контролю та при зміні інтенсивності опромінення. ЗІЗ застосовують тоді, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією та розміщенням устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннямита засобами колективного захисту.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» на роботах  із шкідливими та небезпечними умовами  праці службовцям безкоштовно видаються  спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального  захисту.

Для захисту тіла використовується одяг із металізованих тканин та радіопоглинаючих матеріалів. Металізована тканина складається із бавовняних чи капронових ниток, спірально обвитих металевим дротом. Таким чином, ця тканина, мов металева сітка (при віддалі між нитками 0,5мм) послаблює випромінювання не меньш, як на 20-30дБ. При зшиванні деталей захистного одягу потрібно забезпечити контакт ізольованих провідників. Тому електрогерметизація швів проводиться електропровідними розчинами чи клеями, які забезпечують гальванічний контакт або збільшують ємнісний зв'язок проводів, котрі не контактують.

Очі захищають спеціальними окулярами зі скла з нанесеною  на внутрішній бік провідною плівкою  двоокису олова. Гумова оправа окулярів має запресовану металеву сітку  або обклеєна металізованою тканиною. Цими окулярами випромінювання НВЧ послаблюється на 20-30дБ. Раніше використовували рукавички та бахили, зараз вважаютьнепотрібними, оскільки допустима величина щільності потоку енергії для рук та ніг у багато разів вища ніж для тіла.

Колективні та індивідуальні  засоби захисту можуть забезпечити тривалу безпечну роботу персоналу на об'єктах.

 

 5. Література.

1. В.Ц. Жидецький, В.С.  Джигирей, О.В.Мельников «Основи  охорони праці», видавництво «Афіша», 2001 2. Л.Р. Павленко «Компьютер, ТV  та здоров'я», видавництво «Квит», 2003