Лугові рослини

РЕФЕРАТ 
Рослини лук 
 
 
Краса, барвистість лук, різноманітні враження, що одержує дитина, можливість повправлятися у порівнянні — все це створює умови для розумового та естетичного розвитку дитини. Введення дітей у доступні розумінню зв'язки між рослинами і тваринами, людиною і природою є важливою умовою екологічного виховання. Добре знаючи рослинність лук, розуміючи природні зв'язки, вихо-ватель зможе цікаво проводити роботу з дошкільниками. Багато лучних рослин зустрічаються на газонах дитячих садків, а також у найближчому оточенні.  
Всі луки поділяють на заплавні, материкові і гірські. 
Заплавні луки розташовуються по долинах річок і щороку за-ливаються весняними водами. Ґрунт на заплавних луках досить вологий протягом усього літа, бо ґрунтові води залягають тут неглибоко. Ґрунти поживні, в основному наносні. Вони складаю-ться з мулу та інших матеріалів, принесених весняними водами або змитих дощами з навколишніх більш високих місць. Велика кількість вологи, кисню і поживних речовин у ґрунті створює такі сприятливі умови, що на луках розвиваються хороші, густі трави, безліч різноманітних яскравих квітів. 
Материкові луки розташовуються поза річковими заплавами, їх ще називають суходольними. 
Гірські луки розташовуються в горах вище від межі лісової рослинності. Склад рослинності гірських лук специфічний. 
У чому ж полягають особливості лучної рослинності? На луках відсутні дерева. Трав'янисті рослини утворюють дернину, яка скла-дається з щільно зімкнутих надземних стебел, листків і підземних органів — кореневищ і коренів. Майже всі лучні рослини належать до багаторічних. У багатьох-з них гинуть на зиму надземні стебла з їхніми листками, а також майже все коріння. Живими лишаю-ться тільки невеликі нижні частики стебел з бруньками віднов-лення, з яких на початку нового ліга розвиваються нові стебла і листки. 
Однорічних рослин на луках дуже мало, бо травостій дуже тісний і в ґрунті від сплетіння кореніз утворюється щільний дерен. Паростки однорічних рослин, не маючи змоги вкорінитися через нього, гинуть протягом літа. 
Багаторічні трави на луках розмножуються, насамперед, веге-тативно, вони здатні протягом ряду років зберігати врожайність і давати зелену масу протягом усього вегетаційного періоду. 
Трав'янисті рослини, що ростуть на луках, належать до різних родин. Крім того, їх поділяють на такі господарські групи: злаки, бобові, різнотрав'я, осоки. 
Найбільш поширені злаки — це тимофіївка, лисохвіст, тонконіг, грястиця, костриця лучна. Ці злаки належать до нещільнокущових — вони дають найкращі укоси. Для ознайомлення дітей із зла-ками найцікавішими є тонконіг, тимофіївка, лисохвіст. Ось які приблизні розповіді про них може використати вихователь під час спостереження: 
«Тонконіг лучний. На початку літа зацвітає багато трав, і серед них тонконіг. Вітер гойдає пухнасту волоть тонко-нога на тоненькому зеленому стеблі. Ця трава росте на вологих місцях. її соковитим листям і стеблами живляться свійські тва-рини. Восени стебла тонконога засихають, а в землі залишається кореневище, яке наступної весни дасть життя новій рослині, і зно-ву будуть прикрашати луки ніжні волоті тонконога. 
Тимофіївка лучна. Гарно розкидає свої стрункі сул-танчики. Росте вона на луках, де багато сонця і вологи. Цю траву люблять свійські тварини — корови, кози. А якщо її скосити і висушити, можна одержати хороше духмяне сіно. Його запасають на зиму коровам, вівцям, козам. 
Лисохвіст лучний. недаремно так назвали, його пух-насті м'які султани справді нагадують хвіст лисиці. Росте лисо-хвіст на луках, у вологій землі. Пишно розростаються його стебла і листки. Зі скошеної і висушеної трави одержують хороше духмя-не сіно. Лисохвіст люблять свійські тварини: корови, кози, вівці». 
Якщо під час прогулянки трапиться грястиця збірна та костриця лучна, потрібно їх описати дітям, навести цікаві порівняння, розповісти про значення (кормові рослини, при-крашають луки). 
Цікаво привернути увагу до трясучки середньої її су-цвіття складається з широких пониклих колосків, які під час подиху вітру починають колихатися.

Звідси і назва—трясучка. Су-цвіття трясучки дуже гарно виглядає в сухих букетах. 
З щільнодернистих злаків, що зустрічаються на луках, привер-тає увагу щучник. Його дрібненькі колоски зібрані у пірамідальну волоть. Гілки волоті тоненькі, а колоски блискучі, зелені, з коричневато-фіолетовим відтінком. Волоть щучника гарна в сухому букеті. Щільнодернисті злаки, до яких належить щучник, не дають хороших укосів. 
До таких же злаків відносять і мітлицю. 
Бобові ростуть на луках у меншій кількості, ніж злаки, але вони дуже ціняться через велику поживність для худоби, а також тому, що збагачують ґрунт азотом. Найчастіше зустрічаються бо-бові на підвищених і сухих луках. Коріння у них стержньове, сягає у ґрунт на 1,5—2,5 м завглибшки, тому вони не конкурують зі злаками, в яких коріння мичкувате І розташовується переважно неглибоко в ґрунті. Найбільш поширені бобові — конюшина луч-на, конюшина повзуча, люцерна, мишачий горошок, лядвенець рогатий, чина лучна. Ось які приблизно розповіді можна використати під час розгляду цих рослин: 
«Конюшина лучна. Коли зацвітає конюшина, луки стають подібними до барвистого килима. Скрізь, куди не кинеш оком, виглядають рожеві кульки. Квітки у конюшини дрібненькі, але їх багато, і вони зібрані у пишні голівки. Листки трійчасті: в одному листку з'єднані три овальні листочки. Росте конюшина на землях, де багато сонця і вологи. На одному місці вона може рости п'ятнадцять років. Конюшина дуже корисна рослина. її їдять коні, корови, кози, кролі. На квітках конюшини джмелі зби-рають солодкий сік — нектар. Людям конюшина приносить користь як лікарська рослина.  
Горошок мишачий. Серед квітів, що ростуть на луках, скромною красою виділяється горошок мишачий. Стеб-ло у нього довге, витке. Між стеблами красуються фіолетові китиці квітів, що нагадують намистинки, нанизані на нитку. У сполученні з витонченими загостреними листочками і ніжними вусиками густе . сплетіння цієї рослини дуже гарне. Якщо зігнути стебло віночком, вийде чудовий декоративний візерунок. Коли закінчується цвітіння мишачого горошку, з'являються плоди, в яких містяться маленькі горошинки. Ними люблять ласувати миші, тому й назвали цю рослину так. їдять його і свійські тварини — корови, кози, вівці. З квіток мишачого горошку бджоли і джмелі збирають солодкий сік — нектар. 
Люцерна серповидна серед трав не виділяється кра-сою, її сині або жовті квітки дрібні і непоказні, листки трійчасті. Цвіте люцерна в червні — серпні. З квіток люцерни бджоли і джме-лі збирають солодкий сік — нектар. У люцерні міститься багато корисних поживних речовин. Вона є хорошим кормом для свійських тварин». 
Увагу дітей може привернути чина лучна. Доцільно розповісти дітям, що це цінна кормова рослина. Крім того, це медонос і лі-карська рослина, яку застосовують при гострих запаленнях ди-хальних шляхів. 
Досить часто на луках можна зустріти лядвенець рогатий . Цікаво показати дітям яскраво-жовті квіти, плоди ляд-венця. Прямі або трохи вигнуті плоди лядвенця нагадують роги. Лядвенець — цінна кормова, медоносна і лікарська рослина. 
Велика кількість лучних рослин належить до різнотрав'я. Ба-гато цих рослин поїдаються свійськими тваринами, але є серед них і отруйні. Різнотрав'я надає лукам барвистості, неповторної краси. Рослини, що входять до групи різнотрав'я, різноманітні і належать до кількох ботанічних родин. 
З жовтецевих на луках зустрічаються жовтець золотистий (д«лг-35}, жовтець їдкий, жовтець повзучий. На заболочених лу-ках росте жовтець вогнистий. Ось яку розповідь можна запропо-нувати дітям при розгляді жовтеця: 
«Немов золотисті вогники, горять серед лучних трав квіти жовтеців. Назву свою вони одержали тому, що мають яскравий жовтий колір. Стебла у них стрункі, високі, пелюстки квіток такі лискучі, наче в них відбивається літне сонечко. Всім би був хороший жовтець, але він отруйний. Тому свійські тварини його не їдять». 
З родини айстрових на луні можна зустріти деревій, королицю. волошки лучні, козельці тощо. 
Королицю звичайну називають гак за її ніжну витон-чену красу.

Цвіте вона у травні — серпні. На стрункому зеленому стеблі гордо піднімається білосніж-на красуня з ясним жовтим очком. Королиця ніби дивиться на нас і питає: чи гарна я? Здавна подоба-лася людям ця рослина. Найкраси-віші рослини вони переносили у свої садки, доглядали за ними і посту-пово виростили великі садові квіти. Королиця —лікарська рослина. 
Деревій. Влітку і восени на лу-ках, узліссях цвіте деревій. На високому стеблі розцвітає багато дрібних білих або рожевих квіток, зібраних на верхівці, наче в букетик. Листки деревію подібні до розпушених пір'їнок. Темно-зелені, густі, вони рясно вкривають стебло. Деревій не вражає красою своїх квіток, і все ж бджоли і джмелі його люблять, бо в його квітках є солодкий нектар і пилок. На пасовищах його їдять вівці. Деревієм лікуються і люди, і тварини, його відваром або настоєм знищують шкідливих комах. Дають деревій і дітям, щоб у них був кращий апетит. Ось яка корисна ця скромна рослина. 
Увагу дітей на луках можна привернути до стокротки багато-річної, яка найчастіше зустрічається на Поліссі. Цвіте стокротка з квітня і до пізньої осені білими або рожевими квітками. Доціль-но порівняти її з стокротками садовими, відмітивши велику схо-жість. Стокротки не лише прикрашають луки, їх квітки — своє-рідні барометри: для захисту пилку від намокання в дощову по-году вони закриваються. 
Волошка сумська (шал. З?) — не дуже цінна рослина, але її бузкові квітки прикрашають луки, нектар приваблює комах. 
Козельці приваблюють великою золотавою квіткою, яка роз-кривається вранці, а ввечері закривається. Це цінна кормова рос-лина, хороший медонос. 
З родини геранієвих привертає увагу герань лучна. Ось що можна розповісти про неї: 
«У липні — серпні цвіте на луках герань. Квітки її подібні до синьо-фіолетових зірочок, листя пишне, різьблене. Герань росте в тих місцях, де в землі багато вологи. Коли зацвітає герань, луки стають ще гарнішими. Бджоли і джмелі збирають на її квітках нектар». 
З маренових досить часто зустрічаються підмаренники. 
Підмаренники можна побачити на луках, узліссях влітку і восени. Квітки у них жовтого і білого кольорів. Вони дрібненькі, але їх багато і вони зібрані у густу пухнасту волоть. Листки у підмаренників ніжні, вузенькі, ростуть поверхами у кільцях. Здається, що підмаренник розкрив зелені парасольки. Квітки у них дуже гарно пахнуть медом і приваблюють бджіл і інших комах, які знаходять у них багато нектару. Підмаренники прикрашають луки, наповнюють повітря чудовим ароматом. Зокре-ма вони мають лікарські властивості. 
Серед зонтичних рослин на луках часто зустрічаються кмин, дика морква. Зонтичні цікаві тим, що приваблюють багатьох ко-мах. Доцільно розповісти дітям, що кмин — лікарська рослина. Плоди кмину використовуються у харчовій промисловості. 
Часто на луках зустрічаються представники гвоздичних: коро-нарія зозуляча (зозулин цвіт), віскарія (смілка клейка). Ось якою може бути розповідь про коронарію зозулячу. 
«Росте зозулин цвіт на вологих місцях. Дуже гарні його вишу-кані рожеві пелюстки у поєднанні з видовженими вузенькими ли-стками, що нагадують зелені стрічки. Рожеві зірочки зозулиного цвіту видно здалеку. Вони високо піднімаються над іншими тра-вами на стрункому стеблі. Зозулин цвіт не лише прикрашає нашу природу, милує нашу душу, а й має лікарські властивості». 
Віскарія (смілка клейка) приваблива темно-малиновими квітками. Верхні міжвузля в неї клейкі, звідси вона й одержала назву. Смілка — цінна декоративна, медоносна рос-лина. 
Досить часто на луках зустрічаються представники родини гречкових — щавель кислий, щавель кінський, гірчак зміїний. Ді-тей обов'язково зацікавить щавель кислий — їстівна, лікарська рослина, медонос. Кінський щавель привертає увагу високим ко-лосоподібним суцвіттям. Ця багаторічна рослина росте на луках як бур'ян. Насіння щавлю кінського охоче поїдають деякі зерно-їдні птахи. Засушене суцвіття використовується для сухих бу-кетів. 
Гірчак зміїний, або ракові шийки — гарна рослина з рожевими квітками, зібраними у густий циліндричний колос.

Назву зміїний одержав тому, що кореневище змієподібно скручене. Це цінна лі-карська рослина, медонос. 
З губоцвітих на луках зустрічається шавлія лучна. 
Це досить висока рослина з довгастими зморшкуватими листками і темно-синіми квітками. Цікаво звернути увагу дітей на своє-рідні квітки шавлії, які подібні до ротика, що складається з двох губ. Шавлії, що вирощуються на клумбах у дитячих-садках, є південноамериканськими родичами наших шавлій: Шавлії — медоноси, лікарські рослини. 
З родини розових на луках привертає увагу приворотень струн-кий (див. табл. Ill, 6). Назву рослина дістала за властивість виділяти краплини води, які часто збираються біля основи черешка і які у давнину наділяли чарівною силою. Російська назва по-в'язана з будовою листків, що нагадують старовинні манжети. Густоопушені, красиво вирізьблені листки приворотня особливо гарні, коли на них утворюється роса. Про цю рослину доцільно розповісти дітям, що нею охоче ласують тварини, а люди викори-стовують її як лікарську рослину. 
З родини черсакових на луках зустрічаються свербіжниця по-льова (мал. 39) і скабіоза блідо-жовта. Це досить високі рослини з гарними приплюснутими голівками синювато-лілових або жов-тувато-білих квіток. Милуючись з дітьми їхньою красою, слід розповідти, що це медоносні рослини. 
На вологих луках зустрічається представник родини валеріано-вих— валеріана лікарська (мал, 40). Це багаторічна рослина з високим прямостоячим стеблом. Квітки її дрібні," дуже пахучі, зібрані у щитковидні суцвіття. Валеріана — лікарська рослина, у якої особливо ціниться кореневище і ко-ріння. 
На вогких луках біля зоди увагу дітей можна привернути до плакуна верболистого. Рослина виділяється яскравим цвітінням пурпурових або рожевих квіток на високому прямому стеблі. Квітує в черв-ні — вересні. Це — медоносна, декоративна рослина. 
Осоки зустрічаються найчастіше на за-плавних луках. їхні пагони поїдають твари-ни. Потім трава нагромаджує кремнезем, від якого вони стають ріжучими. Про це необхідно попередити дітей. 
Луки не існують вічно. В природі відбу-вається перетворення лук на ліси. Якщо своєчасно не проводяться агротехнічні за-ходи — підживлення, поліпшення флорис-тичного складу, луки поступово перетворю-ються у болото, заростають кущами. Отже, природні луки потребу-ють догляду, раціонального використання.